Іменем України
10.06.2021 Справа №607/9553/21 Провадження № 1-кс/607/3093/2021
м. Тернопіль
Слідчий суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , адвоката ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області скаргу захисника ОСОБА_3 , подану в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 , на повідомлення слідчого про підозру від 23.12.2020 під час досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12020210010002430 від 19.12.2020 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 189, ч. 3 ст. 289 КК України,
31.05.2021 захисник ОСОБА_3 в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 звернувся до слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду зі скаргою на повідомлення слідчого про підозру від 23.12.2020 під час досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12020210010002430 від 19.12.2020.
Скарга мотивована тим, що СУ ГУНП в Тернопільській області здійснюється досудове розслідування у даному кримінальному провадженні. 23.12.2020 у цьому провадженні складений процесуальний документ, а саме повідомлення про підозру ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 189, ч. 3 ст. 289 КК України. Захисник вважає, що таке повідомлення вручене ОСОБА_6 з порушенням ст. 42, 135, 136, 276-279 КПК України. Так, захисник зазначає, що слідчий, будучи обізнаним про те, що 19.12.2020 ОСОБА_6 перетнув державний кордон України в напрямку «виїзд», 23.12.2020 склав оскаржуване повідомлення та направив його поштовим відправленням на адресу ОСОБА_6 ( АДРЕСА_1 ). При цьому, на думку захисника, слідчий не здійснював належних викликів ОСОБА_6 та не отримав доказів про неявку останнього без поважних причин. Крім цього, адвокат вказує, що слідчий не встановив, ким саме отримане повідомлення про підозру за вказаною вище адресою, та не вжив заходів щодо встановлення місцезнаходження ОСОБА_6 з тим, щоб в подальшому у належний спосіб вручити йому повідомлення про підозру. Більше того, на думку захисника, відсутні належні докази того, що слідчий надіслав поштовим відправленням саме повідомлення про підозру, яке було підписане слідчим та прокурором та до якого була додана пам'ятка про права та обов'язки підозрюваного. Також адвокат ОСОБА_3 зазначає, що стороною обвинувачення не забезпечено право на захист ОСОБА_6 , так як відповідно до ч. 1 ст. 52 КПК України вручення повідомлення про підозру повинно було здійснюватись за обов'язковою участю захисника.
Крім цього, захисник вважає, що підозра, про яку зазначено в оскаржуваному повідомленні, не є обґрунтованою та не підтверджується матеріалами кримінального провадження. Так, відповідно до повідомлення про підозру ОСОБА_6 інкримінується те, що в період часу з 18.12.2020 приблизно з 19.00 год. ОСОБА_6 разом з іншими особами позбавили волі ОСОБА_7 та ОСОБА_8 і незаконно їх утримували із заподіянням фізичних страждань та із застосуванням зброї на території м. Тернополя. Однак сторона захисту здобула докази, які були надані і стороні обвинувачення, що 18.12.2020 о 21 год. 53 хв. ОСОБА_6 перебував у м. Києві, а тому не міг вчиняти інкриміновані йому дії.
За таких підстав адвокат просить скасувати повідомлення про підозру ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 23.12.2020 складене старшим слідчим в ОВС СУ ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_4 та погоджене прокурором Тернопільської місцевої прокуратури ОСОБА_9 в межах досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12020210010002430 від 19.12.2020 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 189, ч. 3 ст. 289 КК України, а також зобов'язати слідчого, прокурора у цьому кримінальному провадженні внести відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань про скасування даного повідомлення про підозру та виключити відомості про дату та час повідомлення про підозру від 23.12.2020 ОСОБА_6 .
У судовому засіданні захисник ОСОБА_3 підтримав подану скаргу з викладених у ній підстав та просив скаргу задовольнити. Додатково зазначив, що 23.12.2020 слідчий ОСОБА_4 , будучи обізнаним, що ОСОБА_6 ще 19.12.2020 залишив територію України, не вжив жодних заходів для з'ясування, чи повернувся останній до України, та для встановлення його місцезнаходження. Повідомлення про підозру було надіслане за місцем реєстрації ОСОБА_6 без наявних доказів, що останній дійсно там проживає. При цьому вже 04.01.2021 ОСОБА_6 був оголошений в міжнародний розшук, хоча поштове відправлення надійшло за місцем його реєстрації лише 06.01.2021. При цьому стороною обвинувачення не з'ясовано, ким саме таке відправлення було отримане, а також не надано доказів, які саме документи надсилались. Крім цього, за наявності доказів, що ОСОБА_6 перебуває за кордоном, слідчий не вжив заходів щодо вручення повідомлення про підозру у порядку міжнародного співробітництва. Вважає, що такі обставини встановлені і судом апеляційної інстанції, рішення якого не може залишитись поза увагою, так як підтверджує позицію сторони захисту. Більше того о 21 год. 54 хв. ОСОБА_6 перебував за місцем свого проживання у м. Києві, де виїжджав з підземного паркінгу на автомобілі та використовував для цього особистий електронний ключ. Такі обставини також підтверджуються відповідними відеозаписами. Захисник вважає, що враховуючи значну територіальну віддаленість м. Києва від м. Тернополя та погані погодні умови, які мали місце 18.12.20219, ОСОБА_6 об'єктивно не міг бути присутнім під час подій, які зазначені у повідомленні про підозру та участь в яких йому інкримінується. Не заперечував, що ухвала слідчого судді про скасування повідомлення про підозру сама по собі є підставою для внесення відповідних відомостей до ЄРДР, однак вважає, що сторона обвинувачення може ухилятися від такого обов'язку, а тому просить слідчого суддю також зобов'язати слідчого та прокурора внести до ЄРДР відомості про скасування повідомлення про підозру ОСОБА_6 .
У судовому засіданні слідчий ОСОБА_4 заперечував проти задоволення скарги та скасування повідомлення про підозру ОСОБА_6 від 23.12.2020. Зазначив, що ч. 1 ст. 42 КПК України не встановлює обов'язку вручити повідомлення про підозру особі, місцезнаходження якої невстановлене, однак вимагає вжиття заходів для його вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень. Вказав, що орган досудового розслідування лише 23.12.2020 дізнався, що ОСОБА_6 ще 19.12.2020 виїхав за межі України. Відтак повідомлення про підозру було надіслане за місцем проживання останнього засобами поштового зв'язку рекомендованим листом. Вважає, що на той час місце проживання ОСОБА_6 знаходилось саме за адресою: АДРЕСА_1 , на підтвердження чого надав слідчому судді ряд доказів. При цьому участь захисника у кримінальних провадженнях щодо особливо тяжких злочинах є обов'язковою лише після набуття особою статусу підозрюваного, який набувається саме після вручення повідомлення про підозру. Зазначив, що відсутні підстави для запиту про міжнародне співробітництво, так як для цього згідно з ч. 7 ст. 135 КПК України особа має проживати за кордоном, що не має місце у даному випадку. Вказав, що під час досудового розслідування від сторони захисту ОСОБА_6 надходили неодноразові клопотання про вчинення слідчих дій у цьому кримінальному провадженні, які обґрунтовувались необхідністю здійснення захисту ОСОБА_6 саме як підозрюваного. При цьому ОСОБА_6 залучав вже трьох захисників, а відтак обізнаний про наявність підозри та здійснення щодо нього досудового розслідування. Проте не заперечував, що під час судового розгляду клопотання про продовження строку досудового розслідування у цьому провадженні захисник ОСОБА_6 зазначав, що вважає, що повідомлення про підозру ОСОБА_6 не вручене у належний спосіб. Вважає, що підозра ОСОБА_6 є обґрунтованою, так як, навіть перебуваючи о 21 год. 54 хв. у м. Києві, останній міг бути поєднаний з іншими особами, які о 19 год. розпочали вчинення злочинних дій, єдиним умислом, а в подальшому мав можливість прибути до м. Тернополя та приєднатися до цих дій.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 заперечував проти задоволення скарги з підстав, вже озвучених слідчим. Зазначив, що повідомлення про підозру від 23.12.2020 було надіслане за місцем проживання ОСОБА_6 саме тому, що останній перебував за межами України та вручити йому таке повідомлення не було можливості. Вважає, що обґрунтованість підозри встановлена слідчими суддями під час неодноразових судових розглядів клопотань та скарг у цьому кримінальному провадженні. Зазначив, що постанова КМУ № 207 від 02.03.2016 встановлює обов'язок особи зареєструвати своє місце проживання, а тому місце реєстрації ОСОБА_6 є і місцем його проживання.
