Вирок від 15.06.2021 по справі 520/595/15-к

Справа № 520/595/15-к

Провадження № 1/947/2/21

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.06.2021 м.Одеса

Колегія суддів Київського районного суду м.Одеси під головуванням судді ОСОБА_1 , членів колегії - суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

секретарі судового засідання: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,

за участю державного обвинувача - прокурора Приморської окружної прокуратури м.Одеси ОСОБА_12 ,

потерпілого ОСОБА_13 і його представника - адвоката ОСОБА_14 ,

підсудної ОСОБА_15 і її захисника - адвоката ОСОБА_16 ,

підсудного ОСОБА_17 і його захисника - адвоката ОСОБА_18 ,

розглянувши в порядку, передбаченому КПК України 1960 року з наступними змінамі, у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду кримінальну справу за обвинуваченням:

ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м.Одеси, громадянки України, вірменки, з вищою освітою, заміжня, СПД, інвалід ІІІ групи безстроково, не судима, зареєстрована і проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

в скоєнні злочинів, передбачених п.п.6, 12 ч.2 ст.115, ч.4 ст.187 КК України,

ОСОБА_19 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м.Одеси, громадянина України, українця, з середньою освітою, не одружений, офіційно не працевлаштований, в силу ст.89 КК України вважається таким, що немає судимості, зареєстрований і проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,

в скоєнні злочинів, передбачених п.п.6, 12 ч.2 ст.115, ч.4 ст.187 КК України,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_15 спільно з ОСОБА_19 органами досудового слідства обвинувачуються у скоєнні особливо тяжких злочинів проти життя і здоров'я, а також проти власності за таких обставин.

Так, згідно з обвинувальним висновком ОСОБА_15 з 1979 року була знайома з сім'єю ОСОБА_20 і знала, що ОСОБА_20 є стоматологом, а її чоловік ОСОБА_21 - ювеліром. Оскільки ОСОБА_15 раніше неодноразово бувала у них вдома, їй було відомо про наявність матеріальних цінностей за місцем мешкання даної сім'ї в квартирі АДРЕСА_3 . У першій декаді листопада 2010 року (більш точний час досудовим розслідуванням встановити не виявилося можливим), маючи на меті особисте збагачення, у ОСОБА_15 виник умисел, спрямований на вчинення розбійного нападу з метою заволодіння майном ОСОБА_20 , а також умисел на її умисне вбивство. З цією метою ОСОБА_15 розробила злочинний план, першою частиною якого було з'ясування кодового номеру замку вхідних дверей в парадну будинку, де проживала ОСОБА_20 , а також розпорядок дня її сім'ї. Приступивши до реалізації даного плану, ОСОБА_15 в період з 07.12.2010 по 29.12.2010, скориставшись спеціально придбаної телефонною картою оператора мобільного зв'язку мережі «МТС», стала неодноразово дзвонити з мобільного номера № НОМЕР_1 на домашній номер телефону НОМЕР_2 сім'ї ОСОБА_20 з метою встановлення місцезнаходження членів цієї родини в певний час доби. В результаті спілкування в телефонному режимі з членами сім'ї ОСОБА_20 , ОСОБА_15 з'ясувала у них кодовий номер замку вхідних дверей в парадну, а також дізналася їх розпорядок дня. Оскільки для реалізації свого злочинного наміру ОСОБА_15 необхідні були співучасники, вона запропонувала своєму знайомому ОСОБА_19 скоїти розбійний напад та умисне вбивство ОСОБА_20 для того, щоб в подальшому заволодіти майном, що знаходиться за місцем проживання останньої. Після того, як ОСОБА_19 прийняв цю пропозицію ОСОБА_15 , ними був розроблений детальний план скоєння зазначених злочинів.

Відповідно до цього плану ОСОБА_19 повинен був придбати кухонний ніж і матерчато-ворсисті рукавички, щоб в ході вчинення злочинів наносити ножем тілесні ушкодження ОСОБА_20 , аж до настання її смерті. ОСОБА_15 , будучи знайомою ОСОБА_20 , відповідно до зазначеного плану повинна була забезпечити можливість проникнення в квартиру, і, перебуваючи за місцем проживання останньої - здійснити пошук і викрадення її майна.

29.12.2010 близько 12:00 год., реалізуючи свій спільний злочинний умисел і переслідуючи корисливі мотиви, ОСОБА_15 і ОСОБА_19 , знаючи про те, що ОСОБА_20 в квартирі знаходиться одна, прибули до вхідних дверей парадної будинку АДРЕСА_4 . При цьому ОСОБА_19 мав при собі матерчато-ворсисті рукавички, приготовані з метою приховування слідів на місці злочину, а також заздалегідь придбаний ним на ринку «Привоз» кухонний ніж. Реалізуючи далі свій злочинний умисел, ОСОБА_19 набрав відповідну комбінацію цифр кодового замка вхідних дверей в парадну, яку йому озвучила ОСОБА_15 , і після того, як двері були відчинені, ОСОБА_15 і ОСОБА_19 зайшли в парадну даного будинку. Підійшовши до вхідних дверей кв. АДРЕСА_5 , ОСОБА_19 надів на руки зазначені рукавички, а ОСОБА_15 подзвонила в двері даної квартири. Підійшовши до дверей, ОСОБА_20 , яка стороннім особам вхідні двері своєї квартири не відкривала, почувши голос своєї давньої знайомої ОСОБА_15 , відкривши двері, впустила її в зазначену квартиру, не знаючи при цьому про справжні наміри ОСОБА_15 . Слідом за ОСОБА_15 в квартиру зайшов ОСОБА_19 , таким образом, за допомогою обману, проникнувши в зазначену квартиру.

Діючи, далі відповідно до заздалегідь розробленого плану, ОСОБА_19 дістав з кишені одягнених на ньому брюк заздалегідь приготовлений для здійснення умисного вбивства ніж, яким, тримаючи його в правій руці і перебуваючи в коридорі квартири, став навмисно наносити ОСОБА_20 множинні удари ножем в область грудної клітки. Потім ОСОБА_19 , обійшовши ОСОБА_20 ззаду, зробивши захоплення своєю лівою рукою і обхопивши шию потерпілої, тримаючи при цьому ніж у правій руці, знову став наносити численні удари ножем в грудну клітку ОСОБА_20 , від яких вона померла на місці. Переконавшись, що ОСОБА_20 не подає ознак життя, ОСОБА_19 перетягнув її тіло з коридору в одну з кімнат квартири.

Після цього ОСОБА_19 спільно з ОСОБА_15 заволоділи майном, яке перебувало в даній квартирі: ювелірними виробами із золота: обручкою вагою 12 гр. вартістю 2500 грн., обручкою вагою 12 гр. вартістю 2500 грн., сережками з коралами вагою 7 гр. вартістю 2500 грн., чоловічим перснем вагою 15 гр. вартістю 5000 грн., золотою каблучкою із зображенням 3-х стебел вагою 2 гр. вартістю 1000 грн., золотою застібкою вагою 3 гр. вартістю 1000 грн., кільцем з діамантом 0,03 карата вагою 3 гр. вартістю 2500 грн., 3-ма золотими монетами царської чеканки по 3 гр. кожна без вказівки вартості, сережками з сапфірами вартістю 5000 грн., браслетом вагою 15 гр. вартістю 5000 грн., ланцюжком вагою 4,5 гр. плетіння «Бісмарк» вартістю 1500 грн., браслетом плетіння «Картьє» вагою 12,5 гр. вартістю 4000 грн., ювелірними виробами з срібла: хрестиком вартістю 50 грн., підвіскою вартістю 500 грн., підвіскою вартістю 300 грн., шнуром з каучуку з кінцевими кільцями зі срібла вартістю 200 грн., платівкою вагою 100 гр. вартістю 600 грн., 6 хрестиками без вказівки вартості, грошовими коштами в сумі 1500 доларів США, що згідно курсу НБУ на момент скоєння злочину склало 11941,65 грн., шкіряним гаманцем фірми «Шанель» вартістю 300 грн, в якому знаходилися грошові кошти в сумі 500 грн. та 300 доларів США, що згідно курсу НБУ на момент скоєння злочину склало 2388,33 грн., дисконтними картками з різних магазинів, візитками без вказівки вартості, годинниками різних фірм і найменувань: наручний годинник фірми «О.О.М» з каучуковим ременем вартістю 400 грн., годинник електронні фірми «О.О.М» вартістю 200 грн., годинник фірми «Луч» вартістю 300 грн., годинник фірми «Ракета» вартістю 3000 грн., механічний годинник в несправному стані без вказівки вартості, електронний годинник у вигляді підвіски в несправному стані без вказівки вартості, невстановленою ??кількістю корпусів від годинників без вказівки вартості.

За версією слідства, ОСОБА_15 і ОСОБА_19 в результаті розбійного нападу і вбивства ОСОБА_20 заволоділи майном потерпілого ОСОБА_13 на загальну суму 53179,98 грн., якими розпорядилися на власний розсуд, заподіявши матеріальну шкоду на вказану суму.

Описані спільні дії ОСОБА_19 і ОСОБА_15 органи досудового слідства кожного з них кваліфікували за п.п.6, 12 ч.2 ст.115 КК України, як вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині з корисливих мотивів, вчинене за попередньою змовою групою осіб, а також за ч.4 ст.187 КК України, як напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з насильством, небезпечним для життя і здоров'я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчинений за попередньою змовою групою осіб, з проникненням в житло і поєднаний із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень.

Органи досудового слідства і прокурор висунуте обвинувачення побудувало на зізнавальних показах підозрюваного ОСОБА_19 , якими він викрив себе і ОСОБА_15 у вчиненні інкримінованих їм злочинів; на показах членів родини покійної; на виявленних на підошвах чоботів, вилучених у ОСОБА_15 , речовини бурого кольору - крові, походження якої не виключається від покійної ОСОБА_20 , слід підошви яких, залишений на місці вчинення злочину, що підтверджено висновками експертів; на вилученому під час обшуку за місцем проживання ОСОБА_15 стартового пакету оператора мобільного зв'язку, з номеру якого напередодні і в день вчинення злочинів відбувалися дзвінки на домашній телефон сімї ОСОБА_20 і перебування мобільних телефонів ОСОБА_15 і ОСОБА_19 згідно даних базових станцій операторв мобільного зв'язку в районі скоєння вказаних злочинів та на показах низки свідків, місце знаходження більшості з яких встановити не уявилося можливим.

Кримінальна справа з обвинувальним висновком була вперше направлена до Приморського районного суду м.Одеси 28.04.2011. За результатами розгляду справи на підставі ухвали цього суду від 21.08.2014 справа була повернута органу досудового слідства для проведення додаткового розслідування. В провадженні Приморськогорайонного суду м.Одеси кримінальна справа перебувала в період з 29.04.2011 по 23.10.2014.

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 25.11.2014 ухвала Приморського районного суду м.Одеси від 21.08.2014 про повернення справи на додаткове розслідування була скасована і кримінальну справу повернуто до Приморського районного суду м.Одеси для нового розгляду в іншому складі суддів.

Кримінальна справа вдруге надійшла до Приморського районного суду м.Одеси 09.12.2014 і перебувала в провадженні цього суду, доки голова апеляційного суду своїм розпорядженням від 16.01.2015 не передав справу до іншого суду.

Таким чином, кримінальна справа була передана до Київського районного суду м.Одеси, в якому вона перебувала в провадженні з 20.01.2015. За розглядом справи в суді першої інстанції спостерігали регіональні представники Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини в Одеській області ОСОБА_22 , ОСОБА_23 .

Після зміни складу суду у Київському районному суді м.Одеси у зв'язку з виходом у відставку одного із суддів колегії, розгляд справи на підставі ст.258 КПК України (1960) з 11.06.2016 розпочато спочатку в новому складі суду.

За період знаходження справи в Київському районному суді м.Одеси судді колегії вимушено приймали участь у люстраційних процесах, кваліфікаційному оцінюванні, що супроводжували тривалу судову реформу, а прокурори - у двох реформах органів прокуратури, під час яких двічі змінювалися назви цих органів, а також неодноразово змінювалися прокурори, яким після вступу у справу надавався значнний час для вивчення справи і підготовки для участі в її розгляді.

За підозрою у вчиненні інкримінованих злочинів ОСОБА_15 була затримана 02.01.2011, а ОСОБА_19 - 08.02.2011. Ухвалою Київського районного суду м.Одеси від 24.10.2016 через надто довгий строк тримання під вартою осіб без обвинувального вироку суду щодо підсудних був змінений запобіжний захід з тримання під вартою на підписку про невиїзд, і ОСОБА_15 і ОСОБА_19 були звільнені з під варти 24.10.2016.

Колегія суддів у новому складі, безпосередньо дослідивши в судовому засіданні надані прокурором і захисниками докази, розглянувши більше семідесяти п'яти клопотань сторони захисту, дійшла однозначного висновку про те, що участь ОСОБА_15 і ОСОБА_19 в скоєнні злочинів, передбачених п.п.6, 12 ч.2 ст.115, ч.4 ст.187 КК України, не доведена.

