11.06.2021 Справа № 756/7955/21
Унікальний номер 756/7955/21
Провадження номер 3/756/449/21
11 червня 2021 року м. Київ
Суддя Оболонського районного суду м. Києва Шролик І.С., розглянувши матеріали які надійшли від Оболонського управління поліції Головного управління національної поліції ГУ НП в місті Києві про притягнення до адміністративноївідповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянку України, проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 44-3 КУпАП, -
24 травня 2021 року до Оболонського районного суду м. Києва надійшов протокол про адміністративне правопорушення серії ВАБ № 375631, складений 18 квітня 2021 року ДОП Оболонського управління поліції Головного управління національної поліції в місті Києві старшого лейтенанта поліції Липою Т.А.
У вказаному протоколі про адміністративне правопорушення зазначено, що 18 квітня 2021 року близько 14.28 год. за адресою: АДРЕСА_2, продавець магазину (ФОП ОСОБА_2 ) ОСОБА_1 допустила відсутність запису в журналі термометрії, чим порушила постанову КМУ № 1236 від 09 грудня 2020 року. Своїми діями скоїла правопорушення передбачене ч. 1 ст. 44-3 КУпАП.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24 травня 2021 року визначено головуючим суддю Шролик І.С.
В судове засідання ОСОБА_1 не з'явилася, про розгляд справи повідомлялася судом належним чином у встановленому законом порядку. Клопотань про відкладення розгляду справи суду не надано.
Як встановлюють поведінки суддів, схвалені резолюцією 2006/23 Економічної і Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року, об'єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов'язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття.
Приймаючи до уваги, що судом вжито необхідних заходів для забезпечення участі у судовому засіданні ОСОБА_1 , справа призначена до розгляду на 11 червня 2021 року, правопорушник не з'явилася до суду, з урахуванням достатності обсягу наявних доказів, суд приходить до висновку про можливість розгляду справи за відсутності ОСОБА_1 , оскільки положення ч. 2 ст. 268 КУпАП не містять імперативного припису щодо обов'язкової її участі в судовому засіданні під час розгляду даної категорії справ.
Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління, і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно зі статтею 10 КУпАП, адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також на практику Європейського суду з прав людини у справах «Лучанінова протии України» (рішення від 09.06.2011 р., заява № 16347/02), «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30.05.2013, заява № 36673/04), «Карелін проти Росії» (заява № 926/08, рішення від 20.09.2016), суд, виходить з того, що, як і у кримінальному провадженні, суд у цій справі має бути неупередженим і безстороннім і не вправі самостійно змінювати на шкоду особі формулювання правопорушення, викладене у фабулі протоколу про адміністративне правопорушення. Відповідне формулювання слід вважати по суті викладенням обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, винуватість у скоєнні якого має бути доведено не судом, а перед судом у змагальному процесі. Суд також не має права самостійно відшукуватидоказивинуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, а саме: протокол про адміністративне правопорушення серії ВАБ №375631, складений 18 квітня 2021 року, суддя встановив наступне.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 44-3 КпАПУкраїни встановлена відповідальність за порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України "Про захист населення від інфекційних хвороб", іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами.
Отже диспозиція вказаної норми є банкетною, тобто такою, що відсилає до норм іншого нормативно-правового акта, тому формулюючи суть правопорушення, вказівка на нормативний акт, вимоги якого порушені, є обов'язковою.
Закон України "Про захист населення від інфекційних хвороб" визначає правові, організаційні та фінансові засади діяльності органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, спрямованої на запобігання виникненню і поширенню інфекційних хвороб людини, локалізацію та ліквідацію їх спалахів та епідемій, встановлює права, обов'язки та відповідальність юридичних і фізичних осіб у сфері захисту населення від інфекційних хвороб.
Стаття 1 указаного Закону визначено карантин - адміністративні та медико-санітарні заходи, що застосовуються для запобігання поширенню особливо небезпечних інфекційних хвороб.
За приписами ст. 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» карантин встановлюється та відміняється Кабінетом Міністрів України. Питання про встановлення карантину порушує перед Кабінетом Міністрів України центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я, за поданням головного державного санітарного лікаря України. Рішення про встановлення карантину, а також про його відміну негайно доводиться до відома населення відповідної території через засоби масової інформації. У рішенні про встановлення карантину зазначаються обставини, що призвели до цього, визначаються межі території карантину, затверджуються необхідні профілактичні, протиепідемічні та інші заходи, їх виконавці та терміни проведення, встановлюються тимчасові обмеження прав фізичних і юридичних осіб та додаткові обов'язки, що покладаються на них.