Заслухавши учасників судового провадження, дослідивши зміст скарги та додані до неї матеріали, а також документи, надані у судовому засіданні, слідчий суддя дійшов висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Стаття 2 КПК України визначає, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 3 КПК України досудове розслідування - це стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності.
Відповідно до п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК України слідчим суддею є суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.
З аналізу вказаних норм випливає, що слідчий суддя здійснює судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальних провадженнях на стадії досудового розслідування.
На досудовому провадженні можуть бути оскаржені, зокрема, повідомлення слідчого, прокурора про підозру після спливу двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, але не пізніше закриття прокурором кримінального провадження або звернення до суду із обвинувальним актом - підозрюваним, його захисником чи законним представником (п. 10 ч. 1 ст. 303 КПК України).
Загальні положення, які регулюють питання процедури повідомлення про підозру, містяться в главі 22 КПК України.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 276 КПК України повідомлення про підозру обов'язково здійснюється в порядку, передбаченому статтею 278 цього Кодексу, у випадку, зокрема, наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення. За змістом ч. 1 ст. 277, ч. 1 ст. 278 КПК України письмове повідомлення про підозру складається прокурором або слідчим за погодженням з прокурором та вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.
Глава 22 КПК України регулює питання щодо порядку вручення письмового повідомлення про підозру, де законодавець, окрім термінів «здійснюється» та «складається», вживає також термін «вручається» в контексті повідомлення про підозру (ч. 1, 2 ст. 278 КПК України).
Із системного аналізу норм глави 22 КПК України вбачається, що процедуру здійснення повідомлення про підозру особі можна умовно поділити на такі етапи:
1) етап прийняття рішення щодо необхідності здійснення особі повідомлення про підозру, який передбачає перевірку підстав здійснення такого повідомлення згідно з ч. 1 ст. 276 КПК України, дотримання процесуальних гарантій під час проведення тих чи інших слідчих або оперативно-розшукових дій або застосування запобіжних заходів, які вчинялись до моменту здійснення такого повідомлення. На цьому етапі відбувається формування волевиявлення уповноваженої посадової особи (слідчого або прокурора) про необхідність здійснення повідомлення про підозру. Потрібно також зауважити, що законодавство передбачає можливість (у разі необхідності) зміни волевиявлення щодо здійснення повідомлення про підозру у формі зміни раніше повідомленої або ж повідомлення нової підозри в порядку, визначеному ст. 279 КПК України;
2) етап об'єктивації/вираження сформованого внутрішнього волевиявлення уповноваженої посадової особи щодо прийнятого рішення в зовнішню форму шляхом складання тексту повідомлення про підозру відповідно до вимог, передбачених ст. 277 КПК України, та його підписання;
3) етап доведення інформації до відома адресата, щодо якого прийняте рішення про повідомлення про підозру, шляхом безпосереднього вручення його тексту особі згідно зі ст. 278 КПК України. На цьому етапі відбувається також повідомлення прав підозрюваному, а в разі якщо підозрюваний висловить відповідне прохання, то йому зобов'язані детально роз'яснити кожне із зазначених прав (ч. 3 ст. 276 КПК України).
Такий висновок міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.12.2019, ухваленій у справі № 536/2475/14-к.
Слідчий суддя встановив, що СУ ГУНП в Тернопільській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12020210010002430 від 19.12.2020 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 189, ч. 3 ст. 289 КК України.
В межах даного кримінального провадження розслідуються факти, які, можливо, мали місце у м. Тернополі в період з 19 год. 00 хв. 18.12.2020 до 06 год. 30 хв. 19.12.2020, а саме:
- незаконного позбавлення волі ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , вчиненого за попередньою змовою ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_6 , ОСОБА_15 та іншими невстановленими особами з корисливих мотивів із заподіянням фізичних страждань та із застосуванням зброї;
- вимагання грошових коштів у ОСОБА_7 , вчиненого за попередньою змовою ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_6 , ОСОБА_15 та іншими невстановленими особами, поєднаного із погрозою вбивства та заподіяння тяжких тілесних ушкоджень;
- незаконного заволодіння транспортним засобом марки «Toyota Camry», державний номерний знак НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_7 , вчиненого за попередньою змовою ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_6 , ОСОБА_15 та іншими невстановленими особами.