Так, підсудний ОСОБА_19 в судовому засіданні себе винним не визнав в повному обсязі пред'явленого йому обвинувачення, від явки з повинною відмовився, повністю змінив свої покази, надані ним на досудовому слідстві, якими він викривав себе і ОСОБА_15 в скоєнні злочинів. Причинами зміни показань ОСОБА_19 назвав застосування до нього працівниками міліції після його затримання фізичного насильства і тортур, тримання протягом двох днів у відділі поліції без їжі і відпочинку, під діями яких він вимушений був обмовити себе і ОСОБА_15 в скоєнні зазначених злочинів, повторюючи запропоновані йому міліціянтами версію і обставини вчинення злочинів. ОСОБА_17 також вважає, що під час розслідування кримінальної справи були порушені його права на захист, оскільки наданий йому адвокат не вживав ефективних заходів на його захист, обов'язки виконував формально, підписував документи без зауважень після проведення слідчих дій, на які, у більшості, зявлявся на прикінці їх проведення. У зв'язку з зазначеними обставинами він вважає недопустимими зібрані по справі докази з його участю. До вбивства ОСОБА_20 і заволодіння цінностями її сім'ї він не має ніякого відношення, вквартирі покійної він 29.12.2010 не був. Між іншим обвинувачений ОСОБА_19 в судовому засіданні показав, що він дійсно знає ОСОБА_15 , як підприємця, яка працювала на промисловому ринку «7 кілометр». Протягом 2010 він вів з ОСОБА_15 перемовини з приводу його працевлаштування к ній вантажником, як по телефону, так під час особистих зустрічей. 29.12.2010 близько 11:00 він дійсно перебував в м.Одесі в книжковому магазині «Тера Інкогніта», розташованому на перетинанні вулиць Жуковського і Леніна, готуючись для виїзду за кордон в Непал по місцях паломництва, оскільки тривалий час сповідує буддизм. Адреса магазину, як виявилося під час слідства, була неподалік від місця вчинення злочину. Але заявлену ним інформацію, яка могла бути для нього алібі, у т.ч. можливі сліди злочину на належному йому одязі, слідчий не перевіряв і не виявляв. В січні 2011 він реалізував свої давні плани і виїхав на автобусі з автовокзалу в м.Одесі до м.Тираспіль, звідки на маршрутному таксі поїхав до м.Кишинів в аеропорт, звідки літаком прилитів до м.Москви, звідки також літаком - до Непалу у м.Катманду, де пробув біля місяця, відвідуючи святі місця. Коли він повернувся до дому в Україну, його затримали, провели вдома та в іншому володінні його матері обшуки, які позитивних результатів для слідства не дали. Він відразу ж заявив міліціянтам, що не причетний до вбивства людини, тим паче, що через релігійні переконання йому заборонено вбивати усе живе. Він категорично заперечує навязану йому версію слідства, що через кілька державних і таможенних кордонів, на літаку, він непомітно перевіз до Непалу знаряддя вбивства - ніж, викрадені цінні речі, одяг, в якому перебував в день вбивства ОСОБА_20 , де заховав їх під камінням у пальми.

Колегія суддів, дослідивши матеріали кримінальної справи, оголосивши в судовому засіданні покази підозрюваного і обвинуваченого ОСОБА_19 , які він давав на досудовому слідстві, допитавши свідків, потерпілих та підсудних, приходить висновку про те, що заяви ОСОБА_19 про застосування до нього працівниками міліції фізичного насильства і тортур для отримання зізнавальних показів, а також інших порушень права його на захист заслуговують на увагу і не є голослівними.

Так, в матеріалах справи є численні скарги адвоката ОСОБА_18 , якими той після вступу у справу після відмови обвинуваченого від попереднього адвоката, якому не довіряв, оскаржував дії слідчого і прокурора, пов'язані з порушенням прав на захист підсудного ОСОБА_19 , застосуванням до нього незаконних методів збору доказів. За вказаними скаргами прийняті процесуальні рішення прокурора про відмову в порушенні кримінальних справ. В матеріалах справи також наявні ухвали слідчих суддів за скаргами адвоката ОСОБА_18 на постанови про відмову в порушенні кримінальних справ, а також ухвали суду апеляційної інстанції щодо оскарження ухвал слідчих суддів. Однак, адвокат ОСОБА_18 , вважаючи, що скарги перевірені формально, без опитування всіх необхідних осіб, у т.ч. на яких прямо вказував ОСОБА_19 , через процесуальні перешкоди в національному законодавстві (неможливість оскарження судових рішень в касаційному порядку) відмовився від подальшого оскарження застосування до ОСОБА_19 незаконних методів збору доказів в Європейський суд з прав людини, який, в свою чергу, з тих чи інших недоліків в поданих скаргах, відмовляв адвокату ОСОБА_18 у прийнятті поданих ним скарг.

Разом з тим, колегія суддів, не ставлячи під сумнів судові рішення національних судів, які набрали законної сили, стосовно скарг адвоката ОСОБА_18 , з огляду на рішення ЄСПЛ, які є джерелом права в Україні, у справах Афанасьєв проти України від 05.04.2005, Зінченко проти України від 13.03.2014, Темченко проти України від 16.07.2015, Мельник проти України від 21.11.2019, вважає, що під час розгляду поданих захисником скарг не було забезпечено право підсудного на ефективний засіб правового захисту в прокуратурі, оскільки уповноважена особа державного органу не провела ефективного розслідування фактів застосування до ОСОБА_19 незаконних методів збору доказів, не перевірила усі доводи скарг і версії, не надала відповіді на усі доводи заявника.

Практика ЄСПЛ під ефективним розслідуванням розуміє проведення правоохоронними органами держави під ретельним судовим контролем негайного, повного і неупередженого з'ясування всіх обставин злочину, ретельне обстеження місця події, збір доказів, своєчасний допит ключових свідків, невідкладне проведення необхідних незалежних експертиз, перевірку різних версій, а у разі необхідності, розслідування своєчасності та адекватності дій правоохоронних органів.

Більш того, перевірка фактів застосування до ОСОБА_19 незаконних методів збору доказів повинна була проводитися посадовцем прокуратури вищого рівня - прокуратури області, або того ж самого рівня - районного, але іншого підпорядкування, тобто іншого району міста або області. Разом з тим, як видно з усіх постанов про відмову в порушення кримінальних справ за фактами насильства і тортур, перевірку цих фактів проводили прокурори того ж району, в якому закінчувалося досудове розслідування і затверджувався обвинувальний висновок, що явно вплинуло на незалежність, повноту і неупередженість перевірки скарг з огляду на вимоги ст.ст.3, 13 Конвенції з захисту прав людини і основоположних свобод.

У зв'язку з чим колегія суддів, розглядаючи справу по суті, вимушена була дослідити і факти застосування до ОСОБА_19 незаконних методів збору доказів шляхом дослідження документів і допитом додаткових свідків з числа працівників правоохоронних органів. При цьому судом достовірно встановлено, що ОСОБА_19 , який тримався під вартою в Одеському слідчому ізоляторі в зв'язку з обвинуваченням у рамках даної справи, після закінчення попереднього розслідування і направлення справи з обвинувальним висновком до суду, а отже, який вже рахувався за судом, відвідував без будь-яких правових і процесуальних підстав співробітник правоохоронного органу - оперуповноважений СКР Приморського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області ОСОБА_24 , про що свідчить офіційна відповідь керівництва слідчого ізолятору на адвокатський запит.

Допитаний в судовому засіданні оперуповноважений СКР по тяжких злочинах Приморського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області ОСОБА_24 , який організаційно супроводжував розслідування цієї справи, не заперечував факту відвідування ОСОБА_19 , однак, він не зміг пояснити, з якою метою і чим була викликана необхідність такої зустрічі, а також хто уповноважував його або надавав дозвіл на відвідування обвинуваченого. Підсудний же ОСОБА_19 в цій частині показав, що ОСОБА_24 раніше, і під час цієї зустрічі, погрожував йому розправою, якщо він в суді змінить свідчення і почне заперечувати свою участь у вчиненні злочинів, попереджав його, щоб тримав язик за зубами. Допитана в суді слідчий СВ Приморського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області ОСОБА_25 в цій частині показала, що вона не пам'ятає обставин розслідування даної кримінальної справи, посилаючись, що в матеріалах справи є всі необхідні процесуальні документи і зібрані слідством докази, яких достатньо для вирішення справи.

Разом з тим, в матеріалах справи відсутні будь-які процесуальні рішення слідчого, доручення або вказівки слідчого в письмовому вигляді органу дізнання про здійснення будь-яких заходів з цього приводу, а тим більше, відвідувати підсудного у слідчому ізоляторі без дозволу судді.

Інші допитані в суді в якості свідків працівники правоохоронних органів ОСОБА_26 , ОСОБА_24 , ОСОБА_27 , які також організаційно супроводжували в свій час розслідування цієї кримінальної справи, також, кожний окремо, показали, що не пам'ятають особливостей і обставин розслідування справи, у т.ч. застосування до підозрюваного незаконного впливу для отримання пізнавальних показів. Суду, нажаль, для встановлення обставин незаконних методів збору доказів не вдалося допитати ряд інших співробітників міліції, на яких вказували ОСОБА_15 і ОСОБА_19 , оскільки явку цих осіб до суду не вдалося забезпечити сукупністю процесуальних заходів, що вживалися прокурором і судом, в т.ч. через систематичне невиконання уповноваженими працівниками правоохоронних органів числених приводів свідків, у т.ч. свідків з числа працівників тих же органів, та через безрезультатне виконання уповноваженими органами неодноразових судових доручень в порядку ст.315-1 КПК України (1960)задля встановлення місць знаходження свідків і забезпечення їх явки до суду.

Крім того, заслуговують на увагу й доводи обвинуваченого ОСОБА_19 і його захисника про порушення права підозрюваного на захист, оскільки ОСОБА_19 безпосередньо після затримання, до конфедеційної зустрічи з адвокатом, був під відеозапис опитаний оперуповноваженим СКР Приморського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області ОСОБА_28 . При цьому в письмових поясненнях в порушення вимог ст.96 КПК України (1960) відсутні дата складання процесуального документу, а письмова явка із повинною ОСОБА_19 , нібито написана їм у присутності двох понятих, також не містить дати, реєстраційних поміток діловодства Приморського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області. У зв'язку з чим, достовірно встановити дату складання цих документів не уявляється можливим. При цьому анкетні данні про двох понятих, прізвища яких зазначені в явці з повинною, відсутні як в самій явці з повинною, так і в письмових поясненнях ОСОБА_19 . Разом з тим, в матеріалах справи міститься відеокасета, яка містить фрагменти процесу опитування ОСОБА_19 і завершальної стадії написання ним явки з повинною. Походження ж даної відеокасети у справі процесуально ніяким чином не легалізоване (порушення ст.ст.85, 85-1, 85-2 КПК України (1960)).

До того ж, явка з повинною відповідно до ст.65 КПК України (1960) не є доказом.

Згідно рішень ЄСПЛ: Малий проти України (заява №14486/07), Романов проти України (16.07.2020) - ненадання заявнику правової допомоги на початкових стадіях досудового слідства за обвинуваченням у вчиненні вбивства при обтяжуючих обставинах не виправдовувалося жодними вагомими причинами; його первинні зізнавальні показання, отримані за відсутністю правової допомоги, становили вважливий, якщо не ключовий, елемент доказів обвинувачення проти нього, становлять порушення п.1, п.п.«с» п.3 ст.6 Конвенції з прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція).

Крім того, перший допит ОСОБА_19 в якості підозрюваного за участю призначеного йому захисника проводився у нічний час з 21:55 08.02.2011 до 01:50 09.02.2011. Незважаючи на письмову згоду ОСОБА_19 на допит його у нічний час, який фактично тривався безперервно чотири години, суд встановлює факт явного порушення права на захист підозрюваного, оскільки не було підстав для невідкладного допиту підозрюваного у нічний час, який був затриманий не безпосередньо після вчинення злочину, а після спливу строку більш ніж один місяць після вчинення злочину. При цьому суд виходить з наступного.

Так, ОСОБА_19 , підкорюючись законним вимогам слідчого і інших працівників правоохоронного органу, був обмежений у вільному пересуванні з ранку 08.02.2011 після початку проведення санкціонованого обшуку помешкання, в якому він проживав. Після чого він був фактично затриманий і був супроводжений до Приморського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області, де перебував під контролем працівників міліції до пізнього вечеру тогож дня без відпочинку і їжі. Протокол його затримання був складений лише о 21.20 08.02.2011. І тільки після цього йому були роз'яснені процесуальні права, у тому числі право мати захисника до першого допиту, і йому був призначений захисник, з яким він фактично не мав можливості конфедиційного спілкування, оскільки знайомство з адвокатом, яка була в приятельських стосунках із слідчим, відбувалося у присутності або на очах працівників міліції.

При цьому призначений адвокат формально віднеслася до виконання обов'язків захисника, не надаючи підозрюваному реальної правової допомоги, не виявила викладені вище порушення закону і прав підозрюваного, не перешкоджала ночному допиту і допустила нічний допит підозрюваного.

Так, згідно рішення ЄСПЛ Артико проти Італії від 13.05.1980 в аспекті ст.6 Конвенції факт призначення захисника ще не є забезпеченням ефективною правовою допомогою, оскільки призначений адвокат може через різні обставини не виконувати свої професійні обов'язки; у справі Яременко проти України від 12.06.2012 - формальний характер послуг адвокатів.

Згідно сталої практики Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, якщо у судовому засіданні особа не визнає вини у скоєнні злочинів, попередні показання не можуть бути покладені в основу обвинувального вироку (постанова від 04.10.2018 у справі №569/6530/15-к), рішення ЄСПЛ Гелетей проти України від 30.01.2018.

Вказані безперечні факти в сукупності з іншими встановленими судом у справі обставинами викликають сумнів в достовірності здобутих слідством доказів за участю підсудного ОСОБА_19 . Відповідно до ст.62 Конституції України звинувачення не може ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви відносно доведеності провини особи тлумачаться в його користь.

Тому протоколи допитів ОСОБА_19 в якості підозрюваного і обвинуваченого, протокол відтворення обстановки і обставин події з його участю, протокол очної ставки між ним і ОСОБА_15 , колегія судів визнає недопустимими доказами (рішення Європейського суду з прав людини: Боротюк проти України від 16.12.2010, Шлычков проти Росії від 09.02.2016), як здобуті з грубим порушенням права особи на захист.

Підсудна ОСОБА_15 , допитана в судовому засіданні, не визнала себе винною в повному об'ємі пред'явленого їй обвинувачення, вважаючи справу проти неї сфабрикованою, що докази у справі спотворені, штучно підігнані під кінцевий результат, оскільки рабітники правоохоронних органів силою змусили ОСОБА_19 обмовити її і себе. Обвинувачена показала, що знайома з ОСОБА_29 і членами її родини більше 20 років, вона підтримувала з покійною Ларисою дружні стосунки, неодноразово бувала у неї в квартирі. ОСОБА_19 вона також знає більше восьми років, який просився до неї на роботу вантажником на промисловий ринок «7 кілометр». Вона вела з ним переговори з цього приводу. Далі обвинувачена показала, що до вбивства ОСОБА_29 і до заволодіння цінностями її сім'ї вона не має ніякого відношення. За обставинами злочину вона нічого показати не може, оскільки мотиву і умислу в неї не було, вона не була організатором і виконавцем злочину, вона не залучала до вчинення злочину ОСОБА_19 , злочинного плану не розробляла, викрадених речей і цінностей, знаряддя злочину в неї немає. 29.12.2010 вона займалася сімейними справами, вранці була на ринку «Привоз», біля 12:00 - в офісі ЖЕКу на вул.Льва Толстого, а повертаючись до дому, заходила в магазин на вул.Троїцькій, на вул.Тираспольській зустрічалася з подругою. Ці версії правоохоронці не перевіряли. Чоботи, які в неї були вилучені у незаконний спосіб, і на яких дивним чином зявилися плями крові ОСОБА_20 , вона придбала 30.12.2010 на проминку «7 кілометр», тобто після вчиненого невідомими особами злочину. В завершення обвинувачена показала, що з моменту її затримання, 02.01.2011, вона зізнала шаленого психологічного і фізичного тиску з боку працівників правоохоронного органу, які за сприяння у справі і обрання щодо неї запобіжного заходу, не пов'язаного з позбавленням волі, вимагали грошову винагороду, а після її відмови, стали застосовувати до неї фізичне насильство, погрози з метою зізнання у злочинах, які вона не вчиняла. Крім того, обвинувачена заявила й про факти крадіжки працівниками правоохоронних органів належних її сім'ї речей і цінностей під час проведення обшуку в її квартирі, який до речі, не дав позитивного результату для слідства.

У зв'язку із заявою ОСОБА_15 про застосування щодо неї незаконних методів слідства, яка за своїм характером є приводом до порушення кримінальної справи відповідно до ст.94 КПК України колегія суддів, розглядаючи справу по суті, крім встановлення важливих обставин справи стосовно висунутого обвинувачення, крім направлення такої заяви за належністю прокурору, вимушена була також досліджувати факти застосування до неї незаконних методів збору доказів, а також інші факти порушення прав обвинуваченої задля надання всебічної і об'єктивної оцінки доказам, що вимагалося сталою судовою практикою, яка знайшла своє відображення у п.11 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 11.02.2005 №2 «Про практику застосування судами України законодавства, що регулює повернення кримінальних справна додаткове розслідування», згідно якої висновки суду не можуть грунтуватися на доказах, отриманих із порушенням процесуального порядку збирання останніх, а також на матеріалах досудового слідства, які не перевірені в судовому засіданні.

Згідно Акту судово-медичного дослідження №4-Д/22 від 18.01.2011 у ОСОБА_15 виявлені пошкодження у вигляді двох саден правої кисті. Характер і морфологічні особливості описаних ушкоджень свідчать про те, що вони могли утворитися незадовго (до доби) до моменту огляду. Індивідуальні особливості травматичного предмета в ушкодженнях не відобразилися. Дані пошкодження при своєму звичайному перебігу мають скороминущі наслідки, тривалістю не більше шести діб і не ведуть до стійкої втрати працездатності, а тому вони відносяться до легких тілесних ушкоджень.

В матеріалах справи є численні скарги ОСОБА_15 , якими вона оскаржувала дії оперативних працівників Приморського ВМ ОГУ ГУМВС України в Одеській області Кравченка, Белюга, Кочурова, Хоменка, Маковецького, Зубрицького, слідчого Бачу, інших посадовців ОСОБА_30 , прокурорів ОСОБА_31 і Крикливого, експертів Шаталовой і Кривда тощо, пов'язані з порушенням її права на захист, вимаганням в неї неправомірної вигоди, застосуванням до неї незаконних методів збору доказів, у т.ч. фізичного насильства, фактів крадіжки працівниками міліції належних їй і її родині речей і цінностей тощо. За вказаними скаргами були прийняті процесуальні рішення прокурора про відмову в порушенні кримінальних справ, які скасовані ухвалами слідчих суддів, і по яких на момент ухвалення судового рішення у цій справі остаточних рішень не прийнято. Слідство за цими фактами триває в ТУ ГБР (кримінальне провадження №42016160000000146 від 04.03.2016).

Допитані в суді в якості свідків працівники правоохоронних органів ОСОБА_26 , ОСОБА_24 , ОСОБА_27 , ОСОБА_25 показали, що не пам'ятають особливостей і обставин розслідування кримінальної справи щодо ОСОБА_15 і ОСОБА_19 , але категорично заперечують свою причетність до порушень будь-яких прав підозрюваної ОСОБА_15 . Суду також не вдалося допитати ряд інших співробітників міліції для з'ясування обставин викладених у скаргах ОСОБА_15 фактів, оскільки явку цих осіб до суду не вдалося забезпечити сукупністю процесуальних заходів, що вживалися прокурором і судом, в т.ч. через систематичне невиконання уповноваженими працівниками правоохоронних органів числених приводів свідків та через безрезультатне виконання уповноваженими органами неодноразових судових доручень в порядку ст.315-1 КПК України (1960) задля встановлення місць знаходження свідків і забезпечення їх явки до суду.

Вказані безперечні факти в сукупності з іншими встановленими судом у справі обставинами, з урахуванням сталої практики Верховного Суду і рішень Європейського суду з прав людини, зазначених по тексту вище, викликають сумнів в достовірності здобутих слідством доказів за участю підсудної ОСОБА_15 .

Частиною другою ст.19 Конституції України встановлено обов'язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.2 КПК (1960) завданнями кримінального судочинства є охорона прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб, які беруть в ньому участь особи, а також швидке і повне розкриття злочинів, викриття винних та забезпечення правильного застосування Закону з тим, щоб кожний, хто вчинив злочин, був притягнутий до відповідальності і жоден невинний не був покарений.

В Постанові Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 24 травня 2021 року у справі № 640/5023/19, зокрема йдеться, що у теоретичному і практичному аспекті «належна правова процедура» - це форма здійснення правосуддя, яку утворюють сукупність гарантій прав людини процесуального характеру, спрямовані на досягнення процедурної справедливості правосуддя. До гарантій, які у своїй сукупності формують належну правову процедуру, зокрема відносяться право на судовий захист, право на ефективне розслідування; право на публічний суд; право на неупереджений суд; право на змагальний процес; презумпція невинуватості; право не свідчити проти себе; право на допит в суді свідків обвинувачення; право на допомогу адвоката під час судового розгляду; право бути вислуханим.

Застосування належної процедури є одним із складових елементів принципу верховенства права та передбачає, у т.ч., щоб повноваження органів публічної влади були визначені приписами права, і вимагає, щоб посадовці мали дозвіл на вчинення дії, і надалі діяли в межах наданих їм повноважень.

Застосування належної правової процедури у кримінальному провадженні - це встановлені кримінальним процесуальним законодавством способи реалізації норм кримінального процесуального права, що забезпечують досягнення цілей правового регулювання кримінальних процесуальних відносин у сфері порядку досудового розслідування та судового розгляду. Воно означає не лише те, що всі дії процесуальних суб'єктів мають відповідати вимогам закону, адже в такому випадку це завдання розчиняється в приписах засади законності. Такі дії мають виникати із наявних повноважень і перебувати в адекватному співвідношенні з конкретним процесуальним завданням, яке виникає в певний момент досудового розслідування і судового розгляду кримінального провадження. Таке адекватне співвідношення приводить до принципу пропорційності.

Належна правова процедура має застосування як під час судового розгляду, так і на стадії досудового розслідування.

Недотримання належної правової процедури тягне за собою порушення гарантованого кожному ст.6 Конвенції права на справедливий суд.

При оцінці ефективності досудового розслідування слід виходити з того, що ефективність досудового розслідування є співвідношенням процесуальних дій, процесуальних рішень, реалізованих учасниками кримінального провадження, а також їх результатів із положеннями КПК, що визначають підстави, умови і порядок їх проведення чи прийняття, з урахуванням оптимальних затрат часу та зусиль на це.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово видокремлював в системі критеріїв ефективності досудового розслідування: мета проведення досудового розслідування завжди має бути досягнення завдань кримінального провадження (спрямованість на досягнення завдань кримінального провадження); здійснення досудового розслідування повинно відповідати принципу законності, зокрема забезпечувати ефективне виконання положень національного законодавства (законність); досудовому розслідуванню має бути притаманна засада публічності (ініціативності органу досудового розслідування), яка полягає в оперативній реакції на вчинене кримінальне правопорушення компетентною особою, яка не залежатиме від волі зацікавлених осіб (публічність); всебічність та повнота застосування заходів, спрямованих на розкриття кримінального правопорушення, яка насамперед, передбачає правильність, послідовність та логічність отримання доказів та оперування ними, обґрунтування процесуальних рішень (всебічність та повнота розслідування); незалежність та неупередженість особи, яка здійснює досудове розслідування кримінального правопорушення (незалежність та неупередженість); прозорість досудового розслідування, захист прав та інтересів потерпілого та його родичів, що передбачає своєчасне надання їм процесуального статусу, залучення до проведення процесуальних дій, ознайомлення з матеріалами провадження (прозорість); врахування під час досудового розслідування індивідуальних особливостей особи правопорушника, зокрема, його віку, гендерної належності, національності (індивідуалізація); диференціація форм досудового розслідування з метою його оптимізації (диференціація форм розслідування).

Отже, судом в рамках розгляду даної крминіальної справи встановлено відступ уповноважених осіб правоохоронних органів і не дотримання ними під час досудового розслідування законності, не забезпечення ними ефективності досудового розслідування і не дотримання належної правової процедури.

Групу наступних доказів суд відповідно до ст.65 КПК України (1960) визнає недопустимими доказами, оскільки вони зібрані не у встановлені законом спосіб і порядку, та вчинені суб'єктом, який не був наділений повноваженнями проводити процесуальну дію для отримання доказів.

Так, суд визнає недопустимим доказом протокол виявлення і вилучення від 02.01.2011, згідно якого оперуповноважений СКР Приморського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області ОСОБА_24 без письмового доручення, без вмотивованої постанови слідчого, в порушення вимог ст.ст.114, 118, 178, 183, 184 КПК України (1960), вилучив у особи протилежної статі - ОСОБА_15 пару чоботів жіночих. При цьому в порушення ст.189 того ж Кодексу не вручив ОСОБА_15 копію цього протоколу, що є обовязковим. Сам протокол в порушення вимог ст.188 КПК України (1960) не містить в собі важливої інформації щодо наявності чи відсутності на вилучних чоботах плям бурого кольору, та інформації, яким чином, в який пакет були поміщені вилучені чоботи та як цей пакет був опечатаний. В протоколі також зазначені прізвища двох понятих, яких допросити в судовому засіданні не вдалося можливим, оскільки протягом тривалого часу явку їх до суду прокурор забезпечити не зміг, а органи досудового розслідування не змогли забезпечити примусовий супровід цих свідків до суду на підставі постанов суду про їх привід через відсутність цих свідків по вказаних в протоколі адресах. Неодноразові доручення суду в порядку ст.315-1 КПК України (1960) по встановленню місця знаходження цих свідків також результатів не дали. Крім того, протокол має несанкціоновані виправлення в даті складання протоколу. Допитаний же в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_24 не зміг внятно пояснити учасникам судового провадження і колегії суддів допущені ним порушення Закону. Цей свідок також не пам'ятає, чи були на вилучених ним чоботах жіночих плями бурого кольору, яким чином він опечатував вилучені чоботи і опечатував лі їх взагалі, та кому їх передавав. Допитана в судовому засіаднні в якості свідка слідчий СВ Приморського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області ОСОБА_25 показала, що не пам'ятає обставин розслідування інкримінованих обвинуваченим злочинів, всі документи наявні у справі.

Колегія суддів також визнає недопустимим доказом протокол вилучення ногтівих пластин від 02.01.2011, згідно якого оперуповноважений СКР Приморського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області ОСОБА_24 без письмового доручення, без вмотивованої постанови слідчого, в порушення вимог ст.ст.114, 118, 178, 199 КПК України (1960), вилучив у особи протилежної статі - ОСОБА_15 зрізи ногтьових пластин. В протоколі також зазначені прізвища двох понятих, яких допросити в судовому засіданні не вдалося можливим, оскільки протягом тривалого часу явку їх до суду прокурор забезпечити не зміг, а органи досудового розслідування не змогли забезпечити примусовий супровід цих свідків до суду на підставі постанов суду про їх привід через відсутність цих свідків по вказаних в протоколі адресах. Неодноразові доручення суду в порядку ст.315-1 КПК України (1960) по встановленню місця знаходження цих свідків також результатів не дали. Допитаний же в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_24 , який після ознайомлення з протоколом вказаної слідчої дії не зміг внятно пояснити учасникам судового провадження і колегії суддів допущені ним порушення та обставини відібрання зразків для експертного дослідження. Допитана в судовому засіаднні в якості свідка слідчий СВ Приморського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області ОСОБА_25 показала, що не пам'ятає обставин розслідування інкримінованих обвинуваченим злочинів, всі документи наявні у справі.

