Справа № 755/12021/20
"15" червня 2021 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі головуючої судді Марфіної Н.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику сторін, адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Одеської митниці Державної митної служби України про визнання протиправною та скасування постанови у справі про порушення митних правил, -
26 серпня 2020 року до Дніпровського районного суду міста Києва надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Одеської митниці Державної митної служби України про визнання протиправною та скасування постанови у справі про порушення митних правил.
Відповідно до позовних вимог, позивач просить суд: визнати протиправною та скасувати постанову у справі про порушення митних правил №1024/50000/15, складену 09.12.2015 року; закрити провадження у справі про порушення митних правил у зв'язку з відсутністю події та складу правопорушення.
Вимоги позовної заяви мотивовано тим, що у квітні 2020 року ОСОБА_1 дізнався про наявність арешту всього належного йому майна, що виник на підставі постанови про арешт майна боржника від 04.11.2019 року, винесеної відділом примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві у рамках виконавчого провадження №51267357. У зв'язку з карантинними обмеженнями, встановленими Кабінетом Міністрів України у зв'язку з пандемією COVID-19, лише 05.08.2020 представнику Позивача - адвокату Гурському Сергію Васильовичу вдалось ознайомитись з матеріалами зазнаного виконавчого провадження. За результатами даного ознайомлення позивачу стало відомо про наявність постанови Одеської митниці Державної фіскальної служби України від 09.12.2015 року в справі про порушення митних правил №1024/50000/15. Даною Постановою Позивача було визнано винним у вчиненні порушення митних правил передбачених статтею 485 Митного кодексу України, та накладено на Позивача адміністративне стягнення у вигляді штрафу розміром 300 відсотків несплаченої суми митних платежів, що складає 6 411 039,12 грн.. Позивач вважає, що зазначена Постанова є протиправною та підлягає скасуванню, оскільки відсутня об'єктивна та суб'єктивна сторона складу правопорушення Позивача, а в Постанові відсутнє посилання конкретне порушення, передбачене статтею 485 Митного кодексу України. Позивач вказує, що дійсно, 29.08.2015 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Домус Альянс», посаду директора якого на час обіймав Позивач, було подано до Одеської митниці Державної фіскальної служби України митну декларацію, зареєстровану за №500060001/2015/016071. Разом з даною декларацією ТОВ «Домус Альянс» були надані Відповідачу коносамент №579617200 від 27.07.2015 року, контракт №14/08 від 14.08.2015 року, інвойси №04703 від 14.08.2015 року та №04703-1 від 17.08.2015 року, пакувальні листи №04703/Р від 14.08.2015 року та №04703-1/Р від 17.08.2015 року, інші комерційні та товаросупровідні документи. Відповідно до зазначеної митної декларації ТОВ «Домус Альянс» було переміщено на митну територію України товар - тканину полотняного переплетення з ниток різних кольорів (39% волокон віскози, 20% штапельних хімічних синтетичних поліефірних волокон, 41% комплексних синтетичних поліефірних ниток), не дубльовану, без покриття та просочення, код товару за УКТ ЗЕД з 5407930000, у кількості 121 917, 7 кв. м. Відповідне зазначеної митної декларації ТОВ «Домус Альянс» було визначено суму митних платежів у розмірі 375 509,51 грн. Зазначений вище товар зазначеною митною декларацією після здійснення митних формальностей було випущено 29.08.2015 року у вільний обіг. Позивач вказує, що йому як колишньому директору ТОВ «Домус Альянс» аж до моменту ознайомлення ним 05.08.2020 року з текстом Постанови нічого не було відомо ні про згадуваний у тесті Постанови висновок Одеського управління з питань експертизи та досліджень Міністерства доходів і зборів України №142008700-1050 від 25.09.2015 року, ні про згадуване у тексті Постанови класифікаційне рішення Відповідача №КТ-500060001-011902015 від 04.10.2015 року, згідно з яким було змінено заявлений у зазначеній вище митній декларації код товару за УКТ ЗЕД з 5407930000 на 5801360000, ні про згадувану у тексті Постанови службову записку УАМП та МР №2512/15-70- 25 від 09.10.2015 року, відповідно до якої сума обов'язкових митних платежів, які підлягають обов'язковій сплаті у разі переміщення через митний кордон України зазначеного у митній декларації №500060001/2015/016071 від 29.08.2015 року товару, була збільшена до 2 512 522,551 грн.. Натомість Відповідачем до моменту звернення з позовом до суду, ні в якій формі не було повідомлено Позивачу та ТОВ «Домус Альянс» про складення зазначених документів та про збільшення нарахованої Відповідачем суми обов'язкових митних платежів, які підлягають обов'язковій сплаті ТОВ «Домус Альянс» з причини переміщення через митний кордон України зазначеного у вищевказаній митній декларації товару. Частиною 8 статті 257 Митного кодексу України визначено перелік відомостей, які вносяться до митної декларації декларантом. Зокрема, відповідно до підпунктів а, г пункту 5 частини 8 статті Митного кодексу України, до декларації декларантом вносяться відомі про найменування, код товару згідно з УКТ ЗЕД. Відповідно до частини 8 статті 264 Митного кодексу України, з моменту прийняття органом доходів і зборів митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації. Згідно з Порядком заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України №651 від 30.05.2012 року, графа 31 митної декларації повні містити такі відомості про товар: опис товару відповідно товаросупровідних документів в обсязі, достатньому для його розпізнанні віднесення до коду згідно з УКТ ЗЕД. Позивачем зазначений і не оспорювався Відповідачем в митній декларації №500060001/2015/016071 від 29.08.2015 року опис товару, в тому числі згідно із товаросупровідними документами. Отже, на думку позивача, ним не було надано до митного органу недостовірних документів для визначення коду товару, недостовірної інформації або приховування будь-якої інформації, необхідних для класифікації товару, оскільки при визначенні Відповідачем коду товару були використані товаросупровідні документи, надані Позивачем, що вказує про відсутність прямого умислу, та відсутністю складу адміністративного правопорушення. Крім того, позивач вказує, що у порушення вимог ст. 498 Митного кодексу України, розгляд справи про порушення митних правил, за результатом якого Відповідачем було винесено оскаржувану постанову в справі про порушення митних правил №1024/50000/15 від 09.12.2015 року, проводився Відповідачем без виклику чи будь-якого повідомлення Позивача. Тобто Відповідачем було знехтувано зазначені вище приписи статті 498 Митного кодексу України, чим було порушено права Позивача на можливість адекватного захисту своїх порушених прав при розгляді даної справи про порушення митних правил.