23.12.2020 відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 276 КПК України старшим слідчим в особливо важливих справах слідчого управління Головного управління Національної поліції в Тернопільській області ОСОБА_4 за погодженням з прокурором Тернопільської місцевої прокуратури ОСОБА_9 складене повідомлення про підозру ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 189, ч. 3 ст. 289 КК України.
Кримінальний процесуальний кодекс України не містить положень, якими були б визначені підстави для скасування повідомлення про підозру. Разом з тим аналіз положень КПК України дає підстави для висновку, що при оскарженні повідомлення про підозру слідчий суддя уповноважений перевіряти, зокрема, дотримання процесуального порядку вручення повідомлення про підозру.
При цьому слідчий суддя у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень цим Кодексом (ч. 3 ст. 26 КПК України).
А згідно з ч. 1, 2 ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.
Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
Доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів (ст. 84 КПК України).
Так, перевіряючи порядок вручення ОСОБА_6 повідомлення про підозру, слідчий суддя виходить з такого.
Відповідно до ч. 1 ст. 42 КПК України підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276-279 цього Кодексу, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.
Сторона обвинувачення в обґрунтування законності складення та вручення ОСОБА_6 повідомлення про підозру від 23.12.2020 зазначає, що в день складення цього повідомлення слідчому стало відомо про те, що ще 19.12.2020 ОСОБА_6 перетнув державний кордон України, а тому вручити йому особисто повідомлення про підозру не є можливим. Відтак слідчий вжив заходів для вручення повідомлення про підозру у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень.
При цьому на підтвердження того факту, що інформація про відсутність ОСОБА_6 надійшла до слідчого лише 23.12.2020 і вже після складення повідомлення про підозру, слідчому судді жодний доказ наданий не був.
Натомість 25.05.2021 Тернопільським апеляційним судом за наслідком розгляду апеляційної скарги адвоката ОСОБА_3 в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду від 12.01.2021 про обрання ОСОБА_6 запобіжного заходу постановлено ухвалу, в якій зазначено, що «Як вбачається з клопотання, органу досудового розслідування 19 грудня 2020 року стало відомо, що ОСОБА_6 перетнув кордон України через пункт пропуску “Бориспіль-D”. 23.12.2020 року, володіючи інформацією про відсутність ОСОБА_6 на території України, а відповідно і за місцем свого проживання, слідчий СУ ГУНП в Тернопільській області за погодженням з прокурором Тернопільської місцевої прокуратури склав повідомлення про підозру ОСОБА_6 у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 189, ч. 3 ст. 289 КК України, яку надіслав цього ж дня поштовим відправленням на адресу останнього по АДРЕСА_1 , завідомо знаючи, що він її не отримає, а отже не буде повідомлений про підозру. Вказану обставину прокурор підтвердив в суді апеляційної інстанції.».
І хоча норми чинного Кримінального процесуального кодексу України визначають преюдиціальне значення рішення національного суду лише для суду, який вирішує питання про допустимість доказів, слідчий суддя враховує, що вказані вище обставини не лише були встановлені судом апеляційної інстанції, але й підтверджувались прокурором. Відтак слідчий суддя вважає, що у цьому судовому засіданні стороною обвинувачення не доведено, що про відсутність ОСОБА_6 на території України слідчий не був обізнаний ще до складення повідомлення про підозру від 23.12.2020. Вказане свідчить, що, вчиняючи дії щодо вираження прийнятого рішення в зовнішню форму шляхом складання тексту повідомлення про підозру, слідчий вже усвідомлював, що реалізація третього етапу процедури здійснення повідомлення про підозру ОСОБА_6 є неможливою, що в свою чергу не гарантуватиме дотримання визначених КПК України прав останнього.
Щодо адреси надсилання повідомлення про підозру слідчий суддя зазначає таке.
