Справа № 548/1332/20 Номер провадження 11-кп/814/720/21Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2
08 червня 2021 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду в складі:
головуючого - суддіОСОБА_2 ,
суддів з секретаремОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
з участю прокурора захисників обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №62019000000001281 за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні, прокурора Генеральної інспекції Офісу Генерального прокурора ОСОБА_11 на ухвалу Хорольського районного суду Полтавської області від 06 квітня 2021 року, -
Ухвалою Хорольського районного судуПолтавської області від 06 квітня 2021 року обвинувальний акт у кримінальному провадженні №62019000000001281 по обвинуваченню ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України та ОСОБА_10 - у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27 та ч.3 ст.368 КК України, повернуто до Офісу Генерального прокурора для усунення виявлених порушень вимог КПК України.
Своє рішення місцевий суд мотивував тим, що обвинувальний акт не відповідає вимогам ст.291 КПК України, оскількине містить відомостей щодо викривача у кримінальному провадженні, наявність яких є обов'язковою з огляду на зміни, внесені до Кримінального процесуального кодексу України відповідно до Закону №198-IX.
При цьому, обвинувальний акт містить лише відомості про заявника - ОСОБА_12 , який в свою чергу, викривачем не визнаний. Також не зазначено розмір запропонованої йому неправомірної вигоди.
Крім того, цивільним позивачем у даному кримінальному провадженні є Управління СБ України в Полтавській області, яке всупереч положенням ст.61 КПК України не є потерпілою особою.Разом з тим, відомості щодо потерпілого у даному кримінальному провадженні в обвинувальному акті відсутні.
Також місцевий суд дійшов до висновку про невідповідність обвинувального акта вимогам ст.291 КПК України з огляду на те, що він затверджений та підписаний одночасно двома прокурорами відділу Офісу Генерального прокурора - ОСОБА_6 , а також ОСОБА_11 , а тому є незрозумілим хто саме з прокурорів підписував та затверджував обвинувальний акт.
Крім того, вказав про відсутність в даному випадку у слідчих органів Державного бюро розслідувань повноважень здійснювати досудове розслідування у даному кримінальному провадженні, оскільки прокурори не належать до переліку працівників правоохоронних органів.
Також суд першої інстанції зазначив про відсутність в обвинувальному акті при формулюванні обвинувачення у вчиненні ОСОБА_10 інкримінованого кримінального правопорушення у формі пособництва, відомостей про співучасть у формі змови, яка є обов'язковою її ознакою.
Звернув увагу на відсутність конкретних відомостей щодо місця передачі (отримання) неправомірної вигоди з огляду на те, що 26 вересня 2019 року о 12 год. 13 хв. ОСОБА_9 зустрілась з ОСОБА_12 в м. Хорол Полтавської області, а о 13 год. 06 хв. цього ж дня ОСОБА_12 перебував в м. Полтава, де за версією сторони обвинувачення передав неправомірну вигоду ОСОБА_10 .
Не погоджуючись з рішенням місцевого суду, до апеляційного суду з апеляційною скаргою звернувся прокурор у кримінальному провадженні - прокурор Генеральної інспекції Офісу Генерального прокурора ОСОБА_11 .
В поданій апеляційній скарзі просить скасувати ухвалу місцевого суду у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та призначити новий розгляд обвинувального акта у даному кримінальному провадженні у суді першої інстанції.
При цьому зазначає, що 06 квітня 2021 року під час підготовчого судового засідання прокурором підтверджено наявність технічної помилки (описки) в частині зазначення в останньому абзаці обвинувального акта відомостей про те, що він підписаний та затверджений ОСОБА_11 , а також помилки (описки) щодо зазначення місця одержання неправомірної вигоди. Крім того, у випадку вчинення кримінального правопорушення у м. Полтава, вказана обставина слугувала б підставою для зміни підсудності кримінального провадження в порядку ст.34 КПК України.
Разом з тим, стверджує, що наявність вказаних описок жодним чином не призвела до порушення права обвинувачених на захист та не може слугувати підставою для повернення обвинувального акта.
Стверджує про відповідність обвинувального акта вимогам ст.291 КПК України, оскільки обвинувачення є конкретним за змістом та має усі встановлені досудовим розслідуванням обставини його вчинення.
Вказує про наявність в обвинувальному акті чітко сформульованих відомостей щодо інкримінованих ОСОБА_13 дій.
Звертає увагу на те, що ОСОБА_12 у даному кримінальному провадженні має статус свідка (заявника) та не є викривачем, оскільки його повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення не пов'язане з жодним видом діяльності, передбаченої Законом України «Про запобігання корупції».
