Справа № 947/13903/21
Провадження № 2/947/2945/21
09.06.2021 року
Київський районний суд м. Одеси
в складі: головуючого судді Калашнікової О.І.
при секретарі Якубовській О.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за правилами спрощеного позовного провадження за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором -,
Встановив:
АТ Комерційний Банк «ПриватБанк» у травні місяці 2021 року звернувся до суду з вимогами постановити рішення, яким стягнути з відповідача на користь банку заборгованість за кредитним договором від 1312.2011 року у сумі 18433,25 грн., стверджуючи, що відповідач свої зобов'язання за кредитним договором не виконав у повному обсязі - своєчасно не повернув кредитні кошти, не сплатив відсотки за користування кредитом, тому і утворилась заборгованість за договором кредиту, яка складається з простроченої заборгованості за тілом кредиту в сумі 15760,31 грн. і заборгованості за простроченими відсотками в сумі 2672,94 грн. У відповідності до положень ст.33 ЦПК України позов було розподілено судді Калашніковій О.І.
Ухвалою суду від 17.05.2021 року позов прийнято до провадження і справу призначено до розгляду в судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін про дату, час і місце розгляду справи.
До судового засідання позивач надав заяву про розгляд справи за відсутності його представника. Відповідач до суду не з'явився, відзив (пояснення) за позовом не надав, про дату, час і місце розгляду справи сповіщався судом у відповідності до вимог закону за місцем реєстрації і за телефоном, що міститься у матеріалах справи.
Суд вивчив матеріали справи і встановив наступне:
13.12.2011 року ПАТ «ПриватБанк» і ОСОБА_1 уклали договір про надання банківських послуг на отримання кредиту та платіжної кредитної картки, шляхом підписання заяви, яка разом з Умовами та правилами надання банківських послуг (далі - Умови), Правилами користування платіжною карткою складає між сторонами кредитний договір. На підставі зазначеного договору ОСОБА_1 отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою за користування кредитом відсотків, визначених Тарифами Банку.
Банк доводить, що в порушення умов договору ОСОБА_1 не повернув у повному обсязі отримані та використані грошові кошти та не сплатив у повному обсязі відсотки за користування кредитними коштами, внаслідок чого з дати укладання договору по 12.04.2021 року виникла заборгованість за кредитним договором в сумі 18433,25 грн., яка складається з заборгованості за простроченим тілом кредиту в сумі 15760,31 грн. і заборгованості за простроченими відсотками в сумі 2672,94 грн.
У якості доказів позовних вимог Банк надав до суду анкету-заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у ПриватБанку від 13.12.2011 року, розрахунок заборгованості за договором кредиту від 13.12.2011 року, виписки про рух грошових коштів на рахунках відповідача, відкритих у Приватбанку, довідку про видачу за вищевказаним договором кредитних карток, довідку про зміну умов кредитування, витяг з Тарифів, витяг з Умов та Правил надання банківських послуг.
Посилаючись на п.2.1.1.5.5. Договору, положення ст.ст.526,530, 634,1054,1050 ЦК України, банк вимагає стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором від 13.12.2011 року заборгованість за простроченим тілом кредиту і заборгованість за простроченими відсотками в загальній сумі 18433,25 грн. та судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2270 грн.
Надаючи правову оцінку встановленим фактам і правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Позивач з посиланням на положення ч. 1 ст. 634 ЦК України зазначає, що сторони керувалися при укладенні договору даною нормою, яка передбачає, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Судом встановлено, що Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг, які містяться в матеріалах даної справи, не містять підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 13.12.2011 року шляхом підписання анкети-заяви, у зв'язку з чим відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами та відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов'язань. З огляду на викладене вимоги позивача про стягнення заборгованості за простроченими відсотками є безпідставними.
При виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19).
За змістом позовних вимог станом на 12.04.2021 року заборгованість відповідача за простроченим тілом кредиту становить 15760,31 грн.
За кредитним договором від 13.12.2011 року банк надає розрахунок заборгованості, починаючи з 24.07.2013 року. На цей період кредитний ліміт відповідачу банк встановив у розмірі 8 000 грн (а.с.14). За період з 24.07.2013 року по 31.05.2015 року банк вказує, що заборгованість відповідача за кредитом складає 11519,42 грн і 324,99 грн - заборгованість за відсотками (а.с.5-7). У цьому розрахунку відсутня колонка щодо витрат відповідача, тому перевірити суму заборгованості суд позбавлений можливості. Суд звертає увагу, що при наявності заборгованості за кредитом банк збільшую відповідачу кредитний ліміт у 2013 році до 16200 грн., а у 2018 році до 21000 грн.
Як убачається з розрахунку період з 01.06.2015 року по 12.04.2021 року (а.с.8-13) відповідачем було використано кредитних коштів в сумі 41195 грн. (третя колонка розрахунку), а внесено на погашення заборгованості 70682 грн. (21 колонка розрахунку). Розрахунок, наданий банком свідчить, що фактично отримані відповідачем грошові кошти були повернуті банку у повному обсязі.
З цього ж розрахунку убачається, банк погашав відсотки за рахунок тіла кредиту (четверта колонка вказаного розрахунку) (а.с. 8-12) і отримав таким чином 28487 грн. Дана обставина також підтверджується наявними операціями з списання відсотків за використання кредитного ліміту (а.с.51-64).
Доказів погодження сторонами договору в письмовій формі такого порядку погашення відсотків позивачем не надано. Такі дії банку не відповідають суті кредитних правовідносин, оскільки проценти за своєю суттю є платою за користування кредитними коштами.
Тобто, шляхом погашення відсотків за рахунок тіла кредиту банк безпідставно збільшив тіло кредиту на загальну суму 28487 грн.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитом.
Керуючись ст.ст.258,263-265,268 ЦПК України, суд
Вирішив
Позов Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором залишити без задоволення.
Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду через Київський райсуд м. Одеси протягом 30 днів з дня його проголошення.
Суддя Калашнікова О. І.