18 травня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
судді-доповідача ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
секретаря судового засідання ОСОБА_4
розглядаючи у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві кримінальне провадження №42015100010000284 від 17.12.2019 за апеляційною скаргою прокурора Подільської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_5 на ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 23.03.2021,
за участі
прокурора ОСОБА_6
обвинуваченого ОСОБА_7
захисника ОСОБА_8
Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 23.03.2021 обвинувальний акт у кримінальному провадженні №42015100010000284 від 17.12.2019 відносно ОСОБА_7 , обвинуваченого за ч. 4 ст. 190 КК України, повернуто прокурору.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційний суд скасувати ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 23.03.2021, у справі №752/14429/19, якою обвинувальний акт у кримінальному провадженні №42015100010000284, за обвинуваченням ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, повернуто прокурора та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
В обґрунтування апеляційних вимог прокурор посилається на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону. На переконання апелянта, обвинувальний акт №42015100010000284 відповідає вимогам ст. 291 КПК України, так як містить всі передбачені законом відомості. Вважає, що суд на підготовчому судовому засіданні вдався до оцінки формулювання обвинувачення, що суперечить вимогам ст. 314 КПК України. Прокурор звертає увагу на те, що чинним КПК не передбачено саме "вручення" копії обвинувального акту та копії реєстру матеріалів досудового розслідування. Відтак, апелянт наголошує, що ним вживались всі заходи щодо виконання обов'язку щодо надання підозрюваному та захиснику копій обвинувального акта та реєстру матеріалів досудового розслідування. Однак, відповідна неналежна процесуальна поведінка сторони захисту унеможливлює вручення розписки підозрюваному та захиснику. При цьому, прокурор зауважує, що ним було направлено копії обвинувального акту та реєстру матеріалів досудового розслідування на вказані поштові адреси підозрюваного та захисника. Також є очевидним той факт, що ОСОБА_7 та ОСОБА_8 ознайомились зі змістом обвинувального акта у суді першої інстанції, враховуючи подане ними клопотання про повернення обвинувального акта прокурору.
Від обвинуваченого ОСОБА_7 надійшли заперечення на апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_5 , в яких обвинувачений просить відмовити прокурору у задоволенні його апеляційної скарги.
Обґрунтовуючи подані заперечення обвинувачений ОСОБА_7 вказує, що оскаржувана прокурором ухвала є законною і обґрунтованою, вимоги зазначені прокурором в апеляційній скарзі, не підлягають задоволенню, оскільки зміст вказаного процесуального документу є необґрунтованим. ОСОБА_7 зауважує, що вказаний обвинувальний акт передано до Голосіївського районного суду міста Києва, при цьому, не вручивши підозрюваному копію цього обвинувального акта, а також не надавши достатнього часу для ознайомлення з ним.
Заслухавши суддю доповідача, доводи і пояснення прокурора, який підтримав апеляційну скаргу та просив суд її задовольнити, думку обвинуваченого та його захисника, які заперечили проти задоволення існуючої апеляційної скарги, та пояснення сторони захисту в яких обґрунтували суду свою позицію, перевіривши матеріали судового провадження в цій частині та обговоривши доводи, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційних вимог прокурора, з огляду на наступне.
Згідно п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.
Частина 2 ст. 291 КПК України дає вичерпний перелік відомостей, які повинен містити обвинувальний акт, а саме:
1) найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер;
2) анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство);
3) анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство);
3-1) анкетні відомості викривача (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство);
4) прізвище, ім'я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора;
5) виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення;
6) обставини, які обтяжують чи пом'якшують покарання;
7) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням;
7-1) підстави застосування заходів кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, які прокурор вважає встановленими;
8) розмір витрат на залучення експерта (у разі проведення експертизи під час досудового розслідування);
8-1) розмір пропонованої винагороди викривачу;
9) дату та місце його складення та затвердження.
Аналіз наведених норм кримінального процесуального закону дає підстави стверджувати, що на стадії підготовчого провадження в суді першої інстанції повернення обвинувального акта прокурору допускається лише у разі порушення прокурором чи слідчим вимог ч. 2 ст. 291 КПК України.
Як вбачається з оскаржуваної ухвали, суд зробив висновок, що прокурором не долучені до обвинувального акта розписки підозрюваного та захисника про отримання ними копії обвинувального акта та реєстру матеріалів досудового розслідування, оскільки останнім не вжито заходи щодо вручення вказаних процесуальних документів.
З таким висновком місцевого суду апеляційний суд не погоджується, оскільки як вірно зазначено у апеляційній скарзі прокурора, останнім було вжито всі необхідні заходи для вручення копій обвинувального акта та реєстру матеріалів досудового розслідування підозрюваному та захиснику, зокрема виклик останніх для вручення процесуальних документів. Проте, систематична неявка ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на виклик прокурора для вручення ним вказаних процесуальних документів, унеможливлює прокурора вручити такі копії процесуальних документів.
Крім того, не зважаючи на ухилення підозрюваного та захисника від отримання копій процесуальних документів, прокурором було вжито заходи щодо відправлення копій обвинувального акта та реєстру матеріалів досудового розслідування обвинуваченому ОСОБА_7 та захиснику ОСОБА_8 засобами поштового зв'язку на відповідні поштові адреси останніх, на які, в свою чергу, вони отримували кореспонденцію від суду.
Разом з цим, колегія суддів зазначає, що в чинному КПК відсутній механізм безпосереднього вручення обвинувального акта, при цьому, прокурор не позбавлений можливості вручити обвинуваченому та захиснику обвинувальний акт в підготовчому судовому засіданні.
Відтак, колегія суддів приходить до висновку, що виходячи із завдань підготовчого судового засідання, судом повернуто обвинувальний акт прокурору безпідставно, оскільки зловживання підозрюваним та захисником своїми процесуальними правами, унеможливлює проведення повного, об'єктивного та всебічного розслідування даного кримінального провадження, а сторони зобов'язані добросовісно користуватися своїми правами та виконувати свої процесуальні обов'язки. Таким чином, підстав для повернення обвинувального акту, передбачених ч.2 ст. 291 КПК України судом першої інстанції не зазначено .
З огляду на викладене, оскільки оскаржувана ухвала не відповідає критерію законності, визначеного ч. 2 ст. 370 КПК України, то вона підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду у суді першої інстанції зі стадії підготовчого судового засідання.
Керуючись ст. ст. 291, 376, 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, ?
Апеляційну скаргу прокурора Подільської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_5 - задовольнити.
Скасувати ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 23.03.2021 про повернення обвинувального акта у кримінальному провадженні №42015100010000284 за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України прокурору, призначивши новий розгляд у суді першої інстанції.
Ухвала суду апеляційної інстанції є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
ОСОБА_1 ОСОБА_2