Суд визнає недопустим доказом через сумніви в його достовірності протокол допиту свідка ОСОБА_32 від 16.03.2011, прізвище якого, як понятого, було вписано в обидва названих вище протоколи слідчих дій від 02.01.2011. Цей протокол був досліджений в судовому засіданні в порядку ст.306 КПК України (1960) через неможливість явки цього свідка протягом тривалого строку - кількох років, до суду, оскільки свідок виявився відсутнім за місцем проживання за вказаною в протоколі адресою, яка не збігається з адресою, вказаною в обох протоколах слідчих дій від 02.01.2011. Примусовий привід цього свідка представники органу внутрішніх справ виконати не змогли, а неодноразові судові доручення в порядку ст.315-1 КПК України (1960) по встановленню місця знаходження цього свідка результатів не дали. Покази цього свідка відображені в протоколі його допиту після спливу більш ніж двох місяців після проведення слідої дії, явно суперечать відомостям, зазначеним, а точніше, не зазначеним в протоколі слідчої дії від 02.01.2011 щодо вилучення пари жіночих чоботів, таких як матеріал виготовлення чоботів, їх колір, наявність на них блискавих вставок, опечатування чоботів в поліетиленовий пакет тощо. Більш того, стіль викладення показів цим свідком явно не відповідає допису від руки, виконаного з помилками особою, яка слабо володіє чи не водолодіє російською мовою взагалі. Копія паспорту особи, яка є іноземцем, доданого до протоколу допиту свідка без перекладу, унеможливлює встановлення особи понятого. Так, ім'я в протоколі допту свідка значиться як ОСОБА_33 , в той час з копії паспорту можна уявити ім'я ОСОБА_34 , а по-батокові ОСОБА_35 в копії паспотру взагалі не вказане. Іншого понятого - Харабагадзе чи Харабадзе, прізвище якого в протоколах слідчих дій від 02.01.2011 написане по різному, допитати в суді не вдалося з тих же причин, незважаючи на вжиті судом процесуальні заходи. Другий понятий під час досудового розслідування справи взагалі слідчим не допитувався, оскільки протокол допиту цього свідка відсутній в матеріалах справи.

Колегія суддів визнає недопустимим доказом протокол огляду місця події від 29.12.2010, яким оглянута квартира за адресою: АДРЕСА_6 , в який виявлено труп ОСОБА_36 . По-перше, як це достовірно встановлено з показань потерпілого ОСОБА_13 , працівників правоохоронного органу - свідків: ОСОБА_26 , ОСОБА_24 , ОСОБА_27 , інших свідків: ОСОБА_37 , ОСОБА_38 , ОСОБА_39 , в слідчій дії фактично приймало участь більше десятка працівників правохоронних органів, у т.ч. прокуратури, які були як у форменому одязі так і в цивільному одязі, які розійшлися по приміщенням квартири, шукали сліди, предмети злочинів. Разом з тим, дані про цих осіб не внесені в протокол слідчої дії. Якщо протокол слідчої дії не містить відомостей про усіх осіб, що приймали в ньому участь, то такий доказ є недопустимим (ухвала Верховного Суду від 21.07.2020 у справі №331/2390/17). По-друге, як це достовірно встановлено з показань свідка ОСОБА_38 - одного з понятих, 29.12.2010 у після обіденний час його запросили бути понятим. Він деякий час сидів у куточку, спостерігав лише за діями осіб, які були в тому ж приміщенні, де був він. Що відбувалося в інших приміщеннях квартири, він не бачив взагалі. Потім йому це обридло і він пішов до себе у квартиру поверхом вище, де заснув. Його розбудили у північ, щоб він підписав протокол слідчої дії, що він і зробив. На час розгляду справи в суді свідок ОСОБА_40 помер, тому його покази, які він давав під час досудового розслідування були в порядку ст.306 КПК України досліджені в судовому засіданні, а також були відтворені звукозаписом його покази, які він давав під час його допиту в Приморському районному суді м.Одеси. По-третє - як це достовірно встановлено з показань свідка ОСОБА_41 , його батько ОСОБА_42 , нині покійний, 29.12.2010 був понятим на слідчій дії по факту вбивства сусідки у сусідній через стінку у ванній кімнаті квартирі. Коли він прийшов до дому біля 18:00, йго батько, який був на підпитку, спав у своїй квартирі. Коли закінчилася слідча дія (за протоколом о 24:00) в якій його батько був понятим, свідкові не відомо, але о 22:00 його викликали на допит і він повернувся до дому біля півночі, де батько продовжував спати. Допитана ж в судовому засіданні слідчий ОСОБА_25 в частині забезпечення слідчої дії понятими відповідно до вимог ст.127 КПК України, показала, що не пам'ятає обставин проведення вказаної слідчої дії, все достовірно відображено в матеріалах справи. По-четверте - під час вказаної слідчої дії відбитки слідів взуття - жіночих чоботів, належних ОСОБА_15 , не вилучалися і фотознімки цих слідів не робилися. Разом з тим, як це видно із супровідного листа без дати за підписом заступника начальника Приморського РВ ОГУ МВС України в Одеській області ОСОБА_43 , експертові разом із чоботами ОСОБА_15 направлялися фотознімки слідів взуття зроблених під час огляду місця події в квартирі загиблої для порівняльного аналізу. Тобто, фотознімки слідів взуття в речовині бурого кольору явно були зроблені не під час вказаної слідчої дії, а в інший спосіб і час. Такий висновок колегії суддів ґрунтується й на тому, що у матеріалах справи міститься лише копія фотознімків слідів взуття у речовині бурого кольору. Оригінал же фотознімку або негативи, незважаючи на чилені вимоги суду надати їх для дослідження в суді, ні прокурором, ні керівництвом районного відділу поліції не були надані.

Суд також визнає недопустими доказом протокол обшуку від 02.01.2011 в квартирі ОСОБА_15 за адресою: АДРЕСА_1 , на проведення якого хоча і був наданий дозвіл суду, але процедура його проведення і складання процесуального документу, передбачені ст.ст.181, 183, 186 КПК України (1960) були порушені. Так, судом достовірно з показів обвинуваченої ОСОБА_15 і її численних скарг, по яких на час ухвалення вироку не прийняті остаточні процесуально-правові рішення, показань міліціянта ОСОБА_27 , свідків ОСОБА_44 (чоловік обвинуваченої), ОСОБА_45 (син обвинуваченої), в слідчій дії фактично приймало участь більше десятка працівників правохоронних органів, у т.ч. прокуратури, які були як у форменому одязі так і в цивільному одязі, які розійшлися по приміщенням квартири, шукали сліди, предмети злочинів, спостерігати за якими одночасно не виявлялося можливим. В слідчій дії відповідно до ст.181 КПК України (1960) звичайно мають право брати участь прокурори, начальник слідчого відділу, оперативні працівникі тощо. Разом з тим, дані про цих осіб повинні бути внесені в протокол слідчої дії. Слідчий ОСОБА_26 , який проводив обшук, цього не зробив. Допитаний в судовому засіданні в якості свідка слідчий СВ Приморського РВ ОГУ УМВС України в Одеській області ОСОБА_26 також підтвердив факт того, що не усі особи були внесені в протокол слідчої дії, які приймали участь в проведені обшуку і які були присутні при ньому. Він також не пам'ятає, чи усі предмети, вилучені в квартирі, занесені до протоколу обшуку.

Якщо протокол слідчої дії не містить відомостей про усіх осіб, що приймали в ньому участь, то такий доказ є недопустимим (ухвала Верховного Суду від 21.07.2020 у справі №331/2390/17). Отже, сам протокол і його результати визнаються недопустимими доказами.

Суд визнає недопустими доказом протокол допиту свідка ОСОБА_46 , яка була підсажена до камери, в якій перебувала підозрювана ОСОБА_15 , щоб отримати від останньої зізнання у вчиненні злочинів, і якій ОСОБА_15 , нібито, в деталях зізналася у вчиненні злочинів щодо ОСОБА_20 . По-перше, прокурор не зміг протягом тривалого часу, кілька років, забезпечити явку цього свідка до суду. Ухвали колегії суддів про привід цього свідка були не виконані через те, що місце знаходження цього свідка не відомо. Неодноразові судові доручення в порядку ст.315-1 КПК Уккраїни (1960) щодо встановлення місця знаходження цього свідка результатів не дали. Тому відповідно до ст.306 того ж Кодексу суд оголосив протокол допиту цього свідка, а також відтворив звукозапис її допиту в судовому засіданні Приморського районного суду м.Одеси. По-друге, під час розгляду справи Приморським районним судом м.Одеси свідок ОСОБА_47 допитувалася не у залі судового засідання, а з окремого приміщення, як особа, яка перебувала під захистом держави. Разом з тим, прокурором не надано жодного процесуального рішення або іншого будь-якого документу на підтвердження факту перебування свідка ОСОБА_46 під захистом держави або будь-якого іншого документу, за яким можливо булоб ідентифікувати особу цього свідка. По-третє, обвинувачена ОСОБА_15 повністю спростувала відомості, вказані ОСОБА_48 . Так, на питання обвинуваченої про її зовнішність, зачіску, длину і колір волосся, розташування речей в камері, номеру камери, та інші особливості, свідок ОСОБА_47 надавала суперечливі, розмиті, не чіткі відповіді, або взагалі уникала прямої відповіді. На 7 хвилині 10 секунді аудіо запису допиту свідка в суді на питання головуючого свідок взагалі відповіла, що не впізнає голос ОСОБА_15 , оскільки чує його вперше. По-четверте, свідок ОСОБА_47 під час допиту в суді заявила, що знайома з оперуповноваженим ОСОБА_24 , з яким вона товаришує більше шести років через її кримінальне минуле. ОСОБА_24 , як встановлено судом, оперативно супроводжував справу відносно ОСОБА_15 і ОСОБА_19 і вчиняв певні слідчі дії, результати яких судом визнані недопустими доказами. По-п'яте, крім іншого, в показах свідка ОСОБА_46 виявлені й інші суперечності, які вона не змогла пояснити, а саме, з її слів, що зафіксовано в протоколі її допиту, її було звільнено з ІТТ 04.01.2011, а ОСОБА_15 розкрила їй правду про злочин 08.01.2011, тобто через чотири дні після звільнення ОСОБА_46 з ізолятору, в якому продовжувала знаходитися ОСОБА_15 . Згідно облікового журналу ОСОБА_47 фактично була поміщена до ІТТ 02.01.2010 і звільнена з ІТТ 04.01.2011 на підставі рішень міліціянта ОСОБА_24 . Наведні факти і обставини викликають сумніви у правдивості показань цього свідка.

Наступна група доказів визнається недопустимими доказами на підставі «Доктрини отруйного дерева», оскільки ці докази є похідними від слідчих дій, проведених з порушенням вимог КПК України (1960), результати яких, як докази, визнані судом недопустимими:

-Протокол огляду речових доказів від 30.12.2010, яким оглянуті предмети, вилучені під час проведення обшуку в квартирі ОСОБА_15 , протокол проведення якого визнаний недопустимим доказом. Доречі, цей пртокол також не містить посилання про огляд фотознімку, на якому зображений, нібито, кровавий видбиток взуття - чоботу, належного ОСОБА_15 ;

-Протокол огляду речових доказів від 03.01.2011, яким оглянуті предмети, вилучені під час проведення обшуку в квартирі ОСОБА_15 , протокол проведення якого визнаний недопустимим доказом. Доречі, цей пртокол також не містить посилання про огляд фотознімку, на якому зображений, нібито, кровавий видбиток взуття - чоботу, належного ОСОБА_15 ;

-Протокол огляду речових доказів від 03.01.2011 (мається несанкціоноване виправлення дати), яким оглянуті предмети, вилучені під час проведення обшуку в квартирі ОСОБА_15 , протокол проведення якого визнаний недопустимим доказом. Доречі, цей пртокол також не містить посилання про огляд фотознімку, на якому зображений, нібито, кровавий видбиток взуття - чоботу, належного ОСОБА_15 ;

-Висновок спеціаліста від 02.01.2011 №1, якому для порівняльного аналізу надані пара жіночих чоботів, вилучених у ОСОБА_15 02.01.2011, протокол вилучення яких визнаний недопустимим доказом, та три цифрових фотознімка слідів подошв взуття, вилучених під час огляду місця події в квартирі загиблої, протокол якого також визнаний недопустимим доказом через численні порушення процесуального закону. Доречі, той протокол не містить посилання на ці фотознімки, а оригінали фотознімків або негативи в розпорядження суду передані не були. Слід зазначити, що згідно протоколу вилучення жіночих чоботів у ОСОБА_15 ця слідча дія відбувалася 02.01.2011 з 17:20 до 17:25. Огляд цих сапог слідчим проводився наступного дня - 03.01.2011, при цьому слідчий не зазначає в протоколі, що на подошві чоботу містяться будь-які нашарування речовини бурого кольору. Разом з тим, спеціаліст, якимось чином, оглянув фотознімки і чоботи напередодні, тобто 02.01.2011. При цьому у висновку спеціаліста не зазначений в годинах час початку проведення дослідження і його закінчення. Супровідна ж до експертної установи з предметами для дослідження не містить реєстраційних позначок і дати, підписана невстановленою особою від імені тієї, прізвище якої значиться в цьому документі. Наведене та інші вище зазначені порушення процесуального закону, в сукупності, свідчать про те, що кров ОСОБА_20 могла зявитися на подошві вилучених у ОСОБА_15 сопог в інший, не пов'язаний із злочином спосіб. Доречі, спеціалісту через неякісні фотознімки не вдалося співставити подошви чоботів ОСОБА_15 з відбитками взуття на фотознімках з місця злочину. До того ж, як це видно з повідомлення гідрометереологічного центру Чорноморського і Азовського морів від 19.08.2016, в день вчинення злочинів, 29.12.2010, протягом доби в м.Одесі спостерігалися серпанок, іній при вологості 90%, що унеможливлює збереження на подошві сапог під час їх активного ношення по вологій поверхні речовини бурого кольору;

