справа № 753/1152/20
головуючий у суді І інстанції Лужецька О.Р.
провадження № 22-ц/824/1484/2021
суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Мостова Г.І.
Іменем України
26 квітня 2021 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого: Мостової Г.І.
суддів: Сержанюка А.М., Суханової Є.М.,
за участю секретаря судового засідання: Сердюк К.О.
розглянувши у відкритому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Цимбал Наталії Вікторівни на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 16 червня 2020 року
у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів, -
У січні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Дарницького районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_2 , у якому просив зменшити розмір аліментів, що стягуються на підставі рішення Дарницького районного суду міста Києва від 28 грудня 2005 року, на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітнього сина, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 1/4 частини до 1/6 частини від усіх його доходів щомісяця, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 19 лютого 2000 року сторони зареєстрували шлюб, від якого у них народилося двоє дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 27 квітня 2004 року з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягнуто аліменти на сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини від заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 10 березня 2003 року і до повноліття дитини.
Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 27 жовтня 2005 року шлюб між сторонами розірвано.
Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 28 грудня 2005 року з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягнуто аліменти на сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини від заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 05 грудня 2005 року і до повноліття дитини.
Позивач вказував на зміну свого сімейного стану, оскільки з 2010 року він почав проживати однією сім'єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_5 , а ІНФОРМАЦІЯ_2 у них народився син, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який проживає разом з ними та якого він утримує. Крім того, у нього на утриманні перебувають батьки, які є пенсіонерами та не працюють.
Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 16 червня 2020 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміну аліментів.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 - адвокат Цимбал Н.В. подала апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Дарницького районного суду міста Києва від 16 червня 2020 року та ухвалити нове рішення, яким повністю задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 .
Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції було ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, судом неповно з'ясовані обставини, які мають значення для справи, а висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи, а саме:
суд першої інстанції помилково вбачає підставою для зменшення розміру аліментів наявність одночасно двох обставин: зміну сімейного стану та погіршення матеріального становища, які ще й до того ж, на думку суду першої інстанції, мають бути взаємопов'язані. Разом з тим, вимогами статті 192 СК України вказане не передбачено;
судом першої інстанції не досліджено рішення Дарницького районного суду міста Києва від 28 грудня 2005 року у справі № 2-6518/05. При ухваленні цього рішення, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 знаходилась у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років. Проте, на сьогодні дитині вже виповнилося 15 років і ОСОБА_2 вже не перебуває у відпустці по догляду за дитиною;
суд першої інстанції, надаючи оцінку довідці про доходи № 8 від 10 січня 2020 року (а.с. 26), як доказу, зазначив лише про суму нарахованої заробітної плати за період з жовтня по грудень 2019 року (19 324 грн 64 коп.), не звертаючи належної уваги на здійснені відрахування податку з доходів фізичних осіб (3 478 грн 44 коп.) та військового збору (289 грн 88 коп.), а також на суму сплачених з заробітної плати аліментів (7 778 грн 17 коп.). Отже, апелянту на утримання себе, сина ОСОБА_7 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ), своєї дружини ОСОБА_5 , а також на допомогу батькам-пенсіонерам у період з жовтня по грудень 2019 року лишилося всього 7 778 грн 17 коп.;
суд першої інстанції не дослідив та не надав будь-яку оцінку таким доказам, як:
- довідка МСЕК серії КИЕ-1 № 047985 від 17 травня 2001 року, яка підтверджує, що батько апелянта є інвалідом третьої групи безстроково, йому рекомендовано санаторно-курортне лікування (а.с. 15);
- виписка із медичної карти амбулаторного хворого ОСОБА_8 , яка підтверджує, що мати апелянта хворіє на ішемічну хворобу серця та потребує постійного медикаментозного лікування (а.с. 16);
- довідка № 22045 від 09 грудня 2019 року, яка містить інформацію про розмір пенсії матері апелянта, ОСОБА_8 (а.с. 28);
- довідка № 22046 від 09 грудня 2019 року, яка містить інформацію про розмір пенсії батька апелянта, ОСОБА_9 (а.с. 29);
- довідка № 13667/К/26-5-57-04-17 від 11 грудня 2019 року про суми виплачених доходів матері апелянта (а.с. 30);
- довідка № 13665/К/26-15-57-04-17 від 11 грудня 2019 року про суми виплачених доходів батькові апелянта (а.с. 31);
- довідка до акта огляду МСЕК серії АВ № 0647451 від 09 березня 2017 року, яка підтверджує, що рідний брат апелянта, ОСОБА_10 , є інвалідом 2-ї групи безстроково, йому дозволена праця на дому, рекомендовано спостереження психіатра та проходження лікування в реабілітаційному центрі, що свідчить про те, що окрім апелянта батькам апелянта більше немає від кого сподіватися на допомогу (а.с. 83);
- копія індивідуальної програми реабілітації інваліда № 339 ОСОБА_10 (а.с. 84);
- витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 27 червня 2019 року, який підтверджує факт припинення здійснення апелянтом підприємницької діяльності (а.с. 7-9).
