Справа № 755/14941/20
Апеляційне провадження №22-ц/824/7779/2021
02 червня 2021 року місто Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах - головуючого Сержанюка А.С., суддів - Мостової Г.І., Суханової Є.М., із участю секретаря Ткаченко Ю.М., розглянувши матеріали цивільної справи у місті Києві за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 11 березня 2021 року за заявою ОСОБА_1 про розподіл судових витрат у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до одноособового учасника Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕКО» ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування рішення про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
22.02.2021 року до Дніпровського районного суду м. Києва надійшла заява представника відповідача ОСОБА_1 - Горлатого О.В. про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат у цивільній справі про стягнення з позивача на користь відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 32 000 грн.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 11 березня 2021 року заяву задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 9 000 грн.
В іншій частині заявлених вимог відмовлено.
На обґрунтування ухваленого судового рішення місцевий суд зазначив наступні обставини.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 17.02.2021 року позов ОСОБА_2 до Одноособового учасника Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕКО» ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування рішення про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу було залишено без розгляду, згідно положень п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України, у зв'язку з повторною неявкою позивача в судове засідання ( а.с. 104-107 ).
Інтереси відповідача ОСОБА_1 під час розгляду справи представляв адвокат Горлатий О.В., згідно договору № 16/11/20/1 про надання професійної правничої допомоги від 16.11.2020 та ордера серії АА № 1061720 ( а.с. 51, 93 ).
У поданому відзиві на позов представник відповідача Горлатий О.В. зазначав попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат на правову допомогу адвоката, які відповідач очікує понести в першій судовій інстанції у зв'язку з розглядом справи у розмірі 72 000 грн.
Вказував, що детальний розрахунок і підтвердження понесених витрат будуть надані суду в рамках ч. 8 ст. 141 ЦПК України.
Пунктом 3.2 вищевказаного договору визначені ставки погодинної оплати роботи адвоката: вартість однієї години роботи - 1 000 грн, вартість участі в одному судовому засіданні - 3 000 грн.
29 грудня 2020 між відповідачем та адвокатом Горлатим О.В. підписаний акт №1 виконаних робіт згідно договору № 16/11/20/1 про надання професійної правової допомоги від 16.11.2020, відповідно якого: 16.11.2020 на консультування клієнта щодо порядку судового розгляду трудових спорів, укладення договору про надання професійної правничої допомоги витрачено 3 год. (за ставкою за год. - 1 000 грн ) вартістю 3 000 грн; 16.11.2020 на підготовку заяви про продовження процесуального строку для підготовки відзиву на позов та клопотання про ознайомлення з матеріалами справи витрачено 3 год. вартістю 3 000 грн; 17.11.2020 за участь в судовому засіданні Дніпровського районного суду м. Києва - 3 000 грн; 17.11.2020 на ознайомлення з матеріалами справи, зняття фотокопій матеріалів, аналіз матеріалів справи витрачено 2 год. вартістю 2 000 грн; 20.12.2020 на складання відзиву на позов, направлення позивачу та суду витрачено 6 год. вартістю 6 000 грн; 30.11.2020 ознайомлення з матеріалами справи та технічною фіксацією судового засідання витрачено 2 год. вартістю 2 000 грн; 01.12.2020 на складання та подачу до суду зауваження на протокол судового засідання від 17.11.2020 витрачено 2 год. вартістю 2 000 грн; 14.12.2020 на складання апеляційної скарги на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 17.11.2020 витрачено 3 год. вартістю 3 000 грн; 15.12.2020 на складання апеляційної скарги на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 17.11.2020 подача до суду витрачено 3 год. вартістю 3 000 грн; загальна сума витрат на правничу допомогу - 27 000 грн (а.с. 92, 117).