-Протокол огляду речових доказів від 03.01.2011 - чоботів, вилучених у ОСОБА_15 , протокол вилучення якого визнаний недопустимим доказом;

-Висновок судово-медичної імунологічної експертизи №13 від 10.01.2011, згідно якого визначена видова і групова приналежність крові ОСОБА_20 і ОСОБА_15 . На підошвах обох чоботів, вилучених у ОСОБА_15 , виявлена кров людини. На подошві лівого чобіту походження крові не виключається від ОСОБА_20 . На подошві правого чобіту зясувати групу крові не уявляється можливим. Цей висновок ґрунтується на похідних даних, що містяться в доказах, визнаних недопустимими;

-Висновок судово-медичної молекулярно-генетичної експертизи №4 від 11.01.2011, згідно якого кров, виявлена ??на підошві правого і лівого чоботів, вилучених у ОСОБА_15 , з імовірністю 99,999%?? належить ОСОБА_20 . Цей висновок ґрунтується на похідних даних, що містяться в доказах, визнаних недопустимими;

-Висновок судової криміналістичної експертизи волокністих матеріалів №76/10 від 11.01.2011, згідно якого волокна, вилучені з рук трупа, не мають загальної родової приналежності з волонами, які входять до структури светра, вилученого у ОСОБА_15 під час обшуку. Цей висновок ґрунтується на похідних даних, що містяться в доказах, визнаних недопустимими;

-Висновок судово-медичної цитологічної експертизи №16 від 14.01.2011, згідно якого в змивах плям, виявлених на чоботах, вилучених у ОСОБА_15 , ядровмісні епітеліальні клітини не виявлені. Цей висновок ґрунтується на похідних даних, що містяться в доказах, визнаних недопустимими;

-Висновок судово-медичної імунологічної експертизи №15 від 17.01.2011, згідно якоговизначені видова і групова приналежність крові ОСОБА_20 і ОСОБА_15 . На металевій ручці з висувної шухлядки столу з місця вчинення злочину, виявлена кров людини, походження якої від потерпілої ОСОБА_20 не виключається і виключається від підозрюваної ОСОБА_15 . Цей висновок ґрунтується на похідних даних, що містяться в доказах, визнаних недопустимими;

-Висновок судово-медичної цітологічної експертизи №9 від 28.01.2011, згідно якого на десяти ножах і кухонній сокірі, вилучених під час обшуку проведеного в по АДРЕСА_1 , кров і ядровмісні клітини не виявлені. Цей висновок ґрунтується на похідних даних, що містяться в доказах, визнаних недопустимими;

-Висновок судово-медичної імунологічної експертизи №10 від 04.02.2011, згідно якого визначені видова і групова приналежність крові ОСОБА_20 і ОСОБА_15 . На рукоятці ножа №1, на клинке и рукоятці ножа №3, объектах №№ 7-10, з місця вчинення злочину, виявлена кров людини, походження якої від потерпілої ОСОБА_20 не виключається і виключається від підозрюваної ОСОБА_15 . Цей висновок ґрунтується на похідних даних, що містяться в доказах, визнаних недопустимими;

-Висновок судово-медичної молекулярно-генетичної експертизи №2 від 09.02.2011, згідно якогоклітини піднігтьового вмісту зрізів ногтівих пластин ОСОБА_15 з урахуванням молекулярно-генетичного дослідження крові ОСОБА_20 і крові ОСОБА_15 , можуть походити від ОСОБА_15 . Походження цих клітин від ОСОБА_20 виключається. Цей висновок ґрунтується на похідних даних, що містяться в доказах, визнаних недопустимими;

-Висновок судово-медичної криміналістичної експертизи №111 від 16.03.2011, згідно якого виявлені пошкодження (колото-різані ушкодження на тілі і предметах одягу потерпілої, і повний поперечний перелом щитовидного хряща) могли бути утворені при обставинах, зазначених ОСОБА_19 в протоколі відтворення обстановки і обставин події з застосуванням відеозапису від 09.02.2011. Виявлені пошкодження були утворені при безпосередньому контакті. Даних, що вказують на заподіяння ушкоджень з відстані, в ході дослідження не виявлено. Цей висновок ґрунтується на похідних даних, що містяться в доказах, визнаних недопустимими;

-Висновок судової криміналістичної експертизи волокністих матеріалів №1117/10 від 18.03.2011 згідно якого в піднігтьове вмісті лівої руки ОСОБА_15 в числі інших волокон-нашарувань, мається одиничне волокно вовни фіолетово- чорного кольору, яке маєь спільну родову приналежність з волокнами вовни, вилученими з правої і лівої руки трупа ОСОБА_20 . Визначити групові ознаки порівняльних об'єктів не уявляється можливим через незначні розміри волокон. Решта волокна, вилучені при проведенні імунологічних експертизи з подногтевого вмісту лівої руки ОСОБА_15 , волокна, вилучені при проведенні імунологічних експертизи з подногтевого вмісту правої руки ОСОБА_15 , волокна, вилучені при проведенні імунологічних експертизи з подногтевого вмісту лівої руки ОСОБА_20 не мають загальної родової (групової) належності з волокнами, вилученими з правої і лівої руки ОСОБА_20 . Цей висновок ґрунтується на похідних даних, що містяться в доказах, визнаних недопустимими.

Група наступних доказів судом визнається неналежними доказами, оскільки інформація, отримана внаслідок проведених цих слідчих дій, непридатна для встановлення наявності чи відсутності обставин, що відносяться до предмету доказування, перевірки версій, виявлення нових доказів. Отже, суд не посилається у своєму рішенні на неналежні докази.

Так, неналежними доказами визнаються:

-Акт застосування службового собаки від 29.12.2010, оскільки в результаті роботи собаки ніяких результатів не здобуто для предмету доказування, перевірки версій, виявлення нових доказів;

-Висновок судово-медичної експертизи №3-2592/2010 від 21.01.2011, згідно якого експерт дослідження не проводив через те, що в розпорядження експерта протягом півтора місяця слідчим не були надані ножі для порівняльного дослідження.

- Висновок судової трасологічної експертизи №22 від 14.02.2011, згідно якого вирішити питання, чи залишені відбитки взуття, виявлені на місці вчинення злочину жіночими чоботами, вилученими у ОСОБА_15 , неможливо через непридатність зображень слідів на фотознімках, які надані на дослідження.

При цьому слід заначити, що експертом зроблені фотознімки лише чоботів і пакунку, в якому вони були. Фото ж самих трьох фотознімків слідів подошв чоботів відсутні.

- Висновок судової дактилоскопічної експертизи №37 від 03.03.2011, згідно якого на поверхнях клінків і рукоятях ножів, вилучених як з місця вчинення злочину так і з місця проведення обшуку, слідів рук, придатних для дослідження, не виявлено, у зв'язку з чим вирішити питання про приналежність відбитків пальців рук ОСОБА_15 чи ОСОБА_19 чи іншим особам, не уявляється можливим.

-Протокол огляду речових доказів від 11.01.2011, яким оглянуто мобільні телефони і блокнот, вилучені під час обшуку за місцем проживання ОСОБА_19 і його матері.

Наступна група доказів в їх сукупності з точки зору належності, допустимості і достовірності підтверджує лише факт насильницької смерті особи і приймається судом до уваги:

-Документи: копія лікарського свідоцтва про смерть на ім'я ОСОБА_20 , копія її паспорту громадянина України;

-Протокол огляду місця події від 30.12.2010, яким оглянуто стоматологічний кабінет ЧП «Щипановський» за адресою: АДРЕСА_7 , в якому працювала стоматологом ОСОБА_20 , з якого вилучені оригінали ліцензії на медичну практику і свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця на ім'я ОСОБА_20 ;

-Протокол відібрання зрізів ногтівих пластин від 30.12.2010 у доньки покійної - ОСОБА_39 ;

-Протокол добровільної видачі від 02.01.2011, згідно якого ОСОБА_49 видав квитанцію про погашення кредиту в сумі 1630 грн.;

-Протокол обшуку від 08.02.2011 домоволодіння, в якому мешкав ОСОБА_19 з матір'ю за адресою: АДРЕСА_2 , в ході якого вилучені записна книжка і мобільні телефони мешканців;

-Висновок судово-медичної криміналістичної експертизи №1 від 26.01.2011, згідно якого на клапті шкіри передньої поверхні грудної клітки і живота виявлені: сім колото-різаних ран, утворених плоским колюще-ріжучим знаряддям типу ножа, що має виражений обушок з чіткими ребрами, лезо і ширину зануреної частини клинка не більше 2,3-3,7 см. На клапті шкіри живота виявлена ??колото-різана рана утворена плоским колючо-ріжучим знаряддям типу ножа, що має обушок з чіткими ребрами, лезо і ширину зануреної частини клинка не більше 2,3 см. На щитовидному хрящі обнаружений повний поперечний перелом, утворений від дії травмуючої сили, що діяла спереду назад. На фрагменті грудини з ребрами виявлено: пошкодження, що володіє груповими ознаками колото-різаного, утвореного плоским, колючо-ріжучих предметів типу ножа (визначити ширину клинка не представляється можливим, на увазі надмірно вираженою різаною компоненти);два пошкодження, що володіють груповими ознаками колото-різаного, образованного плоским, колючо-ріжучих предметів типу ножа, що має ширину зануреної частини клинка, не більше 5 см і 2,6 см; і пошкодження, що володіє груповими ознаками колото-різаного, утвореного плоским колючо ріжучих предметів типу ножа, що має лезо. На під'язикової кисті і перстневідному хрящі при візуальному дослідженні і стереомікроскопів пошкоджень не виявлено. В ході дослідження не виявлено ознак, які б виключали можливість заподіяння всіх досліджених ушкоджень одним і тим же знаряддям. Не виключається, що досліджувані колото-різані ушкодження могли бути завдані клинками ножів 1, 8, 11, 12, і 21, можливість заподіяння досліджених колото-різаних ушкоджень клинками ножів 2, 3, 7, 9, 10, 13, 18, 19, і 20 не виключивється повністю і представляється малоймовірним. Виключається можливість причининення досліджуваних колото-різаних ушкоджень клинками ножів 4, 5, 6, 16, 17, 22, 23, 24, і кухонного сокири (сікача), 14. Експертом досліджувалися ножі і сокира, вилучені під час огляду місця події по АДРЕСА_6 , і під час обшуку, проведеного в по АДРЕСА_1 ;

-Висновок судово-медичної експертизи № 2-2592/2010 від 04.01.2011, з якої вбачається характер, локалізація, кількість, ступінь тяжкості тілесних ушкоджень і механізм їх утворення. Смерть ОСОБА_20 знаходиться у прямому причинному зв'язку їз наявним у неї проникаючими колото-різаними пораненнями грудної клітини та живота з пошкодженням правої легені, перікарда, печінки, малого сальника, підшлункової залози і брижі по поперечно-ободової кишки. Безпосередньою причиною смерті ОСОБА_50 стало гостра крововтрата. Усі пошкодження завдані прижиттєво.;

-Висновок судово-медичної імунологічної експертизи №11 від 05.01.2011, згідно якоговизначена видова і групова приналежність крові ОСОБА_20

-Висновок судово-медичної імунологічної експертизи №17 від 19.01.2011, згідно якого визначена видова і групова приналежність крові ОСОБА_20 . На тапці з місця вчинення злочину, виявлена кров людини, походження якої від потерпілої ОСОБА_20 не виключається;

-Висновок судово-медичної криміналістичної експертизи №33 від 11.02.2011, згідно якого на халаті, вилученого з місця вчинення злочину, виявлено дванадцять пошкоджень, які мають ознаки колючо-ріжучих, які могли бути утворені плоским колючо-ріжучім знаряддям типу ножа. На сорочці,вилученої з місця вчинення злочину, виявлено сім пошкоджень, які мають ознаки колючо-ріжучих, які могли бути утворені плоским колючо-ріжучім знаряддям типу ножа. В ході дослідження не виявлено ознак, які б виключали можливість заподіяння всіх досліджених ушкоджень одним і тим же знаряддямтипу ножа, який має обушок і лезо та ширину зануреної частини клинка не більше 2,7 см. Не виключається, що досліджувані колото-різані пошкодження могли бути завдані клинками ножів 1-3, 7-9, 11-13. Можливість заподіяння досліджених колото-різаних пошкоджень клинком ножа 10 не виключивється повністю і представляється малоймовірним. Виключається можливість причининення досліджуваних колото-різаних пошкоджень клинками ножів 4-6. Експертом досліджувалися ножі, вилучені під час огляду місця події по АДРЕСА_6 ;

-Висновок судово-медичної криміналістичної експертизи №29 від 11.02.2011, згідно якого на халаті, вилученого з місця вчинення злочину, виявлено дванадцять пошкоджень, які мають ознаки колючо-ріжучих, які могли бути утворені плоским колючо-ріжучім знаряддям типу ножа. На сорочці виявлені,вилученої з місця вчинення злочину, виявлено сім пошкоджень, які мають ознаки колючо-ріжучих, які могли бути утворені плоским колючо-ріжучім знаряддям типу ножа. Не виключається, що досліджувані колото-різані пошкодження могли бути завдані клинками ножів 16-20, 23, 24.Виключається можливість причининення досліджуваних колото-різаних пошкоджень клинками ножів 15, 21, 22 і кухонної сокири №14. Експертом досліджувалися ножі, вилучені під час огляду обшуку за адресою АДРЕСА_8 ;

