ун. № 367/4985/18
пр. № 2/759/248/21
26 травня 2021 року м. Київ
Святошинський районний суд м. Києва
у складі: головуючого судді Ул'яновської О.В.,
секретаря судового засідання Гаєвської Н.О.,
за участю: представника позивача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві цивільну справу за позовними вимогами Державної іпотечної установи до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,
у липні 2018 р. позивач звернувся до суду із зазначеними позовними вимогами, просить суд стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за кредитним договором на загальну суму у розмірі 1098813 грн 21 коп. та судовий збір по справі.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 24.02.2006 між «Банк «Фінанси та Кредит» ТОВ та ОСОБА_2 укладено кредитний договір №1670pvi-02-06 на підставі якого відповідачу надано кредит у розмірі 80000 грн 00 коп., а в забезпечення виконання зобов'язання між Банком та ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , укладено іпотечний договір №1358И/0206 від 24.02.2006 згідно умов якого було передано у заставу нерухоме майно: квартиру АДРЕСА_1 , а також було укладено між Банком та ОСОБА_3 договір поруки №1670/1 від 24.02.2006 в подальшому 11.02.2015 між ДІУ та Банком укладено договір відступлення права вимог №17/4-В на підставі якого було передано всі права вимоги за кредитним договором, іпотечним договором та договором поруки, тому оскільки на день подачі позову ОСОБА_2 не сплатила суму заборгованості позивач вважає, що заборгованість, пеня та інфляційні витрати підлягають стягненню в судовому порядку, так як відповідач порушила умови кредитного договору та враховуючи те, що ОСОБА_3 на підставі договору поруки зобов'язався солідарно відповідач перед кредитором у повному обсязі за своєчасне виконання боржником свого зобов'язання він несе солідарну відповідальність перед позивачем.
Ухвалою судді Святошинського районного суду м. Києва від 02.01.2019 справу прийнято до свого провадження в порядку загального позовного провадження (а.с. 105, 106).
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 13.11.2019 провадження у справі №367/4985/18 зупинено до розгляду цивільної справи № 757/61345/18 за позовом ОСОБА_2 до Державної іпотечної установи, Товариства «Банк Фінанси та кредит» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Фінанси та кредит» Ірклієнка Юрія Петровича, треті особи: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, ОСОБА_3 , Національний Банк України, про визнання правочинів недійсними та застосування наслідків недійсності правочину.
16.12.2020 ухвалою суду провадження по справі відновлено (а.с. 69, 70).
Розпорядженням керівника апарату від 27.04.2021 у зв'язку із відстороненням судді Миколаєць І.Ю. від здійснення првосуддя по справі призначено повторний автоматизований розподіл вищезазначеної цивільної справи, яку передано у провадження судді 28.04.2021.
Ухвалою судді Святошинського районного суду м. Києва від 28.04.2021 справу прийнято до свого провадження та відкрито підготовче провадження.
10.04.2019 та 29.11.2019 від відповідача та представника відповідача по справі надійшов відзив в яких позовні вимог не визнають, оскільки позивачем не надано належних доказів отримання права вимоги за кредитним договором від 24.02.2006 №1670pvi-02-06 виходячи з того, що 11.02.2015 між ДІУ як заставодержателем та ПАТ «Банк Фінанси та Кредит», як заставодавцем був укладений договір відступлення права вимоги №17/4-В щодо порядку реалізації звернення стягнення на майнові права відповідно договору застави майнових прав №17/4-З від 11.02.2015, у подальшому ухвалою Господарського суду м. Києва від 20.01.2016 була затверджена мирова угода від 25.12.2015 між сторонами щодо врегулювання сплати ПАТ «Фінанси та Кредит» шляхом звернення стягнення на предмет застави, тобто майнові права між сторонами, таким чином безпідставним є твердження позивача про набуття ним з 17.09.2015 права вимоги за Договором відступлення права вимоги, оскільки саме мировою угодою сторони визначили порядок звернення стягнення на предмет застави, при цьому будь-яких доказів щодо підтвердження факту отримання позивачем права вимоги за договором відступлення права вимоги не надано, а довідка про стан заборгованості в розумні ст.ст. 512, 517 ЦК України не є тим доказом, який підтверджує отримання позивачем такої вимоги, позивач не обґрунтував та не надав суду повний на обґрунтований розрахунок сум відступленої вимоги, які підтверджують розмір основної заборгованості станом на 17.09.2015, позивач не обґрунтував та не надав розрахунок нарахованих ним відсотків за користування кредитом за період з вересня 2015 р. по липень 219 року у розмірі 298403 грн 62 коп., позивач не надав розрахунок пені, виходячи з того, що кредитним договором передбачена сплата щомісячних платежів та пропустив строк позовної давності на звернення з вимогами про стягнення пені, щодо інфляційних витрат представник відповідача зазначив, що валюта за кредитним договором визначена у доларах США, яку позивач безпідставно визначила у гривнях України, тому правовідносини, які виникають із кредитного договору не можуть бути застосовані норми ст. 625 ЦК України в частині індексації суми боргу (а.с. 112-121 т.1, 3-8 т. 2).
