Справа № 531/1083/16-к Номер провадження 11-кп/814/717/21Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2
10 червня 2021 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду у складі:
головуючого - судді ОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з секретарем - ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтава матеріали справи за апеляцією прокурора Полтавської місцевої прокуратури ОСОБА_6 на ухвалу Ленінського районного суду м. Полтава від 14 квітня 2021 року ,-
з участю прокурора - ОСОБА_7 ,
представника адміністрації установи - ОСОБА_8 (в режимі відеконференції)
засудженого - ОСОБА_9 ( в режимі відеоконференції),
захисника - адвоката ОСОБА_10 ,
Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судом першої інстанції обставини
Ухвалою Ленінського районного суду м. Полтава від 14 квітня 2021 року спільне подання адміністрації державної установи «Полтавська виправна колонія (№64)» та спостережної комісії Подільської районної у м.Полтава ради- задоволено; засудженого ОСОБА_9 звільнено умовно-достроково на 1 рік 9 місяців 26 днів від відбування покарання за вироком Ленінського районного суду м. Полтава від 22 травня 2017 року.
Приймаючи таке рішення місцевий суд врахував, що засуджений ОСОБА_9 відбув необхідний строк покарання та сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення, а тому заслуговує умовно-дострокового звільнення від відбуття невідбутої частини покарання.
Вимоги апеляційних скарг і узагальнені доводи осіб , які їх подали
Не погодившись з вказаним рішення суду прокурором подано апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу скасувати через невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні подання про застосування умовно-дострокового звільнення засудженого ОСОБА_9 .
В обґрунтування поданої апеляції вказує на те, що характеристика на засудженого є помилковою, наявність заохочень та відсутність стягнень не дає підстави вважати, що засуджений довів своє виправлення. Вказує на те, що він має виконавчі листи. Просить також врахувати тяжкість вчиненого злочину та його суспільну небезпечність, термін покарання, особисте ставлення засудженого до вчиненого в сукупності.
Позиції учасників судового розгляду в судовому засіданні
В судовому засіданні прокурор апеляційну скаргу підтримав та просив задовольнити з наведених в ній підстав.
Засуджений та його адвокат в судовому засіданні заперечували з приводу задоволення апеляційної скарги прокурора.
Мотиви суду
Заслухавши суддю доповідача, пояснення сторін на підтримання та спростування доводів апеляційної скарги, вивчивши матеріали особової справи засудженого, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить таких висновків.
Згідно ч.1 статті 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до статті 370 КПК України судове рішення повинно бути законним , обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення , ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження , передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення , ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин , які підтверджені доказами , дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Колегія суддів вважає , що суд першої інстанції в повній мірі дотримався зазначених вимог закону та постановив законне , обґрунтоване та вмотивоване судове рішення.
Доводи апеляційної скарги прокурора є такими , що не ґрунтуються на законі і не спростовують висновків суду.
Так, згідно ч.2 ст.81 КК України умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосовано, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
У відповідності до п. 3 ч. 3 вказаної статті, умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване після фактичного відбуття засудженим необхідного строку покарання, зокрема не менше трьох чвертей строку покарання, призначеного судом за умисний особливо тяжкий злочин, а також покарання, призначеного особі, яка раніше звільнялася умовно-достроково і знову вчинила умисний злочин протягом невідбутої частини покарання.
У п.2 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про умовно - дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким» №2 від 26.04.2002 року роз'яснено, що умовно-дострокове звільнення від відбування покарання можливе лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого, при цьому головною умовою прийняття такого рішення є доведеність того, що засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
Правова конструкція ст. 81 КК України дає надію засудженому на можливість дострокового звільнення від відбування призначеного судом покарання і стимулює його до зразкової поведінки і сумлінного ставлення до праці як обов'язкових умов для здійснення такої надії.
Щодо змісту критеріїв, зазначених у ч. 2 ст. 81 КК, "сумлінна поведінка і ставлення до праці", то вони мають засвідчити, що засуджений довів своє виправлення. Визначення таких критеріїв залежить не лише від тяжкості вчиненого злочину і даних про особу засудженого, а головним чином від наявності сумлінного додержання ним усіх вимог режиму місця відбування покарання і правил поведінки та людського спілкування у колективі, від сумлінного і активного виконання дорученої роботи, суворого додержання виробничої дисципліни, щирого каяття у вчиненні злочину тощо.
При цьому , вказаних ознак поведінка засудженого повинна мати протягом усього періоду відбування ним покарань і в усіх установах, де він перебував , а висновок суду про виправлення засудженого має ґрунтуватися на всебічному врахуванні вищенаведених даних та аналізу всього періоду відбутої частини строку покарання засудженим.
Задовольняючи спільне подання про умовно-дострокове звільнення засудженого ОСОБА_9 , суд першої інстанції послався на те , що він відбув необхідних строк покарання з урахуванням зарахованого терміну дії запобіжного заходу в подвійному розмірі та сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
Із вказаним висновком суду першої інстанції погоджується і колегія суддів апеляційного суду.
Так, із наданих апеляційному суду матеріалів вбачається, що ОСОБА_9 засуджений вироком Ленінського районного суду м. Полтава від 22 травня 2017 року за ст.115 ч.1 КК України до 8 років позбавлення волі. Ухвалами колегії суддів апеляційного суду Полтавської області від 14.11.2017 та Ленінського районного суду м. Полтава від 07.02.2019 засудженому ОСОБА_9 зараховано в строк покарання час перебування під вартою з 28.06.2016 по 20.06.2017 та з 21.06.2017 по 14.11.2017 включно з розрахунку 1 день перебування під вартою за два дні позбавлення волі.
Початок строку покарання: 28.06.2016 . Кінець строку: 10.02.2023.
На момент постановлення ухвали суду - 14.04.2021 року засуджений ОСОБА_9 відбув необхідну частину призначеного судом покарання, яка надає право на застосування умовно-дострокового звільнення.
Згідно характеристики на засудженого, то в ній зазначені всі дані щодо особи, викладена його поведінка під час відбування покарання, відношення до роботи, відношення до вчиненого злочину. Зроблено в ній і висновок про те, що засуджений довів своє виправлення. На користь цього висновку свідчить і довідка про заохочення та стягнення на засудженого згідно якої він має 8 заохочень і жодного стягнення.
Вести за таких обставин мову про помилковість характеристики, на чому наголошується в апеляції прокурора, є вочевидь неправильним. Попередня характеристика на засудженого, якою б вона не була, не спростовує висновків наступної.
Не погоджується колегія суддів також і з доводами апеляції, що відшкодування за виконавчим листом не в повному обсязі, свідчить про те, що засуджений не довів свого виправлення. Із матеріалів провадження вбачається, що засудженим відшкодовувалась шкода за виконавчим листом в межах можливостей місць позбавлення волі. Виконавче провадження не завершене, а тому засуджений має можливість і надалі відшкодовувати шкоду.
Не ґрунтуються на законі також і доводи апеляції щодо неврахування судом тяжкості вчиненого злочину, його суспільної небезпечності, терміну покарання.
У контексті вказаних доводів апеляції, колегія суддів звертає увагу, що питання призначення покарання та звільнення від його відбування це різні питання, які врегульовані навіть різними розділами кримінального кодексу, ХІ та ХІІ відповідно.
Ті питання на які звертає увагу прокурор вирішують та враховуються судом під час призначення покарання при постановленні вироку і аж ніяк не під час звільнення від відбування покарання за правилами статті 81 КК України, якою передбачені зовсім інші критерії оцінки ступеню виправлення особи.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції, що засуджений довів своє виправлення і заслуговує на умовно-дострокове звільнення.
Істотних порушень кримінального процесуального закону , які ставили б під сумнів законність судового рішення , судом першої інстанції допущено не було.
Ухвала суду першої інстанції є законною і підстави для її скасування відсутні, а тому апеляцію прокурора слід залишити без задоволення, а оскаржену ухвалу - без змін.
З урахуванням наведеного та керуючись ст. 81 КК України, ч. 2 ст. 376, ст. ст. 405, 407 КПК України, колегія суддів Полтавського апеляційного суду, -
Апеляційну скаргу прокурора Полтавської місцевої прокуратури ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу Ленінського районного суду м. Полтава від 14 квітня 2021 року про умовно-дострокове звільнення засудженого ОСОБА_9 - без змін;
Ухвала є остаточною та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
___________ ____________ ______________
ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3