-Висновок судово-медичної імунологічної експертизи №12 від 12.01.2011, згідно якоговизначена видова і групова приналежність крові ОСОБА_20 . На тампоні зі змивами з підлоги коридору з місця вчинення злочину, виявлена кров людини, походження якої від потерпілої ОСОБА_20 не виключається;

-Висновок судово-медичної імунологічної експертизи №33 від 14.01.2011, згідно якоговизначена видова і групова приналежність крові ОСОБА_15

-Висновок судово-медичної цитологічної експертизи №6 від 14.01.2011, згідно якогов піднігтьовому вмісті зрізів ногтівих пластин ОСОБА_20 виявлені кров і ядровмісні епітеліальні клітини;

-Висновок судово-медичної імунологічної експертизи №10 від 17.01.2011, згідно якого визначені видова і групова приналежність крові ОСОБА_20 . На марлевому тампоні зі змивами з внутрішньої частини дверцят тумбиі на зішкрібі підлоги кімнати 1, вилученихз місця вчинення злочину, виявлена кров людини, походження якої від потерпілої ОСОБА_20 не виключається;

-Висновок судово-медичної імунологічної експертизи №14 від 18.01.2011, згідно якого на спортивних штанах, вилучених з кв. АДРЕСА_9 , виявлені мікросліди крові, встановити видову приналежність якої не виявилося можливим;

-Висновок судово-медичної цитологічної експертизи №2 від 20.01.2011, згідно якого визначені видова і групова приналежність крові ОСОБА_20 і ОСОБА_51 . В піднігтьовому вмісті зрізів ногтівих пластин ОСОБА_39 виявлені епітеліальні клітини, кров і білок людини, походження ких не виключається як від ОСОБА_20 так і ОСОБА_39 ;

-Висновок судово-медичної криміналістичної експертизи №3 від 26.01.2011, згідно якого на фрагментах шпалер виявлені брізкі від падіння на поверхню шпалер брізків бурої рідини, схожої на кров; помарки, які зявилися від контакту з поверхнею, забрудненоюбурою рідиною, схожою на кров;

-Висновок судово-медичної криміналістичної експертизи №2 від 31.01.2011, згідно якого на фрагменті картону виявлені різані пошкодження, які з'явилися від дії гострого колючо-різучого знаряддя, яке має лезо. Ці пошкодження моги бути утворені будь-яким з наданих на дослідженняножів, або іншим предметом, який має лезо;

-Висновок судової криміналістичної експертизи зброї №36 від 03.03.2011, згідно якого ножі, вилучені як по місцю вчинення злочину, так і по місцю проведення обшуку, до категорії холодної зброї не відносяться, виготовлені заводським способом і є різновидом господарських побутових ножів;

-Висновок судової криміналістичної експертизи волокністих матеріалів №2323/10 від 18.03.2011, згідно якого при проведенні цитологічної експертизи з ножа №3 в числі інших волокон-нашарувань, вилучені волокна шерсті і пуху фіолетово-чорного кольору, мають загальну групову приналежність з волокнами вовни і пуху, вилученими з правої і лівої руки трупа ОСОБА_20 ;

-Висновок амбулаторної комісійної судово-психіатричної експертизи №118 від 08.02.2011, згідно ОСОБА_52 будь-яким хронічним психічним захворюванням, недоумством не страждала і не страждає. ОСОБА_15 на період досліджуємої у справі кримінальної ситуації ознак тимчасового хворобливого розладу психічної діяльності не виявляла, могла усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. ОСОБА_15 в даний час будь-яких психічних розладів психіки не виявляє, може усвідомлювати значення своїх дій, здатна розуміти зміст пред'явленого обвинувачення, необхідність відповідальності, покази свідків, братии участь в слідчих діях і постати перед судом. ОСОБА_15 не потребує застосування примусових заходів медичного характеру.

На підставі наведеного висновку експертів суд визнає ОСОБА_15 осудною.

-Висновок амбулаторної комісійної судово-психіатричної експертизи №191 від10.03.2011, згідно ОСОБА_53 будь-яким хронічним психічним захворюванням, недоумством не страждав і не страждає. ОСОБА_19 на період досліджуємої у справі кримінальної ситуації ознак тимчасового хворобливого розладу психічної діяльності не виявляв, міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. ОСОБА_19 в даний час будь-яких психічних розладів психіки не виявляє, може усвідомлювати значення своїх дій, здатен розуміти зміст пред'явленого обвинувачення, необхідність відповідальності, покази свідків, братии участь в слідчих діях і постати перед судом. ОСОБА_19 не потребує застосування примусових заходів медичного характеру.

На підставі наведеного висновку експертів суд визнає ОСОБА_19 осудним.

-покази свідка ОСОБА_54 , про те, що він є сусідом сім'ї ОСОБА_20 , і проживав з батьком и матір'ю в квартирі АДРЕСА_10 . 29.12.2010 року близько 13:00 він зайшов у ванну кімнату і почав голитися. У цей момент через стінку він почув сильний шум у сусідів у ванній кімнаті, що кілька разів вдарилися там двері. Він також почув, як ОСОБА_55 почала кричати «не чіпай мене, прибери свої руки». Цю фразу вона повторила кілька разів.Потім він почув різкий сильний вереск ОСОБА_56 , не тривалий, кілька секунд, потім грюкнули двері у ванну кімнату і потім настала тиша. Закінчивши ранковий туалет, він повернувся в кімнату, де повідомив батьків, що у сусідів скандал. Вони не звернули уваги на даний шум, так як не надали цьому значення. Десь через 15 хвилин до них приїхав рідний брат ОСОБА_57 , зі своєю дружиною ОСОБА_58 . Коли вони всією родиною обідали, з сусідньої квартири АДРЕСА_5 знову став доноситися шум у вигляді падаючих предметів на підлогу, при чому, з ранніх кімнат.Близько14.00 він пішов на роботу. У парадній була тиша. Сторонніх осіб він не бачив.О 16:25 йому на мобільний телефон подзвонила мама і повідомила, що ОСОБА_59 знайшли мертвою в своїй квартирі. ОСОБА_55 не могла впустити в свою квартиру сторонніх людей, навіть коли він дзвонив до неї в дзвінок, вона спочатку запитувала хто там, і тільки після того, як вона чула його голос, вона відкривала йому двері. Свідок також розповів про те, як його батько, нині покійний, був понятим на слідчій дії;

-Протокол огляду від 04.04.2011, яким оглянуто покинуте, частково зруйноване домоволодіння за адресою АДРЕСА_11 , в якому проживала бабуся ОСОБА_19 .

Разом з тим, ця група доказів як самостійно, так і в сукупності між собою та з іншими доказами, не підтверджує причетність ОСОБА_15 і ОСОБА_19 до вчинення інкримінованих їм злочинів.

Інша група належних, допустимих, достовірних доказів також не доводить причетність обвинувачених ОСОБА_15 і ОСОБА_19 до вчинення інкримінованих їм злочинів і спростовує висунуте їм обвинувачення:

- Результати перевірки дактилокарт, згідно яких не встановлено збігів дактолокарт ОСОБА_15 , ОСОБА_60 , ОСОБА_61 відбиткам пальців, вилучених з місця події - АДРЕСА_6 ;

- Результати виконання окремих доручень слідчого, згідно яких вжитими оперативно-розшуковими заходами встановити місце знаходження викрадених речей і знаряддя злочину з місця події - АДРЕСА_6 , не уявляється можливим;

- Висновок судової дактилоскопічної експертизи №38 від 05.03.2011, згідно якого дві відбитка пальців рук, вилучені з місця вчинення злочину, залишені не ОСОБА_15 , не ОСОБА_19 , а іншою особою;

-Висновок судово-медичної імунологічної експертизи №16 від 18.01.2011, згідно якого визначені видова і групова приналежність крові ОСОБА_20 і ОСОБА_15 .На дверній ручці від вхідної двері з місця вчинення злочину, виявлена кров людини, походження якої від потерпілої ОСОБА_20 не виключається и виключається від підозрюваної ОСОБА_15 ;

-Висновок судово-медичної імунологічної експертизи №121 від 07.02.2011, згідно якого визначені видова і групова приналежність крові ОСОБА_20 і ОСОБА_15 .На фрагментах шпалер, вилучених з місця вчинення злочину, виявлена кров людини, походження якої від потерпілої ОСОБА_20 не виключається і виключається від підозрюваної ОСОБА_15 ;

-Висновок судово-медичної цитологічної експертизи №5 від 13.01.2011, згідно якогов піднігтьовому вмісті зрізів ногтівих пластин ОСОБА_15 виявлені кров і ядровмісні епітеліальні клітини;

-Висновок судово-медичної молекулярно-генетичної експертизи №3 від 09.02.2011, згідно якогоклітини піднігтьового вмісту зрізів ногтівих пластин ОСОБА_20 з урахуванням молекулярно-генетичного дослідження крові ОСОБА_20 і крові ОСОБА_15 , можуть походити від ОСОБА_20 . Походження цих клітин від ОСОБА_15 виключається;

Покази свідка ОСОБА_38 , про те, що 29.12.2010 він знаходився вдома в кв. АДРЕСА_12 , де він проживає зі своєю дружиною. Сім'я ОСОБА_62 є їхніми сусідами, поверхом нижче. Приблизно о 12.45 він виходив у двір, так як збирався з дружиною отоваритися на ринку. Коли він відкривав двері парадної, то із зовнішнього боку хтось також намагався відкрити двері. Натиснувши на засувку, він відчинив двері, в той момент він побачив раніше йому не знайому жінку, яка хотіла зайти в парадну, і від різкого відчинення двері злякалася, відскочивши назад. Впізнати цю жінку він не зможе, так як побачив її мигцем. Дочекавшись свою дружину, вони поїхали на базар. Повернулися вони приблизно до 16:00. Близько 16:15 він, перебуваючи у дворі біля свого автомобіля, почув наляканий крик ОСОБА_39 "ненька". Зайшовши в парадну, він побачив пріоткрітую двері в квартиру ОСОБА_20 , після чого він, пройшовши в квартиру, побачив на підлозі труп ОСОБА_20 , перед котрім нагнулася її дочка ОСОБА_51 . Свідок також надав покази з приводу того, як він був понятим під час слідчої дії.

Після оголошення показань, які свідок давав слідчому, він, ОСОБА_40 , частково змінив покази, які слідчий вписала в протокл його допиту. Між іншим свідок ОСОБА_40 зазначив, що ОСОБА_15 він кілька разів бачив по сусідськи. В дверях він зіштовхнувся не з ОСОБА_15 , як зазначено в протоколі, а з іншою незнайомою жінкою, темні волосся, коротка стрижка, одягнена в куртку кольору морської хвилі. ОСОБА_15 він впізнав би відразуж. Розбіжності в цій частині його показів свідок пояснив тим, що не перечитував протокол, сподіваючись на доброчесність слідчого, та просто підписав протокол. Свідок наполягає, що зіштовхнувся у дверях в парадній не з ОСОБА_15 , а з іншою жінкою, яка була одна, без супровіду чоловіка;

- покази свідка ОСОБА_63 , про те, що він є кредитним инспектором з управління та повернення проблемної заборгованості в АБ «Приватбанк». ОСОБА_15 є клієнтом даного банку. Сума кредиту, яку вона оформила на себе в 2008 році, становить 10000 грн. У зв'язку з простроченням сплати по кредиту він став займатися її проблемним активом. ОСОБА_15 вносила проплати по кредиту періодично. 07.10.2010 вона внесла проплату в сумі 1000 грн. У листопаді проплат не було. 30.12.2010 ОСОБА_15 внесла чергові 1000 грн. в якості проплати по кредиту (тіло кредиту і відсотки). ЇЇ заборгованість складала біля 5000 грн. ОСОБА_15 на нагадування про сплату кредиту реагувала спокійно, без агресії, обіцяла як найшвидше погасити кредит;

- Покази свідка ОСОБА_64 , про те, що вона є подругою ОСОБА_65 , яку вона знала як « ОСОБА_66 ». У ОСОБА_67 були гарні прикраси. На ній завжди були надягнені золоті вироби, а саме сережки, ланцюжок масивний, зазвичай на руках були кільця. Про обставини вбивства ОСОБА_20 їй нічого не відомо;

- Покази свідка ОСОБА_68 , про те, що її син ОСОБА_19 працював на промисловому ринку «7 кілометр», самостійно заробляв, мав власні кошти. Він іноді виїжджав до с.Точилове, де жила його бабка, нині покійна. 28.12.2010 її син та вона весь день були вдома. Нічого незвичайного в поведінці сина не бачила. Вранці 29.12.2010 вона пішла на роботу, а син залишався вдома. Після цього вона його не бачила. Син повернувсяна початку лютого 2011. З його слів їй відомо, що він їздив за кордон на паломництво буддистів до Непалу. Цю релігію він сповідує зі школи. Обшуку в їх помешканні вона і син були здивовані. Ніяких слідв злочину ні на одязі, ні в будинку, предметів чи знарядь злочину не було виявлено. Син свій звичайний одяг не змінював протягом грудня 2010 - січня 2011;