Ухвалою суду від 04 вересня 2020 року, справу передано до Малиновського районного суду м. Одеси за підсудністю.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного сулу від 25 листопада 2020 року, ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 04 вересня 2020 року скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Ухвалою суду від 30.12.2020 року позовну заяву залишено без руху та надано строк не більше десяти днів на усунення недоліків.
На підставі ухвали від 15 січня 2021 року провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
28 січня 2021 року на адресу Дніпровського районного суду міста Києва надійшли додаткові пояснення від позивача, відповідно до яких позивач просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, додатково надавши письмові пояснення з приводу тієї обставини, що строки притягнення позивача ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 485 Митного Кодексу України сплили. Також. позивач вказує, що було порушено строки розгляду справ про порушення митних правил, розгляд яких визначений у ч. 1 ст. 525 Митного Кодексу України, у п'ятнадцятиденний строк з дня отримання посадовою особою митного органу або судом (суддею) матеріалів, необхідних для вирішення справи. Так, 06.11.2015 року відносно ОСОБА_1 був складений протокол про порушення митних правил № 1024/50000/15, за ознаками правопорушення, передбаченого ст. 485 Митного Кодексу України. 09.12.2015 року складена оскаржувана Постанова в справі про порушення митних правил № 1024/50000/15. В тексті даної Постанови відсутня інформація щодо дати отримання заступником начальника Одеської митниці ДФС Іваненко Г.М. матеріалів необхідних для вирішення даної справи. В іншому випадку відповідач зобов'язаний доказати, що строк встановлений ч. 1 ст. 525 Митного Кодексу України не пропущений. Зокрема, ч.2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Згідно ч. 5 cт. 494 Митного Кодексу України, у разі складення протоколу особі, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, роз'яснюються її передбачені статтею 498 цього Кодексу, та повідомляється про можливість припинення провадження у справі про порушення митних правил шляхом компромісу, до протоколу вноситься відмітка, яка підписується цією особою. У відповідача відсутні належні та допустимі докази належного повідомлення позивача про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення. Протокол про порушення митних правил від 06.11.2015 року був складений у відсутність позивача, чим фактично позбавлено надати особисті пояснення, скористатися правовою допомогою, всебічно з'ясувати обставини справи, письмово заявити зауваження до змісту такого Протоколу, що є порушенням ст.ст. 494, 495, 498 МК України, cт. 268 КУпАП.
