Справа № 521/2777/17-к
Провадження № 1-кп/521/293/21
Іменем України
14 червня 2021 року.
Малиновський районний суд м. Одеси, у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретарів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю прокурорів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,
за участю захисника ОСОБА_10 ,
обвинуваченого ОСОБА_11 ,
потерпілої ОСОБА_12 ,
законного представника потерпілої ОСОБА_13 ,
представників потерпілої ОСОБА_14 , ОСОБА_15 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Малиновського районного суду м. Одеси кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Одеси, громадянина України, з вищою освітою, неофіційно працюючого водієм «Алгріт», одруженого, маючого на утриманні неповнолітню дитину - ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого, у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, суд
03.09.2016 року приблизно о 16 годині, ОСОБА_11 , знаходячись на вулиці, біля будинку, що розташований за адресою АДРЕСА_3 , у ході конфлікту з ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який розпочався на грунті раптово виниклих неприязних відносин, діючи умисно, з мотивів явної неповаги до охоронюваних законом цінностей життя та здоров'я людини, розуміючи протиправний характер своїх дій, переслідуючи злочинний умисел направлений на заподіяння середньої тяжкості тілесних ушкоджень ОСОБА_12 , підійшов до неї, після чого наніс їй своєю правою рукою, не зжатою в кулак, один удар в область обличчя зліва, в подальшому своєю правою рукою, зжатою в кулак, завдав їй удар зверху по голові, після чого правою рукою, зжатою в кулак, удар в область черева, спричинивши своїми діями ОСОБА_12 тілесні ушкодження у вигляді Закритої черепно-мозкової травми у формі забою головного мозку легкого ступеня, чотирьох синців м'яких тканинах обличчя і волосистій частині голови, а також забитої рани та синця слизової оболонки верхньої губи, синця на передній черевній стінці в епігастральній ділянці, які згідно висновку комісійної судово-медичної експертизи від 26.12.2016 року, відноситься до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості та легких тілесних ушкоджень.
Забій головного мозку легкого ступеня викликав тривалий розлад здоров'я більш ніж 21 день. Наслідками забою головного мозку легкого ступеня є виникнення окремих вогнищевих симптомів (недостатність конвергенції справа, наявність симптому Гуревича-Мана, відхилення язика вліво, наявність вегетативних стигмів, емоційна лабільність), що, згідно з п. 3-в Таблиці відсотків втрати загальної працездатності до Інструкції про порядок та призначення лікарняно-страхової експертизи (1986 р.), тягне за собою постійну втрату загальної працездатності у розмірі 20 (двадцяти) відсотків.
Отримана постраждалою закрита черепно-мозкова травма (в єдиний морфологічний комплекс якої входить забій головного мозку легкого ступеня, синці та забита рана), відповідно до п. 2.2.2. та 2.2.3. «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених Наказом №6 МОЗ України від 17.01.1995 р., відноситься до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості за критеріями тривалого розладу здоров'я більш ніж 21 день та розладу здоров'я, пов'язаного із стійкою втратою загальної працездатності менше ніж на одну третину (від 10 до 33 %).
Синець передньої черевної стінки має незначні скороминущі наслідки тривалістю не більше 6-ти днів, і за цим критерієм, згідно п. 2.3.5. «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених Наказом №6 МОЗ України від 17.01.1995 року народження, відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень.
Законним представником неповнолітньої потерпілої ОСОБА_13 заявлено цивільний позов про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_11 суми матеріальних збитків у розмірі 8702 грн., та моральної шкоди завданої потерпілої ОСОБА_17 та законному представнику неповнолітньої потерпілої ОСОБА_13 у розмірі 100 000 грн. кожному, який вона підтримала у судовому засіданні. На підтвердження розміру матеріальних збитків, представником потерпілої ОСОБА_13 надала квитанції про сплату послуг на обстеження та про оплату пального, яке було витрачено під час їзди на обстеження до лікарів. З приводу моральної шкоди представник потерпілої ОСОБА_13 пояснила, що її донька ОСОБА_12 морально страждала за період лікування та реабілітації, її переживаннями та страхами, приниженням близькими та сусідами, також продовжуються проблеми зі здоров'ям у вигляді періодичних болів. Окрім того донька повинна була направитись до Германії для закріплення та вдосконалення набутих знань німецької мови у німецькомовному середовищі, та зазначила що ОСОБА_12 можливо у подальшому буде потребувати лікування, при цьому не надала жодного документального підтвердження.
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_11 , посилаючись на не визнання своєї вини за ч.1 ст.122 КК України та стверджував, що його дії повинні кваліфікуватися за ч.1 ст.125 КК України, зазначив, що 03.09.2016 року під вечір він знаходився вдома АДРЕСА_1 , коли почув крики. Підійшовши до вікна, побачив свою матір ОСОБА_18 , яка вийшла на вулицю, та ОСОБА_12 , яка висловлювалась на адресу його матері нецензурною лайкою. В подальшому вибіг на вулицю та почав захищати ОСОБА_18 , яка пізніше зайшла додому. Обвинувачений зазначив, що потерпіла виражалась нецензурною лайкою та погрожувала собакою на його прохання вийти з палісадника та вивести собаку. Також, обвинувачений зазначив, що не бив потерпілу, а лише схопив за руку та намагався вивести із за огорожі після чого відштовхнув її у груді, але та сперечалась та поводила себе зухвало. ОСОБА_11 було визнано частково цивільний позов, а саме у сумі 8702 грн, в іншій частині просив відмовити.
Незважаючи на часткове визнання обвинуваченим своєї вини, його вина підтверджується наступними, дослідженими судом доказами, а саме:
- показами потерпілої ОСОБА_12 , яка в судовому засіданні пояснила, що 2016 року влітку приблизно вдень, точного часу не пам'ятає, вона разом із братом ОСОБА_19 , 2003 р.н., та подругою ОСОБА_20 , 2004 р.н., знаходились у АДРЕСА_3 та вигулювали собаку 5-6 місяців, який вирвався з поводку та забіг до палісаднику сусідів. ОСОБА_12 пояснила, що сусідка, матір обвинуваченого ОСОБА_18 , з першого поверху почала з вікна кричати на неї та собаку та кидати скляні банки. Так, собака злякалась та не змогла вийти з палісаднику, тому ОСОБА_12 пішла за ним, щоб витягти звідти, на що ОСОБА_18 вийшла на вулицю та продовжила кричати та почала кидати цегли, на що ОСОБА_12 попросила не кричати, та повідомила тій, що зараз забере собаку та підуть. Але на крики ОСОБА_18 вибіг її син, обвинувачений ОСОБА_11 та наніс перший удар долонею по обличчю, після чого у потерпілої запаморочилось в голові та потемніло в очах вона почула як сусідка з другого поверху почала робити обвинуваченому ОСОБА_11 зауваження та просила не чіпати дитину, повідомила що викличе поліцію. Але ОСОБА_11 накричав на неї та продовжив наносити удари кулаком по голові та у живіт, всього наніс близько 3-4 ударів. ОСОБА_12 повідомила, що після останнього удару у живіт вона впала та вдарилась головою, що призвело до тимчасової непритомності. Прийшовши до тями, знаходилась біля своєї парадної у АДРЕСА_3 , куди її дотягли ОСОБА_19 та ОСОБА_20 .. Пізніше прибігла матір ОСОБА_13 , яка допомогла зайти додому та в подальшому викликала поліцію. Надалі ОСОБА_12 разом з матір'ю були направлені співробітниками поліції на медичний огляд.
- показами свідка ОСОБА_21 , яка в судовому засіданні повідомила, що 2016 року приблизно кінець літа вдень, знаходячись вдома у АДРЕСА_4 , почула крики на дворі, підійшовши до вікна побачила, що жінка кричить на дитину, причиною чого стало те, що собака зайшла за огорожу палісадника. ОСОБА_21 повідомила, що жінка кидала каміння у дитину, яка знаходилась за огорожею, щоб дістати собаку яка втікла. Після чого вийшов чоловік та підійшовши до дівчинки наніс їй удар по обличчю та декілька разів у живіт, внаслідок чого дитина відлетіла та впала. ОСОБА_21 пояснила, що намагалась зупинити чоловіка та просила його зупинитись та не чіпати дитину, на що той у свою чергу відповів, що зараз і вона своє отримає. В подальшому дитина впала на землю, де пролежала декілька хвилин, а потім їй допомогли пройти декілька метрів інші діти та присіла на землю, було видно що в дитини шок та їй боляче. Так, протягом п'яти хвилин поряд з дітьми знаходилась жінка, якій свідок повідомила, що все бачила.
- показами свідка ОСОБА_22 , який в судовому засіданні пояснив, що 2016 року в період кінець літа початок осені, перебуваючи вдома у АДРЕСА_5 , вийшов на вулицю після пригоди. ОСОБА_22 пояснив, що проживає в одному будинку з ОСОБА_23 , яка після інциденту зателефонувала йому та повідомила про дані обставини. Свідок пояснив, що вийшовши у двір, побачив свою племінницю в істериці та її подругу. ОСОБА_12 повідомила, що її вдарили по обличчю, у живіт, також казала, що паморочиться в голові, племінниця плакала.
- показами свідка ОСОБА_24 , 2004 року народження, який в судовому засіданні повідомив, що він, подруга сестри ОСОБА_20 та сестра ОСОБА_12 кінець літа у 2016 року вийшли на прогулянку з собакою, за розмірами собака ростом близько 40 см, так як їй 5-6 місяців, у двір у АДРЕСА_3 втікла з поводку та забігла за огорожу палісадника сусідньої парадної. Після чого вибігла жінка та почала кидати каміння у собаку та кричати, після чого втікла. Свідок пояснив, що одразу вийшов чоловік и почав бити сестру ОСОБА_12 без слів, наніс удари у живіт, по обличчю і голові, при цьому нічого не пояснюючи. Після останнього удару сестра впала на землю, а чоловік втік. У сестри була розбита губа. Надалі ОСОБА_19 та подруга ОСОБА_20 намагались відвести сестру додому, на що ОСОБА_12 скаржилась що темно в очах. Дані події, які відбувались, бачила сусідка з другого поверху навпроти, яка кричала чоловіку, щоб той перестав бити дитину інакше викличе поліцію, але той у свою чергу почав їй погрожувати. Чоловік пішов з місця події та не повертався. На допомогу прийшла мама та мама подруги, які допомагали підвести ОСОБА_12 та довести додому. ОСОБА_19 пояснив, що собака бійцівської породи, але на той момент це було цуценя, яке саме всіх побоювалось. Свідок зазначив, що після даної події усі плакали. Сестра стала менше гуляти та гірше навчатися. Також, ОСОБА_19 зазначив, що обвинуваченого ОСОБА_11 бачив ще одного разу декілька років назад, а саме коли гуляв з друзями, грали у схованки. ОСОБА_19 сховався на гаражі, побачивши це, ОСОБА_11 підійшов до свідка та попросив, щоб той у свою чергу спустився з даху гаражу протягнувши руку спитався як звуть свідка. Після чого попросив ОСОБА_19 більше не гратися на гаражах, при цьому заломлюючи свідкові великий палець. Надалі свідок втік, так як його це налякало, батькам про дані події не одразу розповів.
- показами свідка ОСОБА_20 , 2004 року народження, яка в судовому засіданні пояснила, що вона у 2016 році приблизно у кінці літа гуляла із подругою ОСОБА_12 та її братом ОСОБА_19 у дворі біля будинку АДРЕСА_3 , із собакою, яка надалі забігла за огорожу сусідського палісаднику. Надалі свідок побачила, що на адресу ОСОБА_12 лається жінка та кидається каміннями. В подальшому, жінка пішла, а замість неї вийшов її син, який почав бити ОСОБА_12 не пояснюючи нічого. Удари наносив 1 по обличчю, 2 по голові та у живіт. Потім чоловік опізнаний у судовому засіданні, обвинувачений ОСОБА_11 , після нанесених ударів почав погрожувати сусідці навпроти, яка намагалась його зупинити, кричачи йому з вікна. Після нанесених ударів подруга ОСОБА_12 впала, втративши свідомість. Свідок пояснила, що вона та ОСОБА_19 одразу підбігли до подруги та почали намагатися її відвести додому, але вона пройшовши декілька метрів сіла на землю, так як погано себе почувала. Надалі свідок покликала свою матір на допомогу, яка допомагала відтягнути ОСОБА_12 додому. Свідок також зазначила, що з обвинуваченим проживає в одному будинку, конфліктів з ним ніколи не було. ОСОБА_12 перший час було дуже важко, так як погано себе почувала. Після нанесених ударів у ОСОБА_12 була опухла губа, була заплакана та обличчя червоне.
- показами свідка ОСОБА_25 , яка в судовому засіданні пояснила, що на початку вересня 2016 року після обіду донька разом із подругою ОСОБА_26 та її братом ОСОБА_27 гуляли на вулиці біля дому 12/3 по вулиці Варненській у м. Одесі. Через деякий час діти прибігли з істерикою та повідомили, що ОСОБА_28 побили і вона лежить непритомна на вулиці, на що вона зібралась та вибігла на вулицю та почала її піднімати. ОСОБА_29 не могла встати одразу, вона то вставала, то присідала, а то і зовсім падала, не зупиняючись плакала. Свідок повідомила, що помітила у ОСОБА_30 мокрі шорти, зрозумівши, що ОСОБА_28 мимоволі упісялась. Мама потерпілої ОСОБА_13 викликала поліцію. Також, розповіла, що діти як тільки трішки заспокоїлись, тоді і розповіли, що трапилось. Так, даний конфлікт виник через собаку яка забігла через огорожу до палісаднику сусідки, який не є приватною власністю, а територією двору. Діти їй розповіли, що жінка яка вибігла, кричала на дітей, ображаючи та принижуючи їх, обзиваючи дівчат повіями. Будь-які скарги на собаку були тільки у цієї жінки, інші мешканці не скаржились. ОСОБА_11 після побиття не підходив ні до неї ні до дітей. Також, свідок заначила, що на обличчі потерпілої ОСОБА_28 крові не бачила, але в неї було червоне та заплакане обличчя. Також свідок зазначила, що самі діти не змогли б спровокувати сварку, оскільки культурні та ввічливі.
- показами свідка ОСОБА_31 , який в судовому засіданні пояснив, що з потерпілою знайомий, так як є сусідами по парадній, знайомі приблизно 5 років. Так, пояснив про події, які відбувались на початку вересня 2016 року, ОСОБА_32 повідомив, що коли направлявся додому побачив, що чоловік декілька разів вдарив дитину у живіт та по голові, вказавши на чоловіка присутнього у залі суду, який наносив удари, вказавши на обвинуваченого ОСОБА_11 .. Так, свідок розповів, що після бійки до дітей вийшла ОСОБА_33 , мама дівчинки яку побили. Також, свідок зазначив, що дівчинка була у поганому стані, так як падала, втрачала свідомість, її підтримували діти, які були поряд з нею, а потім сиділа на бордюрі та постійно плакала. Також, свідок зазначив, що з обвинуваченим не знайомий, іноді зустрічались у дворі та охарактеризувати його не може.
- показами свідка ОСОБА_34 , який в судовому засіданні пояснив, що з обвинуваченим знайомий з 2012 року, стосунки сусідські але не дружні, конфліктні, з потерпілими не знайомий. Так, розповів, що за адресою АДРЕСА_6 проживали його хворі матір та сестра, в яких був кіт, який постійно втікав, а ОСОБА_11 його застрелив. Також, свідок зазначив, що деякий час були проблеми із сантехнікою, яка протікала до помешкання ОСОБА_11 на що він зламував двері та перекривав воду хворим жінкам. Свідок ОСОБА_35 пояснив, що як обвинувачений наносив удари дівчинці не бачив, але хвилюється за свого трьох річного онука. Свідок також повідомив, що йому відомо зі слів сусідів, що обвинуваченому ОСОБА_11 були призначені громадські роботи приблизно 30-60 годин за вбивство кота. Свідок також, розповів зі слів сусідів, що діти гуляли із собакою, яка забігла за огорожу. Після чого ОСОБА_11 вибіг з дому та почав бити дівчинку.
Інших свідків як сторона обвинувачення, так і сторона захисту не заявляли.
Крім того, вина ОСОБА_11 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КК України підтверджується наступними письмовими доказами, дослідженими в судовому засіданні:
- витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 04.09.2016 року, згідно якого 03 вересня 2016 року до Малиновського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області надійшла заява ОСОБА_13 , про те, що 03 вересня 2016 року, близько 16 год. 00 хв. сусід наніс малолітній ОСОБА_12 тілесні ушкодження біля будинку АДРЕСА_3 ;
- змістом протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімками потерпілій ОСОБА_12 , відповідно до довідки до протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 19.10.2016 року опізнано обвинуваченого ОСОБА_11 , який наніс ОСОБА_12 тілесні ушкодження та наніс численні удари по обличчю та голові, по АДРЕСА_3 ;
- змістом протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімками свідку ОСОБА_36 , відповідно до довідки до протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 19.10.2016 року опізнано обвинуваченого ОСОБА_11 , який наніс ОСОБА_12 тілесні ушкодження та наніс численні удари по обличчю та голові, по АДРЕСА_3 ;
- змістом протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімками свідку ОСОБА_37 , відповідно до довідки до протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 19.10.2016 року опізнано обвинуваченого ОСОБА_11 , який наніс ОСОБА_12 тілесні ушкодження та наніс численні удари по обличчю та голові, по АДРЕСА_3 ;
- змістом протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімками свідку ОСОБА_38 , відповідно до довідки до протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 19.10.2016 року опізнано обвинуваченого ОСОБА_11 , який наніс ОСОБА_12 тілесні ушкодження та наніс численні удари по обличчю та голові, по АДРЕСА_3 ;
- змістом протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімками свідку ОСОБА_19 , відповідно до довідки до протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 19.10.2016 року опізнано обвинуваченого ОСОБА_11 , який наніс ОСОБА_12 тілесні ушкодження та наніс численні удари по обличчю та голові, по АДРЕСА_3 .
Відповідно до ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами передбаченими цим Кодексом.
Відповідно до ст. 94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Згідно зі ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
Форма і зміст кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема відноситься, верховенство права. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (ст.7, ч.2 ст.8 КПК України).
Аналізуючи надані стороною обвинувачення докази у даному кримінальному провадженні, суд керується критерієм доведення вини «поза розумним сумнівом», у відповідності до якого таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою, що узгоджується з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (рішення «Нечипорук та Йонкало проти України»).
Так, суд бере до уваги лише наявність у потерпілої ОСОБА_12 ушкоджень відповідно до :
- Акту судово-медичного дослідження (обстеження) №2663/118-Д від 21.10.2016 року, згідно якого у ОСОБА_12 закрита черепно-мозкова травма (в єдиній морфологічній комплекс якої входить струс головного мозку, чотири синці в м'яких тканинах обличчя і волосистій частині голови, а також, забита рана на синцевій основі слизової оболонки верхньої губи - пункт 1.1. цих висновків) зазвичай викликає розлад здоров'я тривалістю понад 6 днів і не більше 21 дня (трьох тижнів), і за цим критерієм, відповідно до п.2.3.3. та п.4.6. «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених Наказом №6 МОЗ України від 17.01.1995 року, відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я. Також, у постраждалої ОСОБА_12 мався синець в м'яких тканинах передньої черевної стінки в епігастральній ділянці, який не був небезпечним для життя, в тому числі і в момент заподіяння, не викликав короткочасний розлад здоров'я або незначну стійку втрату працездатності, має незначні скороминущі наслідки тривалістю не більше 6-ти днів, і за цим критерієм, згідно п.2.3.5. «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених Наказом №6 МОЗ України від 17.01.1995 року відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень;
- Висновку експерта за №3000/129-Д від 21.10.2016 року, згідно якого у ОСОБА_12 закрита черепно-мозкова травма (в єдиній морфологічній комплекс якої входить струс головного мозку, чотири синці в м'яких тканинах обличчя і волосистій частині голови, а також, забита рана на синцевій основі слизової оболонки верхньої губи - пункт 1.1. цих висновків) зазвичай викликає розлад здоров'я тривалістю понад 6 днів і не більше 21 дня (трьох тижнів), і за цим критерієм, відповідно до п.2.3.3. та п.4.6. «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених Наказом №6 МОЗ України від 17.01.1995 року, відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я. Також, у постраждалої ОСОБА_12 мався синець в м'яких тканинах передньої черевної стінки в епігастральній ділянці, який не був небезпечним для життя, в тому числі і в момент заподіяння, не викликав короткочасний розлад здоров'я або незначну стійку втрату працездатності, має незначні скороминущі наслідки тривалістю не більше 6-ти днів, і за цим критерієм, згідно п.2.3.5. «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених Наказом №6 МОЗ України від 17.01.1995 року відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень. Згідно даних матеріалів кримінального провадження №12016160470003842, у зв'язку з ушкодженнями голови від 03.09.16 р. неповнолітньої дитини ОСОБА_12 , було заподіяне черепно-мозкову травму що призвела до короткочасного виключення свідомості (зі слів обчислюване секундами) та неконтрольоване сечовипускання. На відповідний період виключення свідомості, постраждала не могла здійснювати які-небудь цілеспрямовані активні дії, утому числі дзвонити і розмовляти по телефону, звати, кричати на допомогу, пересуватися і так далі.
- Висновку експерта за №3000/129-Д від 21.10.2016 року, згідно якого у ОСОБА_12 закрита черепно-мозкова травма (в єдиній морфологічній комплекс якої входить струс головного мозку, чотири синці в м'яких тканинах обличчя і волосистій частині голови, а також, забита рана на синцевій основі слизової оболонки верхньої губи - пункт 1.1. цих висновків) зазвичай викликає розлад здоров'я тривалістю понад 6 днів і не більше 21 дня (трьох тижнів), і за цим критерієм, відповідно до п.2.3.3. та п.4.6. «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених Наказом №6 МОЗ України від 17.01.1995 року, відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я. Також, у постраждалої ОСОБА_12 мався синець в м'яких тканинах передньої черевної стінки в епігастральній ділянці, який не був небезпечним для життя, в тому числі і в момент заподіяння, не викликав короткочасний розлад здоров'я або незначну стійку втрату працездатності, має незначні скороминущі наслідки тривалістю не більше 6-ти днів, і за цим критерієм, згідно п.2.3.5. «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених Наказом №6 МОЗ України від 17.01.1995 року відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень. Згідно даних матеріалів кримінального провадження №12016160470003842, у зв'язку з ушкодженнями голови від 03.09.16 р. неповнолітньої дитини ОСОБА_12 , було заподіяне черепно-мозкова травма що призвела до короткочасного виключення свідомості(зі слів обчислюване секундами) та неконтрольоване сечовипускання. На відповідний період виключення свідомості, постраждала не могла здійснювати які-небудь цілеспрямовані активні дії, утому числі дзвонити і розмовляти по телефону, звати, кричати на допомогу, пересуватися і так далі.
- Висновку експерта (експертиза за матеріалами справи) за №317 від 26.12.2016 року, згідно якого у ОСОБА_12 забій головного мозку легкого ступеня викликав тривалий розлад здоров'я більш ніж 21 день. Наслідками забою головного мозку легкого ступеня є виникнення окремих вогнищевих симптомів (недостатність конвергенції справа, наявність симптому Гуревича-Мана, відхилення язика вліво, наявність вегетативних стигмів, емоційна лабільність), що, згідно з п. 3-в Таблиці відсотків втрати загальної працездатності до Інструкції про порядок та призначення лікарняно-страхової експертизи (1986 р.), тягне за собою постійну втрату загальної працездатності у розмірі 20 (двадцяти) відсотків. Отримана постраждалою закрита черепно-мозкова травма (в єдиний морфологічний комплекс якої входить забій головного мозку легкого ступеня , синці та забита рана), відповідно до п. 2.2.2. та 2.2.3. «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених Наказом № 6 МОЗ України від 17.01.1995 р., відноситься до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості за критеріями тривалого розладу здоров'я більш ніж 21 день та розладу здоров'я, пов'язаного із стійкою втратою загальної працездатності менше ніж на одну третину (від 10 до 33 %). Синець передньої черевної стінки має незначні скороминущі наслідки тривалістю не більше 6-ти днів, і за цим критерієм, згідно п. 2.3.5. «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених Наказом №6 МОЗ України від 17.01.1995 року народження, відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень.
Надаючи оцінку акту судово-медичного дослідження (обстеження) №2663/118-Д від 21.10.2016 року, висновку експерта за №3000/129-Д від 21.10.2016 року, висновку експерта за №3000/129-Д від 21.10.2016 року, висновку експерта (експертиза за матеріалами справи) за №317 від 26.12.2016 рокусуд вбачає, що експертом не були прийняті до уваги покази потерпілої ОСОБА_12 та зазначено, що потерпілій було нанесено не менше шести ударів, що суперечить показам потерпілої ОСОБА_12 та свідків ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_24 , ОСОБА_20 , ОСОБА_25 , ОСОБА_31 , ОСОБА_35 , наданих у судовому засіданні під присягою.
Відповідно до вимог ст. 94 КПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює докази з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Досліджені і перевірені судом докази у справі, якими обґрунтовується винуватість ОСОБА_11 у вчиненому є узгодженими, співпадають між собою та сумніву у своїй належності та допустимості у суду не викликають.
Відповідно до ст. 86 КПК України доказ є допустимим, якщо він отриманий в порядку, передбаченому КПК України. Статтею 87 КПК України визначений вичерпний перелік підстав, за яких доказ може бути визнаний недопустимим. Достовірність та об'єктивність вищенаведених доказів у суду сумніву не викликає, адже вони отримані без порушення закону, узгоджуються один з одним, відносні, допустимі та достатні, у зв'язку з чим суд вважає можливим прийняти вказані докази. У відповідності до вимог ст.ст. 85, 86 КПК України, суд вважає безпосередньо досліджені докази належними, допустимими, достовірними, і в сукупності достатніми для належної правової оцінки дій обвинуваченого та визнання його винуватості.
Надаючи юридичну оцінку показанням потерпілої ОСОБА_12 та свідків ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_24 , ОСОБА_20 , ОСОБА_25 , ОСОБА_31 , ОСОБА_35 , суд враховує, що свідки були безпосередньо допитаними у судовому засіданні у відповідності до вимог ст. 352 КПК України та будучи під присягою та попередженими про кримінальну відповідальність за відмову від давання показань та завідомо неправдиві показання, кожен окремо, підтвердили обставини, які підлягають встановленню відповідно до змісту ст. 91 КПК України.
Суд дає критичну оцінку показам обвинуваченого ОСОБА_11 , висловлені ним в судовому засіданні щодо невизнання своєї вини у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, оскільки обвинувачений та його захисник не надали жодного доказу на підтвердження зазначеної версії, не навели жодної обставини, на підставі яких можна було б піддати сумніву докази, надані на підтвердження обвинувачення.
Також, суд визнає необґрунтованими покази обвинуваченого ОСОБА_11 , свідків ОСОБА_18 та ОСОБА_39 , які повідомили, що стосунки із потерпілою недобрі. Так, на початку вересня 2016 року потерпіла була маленькою та зривала з клумби квіти, затоптувала клумбу, показувала середній палець та, що тілесні ушкодження обвинувачений ОСОБА_11 потерпілій ОСОБА_12 не наносив, а навпаки ОСОБА_11 сам вивів собаку із палісаднику та дівчина продовжила гуляти із собакою далі, а сама ОСОБА_18 тримала закритими у парадній двері, так як ключів у сусідів не було. Покази свідків, що конфлікти були, ОСОБА_11 хотів врегулювати розмовою конфлікт не відповідають доказам, які зберігаються у справі. А також, що обвинувачений частково визнав позов, а саме у сумі, яка була витрачена на лікування потерпілої, підтверджує фактичні обставини, викладені в обвинувальному акті.
Суд вважає, що обвинувачений умисно вчинив інкримінований злочин за ч. 1 ст. 122 КК України, а не внаслідок неправомірних дій ОСОБА_12 , яка вигулюючи собаку, навмисно завела собаку за загороджену клумбу, яка є територією загального користування та не знаходиться у приватній власності. Інтелектуальні ознаки прямого умислу полягають в усвідомленні суспільно небезпечного характеру свого діяння та передбаченні його суспільно небезпечних наслідків, тому обвинувачений свої дії розумів та повинен був розуміти в момент вчинення злочину відносно потерпілої, а саме нанесення тілесних ушкоджень потерпілій, що від них настануть виявлені тілесні ушкодження.
Усвідомлення обвинуваченим суспільно небезпечного характеру своїх дій означає не тільки розуміння фактичної сторони того, що вчиняється, всіх обставин, що характеризують об'єктивні ознаки злочину, значущість об'єкта посягання, яким є здоров'я потерпілої, характеру діяння, місця, часу, мотиву, способу їх вчинення, а й розуміння соціального значення діяння, його соціальної шкідливості. Коли обвинувачений наносив тілесні ушкодження потерпілій, він мав при цьому можливість для вирішення сварки між ним та потерпілою залучити правоохоронні органи, відмовитися від нанесення ударів потерпілій, розумів та повинен був розуміти, що від його дії у потерпілої настануть тілесні ушкодження. Заподіяння середньої тяжкості тілесного ушкодження потерпілій явно не відповідало обстановці, що склалася, та не є таким, що відповідає зазначеній обвинуваченим ситуації про застосування цього виду захисту, тобто не потребувало такого діяння з боку обвинуваченого.
Вину обвинуваченого ОСОБА_11 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, злочину, суд вважає доведеною.
Суд вважає обрану позицію обвинуваченого ОСОБА_11 та його захисника як спосіб захисту, передбачений законом з метою ухилення від кримінальної відповідальності та покарання.
Згідно положень ст. 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими КПК України. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. Суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків
Відповідно до ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. Суди у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.
Суд, створивши необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків, всебічно, повно й неупереджено дослідивши всі обставини кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку, дійшов до переконання про наявність події злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, винуватість обвинуваченого ОСОБА_11 у його вчиненні, та кваліфікує його дії за ч. 1 ст. 122 КК України, як умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 КК України, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров'я або значну стійку втрату працездатності менш як на одну третину.
Обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_11 , передбачені ст. 66 КК України, суд враховує те, що ОСОБА_11 раніш не судимий, має на утриманні неповнолітню доньку ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ..
Як обтяжуючими покарання обвинуваченого ОСОБА_11 обставинами суд враховує вчинення злочину щодо малолітньої особи. Інших обтяжуючих покарання обвинуваченого ОСОБА_11 обставин суд не вбачає.
Вивченням особи обвинуваченого встановлено, що ОСОБА_11 не офіційно працює водієм « ОСОБА_40 », одружений, має на утриманні неповнолітню дитину - ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , згідно довідки КУ «ООМЦПЗ» на обліку не значиться, згідно довідки Одеського обласного Наркологічного Диспансеру на диспансерному (профілактичному) обліку не перебуває, раніше не судимий.
При призначенні покарання обвинуваченому суд, згідно з вимогами ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який згідно ст. 12 КК України є нетяжким злочином, конкретні обставини, за яких вчинений злочин, вимоги ст. 50 КК України, згідно з якою метою покарання є не тільки кара, а також виправлення засудженого та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, вважає за необхідне призначити ОСОБА_11 покарання в межах санкції, встановленої ч.1 ст. 122 КК України у вигляді обмеження волі строком на 1 рік.
Підстав для застосування до ОСОБА_11 положень ст.ст. 69, 75КК України суд не вбачає.
Що стосується цивільного позову законного представника неповнолітньої потерпілої, суд приходить до наступних висновків.
Так, законний представник неповнолітньої потерпілої просила стягнути на відшкодування матеріальної шкоди 8702 грн., потрачених на лікування.
Частиною 5 статті 128 КПК України передбачено, що цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Витрати на придбання медикаментів мають бути підтверджені документально відповідним закладом охорони здоров'я. Таким чином, потерпілому, по закону, відшкодовуються ті витрати на лікування, необхідність в яких документально підтверджена закладом охорони здоров'я. Тобто, потерпілому відшкодовуються витрати на ті лікарські засоби, що передбачені у рецептах та висновках закладу охорони здоров'я. Отже, для отримання відшкодування, необхідність здійснених витрат на лікування здоров'я повинна бути документально підтверджена закладом охорони здоров'я.
На підставі ст.ст. 127-129 КПК України суд вважає, що цивільний позов законного представника неповнолітньої потерпілої ОСОБА_13 про стягнення з ОСОБА_11 матеріальної шкоди у розмірі 8702 грн. підлягає задоволенню.
На підставі ст.ст. 127-129 КПК України суд вважає, що цивільний позов законного представника неповнолітньої потерпілої ОСОБА_13 , про стягнення з ОСОБА_11 моральної шкоди на користь законного представника неповнолітньої потерпілої ОСОБА_13 за завдану моральну шкоду потерпілої ОСОБА_17 та законного представника неповнолітньої потерпілої ОСОБА_13 у розмірі 100 000 грн. кожному підлягає частковому задоволенню. На користь законного представника неповнолітньої потерпілої ОСОБА_13 за завдану моральну шкоду потерпілій ОСОБА_12 у розмірі 15 000 грн. в іншій частині позовних вимог слід відмовити, оскільки потерпіла ОСОБА_12 та її законний представник ОСОБА_13 на підтвердження розміру моральної шкоди пояснили, що вони морально страждали, та жодного документального підтвердження своїх доводів суду не надали.
А всього стягнути з ОСОБА_11 на користь ОСОБА_13 , суму матеріальної та моральної шкоди у розмірі 23702 грн. (8702 +15 000= 23702).
Запобіжний захід відносно ОСОБА_11 у даному кримінальному провадженні не обирався, але при винесенні вироку суд вважає за необхідне застосувати у вигляді особистого зобов'язання.
Судові витрати відсутні, речові докази відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 94, 370-371, 373-374, 376-377 КПК України, суд
ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати виним у скоєні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, та призначити йому покарання у вигляді 1 /одного/ року обмеження волі.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_11 до набрання вироком законної сили застосувати у вигляді особистого зобов'язання з обов'язком передбаченим ч. 5 ст. 194 КПК України:
1) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу прокурора або суду;
2) повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця робот.
Строк відбування покарання ОСОБА_11 обчислювати з моменту приведення вироку до виконання.
Контроль за виконанням особистого зобов'язання покласти на співробітників Відділу поліції №1 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області.
Цивільний позов законного представника неповнолітньої потерпілої ОСОБА_13 про стягнення з ОСОБА_11 суми матеріальної шкоди у розмірі 8702 грн. та моральної шкоди на користь законного представника неповнолітньої потерпілої ОСОБА_13 за завдану моральну шкоду потерпілої ОСОБА_17 та законного представника неповнолітньої потерпілої ОСОБА_13 у розмірі 100 000 грн. кожному задовольнити частково у сумі матеріальної шкоди в розмірі 8702 /вісім тисяч сімсот дві/ гривні, та у сумі моральної шкоди на користь законного представника неповнолітньої потерпілої ОСОБА_13 за завдану моральну шкоду потерпілої ОСОБА_12 у розмірі 15 000 /п'ятнадцять тисяч/ гривень, в іншій частині позовних вимог законного представника неповнолітньої потерпілої ОСОБА_13 - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (і.н. НОМЕР_1 ) на користь законного представника неповнолітньої потерпілоїОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_4 суму матеріальної шкоди у розмірі 8702 /вісім тисяч сімсот дві / гривні та суму моральної шкоди завданої неповнолітній ОСОБА_12 в розмірі 15 000 /п'ятнадцять тисяч/ гривень, а всього стягнути 23 702 /двадцять три тисячі сімсот дві / гривні.
На вирок може бути подана апеляційна скарга на протязі 30 діб з моменту проголошення вироку, через Малиновський районний суд м. Одеси до Одеського апеляційного суду.
Суддя: ОСОБА_1