- Покази свідка ОСОБА_45 , згідно яких він є сином обвинуваченої ОСОБА_15 . Про обставини вбивства ОСОБА_20 і кардіжки речей з її квартири йому нічого не відомо. Він знав більше 20 років ОСОБА_20 як сусідку, яка проживала в 300 м від них на тій же вулиці. Відомості про жахливий випадок і про те, що його мати може бути причетною до вчинення злочинів всіх здивували. Після обшуку в їх житлі його мати та батька доставили до міліції. 29.12.2010 він був вдома, мати поїхала на ринок, на обід була вдома. Батько хворий також був вдома. У відділку міліції у матері були вилучені сапоги, на яких, нібито, була кров покійної. Але цього бути не може, бо чоботи мати купила 30.12.2010. Батько по візитці продавця розшукав реалізатора і власника контейнеру, де мати купила чоботи. Цю інформацію надали слідчому, але той відмовився від допиту цих осіб. Свідок також надав покази з приводу обставин проведення обшуку в житлі його родини, застосування до членів його родини фізичної сили і погроз та зникнення після обшуку прикрас матері та інших коштовних речей;

- Покази свідка ОСОБА_44 , згідно яких він є чоловіком обвинуваченої ОСОБА_15 . Про обставини вбивства ОСОБА_20 і кардіжки речей з її квартири йому нічого не відомо. Він знав ОСОБА_20 і його чоловіка як сусідів. 29.12.2010 він був вдома, бо хворів. Дружина поїхала на ринок, заходила в ЖЕК і на обід була вдома. Після обшуку, 02.01.2011, його, дружину та сина повезли в райвідділ на допит. Там з дружини зняли чоботи, в яких вона була взута, а він поїхав до дому за іншим взуттям. На вилучених чоботах, нібито, була кров покійної. Але цього бути не може, бо чоботи дружина купила 30.12.2010, ходила в них, та поїхала в райвідділ в них. Він по візитці продавця розшукав реалізатора і власника контейнеру, де дружина купила чоботи. Цю інформацію через адвоката надали слідчому, але той відмовився від допиту цих осіб. Разом з тим, судді Приморського районного суду м.Одеси допитали цих свідків. Свідок також надав покази з приводу обставин проведення обшуку в житлі його родини, застосування до них сили з боку міліціянтів та зникнення після обшуку прикрас дружини та інших коштовних речей;

- Покази свідка ОСОБА_69 , згідно яких вона працювала в контейнері АДРЕСА_13 на проминку «7 кілометр» реалізатором у ОСОБА_70 , торгувала взуттям, одягом, трикотажем. Підсудного ОСОБА_19 і потерпілого ОСОБА_13 вона не нає. До неї звернувся чоловік їз її візиткою з проханням згадати, коли і кому вона продала чоботи. По записях у зощиті вона з'ясувала, що вранці 30.12.2010 вона продала жінці чоботи «Уггі» чорного кольору із блискавими вставками, віддала їй візитку. Та жінка запа'яталася їй тим, що та чекала її, поки вона повернеться до контейнеру, оскільки тимчасово відлучилася на обід. Зощит про продаж товару вона вела на вимогу ОСОБА_70 для звіту перед нею, бо товар їй надавався без накладних. Покази цього свідка, які вона давала в Примосрькому районному суді м.Одеси, були досліджені в судовому засіданні Київського районного суду м.Одеси, оскільки явка цього свідка унеможливлювалася через перебування її за кордоном;

- Покази свідка ОСОБА_70 , згідно яких вона є приватним підприємцем і через найманого реалізатора ОСОБА_69 продає взуття, одяг, трикотаж. В її асортименті наприкінці 2010 року були жіночі чоботи «Уггі» китайського виробництва. Візитки вона замовляє для того, щоб реалізатор заохочувала покупців в черговий раз купувати товар у них. Яка була візитка на той час, вона в деталях не пам'ятає, але була надпис «Это модно». Реалізатор також веде зощит для звіту перед нею, бо товар вона реалізатору передає без накладних. Її допитували в прокуратурі з приводу продажу сапог, але з приводу продажу сапог в рамках цієї справи питань не задавали. Покази цього свідка, які вона давала в Примосрькому районному суді м.Одеси, були досліджені в судовому засіданні Київського районного суду м.Одеси, оскільки явка цього свідка унеможливлюється через поважні причини;

- Документи: фотознімки жіночих чоботів із блискавими краплинами, пакувальних мішочка та коробки, візиток суб'єкта господарювання; копії аркуша паперу з зощиту із нотатками реалізатору, доданих до справи за клопотанням захисника, отриманих ним від ОСОБА_69 і ОСОБА_70 ;

- Документи: флешка із відеозаписом з відеокамер зовнішнього спостереження, розташованих на будівлі, нині, ГУНП в Одеській області, які охоплюють, майже, увесь квартал, на якому розташований будинок АДРЕСА_4 . Даний доказ підкреслює недбалість оперативних співробітників якісно виконати доручення слідчого щодо встановлення камер спостереження і вилучення відеоінформації, зафіксованої камерами, яка має значення для встановлення істини у справі. Згідно офіційної відповіді на доручення слідчого таки камери взагалі відсутні.

- Висновок додаткової судово-трасологічної експертизи №5622/05 від 02.10.2015, призначеної судом, згідно якого по наявним в матеріалах справи фотознімках і наданих для порівняльного дослідження сапог жіночих, тапця, в комплексі не містять в собі достатньої кількості загальних і приватних ознак, тому дані сліди для ідентифікації непридатні;

- Висновок судової товарознавчої експертизи №5644/26 від 08.10.2015, призначеної судом, згідно якого визначитися, чи є надані на дослідження чоботи жіночі ношеними не уявляється можливим, оскільки надане взуття перебуває у гарному стані, має вигляд нового виробу, на ньому не спостерігаються подряпини, потертості та інші пошкодження деталей, підкладка не забруднена, деформація відсутня, немає зм'ятого ворсу. Проте на підошвах мається незначне забруднення, яке може бути від нетривалого ношення або примірення;

- Висновок судової дактилоскопічної експертизи №5623/05 від 30.11.2015, призначеної судом, згідно якого на підставі наданих в розпорядження експерта двох придатних для ідентифікації слідів рук, що містяться у паперових конвертах в матеріалах справи, визначитися, однією чи кількома особами залишені ці відбитки, зріст людини, не уявляється можливим. Разом з тим, ці відбитки не мають будь-яких особливостей в пальцях, залишені лівою рукою дорослої людини.

Органи досудового розслідування висунуте ОСОБА_15 і ОСОБА_19 обвинувачення також обгрунтовували свідченнями членів сім'ї покійної.

Так, потерпілий ОСОБА_13 в судовому засіданні показав, що він з 1979 ро-ку був одружений з ОСОБА_20 , з якої виховував їх спільну доньку ОСОБА_39 , 1984 р.н. Він працює в ПП «Сташко», займається продажем і ремонтом ювелірних виробів. Його дружина, ОСОБА_20 , працювала лікарем стоматологом. Вони спільно проживали в кв. АДРЕСА_3 . Сторонніх осіб його дружина у квартиру не приводила і не пускала. За час сумісного проживання конфліктів у них між собою і з мешканцями будинку ніколи не було, погроз на їхню адресу ні від кого не надходило. За словами його дружини і доньки йому відомо, що на домашній телефон до 29.12.2010 надходили телефонні дзвінки, проте, при піднятті слухалки особа, яка дзвонила, не відповідала, але з'єднання йшло. 29.12.2010 він зі своєю дружиною до 11:30 перебував удома, після чого він виїхав на роботу, а дружина залишилася вдома сама. Близько 16:00 йому на його мобільний телефон подзвонила його донька та сповістила про вбивство мами. Тоді він поспішив додому. По приїзду додому він від працівників міліції і доньки дізнався про те, що сталося вбивство його дружини - ОСОБА_20 і про розкрадання ювелірних прикрас, грошових коштів. Потерпілий повідомив, що пропали: золотий ланцюжок вагою 4,5 гр, плетіння «Бісмарк», 585 проби, вартістю 1500 грн.; золотий браслет вагою 12,5 гр, класичного кольору, 585 проби, плетіння «Кортьє», вартістю 4000 грн.; дві підвіски з срібла у вигляді медальйона, одна з яких мала ажурну кришку і виготовлена ??під закріпку каменів, вартістю 500 грн., а друга підвіска вартістю 300 грн., які знаходилися на столі біля холодильника на кухні. Також з зазначеного місця пропав шнур з каучуку, вартістю 200 грн., кільця виготовлені зі срібла, одне кільце було обірвано; срібна пластина розміром 10хЗ см, прямокутної форми, толщіною приблизно З мм, вагою 100 гр, вартістю 600 грн.; 5-6 хрестиків з срібла, різних розмірів і різної форми, на деяких було зображення «Ісуса Христа», на деяких була форма хреста без візерунків, вартість яких він сказати не може, годинник електронний, вартістю 400 грн. Деякі годинник були фірми «О.Б.М» прямокутні, з пластмасового корпусу, електронні, вартістю 200 грн., годинник дитячий, з позолоченим корпусом, механічні, на циферблаті намальований гном з ліхтариком, фірми «Луч», вартістю 300 грн. Були годинник жіночій з позолоченим корпусом і складальним ремінцем, фірми «Ракета», вартістю 3000 грн. Також зникли годинники у вигляді замку, механічні, на чорному лаковому ремінці і металеві, електронні, у вигляді підвіски на ланцюжку, вартості не мають, так як вони зламані. Також зникли корпус від електронного годинника, вартості не має. При цьому коробочки від годинників залишилися, а годинники пропали. Далі потерпілий показав, що ОСОБА_15 йому знайома як «Рузана». Він знайомий з нею і її сім'єю з 1979. Вона є знайомою його дружини. Як йому відомо, « ОСОБА_66 » приватний підприємець, займалася торгівлею. З нею і з її сім'єю, яка проживала в квартирі, розташованій в будинку по сусідству на АДРЕСА_4 , недалеко від них, у них були нормальні відносини, конфліктів не було. Близьких відносини з ОСОБА_71 і її сімей він і його родина не підтримували, однак « ОСОБА_66 » була вхожа в їх будинок і неодноразово бувала у них вдома. « ОСОБА_66 » кілька разів зверталася до нього, як до ювеліра, з метою ремонту її виробів з дорогоцінних металів. Також « ОСОБА_66 » і члени її сім'ї зверталися до його дружини за лікуванням зубів. За словами доньки він також знає, що « ОСОБА_66 » кілька днів тому цікавилася розпорядком роботи його і його дружини. При випадковій зустрічі з « ОСОБА_71 » 14.12.2010 в податковій інспекції, де стояв з нею в одній черзі, вона нічого у нього не питала і не сказала, навіщо шукала його і його дружину. На завершення потерпілий показав, що, зіставляючи цей та інші незначні факти, що мали місце протягом грудня 2010 до вбивства його дружини, а саме: систематичні мовчазні телефонні дзвінки, кілька дзвінків « ОСОБА_72 », під час яких та у дочки під різними приводами цікавилася розпорядком дня його і його дружини, а також дізналася код від замка парадній, він повідомив ці обставини слідчому. Пізніше від слідчого він дізнався, що систематичні анонімні дзвінки на їх домашній телефон проводилися ОСОБА_15 з мобільного телефону зі спеціально придбаної сім-картки.

