пр. № 4-с/759/15/21
ун. № 2-1646/2009
13 травня 2021 року м. Київ
Святошинський районний суд м. Києва
у складі : головуючого судді Ул'яновська О.В.,
секретаря судового засідання Гаєвської Н.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві скаргу ОСОБА_1 в інтересах якого звернувся ОСОБА_2 на дії старшого державного виконавця Святошинського відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві Мазаєва Святослава Володимировича, заінтересована особа: ОСОБА_3 ,
у грудні 2019 р. представник заявника звернувся до суду із вищезазначеною скаргою, просить суд визнати неправомірними дії старшого державного виконавця Святошинського відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві Мазаєва С.В., в рамках ВП №59136056, а саме: які полягають у неправомірному нарахуванню заборгованості виходячи із середньої заробітної плати по м. Києву за період з січня 2015 по жовтень 2019 включно та які полягають у неправомірному нарахуванні заборгованості по сплаті аліментів станом на 21.11.2109, визначеної у довідці-розрахунку заборгованості від 01.10.2019; зобов'язати державного виконавця здійснити новий розрахунок заборгованості по сплаті аліментів станом на 01.12.2019 в рамках ВП №59136056, вказавши переплату по сплаті аліментів у розмірі 16718 грн 84 коп., станом на 01.12.2019; визнати неправомірними дії державного виконавця в рамках ВП №59136056, які полягають у неправомірному зверненні 21.11.2019 до Святошинського районного суду м. Києва з поданням про оголошення розшуку боржника ОСОБА_1 ; визнати неправомірними дії державного виконавця, які полягають у неправомірному винесенні повідомлення про внесення відомостей про боржника до ЄРБ від 28.10.2019, яким є ОСОБА_1 ; зобов'язати державного виконавця виключити відомості про боржника ОСОБА_1 з ЄРБ ; визнати неправомірними дії державного виконавця, які полягають у неправомірному встановлені тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 в рамках ВП №59136056; скасувати постанову від 28.10.2019 про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві за межі України, якою встановлено тимчасове обмеження ОСОБА_1 управі виїзду за межі України до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі згідно виконавчого листа №2-1646/2009 виданого 09.06.2009 в рамках ВП №59136056; визнати неправомірними дії державного виконавця, які полягають у неправомірному встановлені тимчасового обмеження у праві керування ТЗ ОСОБА_1 в рамках ВП №59136056; скасувати постанову від 28.10.2019 про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керуванні ТЗ до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі згідно виконавчого листа №2-1646/2009 виданого 09.06.2009 в рамках ВП №59136056; визнати неправомірними дії державного виконавця, щодо зазначення загальної суми боргу у розмірі 127265 грн 03 коп. ; скасувати постанову від 27.11.2019 про звернення стягнення на заробітну плату, в частині зазначення загальної суми боргу у розмірі 127265 грн 03 коп., а в іншій частині постанову залишити без змін; зобов'язати державного виконавця винести нову постанову про звернення стягнення на заробітну плату та доходи боржника ОСОБА_1 вказавши переплату по сплаті аліментів у розмірі 16718 грн 84 коп. станом на 01.12.2019.
Скаржник свої вимоги обумовлює тим, що в порушення ч. 1 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» постанови 16.05.2019, 28.10.2019, 28.10.2019 в рамках ВП №59136056 взагалі не надсилались боржнику та матеріали спарив не містять будь-якого доказу про направлення боржнику ОСОБА_1 рекомендованим поштовим повідомленням зазначених постанов, а тому строк для звернення до суду не пропущений, також скаржник зазначає, що державним виконавцем неправомірно встановлено тимчасове обмеження боржника у праві керування транспортним засобом, у праві виїзду за межі України , неправомірно вказано неіснуючого боргу у розмірі 127264 грн 03 коп. у постанові про звернення стягнення на заробітну плату та інші доходи боржника від 27.11.2019, також скаржник зазначив, що він 01.12.2014 по сьогоднішній день постійно працював, а тому підстав для застосування ч. 2 ст. 195 СК України для визначення заборгованості виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості відсутні починаючи з 01.12.2014, таким чином державним виконавцем неправомірно здійснено розрахунок заборгованості по аліментах виходячи із середньої заробітної плати по м. Києву, до того ж заборгованість по аліментах станом на 26.11.2019 відсутня, оскільки на виконання постанови ВДВС Печерського РУЮ у м. Києві про звернення стягнення на заробітну плату боржника від 13.05.2015 ГС «Українська школа молекулярної алергології та імунології» щомісячно здійснюються відрахування з усіх видів його заробітку (доходу), при цьому скаржник вважає, що станом на 01.01.2016 існує переплата по аліментам у розмірі 782 грн 67 коп. з 01.01.2016 по 01.01.2017 існує переплата у розмірі 1518 грн 20 коп. з 01.02.2017 по 01.01.2018 переплата складає 731 грн 47 коп., з 01.01.2018 по 01.01.2019 переплата складає 4322 грн 50 коп., з 01.01.2019 по 01.12.2019 переплата склала 10008 грн 00 коп., тому станом на 01.12.2019 всі платежі по аліментам на виконання виконавчого листа №2-1646/2009 виданого 09.06.2020 сплачувалися, враховуючи вимоги ч. 1 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» та ч. 2 ст. 182 СК України та без порушення вказаних норм, а загальна сума переплати по аліментах складає 16718 грн 84 коп. плюс 10008 грн 00 коп., тому вищезазначені постанови безпідставно обмежують права скаржника , який інколи не мав заборгованості по аліментах на користь ОСОБА_3 , тому дії державного виконавця є неприпустимими.