Зазначає про відсутність підстав для визнання Управління СБ України у Полтавській області потерпілою особою у даному кримінальному провадженні, оскільки будь-яких заяв про залучення до провадження як потерпілого в порядку ст.55 КПК України не надходило.
Наголошує, що досудове розслідування у даному кримінальному провадженні було розпочато та здійснювалось слідчими центрального апарату Державного бюро розслідувань у відповідності до ст.216 КПК України, яким підслідний вказаний злочин, а також віднесений до їх територіальної юрисдикції.
Заслухавши суддю-доповідача, прокурора, який підтримав апеляційну скаргу, обвинувачених ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , їх захисників ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , які заперечували проти її задоволення, перевіривши матеріали провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла такого висновку.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.409 КПК України підставою для скасування судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
Згідно з ч.1 ст.412 цього Кодексу, істотними є такі порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення і забезпечити права і законні інтереси учасників провадження.
Відповідно до п.3 ч.3 ст.314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт, якщо він не відповідає вимогам цього закону.
Повертаючи обвинувальний акт, суд вказав, що він не відповідає вимогам ст.291 КПК України, та зазначив, у чому саме полягає невідповідність.
Однак, з такими висновками суду першої інстанції погодитися не можна.
Згідно з ч.2 ст.291 КПК України обвинувальний акт має містити такі відомості:
1) найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер;
2) анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство);
3) анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство);
3-1) анкетні відомості викривача (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство);
4) прізвище, ім'я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора;
5) виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення;
6) обставини, які обтяжують чи пом'якшують покарання;
7) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням;
7-1) підстави застосування заходів кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, які прокурор вважає встановленими;
8) розмір витрат на залучення експерта (у разі проведення експертизи під час досудового розслідування);
8-1) розмір пропонованої винагороди викривачу;
9) дату та місце його складення та затвердження.
Обвинувальний акт відносно ОСОБА_9 та ОСОБА_10 містить усі передбачені законом відомості.
Як вбачається з обвинувального акта, він, у відповідності до вимог ст.291 КПК України, складений слідчим третього відділу Управління з розслідування кримінальних правопорушень, вчинених службовими особами, Головного слідчого управління ДБР ОСОБА_14 та затверджений прокурором Генеральної інспекції Офісу Генерального прокурор ОСОБА_6 , містить, відомості, передбачені ч.2 цієї статті Кодексу.
Посилання місцевого суду на те, що обвинувальний акт затверджено двома прокурорами одночасно, колегія суддів вважає безпідставним, оскільки на першій та останній сторінці обвинувального акта зазначено «Прокурор другого відділу процесуального керівництва та підтримання публічного обвинувачення управління організації процесуального керівництва досудовим розслідуванням, підтримання публічного обвинувачення Генеральної інспекції Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 » та містяться ідентичні підписи (а.п. 3, 13).
Разом з тим, наявність на останній сторінці обвинувального акта абзацу, в якому містяться відомості про його підписання та затвердження прокурором Генеральної інспекції Офісу Генерального прокурора ОСОБА_11 за відсутності відповідного підпису про це зазначеної посадової особи, а також печатки вказаного органу свідчить про наявність технічної помилки, яка може бути усунена під час підготовчого судового засідання.
Крім того, про наявність технічної помилки (описки) свідчить і зазначення органом досудового розслідування помилкових відомостей щодо місця одержання ОСОБА_10 неправомірної вигоди для подальшої передачі обвинуваченій ОСОБА_9 , а саме: м. Полтава замість м. Хорол Полтавської області.
Проте, наведені вище технічні описки, на переконання колегії суддів, не є перешкодою для призначення судового розгляду на підставі обвинувального акта, який відповідає вимогам ст. 291 КПК України.
Твердження місцевого суду в оскаржуваній ухвалі про неналежне формулювання органом досудового розслідування ОСОБА_10 обвинувачення у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення є необґрунтованими з огляду на таке.
Фабула обвинувачення є фактичною моделлю вчиненого кримінального правопорушення, а юридичне формулювання (формула та формулювання обвинувачення) - це правова модель кримінального правопорушення, вказівка на кримінально-правові норми, порушення яких інкримінується обвинуваченому.
Важливим є виклад саме фактичних обставин кримінального правопорушення, бо правильне їх відображення має суттєве значення не тільки для аргументації висновків слідчого, але і для дослідження обставин вчиненого кримінального правопорушення в суді та для реалізації права на захист.
Наведені в обвинувальному акті щодо ОСОБА_10 фактичні дані в своїй сукупності дають повне уявлення стосовно кожного з елементів складу кримінального правопорушення, що, у свою чергу, дає можливість зіставити фактичну складову обвинувачення з його юридичною формулою.