Свідок ОСОБА_39 в судовому засіданні показала, що є дочкою ОСОБА_20 і ОСОБА_13 і проживала в кв. АДРЕСА_3 зі своїми батьками. Їх домашній номер телефону: НОМЕР_2 . Про род діяльності батьків знали багато людей: знайомі, друзі, родичі, сусіди. Сусіди з кв. АДРЕСА_14 також зверталися до її батька в 2010 з метою ремонту ланцюжка. Неодноразово в колі її сім'ї обговорювалося питання безпеки сім'ї та квартири. Тому її матір відкрити двері сторонній людині не могла, вона завжди дивилася в вічко і питала, хто за дверима. 29.12.2010 о 09:20 вона, ОСОБА_39 , вийшла з дому на роботу, куди дісталася пішки, а її мати була вдома, тому що їй на роботу потрібно було виходити після обіду. На роботі вона перебувала до 16 годин. Приблизно, о 15:00 вона на прохання батька зі свого мобільного номера подзвонила матері на її мобільний телефон, однак той виявився відключеним. Також вона дзвонила на номер домашнього телефону, проте слухавку телефону ніхто не брав. По закінченню робочого дня, близько 16:00 її директор фірми підвіз до будинку, вона вийшла на перетині вулиць Єврейської і Польської в м.Одесі, і попрямувала до дому. Вхідні парадні двері були зачинені. Вона натиснула кодовий пароль і увійшла в парадну. Вхідні двері в квартиру АДРЕСА_3 зовні були закриті, однак, коли вона провернула замок ключем, то зрозуміла, що двері були не зачинені на замок. Зайшовши в квартиру, вона побачила в коридорі тапочок і сліди бруду, після чого вона включила світло і побачила засохлу змащену смугу крові в коридорі. Вона зайшла в кімнату (зал) і побачила на підлозі свою матір, яка лежала обличчям вниз. З правого боку від неї була велика калюжа крові. Вона підійшла до матері і руками перевернула її на спину. Одяг був просочений кров'ю. Вона намагалася привести матір до тями, доторкалася до тіла матері руками, стала голосно кричати. Оскільки мати не реагувала на її крики і дотики, вона зрозуміла, що мати мертва. У той момент вона почула голос сусіда - ОСОБА_73 , який, зайшовши у квартиру через відкриті двері, з коридору поцікавився, що трапилося і чому вона кричить. Вона в той момент вибігла в коридор і почала викликати швидку допомогу. Сусід став викликати співробітників міліції. Далі свідок показала, що в квартирі звичайна обстановка була порушена, всі речі були розкидані, було видно, що щось шукали. В подальшому з'ясувалося, що з квартири зникли грошові кошти і коштовності, а саме: гроші в сумі до 1500 доларів США, які знаходилися в кімнатних меблів в першій кімнаті від кухні з лівого боку. Гроші перебували в чохлі від тренажера, розміром 25х15 см., сірого кольору, виготовленого з полімеру. Також з цієї кімнати пропали золоті вироби, а саме: обручки її батьків, з високопробного золота 95 проби, вагою кожного по 5-6 гр, вартістю одного кільця 2500 грн.; сережки з коралами, круглої форми, в діаметрі приблизно до 10 мм, в центрі є кріплення у вигляді цвяха, на якому тримається камінь, зі звичайним замком (англійський замок), вагою 7 гр, вартістю 2500 грн.; чоловічий золотий перстень на майданчику якого було зображення щита і меча, вагою 15 гр, вартістю 5000 грн.; золоте кільце у вигляді 3-х стебел, як букета, з трьома різнокольоровими камінцями, вагою 2 гр., вартістю 1000 грн.; золоті самоколкі з бірюзою, вагою 3 гр, вартістю 1000 грн.; золоте кільце з діамантом (0,03 карата) вагою 3 гр., вартістю 2500 грн.; золоті монети, в кількості приблизно 2-3 од., царської чеканки, номіналом 5 рублів, кожна по 4,3 гр., з високопробного золота «900» проби; сережки з сапфірами вартістю - 5000 грн., і ще різні коштовності, вона не пам'ятає їх форму і вартість. Викрадене майно належало їхній родині, а частина виробів із золота становило сімейну цінність, оскільки належало покійній бабусі і дісталося їм у спадок. Її мати на одній з кистей рук носила, не знімаючи, золотий браслет з жовтого золота, який складається з сегментів, прямокутної форми. Із зовнішнього боку були візерунки. Браслет важив, приблизно 15 гр, Вартістю 5000 грн. Також пропав гаманець її матері. Гаманець стьобаний, «Шанель», зі шкіри, в якому знаходилося приблизно 500 грн., І 300 доларів США. Також в гаманці в одному з відділень перебували її фотознімки (дитячі). Одна фотографія чорнобіла, де їй приблизно 10 років, волосся зібране у неї в хвіст, і вона одягнена в костюм з білим коміром і матроськими смужками. 2-я фотографія кольорова, де їй 20 років, де у неї білий волосся, волосся нижче плечей і довга чубчик на очі. У гаманці були дисконтні картки з магазинів: «Мератон», «Маркс енд Спенсер», «Брокард», «Архо», «ДЦ», «Бетті», «Монтон», ключ від сейфа, який знаходиться на роботі, срібний хрестик вартістю 50 грн. Вартість гаманця становить 300 грн. Також в гаманці знаходились її візитки. У кімнаті, в якій вона виявила свою матір, знаходився на столі фотоаппарат фірми «Соні Т300» в червоному корпусі, сенсорним дисплеєм, китайської зборки, який також зник. З кімнати, де проживала її бабуся (найдальша від входу), пропали годинники близько 10 од. з верхнього правої шухляди трюмо, котрі перебували в індивідуальних коробочках. Деякі годинник були нові марки «О.О.М» з каучуковим ременем, пластмасовим корпусом, навколо циферблата, на корпусі були білі камені. В завершення свідок повідомила, що напередодні вбивства на домашній номер телефону надходили численні дзвінки. Коли вона брала слухавку, то у відповідь мовчали. Кілька разів вона спілкувалася по телефону з ОСОБА_15 , яка цікавилася, коли прийде мама чи тато, бо в неї до них були якісь справи. Про це вона розповіла батькові. До показів потерпілого ОСОБА_13 і свідка ОСОБА_39 , які з огляду на відсутність прямих доказів, є зацікавленими особами, і на припущеннях підозрюють ОСОБА_15 і ОСОБА_19 у вчиненні злочинів, слід відноситься критично, і обов'язково в сукупості з іншими прямими чи непрямими доказами, та з точки зору їх достатності для визнання осіб винними у вчиненні інкримінованих ним злочинів.

З роздруківки вхідних і вихідних дзвінків різних операторів зв'язку по номерах телефонів, належних за версією слідства, ОСОБА_13 , ОСОБА_19 , ОСОБА_15 , разом їз магнітними носіями, на яких міститься ця інформація, і аналізи таких з'єднань, свідчать про те, що в період часу з 07.12.2010 по 29.12.2010 з контактного номеру телефону НОМЕР_1 , стартовий пакет якого був вилучений за місцем мешкання ОСОБА_15 під час обшуку, здійснювалися дзвінки на домашній номер телефону ОСОБА_13 і його родини. Безпосередньо 29.12.2010 було три таких дзвінка об 11:32 тривалівстю 3 сек., 11:33 - 13 сек., 12:32 - 1 сек. В той же день о 12:16 з вказаного номеру телефону був здійснений дзвінок тривалістю 24 сек. на номер телефону НОМЕР_3 , яким користуванвся ОСОБА_19 . Згідно схеми розташування базових станцій та їх азимутів, в районі скоєння злочину зафіксовані номери мобільних телефонів: о 12:52 і 13:22 - НОМЕР_4 , яким користувалася ОСОБА_15 ; о 13:48 - НОМЕР_3 , яким користувався ОСОБА_19 .

Аналіз вказаних документів свідчить про те, що ОСОБА_15 і ОСОБА_19 перебували в районі скоєння злочину. Разом з тим, час фіксації базовими станціями роботи належних їм телефонів не збігається з часом вчинення злочину, встановленого слідством.

В цій частині підсудна ОСОБА_15 показала, що стартовий пакет оператора мобільного зв'язку з абонентським номером телефону НОМЕР_1 дійсно належить їй і вона неодноразово в певний час дзвонила на домашній номер телефону Лариси у справах, але через технічні проблеми і невмілим користуванням нею мобільним телефоном, дзвінки зривалися і вона вимушена була кілька разів передзвонювати, а коли зв'язок відбувався, то або її не чули, або вона не чула, і знов передзвонювала.

Тому роздруківки вхідних і вихідних дзвінків, аналіз таких зєднань, та схема розташування базових станцій, як самі по собі, так і в сукупності з іншими допустимими і належними доказами, не свідчать про бузумовну причетність ОСОБА_15 і ОСОБА_19 до вчинення інкримінованих їм у провину злочинів.

Висновок колегії суддів про невинуватість ОСОБА_15 і ОСОБА_19 у вчиненні інкримінованих їм злочинів не хитає й ті обставини, на які посилаються потерпілий ОСОБА_13 і його донька свідок ОСОБА_39 , про те, що під час відтворення обставин злочину за участю ОСОБА_19 , той звернув увагу присутніх при слідчій дії на відсутність приставного столу у коридорі, який був там у день вчинення злочину, та наявність у квартирі прихованої комори під підлогою кухні, що на їх думку, свідчить про факт перебування ОСОБА_19 у їх квартирі в момент вчинення злочину та про правдивість його викривальних показів. Ці доводи за доктриною “Отруйного дерева” до уваги суду не приймаються, оскільки вони ґрунтуються на доказі, який визнаний судом недопустимим доказом. Доречи, потерпілий ОСОБА_13 і його донька свідок ОСОБА_39 були присутніми при слідчій дії, але в протокол, як її учасники, не внесені.

Крім того, суд не приймає до уваги твердження представника потерпілого про те, що працівники міліції не могли у свій час спотворити доказ шляхом нанесення на подошви сапог ОСОБА_15 мазків крові ОСОБА_20 , оскільки з часом кров покійної висохла і не була придатної для цього. Таке твердження представника потерпілої спростовується чималою кількістю судових медичних, гістологічних і молекулярних експертиз, які проводилися експертами протягом січня-лютого 2011 року з використанням отриманих у свій час зразків крові ОСОБА_20 для порівняльного аналізу. При цьому в клопотанні підозрюваної ОСОБА_15 про проведення додаткової експертизи, пов'язаної з дослідженням крові ОСОБА_20 задля перевірки версії підозрюваної щодо її непричасності до вчинення злочинів, слідчий відмовив в цьому, посилаючись на те, що закінчився матеріал (кров покійної), якій необхідно надати для дослідження експертам.

Згідно зі ст.62 Конституції України, ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у скоєнні злочину, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви тлумачаться на користь обуинваченого.

Згідно з п.10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 11.02.2005 №2 «Про практику застосування судами України законодавства, що регулює повернення кримінальних справна додаткове розслідування» неприпустимим є повернення справи на додаткове розслідування у випадках, коли немає доказів, які б підтверджували обвинувачення, і вичепані всі можливості одержання додаткових доказів. За таких обставин суд має витлумачити сумніви на користь обвинуваченого і постановити згідно з ч.4 ст.327 КПК України (1960) виправдувальний вирок.

Потерпілий ОСОБА_13 у кримінальній справі заявив цивільний позов про стягнення з ОСОБА_15 і ОСОБА_19 матеріальної шкоди на суму 53179 грн. і моральної шкоди в сумі 2000000 грн.

Обвинувачені ОСОБА_15 і ОСОБА_19 цивільний позов не визнали, оскільки до вчинення інкримінованих їм у провину злочинів вони не мають ніякого відношення.

Відповідно до ч.2 ст.328 КПК України (1960) при виправданні підсудного через недоведення його участі у вчиненні злочину суд відмовляє в цивільному позові.

Оскільки прокурором не доведена участі ОСОБА_15 і ОСОБА_19 у вчиненні злочину суд відмовляє в задоволенні цивільного позову потерпілому ОСОБА_13 .

Більш того, прокурор і потерпілий не довели в суді найменування викрадених в сімї ОСОБА_20 речей, їх кількість і їх вартість, а також суми викрадених грошей.

На підставі викладеного, керуючись ст.323, 324, 328 КПК України (1960), п.п.8, 11 Перехідних положень КПК України, колегія суддів -

УХВАЛИЛА:

Виправдати ОСОБА_15 і ОСОБА_19 у вчиненні злочинів, передбачених п.п.6, 12 ч.2 ст.115, ч.4 ст.187 КК України за недоведеністю їх участі у вчиненні цих злочинів.

Запобіжний захід щодо кожного з обвинувачених у виді підписки про невиїзд - скасувати.

В задоволенні цивільного позову потерпілого ОСОБА_13 про стягнення з ОСОБА_15 і ОСОБА_19 матеріальної шкоди на суму 53179 (Пятдесят три тисячі сто сімдесят девять) грн. і моральної шкоди в сумі 2000000 (Два мільйони) грн. відмовити.

Судові витрати у справі за залучення експертів в сумі 19303 (Дев'ятнадцять тисяч триста три) грн. 34 коп. віднести на рахунок держави.

Речові докази після набрання вироком законної сили, зазначені в постановах слідчого:

від 22.02.2011 (т.5 а.с.210), передані до камери зберігання речових доказів Приморського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області по квитанції №000042 від 22.02.2011 (т.5 а.с.211) - на прохання потерпілого повернути потерпілому ОСОБА_13 ;

від 25.03.2011 (т.5 а.с.228-229), передані до камери зберігання речових доказів Приморського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області по квитанції №000049 від 25.03.2011 (т.5 а.с.230) - повернути володільцеві - ОСОБА_13 ;

від 15.01.2011 (т.5 а.с.222-223), передані до камери зберігання речових доказів Приморського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області по квитанції №000047 від 2011 (дата і місяць не вказані) (т.5 а.с.224) - повернути володільцеві - ОСОБА_13 ;

від 14.02.2011 (т.5 а.с.215-216), передані до камери зберігання речових доказів Приморського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області по квитанції №000028 від 17.02.2011 (т.5 а.с.2170) - повернути володільцеві - ОСОБА_13 ;

від 24.01.2011 (т.5 а.п.218-219):

п.1, 3, 5, 7, 9, 11, 13 - передані до камери зберігання речових доказів Приморського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області по квитанції №000029 від 02.2011 (дата не вказана) (т.5 а.с.221) - повернути володільцеві - ОСОБА_13 ,

п.15 - передані під розписку про зберігання ОСОБА_39 (т.5 а.с.220) (ноутбук із зарядним пристроєм) - вважати повернутим за належністю ОСОБА_74 ;

від 08.01.2011 (т.5 а.с.212-213), передані до камери зберігання речових доказів Приморського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області по квитанції №000041 від 2011 (дата і місяць не вказані) (т.5 а.с.214) - повернути володільцеві - ОСОБА_15 ;

від 25.03.2011 (т.5 а.с.225-226), передані до камери зберігання речових доказів Приморського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області по квитанції №000048 від 23.03.2011 (т.5 а.с.227) - повернути володільцеві - ОСОБА_15 ;

від 28.02.2011 (т.5 а.с.206-207):

п.1 - передані під розписку про зберігання ОСОБА_68 (т.5 а.с.209) - вважати повернутим за належністю ОСОБА_68 ,

п.3 - передані до камери зберігання речових доказів Приморського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області по квитанції №000040 від 28.02.2011 (т.5 а.с.208) (блокнот) - за бажанням ОСОБА_19 знищити,

п.5 - передані до камери зберігання речових доказів Приморського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області по квитанції №000040 від 28.02.2011 (т.5 а.с.208) (мобільний телефон і етикетка від стартового пакету), а також паспорт громадянина для виїзду за кордон на ім'я ОСОБА_19 (т.6 аркуш обкладинки 3) - повернути володільцеві - ОСОБА_19 .

Відеокасети у кількості трьох одиниць - додатки до пртоколів слідчих дій за участю обвинуваченого ОСОБА_19 - зберігати при матеріалах кримінальної справи.

На вирок сторонами може бути подана апеляція до Одеського апеляційного суду через Київський районний суд м.Одеси протягом п'ятнадцяти діб з моменту його проголошення.

Головуючий ОСОБА_1

Суддя ОСОБА_3

ОСОБА_2

Суддя ОСОБА_1