14 червня 2021 року
м. Київ
справа № 440/5005/20
адміністративне провадження № К/9901/19317/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Усенко Є.А.,
суддів: Гімона М.М., Гусака М.Б.,
розглянув матеріали касаційної скарги Головного управління ДПС у Полтавській області (далі - ГУ ДПС) на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 14.12.2020 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 24.03.2021 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ГУ ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 14.12.2020, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 24.03.2021, позов задоволено: визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС від 06.03.2018 року №92718-13 та від 15.03.2019 року №0014025-55-1620.
24.05.2021 ГУ ДПС подало до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на вище зазначені судові рішення.
Основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є, зокрема забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом (частина третя статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України).
Згідно з частиною першою статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
Згідно з пунктом 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального провадження) крім випадків якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Відповідно до пункту 6 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Пунктом 20 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.
При вирішенні питання, чи підпадає ця справа під критерії визначення справи незначної складності, береться до уваги характер спірних правовідносин, зокрема те, що загальна сума податкових зобов'язань, визначених у податкових повідомленнях-рішеннях, які є предметом оскарження у цій справі, становить 40 042,35 грн., що менше 100 прожиткових мінімумів для працездатних осіб і що згідно з пунктом 6 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України є самостійною підставою для класифікації справи як справи незначної складності.
Та обставина, що справа розглянута судом першої інстанції за правилами загального позовного провадження, не змінює її характер як справи незначної складності, оскільки такий її характер визначено нормою пункту 6 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України.
Доводів про наявність виключних обставин, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, ГУ ДПС у касаційній скарзі не зазначає, судовою колегією такі обставини також не встановлені.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись пунктом 6 частини шостої статті 12, статтями 248, 328, пунктом 1 частини першої 333 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 14.12.2020 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 24.03.2021.
Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити скаржнику, а копію касаційної скарги залишити в суді касаційної інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
СуддіЄ.А. Усенко М.М. Гімон М.Б. Гусак