08.07.2019 представник позивача подав до суду заяву про збільшення позовних вимог у розмірі 1226827 грн 35 коп., що складається із: основної суми боргу розмірі 642649 грн 79 коп.; прострочені відсотки у розмірі 298403 грн 79 коп., пеня у розмірі 202000 грн 00 коп. та інфляційні витрати у розмірі 83773 грн 94 коп. (а.с. 176-173)
16.07.2019 представник позивача подав відповідь на відзив в якому зазначив, що відзив не містить ґрунтованих заперечень щодо предмету спору, зокрема відповідачем не надано докази виконання грошових зобов'язань, відповідачем не доведено недійсності договорів застави та відступлення права вимоги, крім того заперечуючи проти позовних вимог відповідач зазначила, що позивач не набув право вимоги за кредитним договором, проте правовідносини між позивачем та АТ «Банк «Фінанси та Кредит» не впливають на права та обов'язки відповідача за кредитним договором і тому можуть бути підставою припинення грошових зобов'язань за кредитним договором. До того ж новий кредитор не отримував від відповідача доказів на проведення розрахунків з первісним договором відповідачем, отже твердження відповідача щодо відсутності у позивача прав вимоги за кредитним договором, укладеного між відповідачем та банком, суперечать положенням ст.ст. 6, 591, 627, 628 ЦК України, при цьому відповідач починаючи з 2015 р. припинила виконувати свої зобов'язання за кредитним договором, жодного разу не звертався до позивача із заявою про реструктуризацію боргу або про відстрочення виконання зобов'язання (а.с. 199-203).
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі, посилаючись на обставини вкладені у позовній заяві, додавши при цьому розрахунок пені у розрахунку 1% за кожен день прострочення від простроченої суми, одночасно посилаючись на ст. 21 Закону України «Про споживче кредитування» д вказано, що сума пені не може перевищувати половини суми одержаної споживачем на договором, отже сума пені становить 202000 грн 00 коп., оскільки відповідачем за договором було отримано кредит у розмірі 80000 ол. США 00 цент., що в еквіваленті становило 404000 грн 00 коп. (а.с. 84).
Відповідач та її представник у судове засідання не з'явилися, про день, час та місце розгляду справ повідомлені належним чином, 24.05.2021 від відповідача надійшла заява про відкладення розгляду справи через зайнятість представника в іншому судовому засіданні (а.с. 80).
Відповідач у судове засідання не з'явився, про слухання справи повідомлений належним чином, причини неявки суд не повідомив.
Згідно ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Суд, всебічно з'ясувавши обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні, вважає встановленими такі факти та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Судом встановлено, що 24.02.2006 між Банк «Фінанси та Кредит» ТОВ та ОСОБА_2 укладено кредитний договір №1670pri-02-06 від 24.02.2006 згідно умов якого бак надав позичальнику грошові кошти у тимчасове користування у розмірі 80000 доларів США 00 центів з оплатою процентною ставки 12,0% річних, вказав кошти отримані за цільовим призначенням для придбання квартири АДРЕСА_1 , а також позичальник зобов'язався щомісячно в термін до 10 числа здійснювати погашення заборгованості (а.с. 11-18).
Вказані кошти були надані ОСОБА_2 на підставі заяви від 24.02.2006 про надання кредитних коштів у розмірі 80000 дол. США 00 цен. до 23.02.2026 (а.с. 27).
Крім цього 01.03.2007, 05.07.2007, 10.12.2007, 12.03.2008, 29.07.2014 та 19.02.2015 між сторонами були укладені додаткові угоди щодо розміру ануітетного платежу щодо погашення заборгованості, який в кінченому результаті становив 417 дол. США 00 цен. (а.с. 19-23).
24.02.2006 між Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_3 укладено іпотечний договір №1358И/0206, який посвідчений ПН КМНО Прокопенком Л.В. та зареєстрований в реєстрі №253 згідно якого відповідача передав у заставу нерухоме майно: квартиру АДРЕСА_1 (а.с. 25, 26).
24.02.2006 між Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_3 , ОСОБА_2 укладено договір поруки №1670/1 згідно якого поручитель зобов'язався перед кредитором відповідати в повному обсязі за своєчасне та повне виконання боржником зобов'язань за кредитним договором (а.с. 28-30).
Згідно п. 2.1 у випадку не виконання боржником свого зобов'язання за кредитним договором, боржник та поручитель відповідають солідарно перед кредитором як солідарні боржники, а також згідно п. 2.2. поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що й боржник у т.ч. по основному договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язанні боржником.
Частинами першою та другою ст. 554 ЦК України встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
11.02.2015 між Державна іпотечна установа та ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» укладено договір відступлення права вимоги №17/4-В, який посвідчений ПН КМНО Морозовою С.В., який зареєстрований в реєстрі №616 згідно умов якого первісний кредитор відступив, а новий набув всі права вимоги за договором (кредитами, іпотеки, поруки) вказаними у додатках до цього договору (а.с. 31-34).