Так, в матеріалах кримінального провадження міститься супровідний лист про направлення ОСОБА_6 повідомлення про підозру від 23.12.2020 на 5 аркушах. Адресою відправлення зазначено: АДРЕСА_1 . У судовому засіданні слідчий вказав, що саме ця адреса є адресою місця проживання ОСОБА_6 . На підтвердження таких обставин надав копії документів, а саме: особової картки ОСОБА_6 , наданої Державною міграційною службою України; інформації про ФОП ОСОБА_6 ; документів, на підставі яких на ім'я ОСОБА_6 був відкритий рахунок у банку; договору про надання правової допомоги № 33/20 від 28.12.2020.
Надаючи оцінку належності цих доказів, слідчий суддя враховує положення Правил реєстрації місця проживання, затверджених постановою КМУ № 207 від 02.03.2016, які встановлюють обов'язок громадянина України реєструвати місце свого проживання.
Разом з тим ст. 33 Конституції України визначає, що кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом. При цьому відповідно до абз. 2 ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження. Відтак за наявності сумнівів, що особа проживає за місцем своєї реєстрації, такі обставини мають доводитися не лише офіційними даними, що містяться у відповідних реєстрах, а й іншими доказами, що підтверджують факт дійсного проживання особи за певною адресою.
Так, як вбачається з інформації про ФОП ОСОБА_6 , остання містить дані не щодо проживання фізичної особи ОСОБА_6 , а щодо місцезнаходження фізичної особи-підприємця, який також може здійснювати свою підприємницьку діяльність в населеному пункті іншому, ніж за місцем свого проживання. Більше того державна реєстрація останнього як фізичної особи-підприємця відбулась 24.09.2018, а 23.04.2020 його підприємницька діяльність була припинена, що свідчить про неактуальність такої інформації станом на 23.12.2020.
Так само не є беззаперечним доказом проживання ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1 , і анкета-заява клієнта банку від 18.02.2021, так як така анкета складалась не особисто ОСОБА_6 , а ОСОБА_16 за довіреністю від 22.12.2018, який міг бути необізнаним про місце проживання ОСОБА_6 у 2021 році та вказати замість адреси проживання адресу його реєстрації. При цьому сама довіреність видана у м. Києві, що в свою чергу підтверджує позицію сторони захисту щодо проживання ОСОБА_6 саме у м. Києві.
Не зазначено вказану вище адресу як місце проживання ОСОБА_6 і в договорі про надання правової допомоги № 33/20 від 28.12.2020, оскільки в інформації про клієнта не конкретизовано, яка сам адреса вказується - реєстрації чи фактичного проживання особи.
Відтак надані стороною обвинувачення докази не доводять беззаперечно, що станом на 23.12.2020 ОСОБА_6 дійсно проживав за адресою: АДРЕСА_1 , і що повідомлення про підозру було надіслане йому за місцем його проживання.
Натомість сторона захисту зазначила, що ОСОБА_6 проживає на АДРЕСА_2 , на підтвердження чого надала довідку ТОВ «Компанія з управління та житлової експлуатації «Новосервіс» № 236 від 28.04.2021, відповідно до якої ОСОБА_6 видані ідентифікатори доступу в'їзду/виїзду у підземному паркінгу, а саме: радіобрелок та електронний брелок.
Такі обставини, на думку слідчого судді, так само не є беззаперечним доказом проживання ОСОБА_6 у м. Києві. Разом з тим за наявності таких суперечностей орган досудового розслідування зобов'язаний був вжити додаткових заходів для встановлення місця дійсного проживання ОСОБА_6 , чого зроблено не було. Даний обов'язок випливає і з ч. 3 ст. 62 Конституції України, відповідно до якої обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Більше того на підтвердження того, що слідчим не було вжито заходів для вручення ОСОБА_6 повідомлення про підозру у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень, свідчить таке.
Частина 3 ст. 111, ч. 1, 2 ст. 136 КПК України визначають, що особа викликається до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв'язком, здійснення виклику по телефону або телеграмою. У разі тимчасової відсутності особи за місцем проживання повістка для передачі їй вручається під розписку дорослому члену сім'ї особи чи іншій особі, яка з нею проживає, житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи.
Повістка про виклик особи, яка проживає за кордоном, вручається згідно з міжнародним договором про правову допомогу, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, а за відсутності такого - за допомогою дипломатичного (консульського) представництва (ч. 7 ст. 136 КПК України).