Також 19 лютого 2020 року між відповідачем та адвокатом Горлатим О.В. підписано акт №2 виконаних робіт згідно договору № 16/11/20/1 про надання професійної правової допомоги від 16.11.2020, відповідно якого: 17.02.2021 за участь у судовому засіданні Дніпровського районного суду м. Києва - 3 000 грн; 19.02.2021 на підготовку заяви про винесення додаткового рішення про стягнення судових витрат витрачено 2 год. вартістю 2 000 грн; загальна сума витрат на правничу допомогу - 5 000 грн (а.с. 118).
Згідно прибуткового ордеру № 5/1 від 05.01.2021 року відповідач ОСОБА_1 сплатила адвокату Горлатому О.В. 27 000 грн (а.с. 94) та згідно прибуткового ордеру № 19/1 від 19.02.2021 року сплатила 5 000 грн (а.с. 120).
Розподіляючи понесені відповідачем втрати на професійну правничу допомогу суд дійшов висновку про те, що надані: договір № 16/11/20/1 про надання професійної правничої допомоги від 16.11.2020, укладений між відповідачем та адвокатом Горлатим О.В., Акт № 1 та акт № 2 виконаних робіт згідно договору з детальними описами робіт (послуг), виконаних для надання правової допомоги, а також прибуткові ордери № 5/1 від 05.01.2021 на суму 27 000 грн. та №19/1 від 19.02.2021 на суму 5 000 грн. не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
З вищезазначених описів робіт (наданих послуг) убачається, що вказані послуги надавалися адвокатом відповідача з витрачанням загального часу у кількості 26 год. за ставкою за 1 год. - 1 000 грн. та участі у двох судових засіданнях вартістю по 3 000 грн. за кожне з них.
З урахуванням складності справи, обсягу і складності виконаної адвокатом роботи та значимості таких дій у справі, виходячи з її конкретних обставин, ціни позову, суд вважає, що зазначені відповідачем витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 32 000 грн. є завищеними, належним чином не обґрунтованими, що суперечить принципу розподілу судових витрат з огляду на наступне.
Складання апеляційної скарги на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 17.11.2020 на що витрачено 3 год. та складення апеляційної скарги на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 17.11.2020 і подача до суду з витрачанням часу 3 год., що загалом складає до сплати 6 000 грн, не підлягають до задоволення, оскільки процесуальним законом не передбачено розподіл між сторонами таких судових витрат судом першої інстанції.
Також слід частково відмовити у задоволенні оплати послуг вартістю 3 000 грн. за кожне із судових засідань, які відбувались 17.11.2020 та 17.02.2021 і з урахуванням співмірності суд вважає, що така послуга підлягає оплаті з розрахунку 500 грн за одне судове засідання, оскільки відповідно записів у протоколах, судове засідання 17.11.2020 по часу тривало 7 хвилин, судове засідання 17.02.2021 тривало 41 хвилину.
Тому загальна сума за участь адвоката у двох судових засіданнях складає у розмірі 1 000 грн.
Крім того, виходячи з конкретних обставин справи та спірних правовідносин, суд вважає, що для надання консультації, ознайомлення з матеріалами справи, складення процесуальних документів і направлення їх до суду необхідно зменшити кількість годин до 8, що з розрахунку за 1 год. роботи адвоката вартістю 1 000 грн становить загальну суму 8 000 грн, та є розумним і справедливим розміром надання правничої допомоги у трудовому спорі, зокрема: на консультування клієнта та укладення договору про надання правничої допомоги достатньо 1 год.; на підготовку заяви про продовження процесуального строку для підготовки відзиву на позов та клопотання про ознайомлення з матеріалами справи - 1 год.; на ознайомлення з матеріалами справи, зняття фотокопій матеріалів, аналіз матеріалів справи - 0,5 год.; на складання відзиву на позов, направлення позивачу та суду - 3 год.; на ознайомлення з матеріалами справи та технічною фіксацією судового засідання - 0,5 год.; на складання та подачу до суду зауваження на протокол судового засідання - 1 год.; на підготовку заяви про винесення додаткового рішення про розподіл судових витрат - 1 год.