А також, апелянт посилається на те, що суд першої інстанції не звернув увагу на те, що апелянт не просив зменшувати розмір аліментів до рівня нижче мінімального, передбаченого чинним законодавством України, а лише просив зменшити розмір частки, яка буде стягуватися як аліменти від доходу апелянта.
ОСОБА_2 подала відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначає, що оскаржуване рішення є законним та обґрунтованим, оскільки суд першої інстанції всебічно та повною мірою з'ясував дійсні обставини справи, належним чином перевірив доводи та заперечення сторін, дослідив надані сторонами докази. Водночас доводи представника позивача, викладені у апеляційній скарзі, відповідач вважає необґрунтованими, безпідставними і такими, що порушують права дитини. Враховуючи викладене просила оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Колегія суддів, вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до частини 2 Постанови пленуму ВСУ від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі» суди повинні неухильно додержувати вимог про законність і обґрунтованість рішення у цивільній справі.?
Згідно з абзацу 4 частини 2 Постанови пленуму ВСУ від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі» обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим та має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеного цим Кодексом. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Однак, колегія апеляційного суду вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції вказаним вимогам не відповідає з огляду на таке.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції обґрунтував свої висновки тим, що позивач, посилаючись на зміну майнового стану, не надав суду докази, в чому полягає погіршення його майнового стану з часу ухвалення рішення про стягнення з нього аліментів на утримання дітей; крім того посилання позивача на той факт, що у нього народився син ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , не дає підстав для зміни розміру аліментів, оскільки як вбачається із всіх видів доходу позивача, представленими суду як доказ у вищевказаній справі, з останнього стягуються аліменти, які на сьогодні не повинні бути меншими від 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і тому не може бути ще зменшеним.
А також, суд першої інстанції вважав безпідставним посилання позивача на те, що у нього на утриманні перебувають непрацездатні батьки, оскільки це не підтверджується матеріалами справи. Перебування дружини позивача у статусі безробітної станом на дату подачі позову або під час перебування справи у суді також не підтверджено належними та допустимими доказами.
Суд першої інстанції вважав, що визначений судом розмір аліментів відповідає вимогам сімейного законодавства України, а його зменшення у зв'язку з наявністю на утриманні сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , без підтвердження погіршення матеріального стану не буде спрямовано на належне забезпечення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та буде суперечити його інтересам.
Однак, як вбачається з оскаржуваного рішення суду, обставини, які враховуються судом при зменшенні розміру аліментів та визначенні у статті 192 СК України, - в повній мірі судом першої інстанції не встановлювалися.
Відповідно до положень Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, а саме частин 1, 2 статті 27 держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного і соціального розвитку дитини.
Батько(-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до частини 2 статті 51 Конституції України батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття. Сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою (стаття 51 Конституції України).
Одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов'язком батьків утримувати дітей до їх повноліття та знайшло своє закріплення у СК України.
Згідно з частиною 2 статті 150 СК України батьки зобов'язані піклуватись про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Частинами 1, 2 статті 155 СК України визначено, що здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
З матеріалів справи вбачається, що з 19 лютого 2000 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, від якого у них народилося двоє дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 27 квітня 2004 року з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягнуто аліменти на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 частини від заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 10 березня 2003 року і до повноліття дитини.
Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 27 жовтня 2005 року шлюб між сторонами розірвано.
Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 28 грудня 2005 року з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягнуто аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частини від заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 05 грудня 2005 року і до повноліття дитини.
Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 19 січня 2018 року у справі № 753/22943/17 вищевказане рішення було роз'яснено, що слід стягнути аліменти у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно на утримання сина ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , починаючи з 05 грудня 2005року і до повноліття сина - ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Згідно з довідки-розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 11 листопада 2019 року заборгованість по аліментів станом на 30 вересня 2019 року становить 151 146 грн 97 коп.
Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 11 лютого 2020 року з ОСОБА_1 користь ОСОБА_2 стягнуто аліменти на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання, ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/6 частини від заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 05 травня 2019 року до 30 червня 2021 року.
