Придніпровський районний суд м.Черкаси
Справа № 711/6581/20
Провадження № 2/711/904/21
03 червня 2021 року Придніпровський районний суд м. Черкаси у складі:
головуючого - судді Скляренко В.М.,
при секретарі Слабко Ю.М.,
за участі
позивачки ОСОБА_1 ,
представника відповідача ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Черкаського державного технологічного університету про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,
ОСОБА_1 звернулася до Придніпровського районного суду м. Черкаси з позовом до Черкаського державного технологічного університету про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
В обґрунтування позову вказує, що наказом № 21-к від 21.01.2019 року вона була звільнена з посади помічника ректора Черкаського державного технологічного університету на підставі п. 5 ч. 1 ст. 40 КЗпП України з формулюванням «у зв'язку із нез'явленням на роботу протягом більше чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності». На даний час вона перебуває на обліку у Службі зайнятості.
Також вказує, що 26.06.2020 року на її картковий банківський рахунок у ПриватБанку від ЧДТУ під назвою банківської операції «Заробітна плата» надійшли грошові кошти у сумі 218 грн. 38 коп., які є недоплаченою при звільненні заробітною платою, а саме, виплатою недоплачених за листопад 2016 року коштів заробітної плати.
Як вбачається із розрахункового листка за листопад 2016 року, при виплаті їй (позивачці) заробітної плати за листопад 2016 року, із її заробітної плати було відраховано 271 грн. 28 коп., однак наказу чи іншого розпорядчого документу, на підставі якого були зроблені вказані відрахування, видано не було і факт їх незаконного утримання був встановлений Управлінням Держпраці у Черкаській області під час інспекційного відвідування у червні 2020 року, про що було видано припис, який добровільно виконаний ЧДТУ шляхом перерахування на її картковий банківський рахунок недоплачених коштів заробітної плати за листопад 2016 року в сумі 218 грн. 38 коп., з вирахуванням податків та загальнообов'язкових платежів.
Оскільки остаточний розрахунок після звільнення з нею (позивачкою) був проведений тільки 26.06.2020 року, то затримка розрахунку при звільненні складає 357 робочих днів.
Розрахунок середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати при звільненні здійснюється відповідно Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100, про що, зокрема, зазначено у підпункті «л» пункту 1 Порядку № 100.
Як зазначено в абз. 3 п. 2 Порядку № 100, у випадку виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, середньомісячна заробітна плата, обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події з якою пов'язана відповідна виплата. Тобто, її середньоденний заробіток має бути визначений виходячи із заробітної плати за два місяці перед звільненням. Проте, вказаний період (два календарні місяці перед звільненням) не може бути взятий для розрахунку її середнього заробітку для виплати за затримку розрахунку при звільненні, оскільки у період з 30.11.2016 року по 21.01.2019 року вона не мала жодного робочого дня і, відповідно, не отримувала заробітну плату. Так: з 30.11.2016 року до 18.04.2018 року вона (позивачка) перебувала у вимушеному прогулі у зв'язку із її незаконним звільненням; з 18.04.2018 року до 01.08.2018 року вона перебувала у вимушеному прогулі через не виконання ЧДТУ рішення суду про поновлення на роботі; з 01.08.2018 року по 03.08.2018 року - перебувала на лікарняному; з 06.08.2018 pоку пo 15.09.2018 року - перебувала у відпустці; з 17.09.2018 року по 21.01.2019 року - перебувала на лікарняному. Тож, визначення середньоденної заробітної плати позивачки має здійснюватись на підставі абз. 4 п. 2 та передостаннього абзацу п. 4) Порядку № 100, тобто виходячи із її посадового окладу, як помічника ректора, який станом на листопад 2016 року (останній місяць нарахування їй заробітної плати) був 3 617 грн. А відтак, відповідно, її середньоденна заробітна плата складає 164 грн. 40 коп. (3 617 грн. : 22 робочі дні).
Згідно з п. 8 Порядку № 100, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.
Тож, виходячи із середньоденної заробітної плати, визначеної з її (позивачки) посадового окладу на дату її фактичної роботи в ЧДТУ, із посадового окладу за листопад 2016 року, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за 357 робочих днів складає 58 690 грн. 80 коп. (164 грн. 40 коп. х 357 робочих днів)
Крім того, вказує, що у період з листопада 2016 року до червня 2020 року в ЧДТУ відбулось підвищення посадових окладів, в тому числі збільшився і посадовий оклад помічника ректора, на посаді якого вона перебувала до звільнення.