Як видно з наданого протоколу ВАБ № 375631 від 18 квітня 2021року, в ньому не зазначено конкретного посилання на частину та пункт нормативно-правового акту, який встановлює певну заборону. Таким чином, фабула події адміністративного правопорушення, викладена в протоколі, не містить чіткого посилання на правові норми.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Проте, в порушення зазначених вимог законодавства в протоколі про притягнення до відповідальності ОСОБА_1 відсутнє посилання на пункт постанови КМУ № 1236 від 09 грудня 2020 року, за що її притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 44-3 КУпАП.
У відповідності до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовуюсь при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Спираючись на положення ч. 1 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також на практику ЄСПЛ у справах "Лучанінова проти України", "Малофєєва проти Росії", суд, повинен виходити з того, що, як і у кримінальному провадженні, суддя у цій справі має бути неупередженим і безстороннім та не вправі самостійно змінювати на шкоду особи формулювання адміністративного правопорушення. Відповідне формулювання слід вважити по суті викладенням обвинуваченням у вчиненні адміністративного правопорушення, винуватість у вчиненні якого має бути доведеною не судом, а перед судом у змагальному процесі. Суд, суддя також не має право самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувачення, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Норма ч. 1 ст. 44-3 КпАП України потребує обов'язкової вказівки про конкретну заборону відповідного пункту (підпункту) нормативно-правового акту, яким установлюється правила карантину саме які порушила особа щодо якої складено протокол про адміністративне правопорушення.
Статтею 62 Конституції України, зокрема, передбачено, що усі сумніви щодо доведеності вини особи повинні тлумачитись на її користь.
У відповідності до п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 року у справі "Кобець проти України" (з урахуванням первісного визначення принципу "поза розумним сумнівом" у справі "Авшар проти Туреччини") доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростованих презумцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.
Згідно з ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Разом з тим, за змістом ч. ст. 3 ГК України суб'єктами підприємництва вважаються особи, які займаються підприємницькою діяльністю "для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку".
Стаття 42 ГК України, визначаючи підприємництво як вид господарської діяльності, прирівнює суб'єктів господарювання, що здійснюють господарську діяльність з ознаками підприємницької, до підприємців. Тому, виходячи з цього, поняття суб'єкта підприємницької діяльності слід розглядати крізь призму визначення поняття "суб'єкт господарської діяльності" з урахуванням специфіки, обумовленої зайняттям саме підприємницькою діяльністю. За змістом ч. 1 ст. 55 ГК України суб'єктами господарювання (підприємцями) визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську (підприємницьку) діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна.
Суб'єктами господарювання (в тому числі підприємцями) визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську (підприємницьку) діяльність. Стаття 3 ГК України окреслює коло відносин, які за своєю природою можуть вважатися господарськими.
Однак, матеріали справи не містять доказів, що особа, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , є суб'єктом господарської діяльності або особою на яку покладено дотримання проти епідеміологічних заходів.
Також, в протоколі відсутні відомості про конкретну заборону відповідного пункту (підпункту) нормативно-правового акту, яким установлюється правила карантину, які порушила ОСОБА_1 , що позбавляє суд можливості перевірити їх достовірність та в свою чергу склад інкримінованого адміністративного правопорушення.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 247 КпАП України, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Відсутність події адміністративного правопорушення означає, що діяльність (дія чи бездіяльність) особи не може розцінюватися як правопорушення, тобто відсутній сам факт правопорушення. У свою чергу, склад адміністративного правопорушення - наявність об'єктивних та суб'єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням. Відсутність хоча б однієї з ознак означає відсутність складу в цілому.
На підставі викладеного, керуючись п. 1 ст. 247, 283-284 КпАП України, суддя -
Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 44-3 КпАП України стосовно ОСОБА_1 з підстав ч. 1 ст. 247 КпАП України, у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду через Оболонський районний суд м. Києва.
Постанова набирає законної сили післяз акінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя І.С. Шролик