18 лютого 2021 року через електронну пошту та 01 березня 2021 року засобами поштового зв'язку надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого, відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, обгрунтовуючи свої вимоги тим, що 29.08.2015 директором ТОВ «Домус Альянс» до Одеської митниці ДФС подано митну декларацію типу «ІМ 40 ТН», яка була прийнята та зареєстрована за номером №500060001/2015/016071. В якості підстави для переміщення товарів через митний кордон України та їх подальшого митного оформлення до м/п «Одеса-порт» Одеської митниці ДФС були надані: контракт № 14/08 від 14.08.2015, коносамент №579617200, від 27.07.2015, інвойси №04703 від 14.08.2015 від 14.08.2015 та №04703-1 від 17.08.2015, пакувальні листи № 04703/Р від 14.08.2015 та №04703- 1/Р від 17.08.2015 та інші товаросупровідні і комерційні документи. Згідно інформації, зазначеної у МД №500060001/2015/016071 та товаросупровідних документах встановлено, що відправником товару є компанія «Haining Aino Textile Со LTD» (Китай), а одержувачем є ТОВ «Домус Альянс». В графі 31 МД №500060001/2015/016071 було заявлено товар: «Тканина полотняного переплетення, з ниток різних кольорів (39% волокон віскози, 20 % штапельних хімічних синтетичних поліефірних волокон, 41% комплексних синтетичних поліефірних ниток) не дубльована, без покриття та просочення: аркт. згідно пак. листу, всього - 12191,7 м2. Торговельна марка немає даних. Країна виробництва CN. Виробник «Haining Aino Textile Со Ltd». Відповідно до заявленого декларантом коду УКТЗЕД 5407930000 товару за МД №500060001/2015/016071 ставка ввізного мита становить - 5%, (рівень митної вартості : 3, 32 дол. США/кг нетто та 0, 45152 дол. США/м2) сума митних платежів становить 375 509, 51 грн. Згідно з Класифікатором типів декларацій, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.09.2012 №1011, літерний код типу декларації при ввезенні «ТН» позначає „тимчасову митну декларацію на товари, точні відомості про код згідно УКТ ЗЕД яких можуть бути встановлені після проведення їх дослідження, отримання додаткової інформації тощо". На підставі викладеного, 29.08.2015 після здійснення митних формальностей зазначений товар за МД №500060001/2015/016071 випущено у вільний обіг. При цьому, 28.08.2015 директором ТОВ «Домус Альянс» ОСОБА_1 надано зобов'язання № б/н протягом 30 днів з дати митного оформлення МД №500060001/2015/016071 подати до митного оформлення додаткову декларацію на товар «тканина». Під час здійснення контролю правильності класифікації товарів митницею встановлено, що товар не може бути класифікований у зазначеній позивачем товарній позиції 5407930000. Згідно службової записки УАМП та МТР від 09.10.2015 №2512/15-70-25 сума митних платежів, які підлягають обов'язковій сплаті у разі переміщення через митний кордон України, фактично виявленого товару складає 2 512 522, 551 грн., тобто різниця обов'язкових митних платежів становить 2 137 013, 041 грн. Відповідно до вимог ч. 1 ст. 260 МК України, якщо декларант або уповноважена ним особа не володіє точними відомостями про характеристики товарів, необхідні для заповнення митної декларації у звичайному порядку, вона може подати органу доходів і зборів тимчасову митну декларацію на такі товари за умови, що вона містить дані, достатні для поміщення їх у їх у заявлений митний режим, та під зобов'язання про подання додаткової декларації у строк не більше 45 днів з дати оформлення тимчасової митної декларації. Товари 29.08.2015 були випущені у вільний обіг за митною декларацією типу «ІМ 40 ТН», яка була прийнята та зареєстрована за номером №500060001/2015/016071 із зобов'язанням подати додаткову декларацію. Проте, директором ТОВ «Домус Альянс» ОСОБА_1 , у порушення свого ж зобов'язання від 28.08.2015 протягом 30 днів з дати митного оформлення МД №500060001/2015/016071 подати до митного оформлення додаткову декларацію на товар «тканина», додаткову митну декларацію не подано. Також, відповідач зазначає, що відповідно до п.9. ст.. 494 МК України, якщо при складенні протоколу особа, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, не була присутня, до протоколу вноситься відповідний запис, який підписується посадовою особою митного органу, яка склала протокол, та свідками, якщо вони є, після чого один примірник протягом трьох робочих днів надсилається особі, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, за повідомленою або наявною в митних органах адресою (місце проживання або фактичного перебування). У відповідності до зазначеної норми, митним органом було направлено за наявною адресою, а саме; АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , виданий 02.11.2006 Дніпровським РУ ГУ МВС України в м. Києві, ідентифікаційний номер фізичної особи - платника податків НОМЕР_2 , працює директором ТОВ «Домус Альянс» (код ЄДРПОУ 39815354). На виклик Одеської митниці ДФС від 04.11.2015 №9366/10/15-70-26-03 ОСОБА_1 не з'явився. Протокол про ПМП було направлено ОСОБА_1 поштою 06.11 2015 року за наявною у митному органі адресою.
