Справа № 740/4388/20
Провадження № 2/740/198/21
Іменем України
14 червня 2021 року м. Ніжин
Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області в складі:
головуючого судді Шевченко І. М.,
за участю секретаря судового засідання Зінич А. М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_4 , Служба у справах дітей Виконавчого комітету Ніжинської міської ради Чернігівської області, про позбавлення права користування житловим приміщенням,
установив:
У жовтні 2020 року до Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області надійшла вищевказана позовна заява, в якій позивачка просила позбавити ОСОБА_2 та ОСОБА_3 права користування житловим приміщенням - будинком АДРЕСА_1 .
Ухвалою Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 16 листопада 2020 року відкрито провадження у справі, постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 10 грудня 2020 року, яке в подальшому відкладено на 22 грудня 2020 року.
22 грудня 2020 року ухвалою суду закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду на 19 січня 2021 року та у подальшому відкладено на 12 лютого, 05 березня, 12 квітня 2021 року у зв'язку з неявкою відповідачів, третьої особи - ОСОБА_4 та витребуванням доказів.
Ухвалою Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 12 квітня 2021 року судове засідання у справі відкладено на 11-00 год. 12 травня 2021 року, викликано в судове засідання позивачку ОСОБА_1 для надання особистих пояснень, визнано її явку в судове засідання обов'язковою.
На виконання вимог ст. 187 ЦПК України суд неодноразово витребовував інформацію про зареєстроване місце проживання відповідачів, і 21 квітня 2021 року до суду надійшла відповідь з Центру надання адміністративних послуг Виконавчого комітету Ніжинської міської ради Чернігівської області про те, що « ОСОБА_2 , 1986 р.н.» та « ОСОБА_3 , 2003 р.н.» зняті з реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , з 08 та ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно.
Аналогічні відомості надала Державна міграційна служба України у відповіді на запит суду, а саме, що « ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 » та « ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 » зняті з реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 .
26 квітня 2021 року позивачка ОСОБА_1 подала до суду заяву, в якій на підставі ст. 206 ЦПК України відмовилася від позовних вимог, просила залишити заяву без розгляду.
Ухвалою Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 12 травня 2021 року судове засідання у справі відкладено на 09-00 год. 14 червня 2021 року; постановлено викликати повторно в судове засідання позивачку ОСОБА_1 для надання особистих пояснень, явку якої ухвалою Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 12 квітня 2021 року визнано обов'язковою; роз'яснено позивачці ОСОБА_1 правові наслідки відмови від позову, передбачені п. 4 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, а саме, що суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом; роз'яснено позивачці ОСОБА_1 правові наслідки закриття провадження у справі, передбачені ч. 2 ст. 256 ЦПК України, а саме, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається; запропоновано позивачці ОСОБА_1 , у разі підтримання нею своєї заяви про відмову від позову, подати до суду нотаріально посвідчену заяву про відмову від позову із зазначенням про обізнаність з правовими наслідками, передбаченими п. 4 ч. 1 ст. 255 ЦПК України та ч. 2 ст. 256 ЦПК України, щодо закриття провадження у справі та неможливості повторного звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
У судове засідання позивачка повторно не з'явилася без повідомлення причин.
Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов таких висновків.
Однією з основних засад цивільного судочинства відповідно до ст. 2 ЦПК України є неприпустимість зловживання процесуальних прав.
Так, статтею 2 ЦПК України встановлено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є: верховенство права; повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом; гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; обов'язковість судового рішення; забезпечення права на апеляційний перегляд справи; забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом; розумність строків розгляду справи судом; неприпустимість зловживання процесуальними правами; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Частиною 1 ст. 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно із ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Частина 2 та 5 ст. 12 ЦПК України визначає, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
Як передбачено ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів,поданих учасниками справи або витребуваними судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 43 ЦПК України учасники справи зобов'язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи.
Частина 1 ст. 44 ЦПК України визначає, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Відповідно до ч. 1 ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи.
У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.
З рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнов проти України» слідує, що в силу вимог ч. 1 статті 6 Конвенції про захисти прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 Конвенції.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правам та неухильно виконувати процесуальні обов'язки, вважає за можливе провести розгляд справи у її відсутність.
Реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. Правосуддя має бути швидким. Тривала невиправдана затримка процесу практично рівнозначна відмові в правосудді. (Рішення Суду у справі Жоффр де ля Прадель проти Франції від 16.12.1992 р., (Judgement of ECHR of 16 December 1992 De Geouffre de la Pradelle v. France // Series A N 253- В).
Вказане узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини, що викладена в рішенні по справі «Пономарьов проти України» (заява №3236/03), в частині того, що «…сторони в розумінні інтервалу часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (mutatis mutandis, рішення у справі «Олександр Шевченко проти України», заява № 8371/02, п. 27, рішення від 26.04.2007 року, та «Трух проти України», заява № 50966/99 від 14.10.2003 року).
З цього приводу прецедентними є також рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28 жовтня 1998 року та «Креуз проти Польщі» від 19 червня 2001 року. У вказаних рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
Стаття 12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи.
Системний аналіз положень ЦПК України свідчить про те, що законодавець диференціює необхідність врахування судом поважності/неповажності явки позивача до суду залежно від того, яке це судове засідання: перше чи повторне, тобто не вказує на врахування судом поважності причин при повторній неявці позивача до суду. Це пов'язано з дією принципу цивільного судочинства - диспозитивністю, відповідно до якого кожний учасник процесу самостійно розпоряджається наданими йому законом процесуальними правами.
Згідно з вимогами ЦПК України у випадку повторної неявки позивача, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду.
У справі позивачка повторно не з'явилася до суду без поважних причин, хоч її явка в судове засідання визнана обов'язковою, про що вона повідомлена згідно з рекомендованим повідомленням, яке повернулося до суду з відміткою про вручення, що, на думку суду, свідчить про те, що вона втратила зацікавленість у розгляді справи.
За таких обставин суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає залишенню без розгляду.
Відповідно до ч. 2 ст. 257 ЦПК України особа, заяву якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, має право звернутися до суду.
Керуючись ст. 257 ЦПК України, суд
ухвалив:
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_4 , Служба у справах дітей Виконавчого комітету Ніжинської міської ради Чернігівської області, про позбавлення права користування житловим приміщенням - залишити без розгляду.
Ухвала може бути оскаржена до Чернігівського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Суддя І. М. Шевченко