Справа №:755/9409/21
Провадження №: 2/755/4903/21
"14" червня 2021 р. суддя Дніпровського районного суду м. Києва Виниченко Л.М., вивчивши матеріали цивільної справи за позовом Департаменту патрульної поліції до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди,-
Департамент патрульної поліції звернувся до Дніпровського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди з посиланням на норми Цивільного процесуального кодексу України.
Вивчивши позовну заяву та додані до неї документи встановлено, що у відкритті провадження у цивільній справі слід відмовити з наступних підстав.
Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 4 КАС України публічно-правовий спір - це спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Пунктом 17 ч. 1 ст. 4 КАС України визначено, що публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Відповідно до ч. 4 ст. 5 КАС України суб'єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.
Пунктом 2 частини першої статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
Відповідно до пункту 3 частини другої статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав і обов'язків є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
Згідно ч. 1 ст. 1166 ЦК майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Змістом позовних вимог є стягнення з відповідача на користь позивача майнової шкоди завданої під час несення відповідачем служби у складі екіпажу управління патрульної поліції у розмірі 32 933,33 грн. внаслідок втрати газоаналізатора «Drager Alcotest 6820».
Згідно положення ст. 2 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі», дія цього Закону поширюється на військовослужбовців під час виконання ними обов'язків військової служби, військовозобов'язаних та резервістів під час проходження ними зборів, а також осіб рядового та начальницького складу правоохоронних органів спеціального призначення, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Міністерства внутрішніх справ України, Національної поліції України, сил цивільного захисту, Державної кримінально-виконавчої служби України, Державного бюро розслідувань, співробітників Служби судової охорони.
Статтею 12 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» визначено, що у разі звільнення особи, притягнутої до матеріальної відповідальності, зі служби або у разі, якщо рішення про притягнення до матеріальної відповідальності особи не прийнято до її звільнення зі служби, відшкодування завданої шкоди здійснюється в судовому порядку в разі відмови особи від її добровільного відшкодування або в іншому встановленому законом порядку.
Спірні правовідносини виникли у зв'язку із завданням відповідачем шкоди державі під час проходження ним публічної служби.
У випадку зобов'язання особи, яка перебуває чи перебувала на посаді державної/публічної служби, відшкодувати шкоду або збитки, завдані внаслідок виконання нею службових/посадових обов'язків, перед судом обов'язково постає питання не лише встановлення обсягу завданої шкоди/збитків, а й оцінки правомірності дій такої особи.
Водночас у рамках цивільного процесу суд не може досліджувати та встановлювати правомірність дій, рішень чи бездіяльності службовця або посадовця, оскільки така можливість передбачена лише в адміністративному процесі в силу приписів ст. 19 КАС України, якою охоплюється питання прийняття на публічну службу, її проходження та звільнення.
Згідно з частиною першою статті 59 Закону України «Про Національну поліцію» служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.
Статтею 60 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що проходження служби в поліції регулюється цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Зазначеними нормами права прямо передбачено, що служба у Департаменті патрульної поліції є публічною службою.
У постанові від 27.05.2021 року винесеній у справі № 203/3782/19 предметом розгляду якої було стягнення з відповідача - інспектора Управління патрульної поліції на користь Департаменту патрульної поліції завданої майнової шкоди, Верховний Суд дійшов висновку про те, що вказаний спір підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства як такий, що пов'язаний з питаннями реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, від моменту її прийняття на посаду і до звільнення з публічної служби, зокрема, й питаннями відповідальності за рішення, дії чи бездіяльність на відповідній посаді, що призвели до завдання шкоди/збитків, навіть якщо притягнення її до відповідальності шляхом подання відповідного позову про стягнення такої шкоди/збитків відбувається після її звільнення з державної служби.
Приймаючи постанову у справі, Верховний Суд, серед іншого, посилався на сталу судову практику, а саме висновки зроблені Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 23 січня 2019 року в справі № 825/730/16 (провадження № 11-934апп18) та від 13 лютого 2019 року в справі № 636/93/14-ц (провадження № 14-524цс18).
Також Верховним Судом не було встановлено підстав для відступу від вказаних правових позиції.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
З урахуванням викладеного, враховуючи, що спірні правовідносини виникли з приводу відшкодування збитків, завданих відповідачем державі під час проходження публічної служби, є публічно правовими, спір підлягає розгляду в порядку, передбаченому КАС України, тому у відкритті провадження у справі слід відмовити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України.
Керуючись ст. ст. 2, 19, 186, 260, 261 ЦПК України,-
У відкритті провадження у справі № 755/9409/21 за позовом Департаменту патрульної поліції до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди відмовити.
Роз'яснити позивачу його право звернення з даними позовними вимогами до адміністративного суду.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя