Справа № 502/324/21
15 червня 2021 року м. Кілія
Кілійський районний суд Одеської області
у складі:
головуючого судді Масленикова О.А.
за участю секретаря судового засідання Новицької А.І.
розглянувши в підготовчому судовому засіданні цивільну справу за позовом
ОСОБА_1
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог:
Орган опіки та піклування Кілійської міської ради
до
ОСОБА_2
про
розірвання шлюбу та визначення місця проживання малолітньої дитини
Позивач звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та визначення місця проживання малолітньої дитини. Як зазначила позивач в уточненому позові, 29 квітня 2014 р. між позивачем та відповідачем, ОСОБА_2 , був укладений шлюб. Від цього шлюбу у них є неповнолітній син ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 . Спільне життя з відповідачем, у неї не склалося, оскільки відповідач не дотримувався нормам моралі спільного проживання подружжя, зловживав спиртними напоями, вчиняв сварки. На очах дитини принижував її та намагався вчинити бійку. Шлюбні відносини між ними припинено на протязі року, почуття любові та взаєморозуміння відсутні. Зараз кожен з них живе своїм життям та своїми інтересами. Примирення між позивачем та відповідачем неможливе, з цього приводу вважає, що час на примирення не потрібно надавати. Подальше спільне життя позивача і відповідача, як подружжя і збереження шлюбу суперечило б її інтересам та інтересам дитини, так як сварки у п'яному вигляді чоловік вчиняє на очах дитини та наносить психологічну травму, яка у подальшому може суттєво вплинути на поведінку та розвиток дитини. Місце проживання дитини вважає визнати за нею, оскільки чоловік постійно їздить на заробітки за межі України та довгий час перебуває за межами дому та України. Зважаючи на зазначене, позивач просила суд розірвати шлюб між нею та позивачем та визначити місце проживання їх сумісної дитини з нею.
Позивач надала заяву, згідно якої підтримала позовні вимоги повністю та просила суд розглянути справу за її відсутності.
Відповідач надав заяву, в якій зазначив, що позовні вимоги визнає в повному обсязі, просив розглянути справу за його відсутності.
Представник органу опіки та піклування Кілійської міської ради надав заяву, за якою просив розглянути справу за її відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
На підставі письмових заяв сторін, суд ухвалює рішення на підставі наявних в матеріалах справи письмових доказів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу в порядку, передбаченому ст. ст. 223, 247 ЦПК України.
Дослідивши позовну заяву, в процесі встановлення обставин справи та перевірки їх доказами, судом встановлено наступні обставини та відповідні їм правовідносини:
Відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зареєстрували шлюб 15.09.1990 року у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Кілійського районного управління юстиції в Одеській області, про що зроблено актовий запис за № 67. Після реєстрації шлюбу дружині присвоєне прізвище « ОСОБА_1 ».
Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Кілійського районного управління юстиції в Одеській області 04.11.2014 р., запис акта про народження № 494, - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками неповнолітньої дитини: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
З акту про встановлення фактів наданого депутатом Кілійської міської ради від 26.02.2021 р. вбачається, що ОСОБА_1 постійно мешкає зі своїм сином ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 . Умови проживання дитини - добрі.
Згідно висновку виконавчого комітету Кілійської міської ради від 31.05.2021 р., виконавчий комітет Кілійської міської ради, як орган опіки та піклування вважає доцільним визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з матір'ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
При розгляді і вирішенні справи судом застосовано наступні норми права:
Відповідно до статті 9 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної ради України 27.02.1991 року, держави - учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
Згідно із статтею 11 Закону України «Про охорону дитинства», батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Відповідно до статті 141 Сімейного Кодексу України, мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
Відповідно до статті 161 Сімейного Кодексу України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
У відповідності до частин 4, 5 статті 19 Сімейного кодексу України, при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Визначальним у вирішенні даної позовної вимоги є принцип Міжнародної декларації прав дитини, проголошеною Генеральною асамблеєю ООН «дитина для повного і гармонійного розвитку її особи потребує любові і розуміння. Малолітню дитину не слід, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, розлучати зі своєю матір'ю».
Згідно статті 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, дитина не повинна розлучатися з батьками всупереч їхньому бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Так, принцип статті 6 Декларації прав дитини, за яким малолітня дитина може бути розлучена зі своєю матір'ю лише у винятковій ситуації, не можна тлумачити таким чином, що у матері малолітньої дитини мається перевага перед батьком при вирішенні питання щодо визначення місця проживання дитини, приймаючи до уваги рівність прав обох батьків щодо дитини, що випливає як зі змісту статті 141 Сімейного кодексу України, так зі змісту Конвенції про права дитини, тим більш, що поняття «розлучення» не співпадає з поняттям «визначення місця проживання», оскільки мати дитини у разі визначення місця проживання дитини з батьком не обмежена у своєму праві на спілкування з дитиною, рівно як і батько дитини, турботу відносно дитини та участь у вихованні дитини батьки можуть реалізувати свої права шляхом домовленості між собою щодо встановлення часу спілкування або за рішенням органу опіки та піклування, або за судовим рішенням. Обмеження у цьому разі стосується тільки місця проживання дитини до досягнення нею віку 14 років.
Згідно зі статті 11 Закону України «Про охорону дитинства», сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Позивач вважає, що вона спроможна надати дитині належний рівень виховання, постійно піклується про її розвиток, має належні житлово - побутові умови.
Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, з'ясувавши, що позивач спроможна надати дитині належний рівень виховання, постійно піклується про її розвиток, відповідач позовні вимоги визнає, приходить до висновку, що вимога, щодо визначення місця проживання малолітньої дитини, підлягає задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ст. 51 Конституції України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має в сім'ї рівні права та обов'язки.
Відповідно до ч. 2 ст. 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
За правилами ст. ст. 110, 114 Сімейного кодексу України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя. У разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.
Відповідно до ст. 112 СК України суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя.
Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Судом встановлено, що фактичні взаємини подружжя свідчать про неможливість збереження сім'ї, в зв'язку з чим суд приходить до висновку, що подальше спільне життя і збереження шлюбу суперечить інтересам позивача, внаслідок чого шлюб сторін підлягає розірванню.
Судові витрати по справі підлягають стягненню з відповідача на користь позивача згідно ст. 141 ЦПК України.
Керуючись ст. ст. 11-13, 81, 141, ст. 258, 264-265 ЦПК України, ст. ст. 104, 105, 110, 112, 141, 153, 155, 157, 159, 161 Сімейного кодексу України, ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», суд,-
Позов ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Орган опіки та піклування Кілійської міської ради до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та визначення місця проживання малолітньої дитини - задовольнити повністю.
Розірвати шлюб між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований 29.04.2014 року у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Кілійського районного управління юстиції в Одеській області, актовий запис за № 67.
Визначити місце проживання неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір'ю - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , паспорт серії НОМЕР_3 виданого Кілійським РС ГУДМС України в Одеській області від 16.09.2015 р., зареєстрованого та проживаючого в АДРЕСА_2 , - на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованої в АДРЕСА_3 - 908 гривень судового збору.
Відповідно до ст. 115 СК України рішення суду про розірвання шлюбу після набрання ним законної сили надіслати до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення.
Суддя Кілійського районного суду О. А. Маслеников