09 березня 2021 року на адресу Дніпровського районного суду міста Києва надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої, позивач просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, обгрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідач у відзиві не зазначив та не надав доказів належного повідомлення позивача про дату, місце розгляду справи про порушення митних правил, передбачених ст.485 МК України. Відповідно до ч. 4 ст. 162 КАС України, до відзиву додаються докази, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем. Також у тексті відзиву існує посилання на зобов 'язання позивача № б/н від 28.08.2015 року, відповідно до яких нібито позивачем надано зобов'язання протягом 30 днів з дати митного оформлення МД № 500060001/2015/016071 подати до митного оформлення додаткову декларацію на товар «тканина», проте не додано доказів існування такого зобов'язання яке датовано від 28.08.2015 року. Позивач звертаю увагу, що тимчасова декларація «ІМ 40 ТІ» було подано 29.08.2015 року, та надалі цією ж датою зареєстровано за № 500060001/2015/016071. Саме тому ніяке зобов'язання не може існувати датою 28.08.2015 року, оскільки фактично передує даті подання та реєстрації самої декларації. Позивач вказує, що у разі відсутності інформації, необхідної для визначення числових значень складових митної вартості товарів, яка стане відомою після випуску товарів у вільний обіг та сплати роялті, ліцензійних платежів, інших складових вартості, які визначаються залежно від обсягів продажу або прибутку від продажу, декларант або уповноважена ним особа має право подати додаткову декларацію протягом 180 днів з дати випуску товарів. За спливом 45-денного строку починаючи від 29.08.2015 року, у позивача була відсутня інформація та відомості про зміну коду згідно УКТ ЗЕД на товар «тканина», які можуть бути встановлені після проведення їх дослідження, отримання додаткової інформації. Позивач не був проінформований про Службову записку ДФС України Одеської митниці, в якій було визначено рівень митної вартості станом на 09.10.2015 року - 8,9514 дол. США/кг та 2,7156 дол. США/кв. м в рамках коду товару 5801360000. Та в будь-якому випадку позивачем не були порушенні строки подання додаткової декларації враховуючи відсутність відомостей щодо зміни коду товару. У тексті оскаржуваної Постанови в справі про порушення митних правил № 1024/50000/15 від 09.12.2015 року вже було посилання на дану службову записку. Проте позивачу не було повідомлено про існування таких ставок щодо коду товару 5801360000, не було виставлено жодних обов'язкових платежів по сплаті митних платежів від відповідача. Окрім того, відповідно до положень ст. 69 МК України, товари при їх декларуванні підлягають класифікації, тобто у відношенні товарів визначаються коди відповідно до класифікаційних групувань, зазначених в УКТ ЗЕД. Митні органи здійснюють контроль правильності класифікації товарів, поданих до митного оформлення, згідно з УКТ ЗЕД. На вимогу посадової особи митного органу декларант або уповноважена ним особа зобов'язані надати усі наявні відомості, необхідні для підтвердження заявлених ними кодів товарів, поданих до митного оформлення, а також зразки таких товарів та/або техніко-технологічну документацію на них. Частиною 4 ст. 69 МК України визначено, що у разі виявлення під час митного оформлення товарів або після нього порушення правил класифікації товарів митний орган має право самостійно класифікувати такі товари. Під складним випадком класифікації товару розуміється випадок, коли у процесі контролю правильності заявленого декларантом або уповноваженою ним особою коду товару виникають суперечності щодо тлумачення положень УКТ ЗЕД, вирішення яких потребує додаткової інформації, спеціальних знань, проведення досліджень тощо. Позивач у тимчасовій митній декларації № 500060001/2015/016071 зазначив код УКТЗЕД 5407930000, наголошує, що тимчасову, оскільки точні відомості про код товару згідно УКТ ЗЕД міг бути встановлений після проведення дослідження та отримання додаткової інформації. У оскаржуваній Постанові відповідач зазначив, що 04.10.2015 року на підставі висновку Одеського управління з питань експертизи та досліджень Міндоходів від 25.09.2015 року № 142008700-1050, за результатами чого було прийнято класифікаційне рішення № КТ- 500060001-0119-2015, згідно яким було змінено заявлений код у МД № 500060001/2015/016071 код УКТЗЕД 5407930000 на код 5801360000. Та, окрім того, Рішення митних органів щодо класифікації товарів для митних цілей є обов'язковими. Такі рішення оприлюднюються у встановленому законодавством порядку. У разі незгоди з рішенням митного органу щодо класифікації товару декларант або уповноважена ним особа має право оскаржити це рішення до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду. Позивача не повідомили як декларанта про прийняте класифікаційне рішення № КТ-500060001-0119- 2015, згідно яким було змінено заявлений коду МД №500060001/2015/016071 код УКТЗЕД 5407930000 на код 5801360000. Також, звертає увагу суду, що ч. 6 ст. 69 МК України зазначено, що штрафи та інші санкції за несплату митних платежів та за інші порушення, виявлені у зв'язку з неправильною класифікацією товарів, застосовуються митними органами виключно у разі, якщо прийняте митним органом рішення про класифікацію цих товарів у складному випадку було прийнято на підставі поданих заявником недостовірних документів, наданої ним недостовірної інформації та/або внаслідок ненадання заявником всієї наявної у нього інформації, необхідної для прийняття зазначеного рішення, що суттєво вплинуло на характер цього рішення. Позивач вказує, що він, як декларант подав всі достовірні відомості, документи при оформлені митної декларації МД № 500060001/2015/016071. Відповідач в самостійному порядку в порушення ст. 69 МК України змінив класифікаційний код товару та не повідомив про це декларанта. Рішення про зміну класифікаційного коду не було направлено позивачу, а в цілому не було і оприлюднено відповідно до вимог ст, 69 МК України.
22 березня 2021 року на адресу Дніпровського районного суду міста Києва від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, відповідно до яких просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, додатково вказує на те, що частиною 4 статті 69 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI передбачено, що у разі виявлення під час митного оформлення товарів або після нього порушення правил класифікації товарів орган доходів і зборів має право самостійно класифікувати такі товари. Відповідно до вимог ч. 1 ст. 260 МК України, якщо декларант або уповноважена ним особа не володіє точними відомостями про характеристики товарів, необхідні для заповнення митної декларації у звичайному порядку, вона може подати органу доходів і зборів тимчасову митну декларацію на такі товари за умови, що вона містить дані, достатні для поміщення їх у заявлений митний режим, та під зобов'язання про подання додаткової декларації у строк не більше 45 днів з дати оформлення тимчасової митної декларації. Таким чином, представник позивача спекулює нормами митного кодексу, адже дане зобов'язання є обов'язковим при поданні митної декларації типу «ІМ 40ТН». Митна декларація типу «ІМ 40 TH» - це тимчасова митна декларація на товари, точні відомості про код згідно з УКТЗЕД яких можуть бути встановлені після проведення її дослідження, отримання інформації тощо, тобто навіть сама по собі вона є зобов'язанням. Відповідно до ч.2 ст 260 МКУ, оформлення митним органом тимчасової митної декларації є випуском товарів у заявлений митний режим. Якщо під час митного оформлення товарів митним органом бралися проби (зразки) цих товарів для проведення їх дослідження (аналізу, експертизи), випуск таких товарів до одержання результатів відповідних досліджень (аналізу, експертиз), якщо вони не підпадають під дію встановлених законодавством України заборон та/або обмежень щодо переміщення через митний кордон України, може бути здійснений митним органом за тимчасовою митною декларацією у порядку та на умовах, встановлених Кабінетом Міністрів України. Відповідно до п. 8. ст. 260 МКУ, митний орган не має права відмовити в прийнятті тимчасової або періодичної митної декларації, якщо виконано всі умови, встановлені цим Кодексом. Таким чином, якби позивачем не було виконано пункту ч. 1 ст.260 МКУ, а саме: надання зобов'язання про подання додаткової декларації у строк не більше 45 днів з дати оформлення тимчасової митної декларації, йому було б відмовлено у оформленні тимчасової митної декларації. Позивачем, було завідомо відомо при поданні тимчасової митної декларації, що це декларація на товари, точні відомості про код згідно з УКТЗЕД яких можуть бути встановлені після проведення її дослідження, отримання інформації тощо. Тобто, що після її оформлення та випуску будуть здійснені заходи щодо перевірки заявлених даних, було надано зобов'язання без якого не можливо було б оформити тимчасову митну декларацію.
Згідно ст. 261 КАС України, відзив подається протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі.
Відповідно до ст. 258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Суд, вивчивши матеріали справи, повно та всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об'єктивно оцінивши всі наявні у справі докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного висновку.
Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ст.. 5 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Відповідно до ст.7 Кодексу України про адміністративні правопорушення ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Судом встановлено, що 09 грудня 2015 року, заступником начальника Одеської митниці ДФС Іваненко Г. М. винесена постанова у справі про порушення митних правил №1024/50000/15 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 485 Митного кодексу України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 300 відсотків від несплаченої суми платежів, що становить 6411039,12 грн.. (а. с. 11-15)
Виходячи зі змісту оскаржуваної постанови, 29.08.2015 року директором ТОВ «Домус Альянс» до Одеської митниці ДФС, подано митну декларацію типу «ІМ 40 ТН», яка була прийнята та зареєстрована за номером №500060001/2015/016071. В якості підстави для переміщення товарів через митний кордон України та їх подальшого митного оформлення до м/п «Одеса - порт» Одеської митниці ДФС були надані: контракт №14/08 від 14.08.2015 року, коносамент №579617200, від 27.07.2015 року, інвойси №04703 від 14.08.2015 року від 14.08.2015 року та №04703-1 від 17.08.2015 року, пакувальні листи №04703/Р від 14.098.2015 року та №04703-1/Р від 17.08.2015 року та інші товаросупровідні і комерційні документи. Згідно інформації, зазначеної у МД №500060001/2015/016071 та товаросупровідних документів встановлено, що відправником товару є компанія «Haining Alno Textile Со., Ltd» (Китай), а одержувачем є ТОВ «Домус Альянс» (01042, м. Київ, пров. Новопечерський, буд. 19/3 корп. 1, кв. 14). В графі 31 МД №500060001/2015/016071 було заявлено товар: «Тканина» полотняного переплетення, з ниток різних кольорів (39% волокон віскози, 20% штапельних хімічних синтетичних поліефірних волокон, 41% комплексних синтетичних поліефірних ниток), не дубльована, без покриття та просочення; аркт. Згідно пакувального листу, всього - 121917,7 м». торговельна марка немає даних. Країна виробництва CN. Виробник «Haining Alno Textile Со., Ltd». Відповідно до заявленого декларантом коду УКТЗЕД 5407930000 товару за МД №500060001/2015/016071 ставка ввізного мита становить - 5%, (рівень митної вартості: 3,32 дол. США/кг нетто та 0,45152 дол. США/м») сума митних платежів становить 375509,51 грн. Згідно з класифікатором типів декларацій, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.09.2012 року №1011, літерний код типу декларації при ввезенні «ТН» позначає тимчасову митну декларацію на товари, точні відомості про код згідно УКТ ЗЕД яких можуть бути встановлені після проведення їх дослідження, отримання додаткової інформації, тощо. На підставі викладеного, 29.08.2015 року, після здійснення митних формальностей, зазначений товар за МД №50006001/2015/016071 випущено у вільний обіг. При цьому. 28.05.2015 року директор ТОВ «Домус Альянс» ОСОБА_1 надано зобов'язання № б/н протягом 30 днів з дати митного оформлення МД №500060001/2015/016071 подати до митного оформлення додаткову декларацію на товар «тканина». 04.10.2015 року на підставі висновку Одеського управління з питань експертизи та досліджень Міндоходів від 25.09.2015 року №142008700-1050, Одеською митницею ДФС, у зв'язку зі зміною опису товару, а саме фактично товар є: Тканина жакардового переплетення, з ниток різних кольорів із синтетичних поліефірних ниток із синелі» за результатами чого було прийняте класифікаційне рішення №КТ-500060001-0119-2015, згідно якого було змінено заявлений у МД №500060001/2015/016071 код УКТЗЕД 5407930000 на код 5801360000, ставка мита - 8 % (рівень митної вартості: 8,9514 дол. США/кг нетто та 2,7456 дол. США/м2). Згідно службової записки УАМП та МТР від 09.10.2015 року №2512/15-70-25 сума митних платежів, які підлягають обов'язковій сплаті у разі переміщення через митний кордон України, фактично виявленого товару складає 2512522,551 грн., тобто різниця обов'язкових митних платежів становить 2137013,041 грн.
Стаття 485 Митного кодексу України, встановлює відповідальність за дії, спрямовані на неправомірне звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру, а також інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів .
Заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв'язку з якими було надано такі пільги, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів.
Аналіз диспозиції цієї статті свідчить про те, що наведені варіанти дій, які являють собою об'єктивну сторону даного правопорушення, можуть бути вчинені як умисно (в тому числі з непрямим умислом), так і у зв'язку з необережністю (недбалістю).
Особа, відповідальна за передбачені цією статтею дії, може прямо і не бажати настання відповідної мети, однак повинна усвідомлювати можливість настання наслідків своїх дій у вигляді неналежної сплати митних платежів.
Відповідно до ч. 1 ст. 257 Митного кодексу України, декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії.
Умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. (ч. 6 ст. 257 Митного кодексу України)
Згідно ч. 1 ст. 258 Митного кодексу україни, під митною декларацією, заповненою у звичайному порядку, розуміється митна декларація, що містить обсяг відомостей (даних), достатній для завершення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення у заявлений митний режим.
Як встановлено ч. 1, 2 ст. 260 Митного кодексу України, якщо декларант або уповноважена ним особа не володіє точними відомостями про характеристики товарів, необхідні для заповнення митної декларації у звичайному порядку, вона може подати органу доходів і зборів тимчасову митну декларацію на такі товари за умови, що вона містить дані, достатні для поміщення їх у заявлений митний режим, та під зобов'язання про подання додаткової декларації у строк не більше 45 днів з дати оформлення тимчасової митної декларації. Якщо під час митного оформлення товарів за тимчасовою митною декларацією органом доходів і зборів бралися проби (зразки) цих товарів для проведення їх дослідження (аналізу, експертизи) і рішення органу доходів і зборів за результатами такого дослідження (аналізу, експертизи) не може бути прийнято у 30-денний строк з дня оформлення тимчасової митної декларації, цей строк продовжується органом доходів і зборів, але не більше ніж на 15 днів.
Згідно ч. 1 ст. 261 Митного кодексу України, у разі подання відповідно до статей 259 і 260 цього Кодексу попередньої, тимчасової або періодичної митної декларації декларант або уповноважена ним особа повинні протягом строків, визначених відповідно до цього Кодексу, подати органу доходів і зборів додаткову декларацію, яка містить точні відомості про товари, задекларовані за попередньою, тимчасовою або періодичною митною декларацією, що подавалися б у разі декларування цих товарів за митною декларацією, заповненою у звичайному порядку.
Відповідно до Положення про митні декларації, затвердженої Постановою Кабінету міністрів України від 21травня 2012 року за №450, декларування партії товарів, ввезених на митну територію України, або партії товарів, що вивозяться за межі митної території України, може бути здійснено з використанням тимчасової митної декларації за бажанням декларанта або уповноваженої ним особи у разі, коли декларант не володіє точними відомостями про характеристики товарів, необхідні для заповнення митної декларації у звичайному порядку, зокрема коли: точні відомості про код товару згідно з УКТЗЕД можуть бути встановлені після проведення їх дослідження; у процесі контролю правильності заявленого декларантом або уповноваженою ним особою коду товару згідно з УКТЗЕД виникають суперечності щодо тлумачення положень УКТЗЕД, розв'язання яких вимагає додаткової інформації, спеціальних знань, проведення досліджень тощо; відомості про кількісні характеристики товарів можуть бути встановлені після навантаження товарів на транспортний засіб або вивантаження товару з транспортного засобу; ціна товарів визначається за формулою.
Якщо в рамках процедур митного контролю та оформлення товарів, ввезених на митну територію України, за поданою митною декларацією на бланку єдиного адміністративного документа посадовою особою митного органу відбиралися проби (зразки) товарів, за бажанням декларанта або уповноваженої ним особи декларування таких товарів може бути здійснено з використанням тимчасової митної декларації. Випуск таких товарів до одержання результатів відповідних досліджень (аналізу, експертиз) може бути здійснений митним органом відповідно до частини двадцять першої статті 356 Митного кодексу України. Тимчасова митна декларація підтверджує взяття декларантом або уповноваженою ним особою зобов'язання подати митному органу додаткову декларацію у строк не більше 45 днів з дати оформлення тимчасової митної декларації.
