15.06.2021
Справа № 497/1048/2021 Провадження № 3/497/425/2021
15.06.2021 року м.Болград
Суддя Болградського районного суду Одеської області, Кодінцева Світлана Володимирівна, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Болград матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Криничне, Болградського району, Одеської області, громадянина України, не інваліда, розлученого, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , виданий 12.02.1998 року Болградським РВ УМВС України в Одеській області, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ,
про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Згідно протоколу серії ВАБ №146510 про адміністративне правопорушення, складеного ДОП Болградського РВП ГУНП в Одеській області майором поліції Денковим С.І. відносно ОСОБА_1 вбачається, що «22.05.2021 року приблизно о 19:00 годині, громадянин ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 , де він проживає, відносно своєї матері ОСОБА_2 вчинив домашнє насильство психологічного характеру, внаслідок чого була завдана шкода психологічного здоров'ю громадянки ОСОБА_2 », за що передбачена відповідальність за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.
Особа, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 в суді свою провину у вчиненні вказаного правопорушення не визнав, стверджував, що свою маму він дуже кохає, та ніколи їй шкоди не завдасть. Втім мати є особою похилого віку, та інколи вигадує нісенітниці.
Крім того підтвердив, що раніше декілька років тому притягувався до адміністративної відповідальності, та навіть до кримінальної відповідальності.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, суд дійшов наступного висновку.
Згідно ст. 7 ч. 2 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.
Відповідно до ст. 278 КУпАП, орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує зокрема, чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення.
Згідно вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчинені, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Положеннями ст.ст.251, 252 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.
Частиною 1 ст.173-2 КУпАП передбачена відповідальність за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення
Тоді як згідно частини 2 статті 173-2 відповідальність наступає ті самі дії, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з порушень, передбачених частиною першою цієї статті.
Таким чином, для притягнення особи до відповідальності за ч.2 цієї статті можливо лише у разі повторного вчинення протягом року адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена відповідними статтями Кодексу України про адміністративні правопорушення та визначається за фактами винесених постанов у справах про адміністративні правопорушення, які набрали законної сили.
До матеріалів про адміністративне правопорушення особою, яка склала протокол - ДОП Болградського РВП ГУНП в Одеській області майором поліції Денковим С.І. не додано судового рішення про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ч.1 ст.173-2 КУпАП, яке набрало законної сили протягом року до теперішньої дати виявленого адмінправопорушення.
Копія постанови, що додана особою, яка склала протокол відносно ОСОБА_1 про притягення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.173-2 КУпАП датовано 25.06.2019 року, тобто зазначений факт правопорушення мав місце майже два роки тому. Крім того, дану постанову важко назвати документом, оскільки вона взагалі не засвідчена згідно вимог чинного законодавства, тобто є неналежним доказом.
Вказане свідчить про відсутність доказів для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.173-2 КУпАП.
Суд приймає вмотивоване судове рішення тільки в межах викладених уповноваженою посадовою особою у протоколі про адміністративне правопорушення обставин та обсягу доказів, наявних в матеріалах справи.
При цьому суд наголошує, що не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, не може перебирати на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що призведе до порушення ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Виходячи з основоположних засад диспозитивності, суд не може встановлювати інші фактичні обставини, окрім тих, які зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення.
Положеннями ч. 1 ст. 11 Загальної декларації прав людини від 10 грудня 1948 року та ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 01 листопада 1950 року, рішенням Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року № 23 рп/2010у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень ч.1 ст.14-1 КУпАП передбачено, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено у законному порядку при додержанні, зокрема, процедури притягнення до адміністративної відповідальності, яка повинна ґрунтуватись на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.
Наведені правові позиції закріплюють, що особа не вважається винною, доки її провина не буде доведена у встановленому законом порядку. Тобто, особа не повинна доказувати свою невинуватість і її поведінка вважається правомірною, доки не буде доведено зворотне.
За вимогами ч.2 ст.251 КУпАП, обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього кодексу.
Спираючись на положення ч.1 ст.6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також на практику Європейського суду з прав людини у справах «Лучанінова проти України» (рішення від 09.06.2011 р., заява № 16347/02), «Малофєєва проти Росії»(рішення від 30.05.2013 р., заява №36673/04), «Карелін проти Росії» (заява № 926/08, рішення від 20.09.2016 р.), беручи до уваги адміністративне стягнення, передбачене ст.173-2 КУпАП України, суд, виходить з того, що, як і у кримінальному провадженні, суд у цій справі має бути неупередженим і безстороннім і не вправі самостійно змінювати на шкоду особі формулювання правопорушення, викладене у фабулі протоколу про адміністративне правопорушення.
Відповідне формулювання слід вважати по суті викладенням обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, винуватість у скоєнні якого має бути доведено не судом, а перед судом у змагальному процесі. Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушеннямст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(далі Конвенція).
Згідно ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом та на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
За таких обставин, встановлюючи у відповідності до ст.251 КУпАП, наявність чи відсутність адміністративного правопорушення в діях особи, щодо якої складено протокол, та надаючи оцінку фактичним даним, наявним в матеріалах справи, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд дійшов висновку, що належні, допустимі і необхідні докази вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ст. 173-2 ч. 2 КУпАП у матеріалах справи - відсутні.
Відповідно до вимог п. 1 ст.247 Кодексу України про адміністративні правопорушення провадження по справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного, в силу вимог ч. 3 ст. 62 Конституції України, суд приходить до переконання, що провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 підлягає закриттю на підставі п.1 ст.247 КУпАП, за відсутністю в його діях складу правопорушення, передбаченого ст.173-2 ч.2 КУпАП.
Окрім викладеного, суд також звертає увагу, що протокол про адміністративне правопорушення серії ВАБ №146510 від 26.05.2021 року складено старшим ДОП Болградського РВП Денковим С.І. абсолютно безграмотно, з безліччю граматичних помилок, що є порушенням вимог Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої наказом Міністерством внутрішніх справ України від 06.11.2015 № 1376, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 01 грудня 2015 року за № 1496/27941, що свідчить про некомпетентність особи, яка склала даний протокол.
На підставі викладеного, ст.ст.173-2, 247 ч.1 п. 1, 283-284 КУпАП,
Закрити провадження в справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.
Копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником.
Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Апеляційна скарга подається до відповідного апеляційного суду через місцевий суд, який виніс постанову.
Суддя ____________ С.В.Кодінцева