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 08.07.2020 відмовлено ОСОБА_2 , який представляв інтереси ОСОБА_1 на дії старшого державного виконавця Святошинського відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві Мазаєва Святослава Володимировича, заінтересована особа: ОСОБА_3 у задоволенні скарги (а.с. 59, 60).
У скарзі від 04.12.2019 в задоволенні якої було відмолено ухвалою суду від 08.07.2020 містилися вимоги, які наявні у скарзі від 03.12.2020, зокрема: визнати неправомірними дії державного виконавця, які полягають у неправомірному винесенні повідомлення про внесення відомостей про боржника до ЄРБ від 28.10.2019, яким є ОСОБА_1 ; зобов'язати державного виконавця виключити відомості про боржника ОСОБА_1 з ЄРБ ; визнати неправомірними дії державного виконавця, які полягають у неправомірному встановлені тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 в рамках ВП №59136056; скасувати постанову від 28.10.2019 про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві за межі України, якою встановлено тимчасове обмеження ОСОБА_1 управі виїзду за межі України до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі згідно виконавчого листа №2-1646/2009 виданого 09.06.2009 в рамках ВП №59136056; визнати неправомірними дії державного виконавця, які полягають у неправомірному встановлені тимчасового обмеження у праві керування ТЗ ОСОБА_1 в рамках ВП №59136056; скасувати постанову від 28.10.2019 про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керуванні ТЗ до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі згідно виконавчого листа №2-1646/2009 виданого 09.06.2009 в рамках ВП №59136056. Внаслідок чого вказані вимоги не підлягають розгляду, оскільки вони вже розглянуті, а також не оскаржувалися скаржником в апеляційному порядку.
Скаржник у судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином причини неявки суд не повідомив.
Старший державний виконавець Святошинського відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві Мазаєв С.В. у судове засідання не з'явилася, про слухання справи повідомлений належним чином (а.с. 172), причини неявки суд не повідомив.
Заінтересована особа у судове засідання не з'явилася, про день, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином причини неявки суд не повідомила.
Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 26.12.2003 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби і звернень учасників виконавчого провадження» неявка в судове засідання в зазначених справах заявника або заінтересованої особи, якім повідомлено про час та місце його проведення, не перешкоджає розгляду скарги.
З'ясувавши фактичні обставини даної справи, дослідивши письмові докази у їх сукупності та співставленні, суд дійшов до наступного висновку.
Виходячи зі змісту ст. 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.
Згідно вимог ч.1 та ч. 2 ст. 449 ЦПК України скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.
Суд враховує доводи скаржника проте, що строк оскарження дій державного виконавця не пропущено, оскільки про порушення своїх прав йому стало відомо лише 27.11.2019 при ознайомленні із матеріалами справи (а.с. 133 т. 2).
Судом встановлено, 16.05.2019 старшим державним виконавцем Святошинського відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві Мазаєвим С.В. відкрито виконавче провадження №59136056 на підставі виконавчого листа №2-1646/2009 від 09.06.2006 виданого Святошинським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліментів на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_5 у розмірі ј частини від усіх видів заробітку (а.с. 131, 132 т. 2).
У рамках №59136056 старшим державним виконавцем Мазаєвим С.В. винесено постанову від 27.11.2019 про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, постанову від 28.10.2019 про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортним засобом та постанову від 28.10.2019 про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України (а.с. 124-129).
Згідно довідки від 01.10.2019 розрахунку заборгованості станом на 21.11.2019 у ОСОБА_1 наявна заборгованість по аліментах, яка становить 127265 грн 03 коп. + 59 грн 33 грн = 127324 грн 63 коп. за період з січня 2015 року по жовтень 2019 року (а.с. 102-104).
28.10.2019 старшим державним виконавцем Мазаєвим С.В. внесено відомості про боржника до Єдиного реєстру боржників відносно ОСОБА_1 , оскільки в останнього наявна заборгованість станом на 28.10.2019 зі сплати аліментів, сукупний розмір якої складає 53247 грн 93 коп. за період з 01.06.2018 по 01.10.2019, що сукупно перевищує суму відповідних платежів за три місяці (а.с. 130 т. 2).
У ході виконання ВП №59136056 були здійснені виходи 17.09.2019, 11.07.2019 за місцем проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , проте боржник двері не відчиняв (а.с. 105, 106 т. 2).