Судом встановлено, та не заперечується сторонами по справі, 29 серпня 2015 року директором ТОВ «Домус Альянс» до Одеської митниці ДФС було подано митну декларацію типу «ІМ 40 ТН», яка була прийнята та зареєстрована за номером 50060001/2015/016071.
В графі 31 вказаної декларації було заявлено товар: «Тканина» полотняного переплетення, з ниток різних кольорів (39% волокон віскози, 20% штапельних хімічних синтетичних поліефірних волокон, 41% комплексних синтетичних поліефірних ниток), не дубльована, без покриття та просочення; аркт. Згідно пакувального листу, всього - 121917,7 м». торговельна марка немає даних. Країна виробництва CN. Виробник «Haining Alno Textile Со., Ltd»
Відповідно до ст. 270 Митного кодексу України (в редакції від 04.07.2015 року), правила оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, митом, крім особливих видів мита, встановлюються цим Кодексом та міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Правила оподаткування особливими видами мита встановлюються законами України "Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту", "Про захист національного товаровиробника від субсидованого імпорту", "Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну", окремим законом щодо встановлення додаткового імпортного збору.
Згідно ч. 1, 2 ст. 271 Митного кодексу України, мито - це загальнодержавний податок, встановлений Податковим кодексом України та цим Кодексом, який нараховується та сплачується відповідно до цього Кодексу, законів України та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. В Україні застосовуються такі види мита , зокрема, ввізне мито.
Статтею 272 Митного кодексу України, ввізне мито встановлюється на товари, що ввозяться на митну територію України. Встановлення нових та зміна діючих ставок ввізного мита, визначених Митним тарифом України, здійснюються Верховною Радою України шляхом прийняття законів України.
Згідно ст. 276 Митного кодексу України, платниками мита є: зокрема, особа, яка ввозить товари на митну територію України чи вивозить товари з митної території України у порядку та на умовах, встановлених цим Кодексом.
Об'єктами оподаткування митом є: зокрема, товари, митна вартість яких перевищує еквівалент 150 євро, що ввозяться на митну територію України або вивозяться за межі митної території України підприємствами. (п. 1 ч. 1 ст. 277 Митного кодексу України)
Відповідно до ст. 278 Митного кодексу України, датою виникнення податкових зобов'язань із сплати мита у разі ввезення товарів на митну територію України чи вивезення товарів з митної території України є дата подання органу доходів і зборів митної декларації для митного оформлення або дата нарахування такого податкового зобов'язання органом доходів і зборів у випадках, визначених цим Кодексом та законами України.
Відповідно до ст 54 Митного кодексу України, Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Статтею 55 Митного кодексу України встановлено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Як вбачається з Службової записки Управління адміністрування митних платежів та митно - тарифного регулювання Одеської митниці ДФС повідомило наступне, що в рамках коду товару 5801360000, (країна походження - Китай), без врахування торгівельної марки, виробника товару, відповідно до інформації наявної в САІС ДФС рівень митної вартості станом на 09.10.2015 року становить 8,9514 дол. США/кг нетто та 2,7156 дол. США/м2.
Враховуючи викладене, оцінивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку, що в діях позивача ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 485 Митного кодексу України, оскільки, подаючи тимчасову митну декларацію, позивач був зобов'язаний у термін до 45 днів подати додаткову декларацію, яка містить точні відомості про товари, задекларовані за тимчасовою митною декларацією, що подавалися б у разі декларування цих товарів за митною декларацією, заповненою у звичайному порядку, відтак, оскільки, у визначений законом термін, позивачем не надано додаткової декларації, уповноважений орган доходів та зборів самостійно провівши перевірку, виявив невідповідність код УКТЗЕД задекларованого товару, що спричинило зменшення митної ставки.
За таких обставин, суд не бере до уваги посилання позивача про те, що він не був повідомлений про зобов'язання подати додаткову декларацію, оскільки зобов'язання щодо її подачі виникають з моменту подачі тимчасової митної декларації, та не потребують додаткового підтвердження про отримання такого зобов'язання.
Згідно ст. 468 Митного кодексу України завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню порушень митних правил, та запобігання таким правопорушенням.
Відповідно до ст. 489, 491 Митного кодексу України посадова особа при розгляді справи про порушення митних правил зобов'язана з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Підставами для порушення справи про порушення митних правил є: 1) безпосереднє виявлення посадовими особами органу доходів і зборів порушення митних правил; 2) офіційні письмові повідомлення про вчинення особою порушення митних правил, отримані від правоохоронних органів, а також органів, що здійснюють види контролю, зазначені у частині першій статті 319 цього Кодексу; 3) офіційні письмові повідомлення про вчинення порушення митних правил, отримані від митних та правоохоронних органів іноземних держав, а також від міжнародних організацій.
Згідно ст. 495 Митного кодексу України, доказами у справі про порушення митних правил є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність або відсутність порушення митних правил, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Такі дані встановлюються: 1) протоколом про порушення митних правил, протоколами процесуальних дій, додатками до зазначених протоколів; 2) поясненнями свідків; 3) поясненнями особи, яка притягується до відповідальності; 4) висновком експерта; 5) іншими документами (належним чином завіреними їх копіями або витягами з них) та інформацією, у тому числі тими, що перебувають в електронному вигляді, а також товарами - безпосередніми предметами порушення митних правил, товарами із спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для приховування безпосередніх предметів порушення митних правил від митного контролю, транспортними засобами, що використовувалися для переміщення безпосередніх предметів порушення митних правил через митний кордон України.
Відповідно до ст. 467 Митного кодексу України, якщо справи про порушення митних правил відповідно до статті 522 цього Кодексу розглядаються органами доходів і зборів, адміністративне стягнення за порушення митних правил може бути накладено не пізніше, ніж через шість місяців з дня вчинення правопорушення, а у разі розгляду органами доходів і зборів справ про триваючі порушення митних правил, у тому числі передбачені статтями 469, 477-481, 485 цього Кодексу, - не пізніше, ніж через шість місяців з дня виявлення цих правопорушень.
Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. При цьому, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 76 КАС України)
Згідно відповіді Одеської митниця держмитслужби, якою розглянуто запит ОСОБА_1 від 05.01.02021 року та повідомлено наступне, що у відповідності до ст. 553(а) «Переліку документів, що утворюються в митних органах України, спеціалізованих митних установах та організаціях, із зазначенням строків зберігання», затвердженого наказом Державної митної служби України від 13.01.2006 року №14, строк зберігання документів з адміністративних справ про порушення митних правил (протоколи, акти, пояснювальні записки, декларації, тощо) за місцем складання, складає 3 роки. Таким чином, копія постанови у справі про адміністративне порушення митних правил №1024/50000/15 у Одеській митниці Держмитслужби відсутня.
Згідно ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Звертаючись з даним позовом до суду позивач, крім іншого, обгрунтовує свої вимоги тим, що його не було повідомлено про розгляд справи про притягнення його до адміністратвиної відповідальності, в той же час, з огляду на тривалі строки оскарження вказаної постанови, матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно позивача були знищені за терміном давності.
В такому разі, за відсутності можливості відповідачем надати відповідні докази на спростування посилань позивача, останній має право висловити свою позицію стосовно оскаржуваної постанови в порядку адміністративного судочинства, чим досягти мети на всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин справи, вирішення її з дотриманням вимог закону.
При вирішенні даного спору, суд не приймає до уваги подані позивачем «заперечення позивача (відповідь) на заперечення відповідача щодо відповіді на відзив», які надійшли до суду 23.03.2021 року (вх. №20895), оскільки Кодексом адміністративного судочинства України визначено повний перелік заяв, у яких сторона може висловити свою письмову позиції стосовно предмету спору, який не містить такого виду документа, поданого позивачем.
Зважаючи на викладене, повно та всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об'єктивно оцінивши всі наявні у справі докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що постанова в справі про порушення митних правил №1024/50000/15 від 09 грудня 2015 року, складена у повній відповідності з діючим законодавством, в межах строків накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил, передбачених ст. 467 МКУ, а посилання позивача про те, що в його діях відсутній склад правопорушення, передбаченого ст. 485 МКУ повністю спростовуються, оскільки твердження позивача, що у зв'язку з прийняттям відповідачем митної декларації, він не був зобов'язуваний подавати будь - яких інших декларацій, а орган який її прийняв мав самостійно перевірити опис товару, а потім надіслати повідомлення про зміну класифікації товару, повністю спростовується саме типом поданої декларації, оскільки тимчасова декларація зобов'язує подати декларанта додаткову декларацію та надати відповідні документи, проте у визначений законом термін, позивач не звертався до митного органу з додатковою декларацією, у зв'язку з чим, органом Міністерства доходів та зборів було проведено дослідження відповідності коду товару за УКТ ЗЕД, встановивши невідповідність вказаного коду товару, відповідачем було винесено постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення.
Відповідно до ч. 3 ст. 286 Кодексу Адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Враховуючи викладене, оцінивши наведені позивачем доводи на підтвердження заявлених позовних вимог, суд приходить до висновку про відсутність підстав для скасування постанови про адміністративне правопорушення, оскільки постанова винесена уповноваженої особою, яка мала право розглядати справу про адміністративне правопорушення та застосувати адміністративне стягнення, доказів, які мали спростувати факт наявності адміністративного правопорушення та обставин, що виключають адміністративну відповідальність, позивачем в межах розгляду даної справи надано не було, а судом таких обставин не встановлено.
Відповідно до ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України, діючи в межах наданих адміністративному суду повноважень, проаналізувавши наведені доводи з приводу заявлених позовних вимог, оцінивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку, що адміністративний позов ОСОБА_1 до Одеської митниці Державної митної служби України про визнання протиправною та скасування постанови у справі про порушення митних правил є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.
Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 7, 222, 251, 252, 256, 268, 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення, 2, 4, 5, 6, 7, 211, 217, 241, 245, 246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Одеської митниці Державної митної служби України про визнання протиправною та скасування постанови у справі про порушення митних правил.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду через Дніпровський районний суд міста Києва протягом десяти днів з дня складання повного тексту рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст судового рішення складений 15.06.2021 року.
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_2 );
Відповідач - Одеська митниця Державної митної служби України (65078, м. Одеса, вул. Івана та Юрія Лип, буд. 21а; ЄДРПОУ: 43333459).
Суддя -