Як вбачається із додатку №1 до договору відступлення прав вимог №17/4-В від 11.02.2015 ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» відступив право вимоги Державній іпотечній установі щодо кредитного договору №1670pvi-02-06 від 24.02.2006 боржник ОСОБА_2 , іпотечного договору 1358И/0206 від 02.02.2006 та договору поруки №1670/1 від 24.02.2006 (а.с. 35-37).
Відповідно до ч. 1 ст. 510 ЦК України, сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України передбачено, що однією з підстав заміни кредитора у зобов'язанні іншою особою є передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено Договором або законом.
Крім того, колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду при касаційному перегляді судового рішення у цивільній справі (№ 6-1355/10) дійшла висновку, що заміна осіб в окремих зобов'язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.
Згідно довідки про стан заборгованості за договором про іпотечний кредит №1670pvi-02-06 від 24.02.2006 та також відповідних розрахунків у відповідачів перед позивачем становить заборгованість на загальну суму 1226827 грн 35 коп., в тому числі: по суму основного боргу у розмірі 642649 грн 79 коп.; прострочені відсотки у розмірі 298403 грн 79 коп., пеня у розмірі 202000 грн 00 коп. та інфляційні витрати у розмірі 83773 грн 94 коп. (а.с. 7-10).
Також представник позивача надаючи розрахунок пені, зазначила її наступним чином: сума боргу становить 642649 грн 79 коп. х 1% х 360 = 2313539 грн 24 коп., тобто пеня сплачується з розрахунку 1% за кожний день прострочення від простроченої суми.
Враховуючи співвідношення пені у розмірі 202000 грн 00 коп. до суми боргу суд вважає, що такий розмір пені є достатньою компенсацією розміру збитків, спричинених відповідачем внаслідок неналежного виконання зобов'язань за даним договором, є співмірним та відповідає засадам справедливості, розумності та співмірності.
Відповідно до ст. 21 Закону України «Про споживче кредитування» споживач, який порушив своє зобов'язання щодо повернення кредиту та процентів за ним, має відшкодувати кредитодавцю завдані цим збитки відповідно до закону з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. У договорах про споживчий кредит пеня за невиконання зобов'язання щодо повернення кредиту та процентів за ним не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, та не може бути більшою за 15 відсотків суми простроченого платежу. Сукупна сума неустойки (штраф, пеня), нарахована за порушення зобов'язань споживачем на підставі договору про споживчий кредит, не може перевищувати половини суми, одержаної споживачем за таким договором, і не може бути збільшена за домовленістю сторін.
Матеріали справи містять платіжні документи, якими відповідач доводить, що вона сплачувала кредит до листопада 2015 року, а отже підтверджують та доводять факт не сплати кредитних коштів з 2015 року (а.с. 9-23).
Крім того, відповідачем надано до суду експертний висновок від 28.01.2019 №2731 яким вона доводить недійсність вказаного правочину, однак суд критично ставиться до вказаного доказу, оскільки такий висновок є не належним та допустимим доказом, у ньому не зазначено, що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок і що він підготовлений для подання до суду. Відповідне положення міститься у постанові Великої Палати від 18.12.2019 № 522/1029/18.
Також згідно ст. 110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими ст. 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.
Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до змісту ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.
Відповідно до вимог ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.
Ст. 614 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини, якщо інше не встановлено договором або законом. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Як вбачається з матеріалів справи, зобов'язання не виконані з вини відповідача.
Згідно ч. 1 ст. 624 ЦК України якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню в повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.
Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до вимог ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.
Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За приписами ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З огляду на вищевикладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості в повному обсязі, оскільки в судовому засіданні повністю доведено факт не виконання відповідачами взятих на себе зобов'язань на підставі чого настали відповідні правові наслідки.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України у разі задоволення позову судові витрати, пов'язані з розглядом справи покладаються на відповідача.
Відповідно до ст.ст. 133, 141 ЦПК України з відповідачів підлягає до солідарного стягнення судовий збір на користь позивача у розмірі 18403 грн 21 коп.
На підставі вищевикладеного, керуючись вимогами ст. 21 Закону України «Про споживче кредитування»; ст.ст. 510, 512, 514, 526, 530, 533, 544, 610 611, 624, 629, 1054, 1049 ЦК України; ст.ст. 12, 13, 48, 76-82, 141, 229, 259, 263-265, 268, 273, 280, 283, 353 ЦПК України,-
позовні вимоги Державної іпотечної установи до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості задовольнити.
Стягнути солідарно з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ), ОСОБА_3 ( НОМЕР_2 ) суму заборгованості у розмірі 1226827 (один мільйон двісті двадцять шість тисяч вісімсот двадцять сім) грн 35 коп
Стягнути солідарно з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ), ОСОБА_3 ( НОМЕР_2 ) судовий збір по справі у розмірі 18403 (вісімнадцять тисяч чотириста три гривні) грн 21 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Святошинський районний суд м. Києва до апеляційного суду у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: О.В. Ул'яновська
Повний текст рішення суду складено 02.06.2021.