27 квітня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
судді-доповідача ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
секретаря судового засідання ОСОБА_4
розглядаючи у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві кримінальне провадження №12017100040016879 від 21.12.2017 за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 29.03.2021,
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 29.03.2021 продовжено строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 , строком на 60 днів, до 26 травня 2021 року, включно.
Не погоджуючись з таким рішенням суду, ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційний суд ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 29.03.2021скасувати і постановити нову ухвалу, якою замінити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт або взяття на особисту поруку.
В обґрунтування апеляційних вимог ОСОБА_5 зазначає, що в результаті тривалого тримання під вартою, відсутністю належного медичного забезпечення, стан здоров'я останнього погіршився. Крім того, апелянт зазначає, що після проведення комплексної медичної перевірки в СІЗО, його діагноз підтвердився та він потребує амбулаторного лікування.
Заслухавши доповідь судді доповідача, перевіривши доводи поданої апеляційної скарги, проаналізувавши оскаржувану ухвалу, яка надійшла з Дніпровського районного суду міста Києва, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів керується наступним.
Насамперед суд зауважує, що заяв клопотань про участь в апеляційному перегляді вищевказаної ухвали від учасників кримінального провадження до суду апеляційної інстанції не надходило.
В провадженні Дніпровського районного суду міста Києва перебуває кримінальне провадження №12017100040016879 від 21.12.2017 за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 29.03.2021 обвинуваченому ОСОБА_5 продовжено строк тримання під вартою на 60 днів, тобто до 26 травня 2021 року, включно.
Приймаючи таке рішення суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, за скоєння якого передбачено покарання строком до п'ятнадцяти років, а ризики, які були враховані під час обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, на даний час продовжують існувати та не зменшилися, зокрема можливістю незаконного впливу на свідків, які на даний час ще не допитані.
З такими висновками суду першої інстанції погоджується і апеляційний суд, зважаючи на наступне.
Згідно положень ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Розглядаючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, так само як і про його продовження, суд першої інстанції, для прийняття законного і обґрунтованого рішення, відповідно до ст.ст. 177, 178, 199 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Згідно з положеннями ч. 3 ст. 331 КПК України суд першої інстанції зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Абзацом другим цієї ж частини ст. 331 цього Кодексу, на суд покладено такий самий обов'язок, а саме повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, у разі якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Так, перевіркою доводів апеляційної скарги обвинуваченого, колегія суддів встановила, що судом першої інстанції були дотримані зазначені вище вимоги кримінального процесуального закону при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_5 .
Беручи до уваги конкретні обставини справи, ту обставину, що ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, які існували на час обрання запобіжного заходу, не перестали існувати. Також суд взяв до уваги те, що тримання під вартою є законним, якщо є достатні підстави вважати, що існує необхідність у запобіганні вчиненню особою правопорушення чи ухиленню від правосуддя після вчинення злочину, з тією метою, щоб особа, яка обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочинів, постала перед компетентними органами, то підстав для скасування оскаржуваної ухвали колегія суддів не вбачає.
Стосовно доводів обвинуваченого про те що він має хронічні захворювання та потребує постійного догляду та лікування, суд апеляційної інстанції вважає вказані доводи апеляційної скарги неспроможними, оскільки жодних медичних документів, які б підтверджували той факт, що ОСОБА_5 не рекомендується знаходитись у слідчому ізоляторі, останнім не надано. Крім того, наявність хронічних захворювань у обвинуваченого жодним чином не спростовують і не зменшують факт існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Отже, приймаючи рішення про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 строку тримання під вартою суд першої інстанції повно та об'єктивно дослідив усі обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, врахував ступінь тяжкості інкримінованого обвинуваченому кримінального правопорушення, наявність обґрунтованих ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, дані про особу обвинуваченого.
Підстав для застосування судом до обвинуваченого більш м?якого запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту або взяття на особисті поруки, як про те просить апелянт, колегія суддів, з огляду на вищевикладені мотиви, також не вбачає.
За таких обставин, оскільки доводи поданої апеляційної скарги в ході їх розгляду в апеляційному порядку свого підтвердження не знайшли, підстав для скасування оскаржуваного судового рішення апеляційний суд не вбачає.
Керуючись ст. ст. 177, 199, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, ?
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 залишити без задоволення, а ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 29.03.2021 про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому за ч. 1 ст. 115 КК України ОСОБА_5 до 26.05.2021, включно,? залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
ОСОБА_1 ОСОБА_2