Разом з тим на виконання даних вимог закону слідчим не надано жодних доказів, які б підтвердили, що повідомлення про підозру, надіслане на ім'я ОСОБА_6 , отримане дорослим членом сім'ї останнього чи іншою особою, яка з ним проживає. Так само, враховуючи, що згідно з інформацією, наданою Державною прикордонною службою України, ОСОБА_6 у грудні 2020 року перетнув державний кордон України в напрямку «В'їзд» з м. Дубай, а потім 19.12.2020 - у напрямку «Виїзд» також в м. Дубай, слідчим не з'ясовано, чи не є місцем проживання ОСОБА_6 саме м. Дубай та чи не є це підставою для вручення повідомлення про підозру згідно з міжнародним договором про правову допомогу.
При цьому копія фіскального чеку від 23.12.2020 не свідчить, що на ім'я ОСОБА_6 було направлене саме повідомлення про підозру останнього, а жодних інших доказів на підтвердження цих обставин слідчим не надано.
Вказані обставини в сукупності дають підстави дійти висновку, що повідомлення про підозру від 23.12.2020 не вручене ОСОБА_6 у належний передбачений вимогами Кримінального процесуального кодексу України спосіб.
Щодо обґрунтованості складеної підозри слідчий суддя зазначає таке.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 276 КПК України повідомлення про підозру обов'язково здійснюється в порядку, передбаченому статтею 278 цього Кодексу, у випадку наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення. Слідчий суддя, перевіряючи відповідність такого повідомлення вимогам закону, повинен встановити наявність цих доказів саме на момент здійснення повідомлення про підозру.
Як слідує зі змісту даного повідомлення останнє відповідає вимогам закону, зокрема, воно складене слідчим за погодженням із прокурором, у ньому зазначено прізвище та посада слідчого, який здійснював повідомлення, анкетні відомості (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство) особи, якій повідомлено про підозру, найменування (номер) кримінального провадження, у межах якого здійснюється повідомлення, зміст підозри, правова кваліфікація кримінальних правопорушень із зазначенням статей закону України про кримінальну відповідальність, стислий виклад фактичних обставин кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_6 , у тому числі час, місце їх вчинення, а також інші суттєві обставини, які були відомі на момент повідомлення про підозру.
Крім того, у повідомленні про підозру зазначені права підозрюваного, міститься підпис слідчого, який здійснив повідомлення, та підпис прокурора, який його погодив.
При цьому слідчий суддя на стадії досудового розслідування не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для складання та направлення обвинувального акту до суду, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що таких доказів достатньо для повідомлення про підозру.
У зв'язку з тим, що чинними нормами кримінального процесуального законодавства не надано оцінку поняттю «обґрунтована підозра» та не визначено єдиних критеріїв підходу до визначення її наявності у кримінальному провадженні, в оцінці цього питання слідчий суддя користується практикою Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права.
Так, у рішеннях «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Нечипорук та Йонкало проти України» під обґрунтованою підозрою Європейський суд розуміє існуючі факти або інформацію, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити кримінальне правопорушення.
Крім того, ЄСПЛ у своїй практиці неодноразово зазначав, що факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи висунення обвинувачення особі.
Отже, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином, та які не повинні бути переконливими в тій мірі, щоб звинуватити особу у його вчиненні, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування.
Як убачається з наданих матеріалів, в повідомленні про підозру ОСОБА_6 від 23.12.2020 вказано зміст підозри та правова кваліфікація кримінальних правопорушень, у вчиненні яких останній підозрюється, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність.
Зі змісту повідомлення про підозру слідує, що в ньому логічно та послідовно викладені фактичні обставини можливого вчинення ОСОБА_6 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 189, ч. 3 ст. 289 КК України.
На момент складення повідомлення про підозру, тобто станом на 23.12.2020, доказом причетності ОСОБА_6 до цих кримінальних правопорушень були показання потерпілого ОСОБА_7 , який чітко вказав, що ОСОБА_6 був серед осіб, які вчиняли дані правопорушення. Такі докази об'єктивно відображають можливий зв'язок ОСОБА_6 з певними подіями, участь в яких йому інкримінується, та є достатніми для подальшого розслідування з метою висунення обвинувачення або спростування такої підозри.