Згідно із статтями 180, 191 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Згідно з статті 182 СК України у редакції, чинній на час ухвалення судового рішення, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Враховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
Згідно з пунктом 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них.
У постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13 зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів. СК України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов'язує їх зі способом присудження. Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до Свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 03 липня 2015 року, позивачем 03 липня 2015 року укладено шлюб з ОСОБА_5 (прізвище після державної реєстрації шлюбу ОСОБА_13 ) (а.с. 11).
У позивача, ІНФОРМАЦІЯ_5 народився син, ОСОБА_6 , що підтверджується Свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 28 травня 2014 року (а.с. 10).
Підсумовуючи викладене, колегія апеляційного суду встановила, що позивачем надано докази зміни його сімейного з 2014 року, що відповідно до 192 СК України є підставою для зміни раніше встановленого розміру аліментів.
Крім цього, відповідно до довідки Київського міського центру зайнятості №4131 від 08 липня 2019 року дружина позивача, ОСОБА_13 перебуває у статусі безробітної з 02 серпня 2018 року по дату видачі довідки (а.с. 12).
Отже, висновок суду першої інстанції про те, що перебування дружини позивача у статусі безробітної станом на дату подачі позову або під час перебування справи у суді, не підтверджено доказами, спростовується матеріалами справи.
З Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 27 червня 2019 року вбачається, що 13 жовтня 2009 року позивач був зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності та 02 травня 2019 року припинив свою підприємницьку діяльність (а.с. 17-19).
Згідно з довідки від 24 жовтня 2019 року та від 10 січня 2020 року ОСОБА_1 працює у військовій частині НОМЕР_3 з 09 жовтня 2019 року на посаді стрільця групи воєнізованої охорони. Загальна сума доходу за жовтень-грудень 2019 року становить 19 324 грн 64 коп. (а.с. 25,26).
Як вбачається з матеріалів справи на підставі розпорядження Києво-Святошинської районної державної адміністрації № 222 від 29 березня 2006 року позивачу видано Державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,5501 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства (а.с. 87).
З Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта вбачається, що у власності позивача знаходиться земельна ділянка площею 0,25 га за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, село Петрушки. На підставі рішення Петрушівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області № 155 від 21 грудня 2017 року змінено цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку (а.с. 88-92).
Позивач проживає разом з батьками-пенсіонерами з лютого 2003 року за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 80).
Як вбачається з рішення Святошинського районного суду міста Києва від 27 квітня 2004 року у справі № 2-1410/2004р, суд першої інстанції, визначаючи розмір аліментів на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підлягає стягненню з ОСОБА_1 , врахував, що син сторін у справі ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає з матір'ю ОСОБА_2 , батько ОСОБА_1 працює та з лютого 2004 року не надає матеріальної допомоги. Заперечуючи проти позову, ОСОБА_1 посилався на те, що на його утриманні знаходиться непрацездатний батько, який має 50% ступеню втрати професійної здатності з 01 червня 2001 року безстроково (а.с. 6);
Як вбачається з рішення Дарницького районного суду міста Києва від 28 грудня 2005 року у справі № 2-6518/05, суд першої інстанції, звільняючи ОСОБА_1 від сплати аліментів на утримання дружини у розмірі 1/6 від заробітної плати та стягнувши з нього аліменти на ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , врахував, що у зв'язку зі зміною роботи у ОСОБА_1 суттєво погіршився матеріальний стан, заробітна плата складає 450 грн., а також те, що на його утриманні знаходиться непрацездатний батько (а.с. 8);
Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги про те, що вирішуючи спір суд першої інстанції не врахував перебування на його утриманні непрацездатного батька-пенсіонера, є безпідставними, оскільки зазначені обставини були предметом перевірки судом першої інстанції у під час ухвалення Святошинським районним судом міста Києва рішення від 27 квітня 2004 року у справі № 2-1410/2004р та рішення від 28 грудня 2005 року у справі № 2-6518/05. Як вбачається з матеріалів справи, стан здоров'я батька із моменту ухвалення вказаних рішень не змінювався, батько позивача має встановлену інвалідність із 01 червня 2001 року безстроково.
Відповідно до Свідоцтва про право власності на житло від 19 квітня 1995 року позивач в рівних частинах з рідним братом ОСОБА_10 є співвласником вказаної вище квартири (а.с. 93).
