Провадження № 2/522/5139/21
Справа № 522/18830/20
10 червня 2021 року м. Одеса
Приморський районний суд м. Одеси
у складі: судді - Бондар В.Я.,
за участю секретаря судового засідання - Куртушан Я.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Другий Суворовський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса), про звільнення майна з-під арешту,
Позивач 28.10.2020 року звернулася до Приморського районного суду м.
Одеси з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: Другий Суворовський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса), та просить зняти арешт з нерухомого майна: 1/3 частина квартири АДРЕСА_1 .
Позовні вимоги мотивовані тим, що 15.112019 року позивачка отримала свідоцтво про право на спадщину також на 1/3 частини квартири АДРЕСА_1 . Позивачка звернулася в червні 2019 року до нотаріальної контори з приводу відчуження належної їй 2/3 частки квартири, однак нотаріус виявила, накладений арешт на квартиру. Вказує, що арешт накладений в інтересах ОСОБА_2 , втім встановити підстави та обставини накладення арешту неможливо, адже виконавче провадження знищено. Накладений арешт перешкоджає позивача у розпорядженні власністю, встановити підстави накладення арешту неможливо, тому накладений арешт підлягає скасуванню.
Ухвалою суду від 02.11.2020 року клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору залишено без задоволення, а позовну заяву залишено без руху.
Після усунення недоліків позову, ухвалою суду від 11.11.2020 року провадження у справі відкрите, справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання на 18.01.2021 року.
У підготовчому засіданні 18.01.2021 року з метою належного сповіщення учасників справи розгляд справи було відкладено на 11.03.2021 року.
У підготовчому засіданні 11.03.2021 року оголошено перерва з метою залучення перекладача або адвоката до 28.04.2021 року, оскільки позивач не розуміє українську мову.
У підготовчому засіданні 28.04.2021 року було закрите підготовче провадження, надано відповідача час для підготовки відзиву до наступного засідання, розгляд справи по суті призначений на 10.06.2021 року.
У судовому засіданні 10.06.2021 року ОСОБА_2 заперечував проти позову, оскільки позивачкою не було повернуто кошти за судовим рішенням в рамках якого накладено арешт на її майно.
Інші учасники справи в судове засідання не з'явилися, про час, дату та місце судового розгляду повідомлялися у встановленому законом порядку. ОСОБА_1 заявою від 16.03.2021 року просила розглядати справу за її відсутності, вказала, що підтримує позовні вимоги.
Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників справи, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, з огляду на наступне.
Судом встановлено, що 1/3 частина квартири АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 25.05.2004 року накладено арешт на підставі постанови Другого ВДВС Суворовського районного управління юстиції м. Одеса серії АА №034107 від 26.04.2004 року, про що свідчить інформаційна довідка №228771606 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.
ОСОБА_1 15.11.2019 року отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом на 1/3 частки квартири АДРЕСА_1 після смерті ОСОБА_3 .
Другий Суворовський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) відмовив ОСОБА_1 у знятті арешту, адже відсутня інформація стосовно виконавчого провадження в рамках якої накладено арешт на майно позивачки.
З постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 26.04.2004 року вбачається, що арешт накладено в рамках виконання виконавчого листа №2-3803, виданого 13.01.2004 року Суворовським районним судом м.Одеси про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 боргу в сумі 2956 грн.
ОСОБА_2 в судовому засіданні подав позовну заяву, котра подавалася до Суворовського районного суду м. Одеси 18.06.2003 року про стягнення з ОСОБА_4 на його користь матеріального збитку у розмірі 905 грн. та матеріальну шкоду у розмірі 2000 грн.
ОСОБА_2 вказав, що рішення суду про стягнення на його користь коштів у розмірі 2905 грн. виконане не було.
ОСОБА_1 в позові відзначає, що до суду чи до виконавчої служби вона не викликалася, будь-яких боргових зобов'язань немає, строки для пред'явлення виконавчого листа до виконання пройшли та поновленню не підлягають, тому необхідність у накладеному арешті відпала.
Отже, можна зробити висновок, що позивачка не виконала рішення суду в рамках виконання якого було накладено арешт на її частину нерухомого майна.
Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (стаття 1 ЗУ «Про виконавче провадження» № 606-XIV).
Підстави «завершення» виконавчого провадження з матеріалів справи встановити не можливо.
Згідно ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції чинній на 2004 року) виконавче провадження підлягає закінченню у випадках: 1) прийняття судом відмови стягувача від стягнення; 2) затвердження судом мирової угоди між стягувачем і боржником про закінчення виконавчого провадження; 3) смерті або оголошення померлим стягувача чи боржника, визнання безвісно відсутнім боржника або стягувача, ліквідації юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання їх обов'язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва; 4) скасування рішення суду або іншого органу (посадової особи), яке підлягало виконанню на підставі виконавчого документа; 5) письмової відмови стягувача від одержання предметів вилучених у боржника при виконанні рішення про передачу їх стягувачеві, або знищення речі, яка мала бути передана стягувачеві в натурі; 6) закінчення передбаченого законом строку для даного виду стягнення; 7) передачі виконавчого документа ліквідаційній комісії у разі ліквідації боржника - юридичної особи або арбітражному керуючому у разі визнання боржника банкрутом 8) фактичного повного виконання рішення згідно з виконавчим документом; 9) повернення виконавчого документа без виконання на вимогу суду або іншого органу (посадової особи), які видали виконавчий документ, або на письмову вимогу стягувача; 10) направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби; 11) повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), які видали виконавчий документ, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 76 цього Закону.
З пояснень наданих у позові та відповідачем у судовому засіданні вбачається, що підстав для закінчення виконавчого провадження не було.
Статтею 40 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції чинній на 2004 року) передбачені підстави для повернення виконавчого документа стягувачу.
Відповідно до ч.5 ст. 40 7 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції чинній на 2004 року) Повернення виконавчого документа стягувачеві з підстав, передбачених пунктами 2-6 частини першої цієї статті, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання в межах строків, встановлених статтею 21 цього Закону.
Повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону (частина п'ята статті 47 ЗУ «Про виконавче провадження» № 606-XIV (чинний на разі).
Наслідки завершення виконавчого провадження передбачені статтею 50 ЗУ «Про виконавче провадження» № 606-XIV, зокрема: у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.
У разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.
Арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.
У порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.
Позов про зняття арешту з майна може бути пред'явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).
Згідно зі статтею статті 49 ЗУ «Про виконавче провадження» № 606-XIV повернення виконавчого документа стягувачу не є підставою для закінчення провадження.
Отже, зняття арешту з майна боржника пов'язується із закінченням виконавчого провадження, а не з поверненням виконавчого документа стягувачу.
Як вказувалося вище, з наданих сторонами пояснень встановлено, що підстав для закінчення виконавчого провадження не встановлено, в той час як повернення виконавчого листа не є підставою для закінчення виконавчого провадження.
Другий Суворовський відділ ДВС м. Одеси Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) в листі позивачці або ж заявою по суті справи, як третя особа не повідомив суд про причини «завершення» виконавчого провадження.
З огляду на встановлені обставини справи, фактичне не виконання ОСОБА_1 рішення суду про стягнення з неї на користь ОСОБА_2 матеріальних збитків та матеріальної шкоди, накладений арешт на частку її майна: квартири АДРЕСА_1 , не може бути скасований.
Скасування арешту державним виконавцем передбачено у разі закінчення виконавчого провадження, чого не було вчинено державним виконавцем Другого Суворовського ДВС.
Доводи позивача про те, що фактично арешт на майно позивача накладено більше 16 років тому, відхиляються, оскільки Законом України «Про виконавче провадження» передбачені підстави, за яких відбувається зняття арешту з майна (коштів) боржника, при цьому позивач не позбавлений права звернутися до суду повторно, з урахуванням зазначеного в рішенні, оскільки у всіх інших випадках, не врегульованих цим Законом, арешт може бути знятий за рішенням суду.
Отже, всебічно дослідивши матеріали справи, встановивши невиконання ОСОБА_1 своїх зобов'язань за виконавчим листом в межах якого було накладено арешт, суд дійшов переконливого висновку про необґрунтованість позовних вимог, тому відмовляє у задоволенні позову.
Керуючись ст.ст. 1, 2, 5, 12, 30, 43, 76, 81, 84, 89, 95, 158, 223, 235, 241, 247, 258, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Другий Суворовський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса), про звільнення майна з-під арешту - залишити без задоволення.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення.
Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.
Апеляційна скарга подається шляхом подання апеляційної скарги через Приморський районний суд м. Одеси до Одеського апеляційного суду.
Повний текст рішення суду складено 15.06.2021 року.
Суддя: В.Я. Бондар