При цьому повнота та всебічність проведеного розслідування не є тими обставинами, які мають оцінюватись слідчим суддею при з'ясуванні достатності доказів, що стали підставою повідомлення особі про підозру.
Слідчий суддя вважає, що за встановлених під час розгляду скарги обставин, в сукупності із поясненнями слідчого у судовому засіданні підтверджено, що причетність ОСОБА_6 до вчинення інкримінованих йому кримінальних правопорушень є вірогідною та була достатньою для пред'явлення йому підозри.
При цьому як на підтвердження позиції сторони захисту щодо того, що ОСОБА_6 в момент вчинення інкримінованих йому кримінальних правопорушень перебував у м. Києві та не міг вчинити дані правопорушення, так і на підтвердження позиції сторони обвинувачення необхідним є проведення подальших слідчих дій, зокрема шляхом порівняння біологічних взірців, отриманих з місця події, з взірцями ОСОБА_6 , проведення одночасного допиту останнього та потерпілого, пред'явлення особи для впізнання тощо. Такі слідчі дії можливі лише за особистої участі ОСОБА_6 .
Відтак наведені обставини та зміст повідомлення про підозру дають підстави для висновку про те, що викладені в оскаржуваному повідомленні про підозру дії, інкриміновані ОСОБА_6 , на момент їх вчинення становлять ознаки кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 189, ч. 3 ст. 289 КК України. Відповідно зміст підозри, визначена органом досудового розслідування правова кваліфікація кримінальних правопорушень та можлива причетність ОСОБА_6 до останніх не є очевидно необґрунтованими.
За таких підстав слідчий суддя доходить висновку, що повідомлення про підозру ОСОБА_6 23.12.2020 складене старшим слідчим в ОВС СУ ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_4 та погоджене прокурором Тернопільської місцевої прокуратури ОСОБА_9 в межах досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12020210010002430 від 19.12.2020 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 189, ч. 3 ст. 289 КК України, хоча і містить обґрунтовану підозру ОСОБА_6 у вчиненні вказаних правопорушень, однак не вручене останньому у належний спосіб, що свідчить про порушення процедури здійснення повідомлення про підозру та як наслідок тягне скасування такого повідомлення.
Щодо вимоги внесення відповідних відомостей до ЄРДР слідчий суддя зазначає таке.
Порядок формування та ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, а також надання відомостей з нього визначає Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення, затверджене наказом Генерального прокурора № 298 від 30.06.2020.
Так, дата скасування повідомлення про підозру вноситься до реєстру невідкладно, але не пізніше 24 годин після набрання рішенням слідчого судді (пункт 1-1 частини другої статті 307 КПК України) законної сили. При цьому прокурори, керівники органів досудового розслідування, органів дізнання всіх рівнів забезпечують у відомствах контроль за своєчасним, повним та достовірним внесенням інформації до Реєстру у строки, визначені КПК України та цим Положенням.
Відтак внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань про скасування даного повідомлення про підозру та виключення відомостей про дату та час повідомлення про підозру від 23.12.2020 ОСОБА_6 є обов'язком слідчого, за яким прокурором здійснюється належний контроль.
Доводи захисника, що такі відомості внесені не будуть, є лише припущенням останнього та не підтверджені достатніми даними та належними доказами.
З урахуванням викладеного слідчий суддя вважає скаргу в цій частині необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. 2, 3, 22, 42 ч. 1, 84, 111, 136, 276-278, 303, 306, 397, 309, 369-372, 532 КПК України, слідчий суддя
Скаргу захисника ОСОБА_3 , подану в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 , на повідомлення слідчого про підозру від 23.12.2020 під час досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12020210010002430 від 19.12.2020 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 189, ч. 3 ст. 289 КК України, задовольнити частково.
Скасувати повідомлення про підозру ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 23.12.2020 складене старшим слідчим в ОВС СУ ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_4 та погоджене прокурором Тернопільської місцевої прокуратури ОСОБА_9 в межах досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12020210010002430 від 19.12.2020 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 189, ч. 3 ст. 289 КК України.
В іншій частині скарги відмовити.
Ухвала слідчого судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді може бути подана безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області ОСОБА_1