З урахуванням зазначеного, з огляду на складність і обсяг справи та виконаної адвокатом відповідача роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви відповідача про розподіл судових витрат, а саме слід стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 9 000 грн.
В іншій частині вимог заява задоволенню не підлягає.
Правовими підставами для ухвалення зазначеного судового рішення місцевий суд зазначив, зокрема, положення ст.ст. 15, 137, 141, 142, 263 ЦПК України, рішення від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», рішення ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року, постанови Верховного Суду від 29.01.2020 року у справі № 755/15364/17, від 12.02.2020 року у справі №648/1102/19.
Не погоджуючись із ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 11 березня 2021 року, представник ОСОБА_1 - Горлатий О.В. подав апеляційну скаргу, посилаючись на її незаконність та необґрунтованість, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права при його ухваленні.
А тому, представник апелянтки просив скасувати судове рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні заяви про стягнення судових витрат та постановити ухвалу, якою задовольнити вимоги ОСОБА_1 .
Суд, закінчивши з'ясування обставин справи і перевірку їх доказами, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються, у межах доводів та вимог апеляційної скарги, вислухавши учасників процесу в судових дебатах, вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, керуючись наступним.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Як встановлено судом, що підтверджується і матеріалами справи, 12 жовтня 2020 року ОСОБА_2 звернувся із позовом до одноособового учасника Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕКО» ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування рішення про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу ( а.с. 1-4 ).
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 17 лютого 2021 рокузазначений позов залишено без розгляду за повторної неявки в судове засідання позивача ( а.с. 104-107 ).
22.02.2021 року до Дніпровського районного суду м. Києва надійшла заява представника відповідача ОСОБА_1 - Горлатого О.В. про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат у цивільній справі про стягнення з позивача на користь відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 32 000 грн ( а.с. 112-115 ).
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 11 березня 2021 року заяву задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 9 000 грн.
В іншій частині заявлених вимог відмовлено ( а.с. 138-142 ).
На переконання апеляційного суду, визначена місцевим судом сума витрат на професійну правничу допомогу повністю відповідає вимогам ст. 137 ЦПК України, зокрема, є співмірною та пропорційною до предмету спору, відповідає складності справи, обсягу виконаної адвокатом роботи та значимості її при розгляді справи.
Таким чином, доводи апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість судового рішення, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права при його ухваленні, зокрема, положень п. 14 рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо шляхів полегшення до правосуддя №R (81) 7, практики Європейського суду з прав людини, ст. 59 Конституції України, постанови Великої Палати Верховного суду від 20 вересня 2018 року по справі №751/3840/15-ц, ст. 627 ЦК України, ст.ст. 89, 133, 137, 141, 142 ЦПК України, на переконання апеляційного суду, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи у суді другої інстанції.
Інші доводи апеляції, зокрема, про понесення відповідачкою витрат на правничу допомогу в більшому розмірі, ніж визначив місцевий суд, з точки зору суду другої інстанції, правового значення, у даному випадку, для правильного вирішення заявлених апеляційних вимог не мають, а тому - не спростовують законність та обґрунтованість ухвали Дніпровського районного суду м. Києва від 11 березня 2021 року.
Відтак, викладені у апеляції доводи суд другої інстанції відносить до числа формальних, відповідно, судове рішення, ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, не може бути скасоване у відповідності до положень ст. 375 ЦПК України.
Окрім цього, у відповідності до вимог ч. 2 ст. 376 ЦПК України, порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи, чого судом не виявлено.
При цьому, апеляційний суд також вважає за необхідне відмітити, що Європейський суд з прав людини наголошує, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи ( рішення ЄСПЛ у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року ).
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 5, 10-13, 263, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 11 березня 2021 року за заявою ОСОБА_1 про розподіл судових витрат у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до одноособового учасника Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕКО» ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування рішення про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий А.С. Сержанюк
Судді: Г.І. Мостова
Є.М. Суханова