Пунктом 10 Порядку № 100 встановлено, що, у випадках підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві, в установі, організації відповідно до актів законодавства, а також за рішеннями, передбаченими в колективних договорах (угодах), яку розрахунковому періоді, так і в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення коригуються на коефіцієнт їх підвищення. Тож, для проведення розрахунку стягнення середньої заробітної плати за час затримки розрахунку при звільненні її (позивачки) середньоденний заробіток, визначений з посадового окладу помічника ректора, станом на листопад 2016 року, має бути скорегований на коефіцієнт підвищення посадового окладу помічника ректора станом на червень 2020 року. Однак, на даний час їй не відомий посадовий оклад помічника ректора, який був у червні 2020 року, оскільки відповідні відомості на її запит з ЧДТУ їй надані не були.
Тому просить стягнути з Черкаського державного технологічного університету на її користь середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні за період з 22.01.2019 року по 25.06.2020 року в сумі 58 690 грн. 80 коп.
Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 21.09.2020 року відкрито провадження по справі та визначено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання. Сторонам встановлено строк для подачі заяв по суті справи.
20.10.2020 року представником відповідача - Черкаського державного технологічного університету - адвокатом Гарбазей Д.О. був надісланий на адресу суду відзив на позовну заяву, в якому він просить відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог. Наданий відзив на позовну заяву обґрунтований наступним.
Відповідно до ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власникам уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити неоспорювану ним суму. Таким чином, КЗпП України встановлює чіткий порядок дій, як роботодавця, так працівника, у випадку звільнення останнього.
В даному випадку позивачка ОСОБА_3 в останній свій робочий день перебувала на лікарняному та була звільнена з роботи на підставі п. 5 ч. 1 ст. 40 КЗпП України - не з'явлення на роботу протягом більш як чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності. В той же час, грошові кошти в сумі 271 грн. 28 коп. за вирахуванням податків та загальнообов'язкових платежів (218 грн. 38 коп.) є грошовими коштами, що були стягнуті з ОСОБА_1 за день прогулу - 10.10.2016 року.
Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 18.04.2018 року по справі 712/14523/16-ц, залишеним без змін постановою апеляційного суду Черкаської області від 17.07.2018 року, звільнення ОСОБА_1 , на підставі п. 4 ч 1 ст. 40 КЗпП України, визнано незаконним. При цьому жодне з наведених рішень не містить висновків суду про визнання 10.10.2016 року робочим днем для позивачки ОСОБА_3 .
Таким чином, на день звільнення позивачки, а саме, 21.01.2019 року, необхідно було погодити з останньою наявність підстав та порядок сплати заробітної плати за 10.10.2016 року в сумі 271 грн. 28 коп. Враховуючи це, 22.01.2019 року на адресу позивачки був направлений рекомендований лист з повідомленням про вручення з проханням прибути до ЧДТУ для отримання трудової книжки та проведення повного розрахунку. Однак, вказаний лист 25.02.2019 року повернувся назад до ЧДТУ з відміткою Укрпошти «причина повернення: за закінченням встановленого строку зберігання».
Враховуючи викладене вище, Черкаський державний технологічний університет вважає, що ними було вжито всіх заходів щодо здійснення повного розрахунку з позивачкою ОСОБА_1 , а не отримання нею листа з пропозицією прибути до ЧДТУ для розрахунку і не подання вимоги про розрахунок в порядку ст. 116 КЗпП України, позбавляє останню підстав посилатися на порушення відповідачем вимог чинного законодавства. Відтак, як наслідок, відсутні підстави для застосування положень ст. 117 КЗпП України щодо стягнення з відповідача середнього заробітку за не проведення з позивачкою повного розрахунку при звільненні.
Також вказує, що Черкаський державний технологічний університет не погоджується і із розрахунком середнього заробітку за час не проведення повного розрахунку при звільненні, який позивачкою зазначений в розмірі 58 690 грн. 80 коп. При цьому, представник відповідача вказує, що непоодинокими є випадки, коли працівник за наявності спору з роботодавцем щодо розміру належних при звільненні незначних сум, тривалий час не звертається до суду, а у позовній заяві зазначає мінімальну суму простроченої роботодавцем заборгованості, яку, на думку позивача, суд точно стягне у повному обсязі. Проте, метою таких дій працівника є не стягнення заборгованості з роботодавця, а стягнення з нього у повному обсязі відшкодування в розмірі середнього заробітку, тобто без будь-якого зменшення розміру останнього. Вказане є наслідком застосування підходу щодо неможливості суду зменшити розмір відшкодування, визначений, виходячи з середнього заробітку.
Відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення із ним розрахунку з боку роботодавця.
Так, розмір простроченої заборгованості ЧДТУ перед ОСОБА_1 становив 271 грн. 28 коп. з відрахуванням податків там загальнообов'язкових платежів. Період прострочення становив 357 робочих днів. При цьому, в день звільнення, 21.01.2019 року, позивачка ОСОБА_1 не працювала і станом на день подання позову, 19.09.2020 року, до ЧДТУ з вимогою про повний розрахунок в порядку ст. 116 КЗпП України не зверталася, а звернулась зі скаргою до Управління Держпраці в Черкаській області щодо порушення ЧДТУ порядку проведення з нею повного розрахунку при звільненні.
Відповідач позбавлений чинним законодавством можливості без звернення колишнього працівника, рішення суду чи припису Управління Держпраці в Черкаській області нарахувати і виплатити грошові кошти.
Також представник ЧДТУ в наданому відзиві наголошує, що своєчасно невиплачені ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 271 грн. 28 коп. є 1/20 від заробітної плати, що підлягали виплаті позивачці у жовтні 2016 року (271 грн. 28 коп. - заробітна плата за один робочий день, а в жовтні 2016 року було 20 робочих днів). Хоча таке стягнення відбулося в листопаді 2016 року, проте підставою був коригуючий табель за жовтень 2016 року, де 10.10.2016 року зазначений, як прогул. Відповідно, сума стягнення є оплатою праці за один робочий день жовтня 2016 року.
Натомість позивачка вимагає стягнути із ЧДТУ середній заробіток в сумі 58690 грн. 80 коп., що у 216 раз перевищує суму заборгованості ЧДТУ перед позивачкою та не є співмірним із майновою втратою працівника, враховуючи що така майнова втрата відбулася в 2016 році, а стягнення середнього заробітку відбувається із розрахунку окладу помічника ректора за червень 2020 року.
Відповідно, на думку ЧДТУ, у разі визнання вимоги ОСОБА_1 обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню, належною сумою до стягнення середнього заробітку за час не проведення повного розрахунку при звільненні є 1/20 від суми, розрахованої позивачкою, тобто 2934 грн. 54 коп. (58690 грн. 80 коп. : 20 = 2934 грн. 54 коп.)
А тому, просить відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позову до ЧДТУ про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
17.03.2021 року позивачкою ОСОБА_1 був поданий до суду уточнений (остаточний) розрахунок суми позовних вимог, відповідно до якого середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 22.01.2019 року по 25.06.2020 року складає 111 428 грн. 66 коп., виходячи з її середньоденної заробітної плати в розмірі 312 грн. 13 коп. (312 грн. 13 коп. х 357 робочих днів).
19.03.2021 року позивачкою ОСОБА_1 була подана до суду заява про зменшення позовних вимог, в якій вона просить суд стягнути з Черкаського державного технологічного університету на її користь середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні з урахуванням принципу співмірності в загальній сумі 11 142 грн., що складає 10 % від загальної суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
01.04.2021 року в.о. ректора Черкаського державного технологічного університету Гончаровим А.В. був надісланий відзив, що надійшов на адресу суду 05.04.2021 року, на уточнені позовні вимоги та на заяву про зменшення позовних вимог, в якому він просить відмовити ОСОБА_1 в задоволенні її позовних вимог. Відповідно до наданого відзиву, відповідач вважає, що, у разі визнання вимоги ОСОБА_1 обґрунтованою і такою, що підлягає до задоволення, належною сумою стягнення середнього заробітку за час не проведення повного розрахунку при звільненні є 1/20 частина від суми, розрахованої позивачкою, тобто 5 571 грн. 43 коп., але при цьому і дана сума у 5 571 грн. 43 коп. перевищує розмір утриманих грошових коштів більше, ніж у 20 разів. Окрім того, зазначає, що наведена позивачкою ОСОБА_1 пропорційність в 1/10 від середнього заробітку не є пропорційною і нею не наведено жодних аргументів, якими вона керувалась, визначаючи саме таке співвідношення.
Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 15.04.2021 року закрито підготовче провадження по справі та призначено справу до судового розгляду по суті з повідомленням учасників справи.