Рідний брат апелянта, ОСОБА_10 є інвалідом 2-ї групи безстроково, йому дозволена праця на дому, рекомендовано спостереження психіатра та проходження лікування в реабілітаційному центрі, що підтверджується довідкою до акта огляду МСЕК серії АВ № 0647451 від 09 березня 2017 року, індивідуальною програмою реабілітації інваліда № 339 ОСОБА_10 (а.с. 83, 84).
Згідно з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта вбачається, що вказана квартира обтяжена на підставі договору іпотеки від 10 травня 2007 року, іпотекодержатель АКБ соціального розвитку «Укрсоцбанк» за договором кредиту у розмірі 100 000 доларів, строк виконання якого настав 09 травня 2017 року (а.с. 60).
Вказане вище майно набуто позивачем безоплатно та належало йому на момент ухвалення рішення про стягнення аліментів у 2004 та 2005 роках.
Підсумовуючи викладене, колегія апеляційного суду, порівнявши майновий стан позивача станом на 2004, 2005 роки та станом на момент ухвалення оскаржуваного рішення (2020 рік), встановила, що позивачем надано докази зміни його сімейного стану та погіршення матеріального стану з 2014 року як підставу для зменшення розміру аліментів.
Апелянт ОСОБА_1 вказував на те, що з червня 2019 року ним неодноразово пропонувалася ОСОБА_2 мирова угода, у результаті якої вона отримала б у власність земельну ділянку, в рахунок погашення заборгованості апелянта і майбутніх аліментів. Ринкова вартість зазначеної вище ділянки на той час приблизно у 4 рази перевищувала суму заборгованості апелянта по аліментам на обох дітей. Відповідач спочатку погодилась, і апелянт, на прохання її адвоката, зібрав повний пакет необхідних документів для відчуження земельної ділянки на користь відповідача. Але коли апелянт попросив у відповідача нотаріально завірені гарантії, що вона більше не буде мати матеріальних претензій до апелянта, то вона передумала (а.с. 185).
Вказане не заперечено ОСОБА_2 в суді апеляційної інстанції.
Щодо розміру аліментів, то колегія апеляційного суду враховує, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Законом України «Про державний бюджет на 2020 рік» встановлено, що прожитковий мінімум для дитини віком від 6 до 18 років, до вікової категорії якої належить син сторін у справі, становить: з 01 січня 2020 року - 2 218 грн., з 01 липня - 2 318 грн., з 01 грудня - 2 395 грн.
Так, в цьому випадку, з 01 квітня 2020 року мінімальний розмір аліментів для дитини віком від 6 до 18 років становить 50% прожиткового мінімуму - 1 109 грн.
Зважаючи на матеріальний та сімейний стан сторін, вік відповідача та його дохід, вік сина сторін у справі та сина позивача, їх потреби в існуванні (їжа, одяг, комфорт, користування житлово-комунальними та медичними послугами) та потреби в реалізації освітнього, соціального та духовного розвитку, колегія суддів вважає, що зменшення розмір аліментів, що стягуються з позивача на утримання неповнолітнього сина, ОСОБА_3 з 1/4 частини до 1/6 частини від усіх його доходів щомісяця, не порушить інтересів неповнолітніх дітей, такий розмір аліментів є розумним, не суперечить нормам матеріального права, а також буде справедливим балансом між захистом прав позивача та захистом прав дітей позивача, обов'язок по утриманню яких покладений на нього як батька. Саме вказаний розмір аліментів є доцільним до стягнення, що відповідає інтересам сторін у справі та чинному законодавству.
Відповідно до положень статті 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України» рішення від 10 лютого 2010 року).
Колегія апеляційного суду дійшла висновку про те, що позивачем доведено наявність підстав для зменшення розміру аліментів, та вважає, що у зв'язку з цим рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового - про задоволення позову.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 382 ЦПК України у резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначається новий розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування судового рішення, та розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Керуючись статтями 367, 369, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Цимбал Наталії Вікторівни задовольнити.
Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 16 червня 2020 року скасувати з ухваленням нового рішення.
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміну аліментів задовольнити.
Зменшити розмір аліментів, що стягуються з ОСОБА_1 на підставі рішення Дарницького районного суду міста Києва від 28 грудня 2005 року, на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітнього сина, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 1/4 частини до 1/6 частини від усіх його доходів щомісяця, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, з дня набрання Постанови апеляційного суду законної сили.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір за розгляд справи у суді апеляційної інстанції у розмірі 768 грн 40 коп.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з моменту її проголошення. Якщо в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складений 14 червня 2021 року.
Головуючий Г.І. Мостова
Судді А.С. Сержанюк
Є.М. Суханова