21.11.2019 старшим державним виконавцем Мазаєвим С.В. було подано до суду подання про оголошення боржника в розшук (а.с. 107, 108 т. 2).
Частинами 1,2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії; надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; роз'яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов'язки.
З метою забезпечення належного виконання рішення суду, у ст. 10 Закону України «Про виконавче провадження» визначений перелік заходів примусового виконання рішень, зокрема, звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника, заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем та інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
Таким чином, процесуальний порядок застосування примусових заходів звернення стягнення на майно боржника, на заробітну плату (заробіток, доходи, пенсію, стипендію), застосування інших заходів, передбачених рішенням, за яким боржник зобов'язаний особисто виконати певні дії або утриматися від їх вчинення, врегульовані Законом України «Про виконавче провадження».
Порядок застосування кожного заходу примусового виконання рішення має специфічні риси, які повинні враховуватись державним виконавцем вже у процесі виконавчого провадження.
Відповідно до ст. 68 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів.
Про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі - підприємцю, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи.
Так, виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого Сімейним кодексом України.
Частиною 1 та 3 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що порядок стягнення аліментів визначається законом. Визначення суми заборгованості із сплати аліментів, присуджених як частки від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому СК України.
У відповідності до ч. 8 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» спори щодо розміру заборгованості із сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом.
Стаття 195 СК України встановлює порядок визначення заборгованості за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу).
Згідно із ч. 3 ст. 195 СК України розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження», за наявності заборгованості із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці, стягнення може бути звернено на майно боржника. Звернення стягнення на заробітну плату не перешкоджає зверненню стягнення на майно боржника, якщо існує непогашена заборгованість, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці.
Зазначену норму Закону державним виконавцем було застосовано при внесені до Єдиного реєстру боржників відомості про ОСОБА_1 , що передбачено ст. 9 та п. 5 XVI Інструкції з організації примусового виконання рішення.
Скаржником подано до суду копії квитанцій, якими він доводить, що виконує рішення суду та сплачує аліменти (а.с. 113-120 т. 2).
Проте суд не бере до уваги надані заявником суду копії платіжних документів про сплату аліментів, адже розрахунок заборгованості проводиться державним виконавцем та перевіряються підтверджуючі документи в межах виконавчого провадження, тобто, за ним наявна заборгованість зі сплати аліментів, яка не погашена у повному обсязі, що підтверджується вказаним вище розрахунком.
Крім цього скаржником подано до суду довідку-розрахунок за період з січня 2012 р.- по січень 2015 р., в якій зазначено, що у ОСОБА_1 наявна заборгованість по сплаті аліментів у розмірі 59 грн 33 коп. (а.с. 149, 150 т. 2), однак слід зауважити, що оскаржуваний розрахунок складений з 2015 р., до якого вже додано наявну заборгованість у розмірі 59 грн 33 коп. та продовжено нарахування заборгованості по аліментах, а тому вказана довідка лише доводить факт наявності боргу за минулий період.
Отже, оскільки у боржника наявний борг по щомісячним платежам зі спати аліментів, тому вжиті державним виконавцем заходи у вигляді встановлення обмеження у праві керування транспортним засобом про звернення стягнення на заробітну плату та доходи боржника не суперечать вимогам Закону України «Про виконавче провадження» та спрямовані на реальне виконання рішення суду.
При цьому, обставин, які б свідчили про те, що існує інший спосіб забезпечення виконання рішення, судом не встановлено.
Згідно з ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
У відповідності до положення ст.1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
У порядку цивільного судочинства підлягає захисту лише порушене право, в силу ст. 15 ЦК України.
Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Згідно ч. 3 ст. 77 ЦПК України сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Таким чином заважаючи на вищевикладені обставини державним виконавцем здійснювалися дії щодо проведення дії для виконання рішення суду у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження», натомість скаржником не доведено та не підтверджено належними та допустимими доказами факту неправомірності дій державного виконавця.
Згідно ч. 2 ст. 451 ЦПК України якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби і права чи свободи заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову у задоволенні скарги.
Таким чином, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності та співставленні, проаналізувавши вимоги чинного законодавства України, суд дійшов до висновку, що доводи скаржника, наведені у його скарзі є не обґрунтованими та не знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду, а тому задоволенню не підлягають.
На підставі вищевикладеного, керуючись вимогами Закону України «Про виконавче провадження»; ст.ст. 77, 447, 451 ЦПК України,-
у задоволенні скарги ОСОБА_1 в інтересах якого звернувся ОСОБА_2 на дії старшого державного виконавця Святошинського відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві Мазаєв Святослав Володимирович, заінтересована особа: ОСОБА_3 відмовити.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Святошинський районний суд м. Києва до апеляційного суду у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повний текст ухвали суду не було вручено у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 цього Кодексу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя: О.В. Ул'яновська
Повний текст ухвали суду складено 17.05.2021.