"09" червня 2021 р.
/по кримінальному провадженню № 42020060000000004 /
Ухвалою слідчого судді Богунського районного суду м Житомира від 19.05.2021 року було задоволено клопотання слідчого СУ ФР ГУ ДФС у Житомирській області про накладення арешту на вилучені в ході обшуку 12.03.2021 року за адресою: АДРЕСА_1 : 122 тюки (мішки) із листовою сировиною рослинного походження, загальною вагою 2227 кг, власником якого є підозрюваний ОСОБА_1 .
За результатами розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 апеляційним судом прийнято рішення про залишення без змін вказаної ухвали слідчого судді.
З такими висновками я погодитися не можу.
Відповідно до вимог ч.5 ст. 171 КПК України клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено.
У разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду, здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді, передбаченої статтею 235 цього Кодексу, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено.
Натомість клопотання слідчим про арешт майна подано лише 14.05.2021 року (а.с.129), хоча обшук проведено 12.03.2021 р. (а.с.10)
Крім того, з судом апеляційної інстанції двічі надавалася оцінка підставам з яких слідчий звернувся з клопотанням про арешт вказаного майна.
Так, зокрема ухвалою колегії суддів Житомирського апеляційного суду від 01.04.2021 року у апеляційному провадженню (295/3099/21) за скаргою представника власника майна ОСОБА_1 - адвоката ОСОБА_2 на ухвалу слідчого судді від 17.03.2021 року про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні № 420200060000000009 було прийнято рішення про задоволення апеляційної скарги, скасування ухвали слідчого судді в частині накладення арешту на майно ОСОБА_1 та повернення майна власнику.
23.04.2021 року апеляційним судом апеляційну скаргу прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами фіскальної служби Житомирської обласної прокуратури ОСОБА_3 залишено без задоволення, а ухвалу слідчого судді Богунського районного суду м. Житомира від 02 квітня 2021 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання прокурора про арешт майна у кримінальному провадженні № 42020060000000004 без змін.
В цих судових рішеннях апеляційним судом було висловлено чітку позицію про відсутність підстав для арешту майна як речового доказу.
Частиною 3 статті 173 КПК України встановлено, що відмова у задоволенні або часткове задоволення клопотання про арешт майна тягне за собою негайне повернення особі відповідно всього або частини тимчасово вилученого майна.
Одним з основоположних аспектів верховенства права є вимога щодо юридичної визначеності, згідно з якою у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів.
Юридична визначеність вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі.
Також, судом встановлено, що ОСОБА_1 відповідно до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - осіб підприємців та громадських формувань, здійснює діяльність з вирощування тютюну. Крім цього, згідно витягу з Реєстру платників єдиного податку видно, що ОСОБА_1 здійснює діяльність з продажу необробленого тютюну.
При проведенні обшуку у ОСОБА_1 не було вилучено майно, що може свідчити про зайняття ним незаконної господарської діяльності, а зокрема тютюнових виробів, устаткування для виготовлення таких виробів чи їх компонентів, підроблених марок акцизного податку, а вилучено листя тютюну у тюках та мішках, яке відповідно до протоколу допиту від 12.03.2021 року, вирощено ним особисто на власних земельних ділянках.
Згідно зі змістом ст. 1 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» тютюнові вироби - це сигарети з фільтром або без фільтру, цигарки, сигари, сигарили, а також люльковий, нюхальний, смоктальний, жувальний тютюн, махорка та інші вироби з тютюну чи його замінників для куріння, нюхання, смоктання чи жування.
Відповідно до ст. 2 Закону виробництво тютюнових виробів здійснюється суб'єктами господарювання (у тому числі іноземними суб'єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) незалежно від форм власності за наявності відповідної ліцензії.
При цьому згідно із ст. 4 наказу Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 11.10.2010 р. №457 «Класифікація видів економічної діяльності ДК 009:2010» виробництво - це економічна діяльність, результатом якої є продукція Це поняття використовують для позначення всіх видів економічної діяльності. Готова продукція - це продукція, процес перероблення якої завершено.
Отже, на території України, особи які здійснюють продаж вирощеної в особистому підсобному господарстві, на присадибній, дачній, садовій і городній ділянках тютюнової сировини, чи купують таку сировину не зобов'язані отримувати ліцензію.
Слідчим не надано, а прокурором в судовому засіданні не доведено, яке відношення має необроблена сировина, вилучена у ОСОБА_1 до обставин, які стали підставою для внесення відомостей до ЄРДР за ч.3 ст. 204 та ч.2 ст. 199 КК України, та чому зберігання, та навіть можливий продаж такої сировини, в тому числі і особам, які є можливими фігурантами кримінального провадження, є незаконним з огляду на положення наведених норм Законів.
За таких обставин, коли щодо незаконності арешту майна вже була постановлена ухвала апеляційного суду, однак ці судові рішення, які були обов'язковими для виконання органом досудового розслідування були проігноровані, вилучене майно ОСОБА_1 не повернуто, строки, передбачені ч.3 ст. 171 КПК України на звернення з черговим клопотанням порушено, у слідчого судді були відсутні підстави для накладення на нього арешту.
Зазначене майно безальтернативно підлягало поверненню власнику.
Та обставина, що клопотання слідчого обґрунтоване, також і іншою підставою, а зокрема забезпечення конфіскації майна як виду покарання, оскільки 11.05.2021 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 28, ч.1 ст. 204 КК України не звільняє орган досудового розслідування та суд дотримуватися імперативних норм ч.5 ст. 171 та ч.3 ст. 173 КПК України, які у даному випадку були порушені.
Крім того, відповідно до санкції ч.1 ст. 204 КК України конфіскації та знищенню підлягають незаконно виготовлені товари і такий захід не є покаранням, в розумінні ст. 59 КК України, а є мірою спеціального примусу, яка розповсюджується на речові докази - незаконно виготовлені товари, доказів про відповідність яким, згідно до проігнорованих досудовим розслідуванням ухвал апеляційного суду, вилучене у ОСОБА_1 майно не має.
Тому, на мою думку, ухвала слідчого судді, якою було задоволено клопотання слідчого підлягала скасуванню з постановленням нової ухвали про відмову в задоволенні клопотання про арешт майна.
Суддя ОСОБА_4