В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 зменшені позовні вимоги підтримала та просила суд стягнути з Черкаського державного технологічного університету на її користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в загальній сумі 11 142 грн., що складає 10% від загальної суми заборгованості за час затримки розрахунку при звільненні, оскільки вважає, що таке стягнення буде справедливим.
В судовому засіданні представник відповідача Черкаського державного технологічного університету - адвокат Гарбазей Д.О. просив відмовити в задоволенні позову з підстав, викладених в письмових відзивах на позовну заяву та на уточнені та зменшені позовні вимоги.
Заслухавши пояснення позивачки ОСОБА_1 , представника відповідача - адвоката Гарбазея Д.О., дослідивши письмові матеріали справи, суд приходить до висновку про задоволення позову, виходячи із наступних підстав.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно зі статтею 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках
Відповідно до положень ст. ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
В судовому засіданні встановлено, що позивачка ОСОБА_1 з 20.10.2015 року працювала на посаді помічника ректора Черкаського державного технологічного університету.
Наказом Черкаського державного технологічного університету № 21-к від 21.01.2019 року, за підписом в.о. ректора ОСОБА_4 , позивачка ОСОБА_1 була звільнена з посади помічника ректора ЧДТУ на підставі п. 5 ч. 1 ст. 40 КЗпП України за не з'явлення на роботі протягом більш як чотирьох місяців підряд (з 17.09.2018 року) внаслідок тимчасової непрацездатності, що стверджується відповідним наказом (а.с. 39).
Даним наказом про звільнення позивачки ОСОБА_1 була передбачена виплата компенсації за 50 календарних днів невикористаної відпустки, виплата якої була проведена в січні 2019 року, що стверджується розрахунковим листом за січень 2019 року №131992 (а.с. 106).
Також в судовому засіданні встановлено, що згідно розрахункової відомості за листопад 2016 року, на підставі коригуючого табеля обліку робочого часу за жовтень 2016 року (в якому 10.10.2016 року відображено як прогул, а. с. 44), з позивачки ОСОБА_1 було утримано 271 грн. 28 коп. за жовтень 2016 року (а.с. 11, 45, 66).
Однак, у червні 2020 року, під час інспекційного відвідування Черкаського державного технологічного університету Управлінням Держпраці у Черкаській області, були виявлені порушення трудового законодавства, зокрема, встановлено факт неправомірності утримання із заробітної плати позивачки ОСОБА_1 грошових коштів в сумі 271 грн. 28 коп., оскільки таке утримання не відповідає вимогам ст. 127 КЗпП України та ст. 26 Закону України «Про оплату праці» та було внесено припис від 22.06.2020 року № ЧК 279/365/АВ/П про усунення виявлених порушень (а.с. 53-55).
Таким чином, був встановлений та підтверджений факт, що на день звільнення позивачки ОСОБА_1 їй не була здійснена виплата всіх сум, що належали їй до виплати Черкаським державним технологічним університетом.
25.06.2020 року на виконання вказаного припису Управління Держпраці у Черкаській області від 22.06.2020 року № ЧК 279/365/АВ/П, ректором Черкаського державного технологічного університету Григор О.О. винесено наказ № 195-к, яким визначено позивачці ОСОБА_1 , помічнику ректора університету 10.10.2016 року - вважати робочим днем та нарахувати заробітну плату за один робочий день - 10.10.2016 року в розмірі 271 грн. 28 коп. (а.с. 64). Вказані кошти з вирахуванням податків та загальнообов'язкових платежів складали 218 грн. 38 коп. та 26.06.2020 року були зараховані на картковий рахунок позивачки ОСОБА_1 , відритий в АТ КБ «ПриватБанк», що стверджується випискою з даного рахунку за період з 26.06.2020 по 27.06.2020 року (а.с. 13).
Таким чином, оскільки остаточний розрахунок після звільнення позивачки ОСОБА_1 з нею був проведений лише 26.06.2020 року, то затримка розрахунку при звільненні складає 357 робочих днів.
Вказані обставини відповідачем не заперечувалися.
Відповідно до ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП України.
Статтею 116 КЗпП України встановлено, що відповідач повинен був у день звільнення ОСОБА_1 виплатити всі належні їй суми, а в разі спору про розмір цих сум виплатити не оспорювану нею суму, однак цього не зробив.
Відповідно до ст. 55 Конституції України та ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (ст. 5 ЦПК України).
Відповідно до статті 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
Статтею 4 КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з КЗпП України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.
Відносини, які виникають між працівником і роботодавцем із приводу оплати праці, у тому числі й у зв'язку з порушенням строків виплати заробітної плати, регулюються трудовим законодавством, а саме: КЗпП України; Законом України: «Про оплату праці».
Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначається цим Кодексом, Законом України «Про оплату праці» та інш. нормативно-правовими актами (ст. 94 КЗпП України).
Як передбачено ст. 116 згаданого Кодексу, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівнику при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити неоспорювану ним суму.
В разі не виплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору (ст. 117 КЗпП).
Крім того, відповідно до п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» - установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини.
Всупереч вимогам ст. 81 ЦПК відповідачем не надано суду ніяких доказів того, що в порушенні прав позивачки ОСОБА_1 на своєчасне отримання при звільненні всіх належних їй виплат відсутня вина відповідача.
При цьому суд вважає, що доводи відповідача про відсутність у нього можливості без звернення колишнього працівника, рішення суду чи припису управління Держпраці в Черкаській області нарахувати і виплатити грошові кошти є необґрунтованими та такими, що не виключають відповідальності роботодавця.
Також суд вважає безпідставними доводи відповідача про те, що повний розрахунок із позивачкою ОСОБА_1 не був проведений не з вини відповідача, оскільки позивачка, яка не працювала в останній робочий день, листом ЧДТУ повідомлялася про необхідність прибуття до Університету для проведення повного розрахунку, однак такий лист повернувся не отриманим за закінченням терміну зберігання. При цьому, суд враховує, що такий лист не був отриманий позивачкою ОСОБА_1 оскільки вона продовжувала перебувати на лікарняному до 22.01.2020 року, що стверджується листком непрацездатності (а.с. 38).
Крім того, зазначені обставини не перешкоджали відповідачу здійснити такий розрахунок із позивачкою по інших сумах, які підлягали до виплати при звільненні останньої. Зокрема, згідно наказу ЧДТУ №21-к від 21.01.2019 року до виплати позивачці підлягала, в тому числі і компенсація за 50 календарних днів невикористаної щорічної відпустки (а.с. 39), і така компенсація була виплачена позивачці в січні 2019 року, а також були виплачені лікарніні. Вказане стверджується розрахунковим листом за січень 2019 року (а.с. 106).
До того ж, спірна сума - 271 грн. 28 коп., на яку не був проведений розрахунок із позивачкою, була утримана саме відповідачем - ЧДТУ із заробітної плати позивачки у листопаді 2016 року на підставі коригуючого табелю, і вона була виплачена (відшкодована) позивачці лише на підставі припису про усунення виявлених порушень №ЧК 279/365/АВ/П, виданого 22.06.2020 року Державною службою України з питань праці, на підставі якого відповідачем і був винесений наказ №195-к від 25.06.2020 року про нарахування ОСОБА_1 заробітної плати за один робочий день - 10.10.2016 року в розмірі 271 грн. 28 коп. (а.с. 53-55, 64). Зазначене вказує на наявність спору між сторонами щодо виплати позивачці вищевказаної суми, який був врегульований тільки після здійснення відповідної перевірки Державною службою України з питань праці та винесення Припису. Тому сам факт нез'явлення позивачки до бухгалтерії ЧДТУ (на лист від 21.01.2019 року) не міг вплинути на проведення вищевказаної виплати.
Таким чином, враховуючи, що відповідачем - Черкаським державним технологічним університетом своєчасно не було проведено розрахунок із позивачкою ОСОБА_1 і такий розрахунок був проведений лише 26.06.2020 року, вимоги позивачки про стягнення з відповідача на її користь середнього заробітку за період затримки розрахунку при звільненні є законними та підлягають до задоволення.
Період затримки повного розрахунку при звільненні з позивачкою ОСОБА_1 складає 357 робочих днів (враховуючи п'ятиденний робочий тиждень), з 22.01.2019 року по 25.06.2020 року включно (26.06.2020 року проведений остаточний розрахунок), що не заперечується і самим відповідачем, до стягнення з відповідача - Черкаського державного технологічного університету на користь позивачки ОСОБА_1 підлягає середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні за вказаний вище період.
Що стосується розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, який підлягає до стягнення із відповідача на користь позивачки, то суд зазначає наступне.
Як зазначено в абз. 3 п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ № 100 від 08.02.1995 року (в редакції чинній на момент звільнення позивачки), у випадку виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, середньомісячна заробітна плата, обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події з якою пов'язана відповідна виплата.
Відповідно до абз. 4 п. 2 вищезгаданого Порядку, якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.
