справа № 755/12357/19
головуючий у суді І інстанції Коваленко К.В.
провадження № 22-ц/824/6486/2021
суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Мостова Г.І.
Іменем України
24 травня 2021 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Мостової Г.І.,
суддів: Сержанюка А.С., Суханової Є.М.,
за участю секретаря судового засідання: Сердюк К.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Баришівського районного суду Київської області від 05 лютого 2021 року
у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та поділ майна подружжя, -
У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду першої інстанції з позовом до ОСОБА_2 , у якому просила розірвати шлюб між нею та відповідачем, визнати спільним майном подружжя житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 земельних ділянок, за тією ж адресою, стягнути з відповідача відшкодування за проданий автомобіль у сумі 63 685 грн та судові витрати.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 27 квітня 2001 року між нею та відповідачем був зареєстрований шлюб у Лівобережному відділі реєстрації шлюбу м. Києва з Державним Центром розвитку за актовим записом №345.
Під час перебування у шлюбі сторонами був придбаний житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , відповідачем були приватизовані дві земельних ділянки та автомобіль марки Volkswagen Passat В5 1997 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 .
Під час розгляду справи відповідач продав автомобіль.
Рішенням Баришівського районного суду Київської області від 05 лютого 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 27 квітня 2001 року Лівобережним відділом реєстрації шлюбу міста Києва з Державним Центром розвитку, актовий запис № 345.
Визнано за ОСОБА_1 Ѕ частини житлового будинку, що знаходиться в АДРЕСА_2 загальною площею 63,7 кв.м., житловою площею 30,4 кв.м., разом з господарськими будівлями (масандра, підвал, веранда, огорожа, погріб, погрібник, літня кухня, огорожа, ворота, з калиткою, колодязь).
Визнано за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частину земельної ділянки, яка розташована в с. Рудницьке, Баришівського району Київської області, площею 0,2497 га, кадастровий номер 3220286501:19:024:0013 серія ЯЖ № 209068.
Визнано автомобіль марки Volkswagen Passat 1997 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 спільним майном подружжя - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , та в порядку поділу майна стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості Ѕ частини автомобіля у сумі 12 500 грн.
У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у сумі 1 536 грн 80 коп. судового збору.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Баришівського районного суду Київської області від 05 лютого 2021 року в частині стягнення 12 500 грн грошової компенсації вартості Ѕ частини автомобіля та ухвалити нове судове рішення в цій частині, яким стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошової компенсації вартості Ѕ частини автомобіля у розмірі 63 685 грн.
Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення є незаконним, та підлягає частковому скасуванню, а саме в частині стягнення компенсації вартості автомобіля. Суд першої інстанції безпідставно стягнув на користь позивача вартість компенсації за відчужений автомобіль, виходячи із суми за яку він був проданий, порушивши таким чином право позивача на справедливу компенсацію вартості майна, яке йому належить, та яким розпорядилися без його згоди. Зазначаючи, що позивач не оскаржила договір купівлі-продажу спірного автомобіля, та стягуючи половину від вартості автомобіля згідно з умов договору купівлі-продажу, а не половину від його ринкової вартості на час розгляду справи, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку.
Оскільки рішення Баришівського районного суду Київської області від 05 лютого 2021 року не оскаржується в частині розірвання шлюбу та поділу житлового будинку та земельних ділянок, предметом апеляційного перегляду є оскаржуване рішення лише у частині поділу автомобіля.
Суд першої інстанції обґрунтував свої висновки тим, що до спільного з відповідачем майна подружжя, що підлягає поділу, входить, крім іншого, автомобіль марки Volkswagen Passat В5, 1997 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 .
Позивач дізналась про продаж автомобіля на початку 2020 року після отримання відповіді на запит її представника від ТСЦ № 3241. Оскільки, на момент ухвалення рішення у справі позивач не оспорила договір купівлі-продажу автомобіля, як співвласник проданого майна, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивач погодилась з цим правочином та фактично визнала вартість зазначену в договорі. Наданий позивачем експертний висновок був складений експертом без огляду транспортного засобу та жодним чином не враховує дійсний технічний стан проданого автомобіля.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню
У статті 60 СК України закріплено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Таке ж положення містить і стаття 368 ЦК України.
Частиною першою статті 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує (правова позиція викладена у постанові ВС ВП у справі № 372/504/17 від 21 листопада 2018 року).
Судом встановлено, що 27 квітня 2001 року між позивачем ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та відповідачем ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , був зареєстрований шлюб (а.с.8 т.1).
Судом встановлено, що до спільного майна подружжя, що підлягає поділу, входить, крім іншого, автомобіль марки Volkswagen Passat В5, 1997 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 .
З відповіді Регіонального Сервісного Центру МВС України (територіальний сервісний центр №3241) № 1Аз від 14 січня 2020 року вбачається, що автомобіль марки Volkswagen Passat В5, 1997 року випуску, було перереєстровано 24 вересня 2019 року на іншого власника згідно з укладеного договору купівлі-продажу (а.с. 70 т. 1).
Відповідно до договору купівлі-продажу транспортного засобу № 3248/2019/1683776 від 24 вересня 2019 року, автомобіль марки Volkswagen Passat В5, 1997 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , було передано у власність ОСОБА_3 . Відповідно до пункту 3.1. цього договору за домовленістю сторін ціна транспортного засобу складає 25 000 грн (а.с. 90-91 т. 1).
Позивач заперечує надання згоди на відчуження вказаного автомобіля.
Отже, відповідач після відкриття провадження у цій справі, відповідач розпорядився спірним автомобілем на власний розсуд без письмової згоди позивача, як одного із подружжя, згоди сторін щодо вартості автомобіля досягнуто не було.
Як вбачається із матеріалів справи, позивач надала суду Акт з експертної оцінки від 08 квітня 2020 року, видану суб'єктом господарювання ТОВ «Агенство експертної оцінки України» на підставі проведеного оцінювачем ОСОБА_4 аналізу ринку колісних транспортних засобів та наданої замовником інформації було визначено, що середньо ринкова вартість спірного автомобіля станом на 08 квітня 2020 року становить 127 370 грн (а.с.126, 127, 130-133 т.1).
Відповідач не заперечував щодо того, автомобіль набутий під час шлюбу є спільним майном подружжя.
Разом з тим, відповідач зазначав, що вартість автомобіля визначена у договорі купівлі-продажу відповідає технічному стану автомобіля, а вартість автомобіля яка визначена експертом без його огляду не відповідає дійсності (а.с. 151 т. 1).
Поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а у разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини 1, 2 статті 71 СК України), або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки (частина 2 статті 364 ЦК України).
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у пунктах 22, 30 постанови від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. У випадку, коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім'ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.
Отже, вартість майна, що підлягає поділу, слід визначати виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду, висловленої у постанові від 03 жовтня 2018 року у справі № 127/7029/15-ц у випадку відчуження майна одним із подружжя проти волі іншого з подружжя та у зв'язку з цим - неможливості встановлення його дійсної (ринкової) вартості, визначенню підлягає ринкова вартість подібного за своїми якостями (технічними характеристиками) майна на час розгляду справи. Такий підхід є гарантією справедливої сатисфакції особі у зв'язку з припиненням її права на спільне майно.
Підсумовуючи викладене, колегія апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції, встановивши, що відповідач розпорядився цінним майном на власний розсуд без письмової згоди позивача, дійшов обґрунтованого висновку про те, що автомобіль є спільною сумісною власністю подружжя та підлягає поділу, однак не врахував, що визначення вартості проводиться на час розгляду справи, а не на час продажу майна.
З врахуванням середньо ринкової вартості спірного автомобіля станом на 08 квітня 2020 року визначену згідно Акту з експертної оцінки у розмірі 127 370 грн., відповідач, після роз'яснення судом апеляційної інстанції права, клопотання про призначення експертизи з метою визначення остаточної вартості майна, - не заявив, на підтвердження іншої вартості автомобіля будь яких доказів не надав, колегія апеляційного суду вважає, що позивач має право на компенсацію вартості Ѕ частини автомобіля у розмірі 63 685 грн., виходячи з загальної вартості вказаного автомобіля у розмірі 127 370 грн., а не у розмірі 25 000 грн., визначену у пункті 3.1. договору купівлі-продажу транспортного засобу № 3248/2019/1683776 від 24 вересня 2019 року.
У зв'язку з цим, рішення Баришівського районного суду Київської області від 05 лютого 2021 року в частині поділу автомобіля підлягає скасуванню в частині стягнення грошової компенсації вартості Ѕ частини автомобіля з ухваленням нового судового рішення.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин (частина 4 цієї статті).
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України» рішення від 10 лютого 2010 року).
Відповідно до частин 1,13 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Керуючись статтями 367, 369, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Баришівського районного суду Київської області від 05 лютого 2021 року в частині поділу автомобіля марки Volkswagen Passat 1997 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 скасувати в частині стягнення грошової компенсації вартості Ѕ частини автомобіля з ухваленням нового судового рішення.
В порядку поділу майна стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості Ѕ частини автомобіля у розмірі 63 685 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір за розгляд справи у суді апеляційної інстанції у розмірі 2 305 грн 50 коп.
Інформація про боржника: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_3 , адреса місця проживання: АДРЕСА_4 .
Інформація про стягувача: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса місця проживання: АДРЕСА_3 .
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складений 14 червня 2021 року.
Головуючий Г.І. Мостова
Судді А.С. Сержанюк
Є.М. Суханова