При цьому, перевірка судом правильності формулювання обвинувачення та відповідності його вимогам закону на даній стадії провадження чинним КПК України не передбачена.
Крім того, відповідно дост.338 КПК України, з метою зміни правової кваліфікації та/або обсягу обвинувачення прокурор має право змінити обвинувачення, якщо під час судового розгляду встановлені нові фактичні обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа.
Також колегія суддів вважає необґрунтованими твердження місцевого суду в ухвалі про необхідність повернення обвинувального акта з огляду на відсутність в ньому відомостей щодо викривача у кримінальному провадженні, наявність яких є обов'язковою, оскільки ОСОБА_12 органом досудового розслідування викривачем не визнавався, процесуальні рішення про це у кримінальному провадженні не приймались, і у відповідності до ст. 60 КПК України, ОСОБА_12 є заявником, який звернувся із заявою про кримінальне правопорушення до органу державної влади, уповноваженого розпочати досудове розслідування.
Колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги прокурора про відсутність підстав для визнання Управління СБ України у Полтавській області потерпілою особою у даному кримінальному провадженні з огляду на таке.
Зі змісту обвинувального акта стосовно ОСОБА_9 та ОСОБА_10 вбачається, що злочином заподіяно шкоду юридичній особі - Управлінню Служби безпеки України в Полтавській області - у розмірі 123050 грн., у зв'язку з чим представником вказаної юридичної особи ОСОБА_15 на стадії досудового розслідування даного кримінального провадження було заявлено цивільний позов на вказану суму, який відповідно до приписів ч.4 ст.291 КПК України було долучено до обвинувального акта та вручено обвинуваченим та їх захисникам. При цьому, представник Управління СБ України в Полтавській області клопотав про визнання вказаної юридичної особи цивільним позивачем у кримінальному провадженні відповідно до ст.61 КПК України (а.п.12, 30-31, 34-36, 39-41).
Чинний КПК України розмежовує поняття потерпілий у кримінальному провадженні та цивільний позивач. Так, відповідно до ст.61 КПК України цивільним позивачем у кримінальному провадженні є фізична особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової шкоди, та яка в порядку, встановленому цим Кодексом, пред'явила цивільний позов. Права та обов'язки цивільного позивача виникають з моменту подання позовної заяви органу досудового розслідування або суду.
Відповідно до ч.1 ст.128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
З огляду на те, що внаслідок кримінального правопорушення заподіяна майнова шкода Управлінню СБ України в Полтавській області, а представник вказаної юридичної особи пред'явив цивільний позов з вказаних підстав та при цьому клопотав про визнання вказаної юридичної особи цивільним позивачем у кримінальному провадженні, підстави для визнання Управління СБ України в Полтавській області потерпілою особою - відсутні.
Висновки місцевого суду про відсутність у слідчих Державного бюро розслідувань повноважень здійснювати досудове розслідування у даному кримінальному провадженні з огляду на те, що прокурори не є працівниками правоохоронного органу, є необґрунтованими.
Так, відповідно до ст.4 Закону України «Про прокуратуру» організація та діяльність прокуратури України, статус прокурорів визначаються Конституцією України, цим та іншими законами України, чинними міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
При цьому, згідно з ч.1 ст.2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» правоохоронні органи - органи прокуратури, Національної поліції, служби безпеки, Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, Національне антикорупційне бюро України, органи охорони державного кордону, органи доходів і зборів, органи і установи виконання покарань, слідчі ізолятори, органи державного фінансового контролю, рибоохорони, державної лісової охорони, інші органи, які здійснюють правозастосовні або правоохоронні функції.
Жодної іншої невідповідності вимогам ст.291 КПК України обвинувального акта відносно ОСОБА_9 та ОСОБА_10 в ухвалі суду не зазначається.
Таким чином, порушень органом досудового розслідування вимог кримінального процесуального закону під час складання та подання до суду першої інстанції обвинувального акта, не встановлено, а тому висновок суду першої інстанції про невідповідність обвинувального акта вимогам закону є необґрунтованим.
З урахуванням викладеного колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції про повернення обвинувального акта прокурору - скасуванню з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції зі стадії підготовчого судового засідання.
Керуючись статтями 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів апеляційного суду, -
Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні - прокурора Генеральної інспекції Офісу Генерального прокурора ОСОБА_11 задовольнити.
Ухвалу Хорольського районного суду Полтавської області від 06 квітня 2021 року про повернення обвинувального акта прокурору у кримінальному провадженні №62019000000001281 скасувати.
Призначити розгляд кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_9 за ч.3 ст.368 КК України та ОСОБА_10 за ч.5 ст.27, ч.3 ст.368 КК України в суді першої інстанції зі стадії підготовчого судового засідання.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4