В свою чергу, останнім абзацом пункту 4 вищевказаного Порядку визначено, що в інших випадках, коли нарахування проводяться виходячи із середньої заробітної плати, працівник не мав заробітку, не з вини працівника, розрахунки проводяться виходячи з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу.
Відповідно до п. 10 вищевказаного Порядку, у випадку підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві, в установі, організації відповідно до актів законодавства, а також за рішеннями, передбаченими в колективних договорах (угодах), як у розрахунковому періоді, так і в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення коригуються на коефіцієнт їх підвищення.
Оскільки позивачка ОСОБА_1 в останні два місяці, які передували її звільненню, а також в попередні два місяці не працювала, а перебувала на лікарняному в зв'язку з чим не отримувала заробітну плату, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем, відповідно визначення її середньоденної заробітної плати необхідно здійснювати виходячи із посадового окладу помічника ректора станом на день її звільнення, який має бути скоригований на коефіцієнт підвищення посадового окладу помічника ректора станом на червень 2020 року (на день проведення виплати).
Як вбачається із матеріалів справи посадовий оклад помічника ректора на день звільнення позивачки ОСОБА_1 складав 5377 грн., а кількість робочих днів в ЧДТУ у листопаді-грудні 2018 року складала 41 день (у листопаді - 22 дні, у грудні - 19 днів). Відповідно середньоденна заробітна плата позивачки складала 262 грн. 29 коп., виходячи із розрахунку: 5377 грн. х 2 : 41 день = 262 грн. 29 коп.
Також із матеріалів справи вбачається, що посадовий оклад помічника ректора у період затримки розрахунку при звільненні позивачки збільшився з 5377 грн. до 6416 грн., тобто збільшився на 1,19.
Таким чином середньоденна заробітна плата позивачки ОСОБА_1 має бути скоригована на коефіцієнт підвищення заробітної плати, який складає 1,19. Відповідно скоригована середньоденна заробітна сплата позивачки складає 312 грн. 13 коп., виходячи із розрахунку: 262 грн. 29 коп. х 1,19 = 312 грн. 13 коп.
Виходячи із середньоденної заробітної плати позивачки - 312 грн. 13 коп. та періоду затримки розрахунку - 357 днів, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні позивачки складає 111 428 грн. 66 коп.
При цьому суд враховує і висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 29.06.2019 року у справі №716/9584/15-ц та від 17.03.2020 року у справі №569/6583/16-ц про те, що з урахуванням принципів співмірності суд може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 177 КЗпП, і що таке зменшення має залежити від розміру недоплаченої суми. Відповідно до стягнення із відповідача - ЧДТУ на користь позивачки ОСОБА_1 має підлягати сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в значно меншому розмірі, ніж первісно просила позивачка, та який би відповідав принципам співмірності.
Враховуючи що сама позивачка, із врахуванням вищезгаданих висновків Верховного Суду, зменшила свої позовні вимоги та просила стягнути із відповідача на її користь 1/10 частину від вище розрахованої суми середнього заробітку за час затримки розрахунку, а саме просила стягнути з відповідача на її користь 11 142 грн., і вказана сума, на думку суду, відповідає принципам розумності, справедливості, співмірності, тому приходить до висновку про задоволення позову ОСОБА_1 та стягнення із відповідача - ЧДТУ на користь позивачки середнього заробітку за час затримки розрахунку саме в розмірі 11 142 грн.
Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача - Черкаського державного технологічного університету на користь позивачки ОСОБА_1 сплачений нею при подачі позову до суду судовий збір в розмірі 840 грн. 80 коп.
На підставі викладеного вище та керуючись Конституцією України, Законом України «Про оплату праці», ст. ст. 3, 4, 94, 115, 116, 117, 233, 238, 237-1 КЗпП України, Постановою Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.12.1999 року «Про застосування судами законодавства про оплату праці», правовими позиціями ВСУ, рішенням КСУ № від 15.10.2013 року № 9- рп/2013, Законом України «Про судовий збір», ст. ст. 4, 11, 81, 141, 259, 354 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Черкаського державного технологічного університету про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні - задовольнити.
Стягнути із Черкаського державного технологічного університету (код ЄДРПОУ 05390336, юридична адреса: бул. Шевченка, 460, м. Черкаси, 18006) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в загальній сумі 11142 грн. та судовий збір в розмірі 840 грн. 80 коп.
Рішення суду може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду на протязі тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.
Повний текст рішення складений 14.06.2021 року.
Головуючий: В.М. Скляренко