14 червня 2021 року
Київ
справа №9901/233/21
адміністративне провадження №П/9901/233/21
Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Гімона М.М., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Президента України Зеленського Володимира Олександровича про визнання протиправним і нечинним указу,
9 червня 2021 року до Верховного Суду як суду першої інстанції надійшла позовна заява ОСОБА_1 (громадянин Російської Федерації, адреса: АДРЕСА_1 ) (далі - позивач, ОСОБА_1 ), подана представником - адвокатом Ореховським Миколою Леонідовичем (01054, м. Київ, вул. Івана Франка, 42, оф.24).
У позовній заяві заявлено вимоги: визнати протиправним та нечинним Указ Президента України від 21 травня 2021 року №203/2021 Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 14 травня 2021 року «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» в частині введення в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 14 травня 2021 року «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», а саме пункту 659 Додатку N01, відповідно до якого застосовано санкції до ОСОБА_1 .
Відповідно до частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу;
Перевіривши матеріали позовної заяви встановлено, що її подано з порушенням норм статті 160 КАС України.
Відповідно до частини третьої статті 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Частина восьма статті 160 КАС України також передбачає, що якщо позовна заява подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення позивача від сплати судового збору.
Позивач посилається на те, що він звільнений від сплати судового збору за подання цього позову на підставі пункту 13 частини першої статті 5 Закону України від 8 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» (далі - Закон № 3674-VI), на підтвердження чого надав копію посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_1 .
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 лютого 2020 року у справі №545/1149/17 зазначила, що вирішуючи питання про стягнення судового збору з особи, яка має статус учасника бойових дій (прирівняної до нього особи), для правильного застосування норм пункту 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI суд має враховувати предмет та підстави позову; перевіряти чи стосується така справа захисту прав цих осіб з урахуванням положень статтей 12, 22 Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Подібну правову позицію щодо застосування та тлумачення пункту 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 9 жовтня 2019 року у справі № 9901/311/19 (провадження № 11-795заі19) та постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 490/8128/17 (провадження № К/9901/166/18, К/9901/30220/18).
Посилання заявника на висновки, які викладені у постанові Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 572/2088/17, є безпідставними з огляду на таке.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30 січня 2019 року у справі № 755/10947/17 вказала, що незалежно від того чи перераховані усі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступила Велика Палата Верховного Суду, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду.
Враховуючи, що у постанові від 12 лютого 2020 року у справі №545/1149/17 Велика Палата Верховного Суду підтримала висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 9 жовтня 2019 року у справі № 9901/311/19 (провадження № 11-795заі19) та постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 490/8128/17 (провадження № К/9901/166/18, К/9901/30220/18), висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 27 червня 2018 року у справі № 572/2088/17 не є релевантними.
Перелік пільг учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, визначені у статті 12 Закону № 3551-XII. Серед них немає права на звернення до суду зі звільненням від сплати судового збору з вимогами, подібними до тих, з якими позивач звернувся у цій справі.
Суд не вбачає підстав вважати, що оскаржуваний указ відповідача зачіпає порядок, обсяг соціальні гарантії чи будь-яким іншим чином стосується соціального і правового захисту ветеранів війни, а тому посилання позивача на пункт 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI як на підставу для звільнення від сплати судового збору за подання позову, є незмістовними.
У постанові від 20 січня 2021 року у справі № 9901/258/20 (провадження №11-331заі20) Велика Палата Верховного Суду також висловила подібний підхід до застосування і тлумачення пункту 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI. Підстави для відступу від висновків Великої Палати Верховного Суду відсутні.
Підпунктом 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону № 3674-VI встановлено, що ставка судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Частиною першою статті 4 Закону № 3674-VI встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до статті 7 Закону України від 15 грудня 2020 року № 1082-IX "Про Державний бюджет України на 2021 рік" розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 1 січня 2021 року складає 2270 гривень.
Згідно з частиною другою статті 169 КАС України якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Враховуючи, що у позовній заяві заявлено одну вимогу немайнового характеру, судовий збір має бути сплачений в сумі 908 грн (2270 грн х 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб).
Судовий збір за подання позову до Верховного Суду сплачується шляхом внесення або перерахування коштів за реквізитами:
Отримувач коштів - ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102
Код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37993783
Банк отримувача - Казначейство України (ЕАП)
Номер рахунку отримувача (стандарт IBAN) - UA288999980313151207000026007
Код класифікації доходів бюджету - 22030102
Найменування податку, збору, платежу - Судовий збір (Верховний Суд, 055)
Символ звітності банку - 207
Призначення платежу - *;101;__________(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом ___________ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), ВЕРХОВНИЙ СУД (назва відповідного касаційного суду, де розглядається справа, або Велика Палата Верховного Суду), номер справи, у якій сплачується судовий збір.
Крім того, статтею 160 КАС України встановлені вимоги щодо змісту позовної заяви. Зокрема, згідно з пунктами 4, 5, 9, 10 частини п'ятої статті 160 Кодексу в позовній заяві зазначаються: зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень - обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача; відомості про застосування оскаржуваного нормативно-правового акта до позивача або належність позивача до суб'єктів правовідносин, у яких застосовується або буде застосовано цей акт.
Під змістом позовних вимог розуміється, зокрема, визначення способу захисту свого права, свободи чи інтересу, який має формулюватися максимально чітко і зрозуміло, а тому, особа, звертаючись до суду із позовною заявою, повинна чітко зазначити рішення (дії чи бездіяльність) суб'єкта владних повноважень, що порушили її право, та повинна вказати спосіб захисту свого порушеного права.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Відповідно до пункту 18 частини першої статті 4 КАС України нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб'єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування.
Індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк (пункт 19 частини першої статті 4 КАС України).
Особливості провадження у справах щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності, зокрема Президента України, встановлені статтею 266 КАС України, відповідно до частини четвертої якої Верховний Суд за наслідками розгляду таких адміністративних справ може:
1) визнати акт Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України протиправним та нечинним повністю або в окремій його частині;
2) визнати дії чи бездіяльність Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України протиправними, зобов'язати Верховну Раду України, Президента України, Вищу раду правосуддя, Вищу кваліфікаційну комісію суддів України вчинити певні дії;
3) застосувати інші наслідки протиправності таких рішень, дій чи бездіяльності, визначені статтею 245 цього Кодексу.
Частиною другою статті 245 КАС України встановлено повноваження суду у разі задоволення позову, серед яких передбачено можливість прийняти рішення про визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень, а також про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень тощо.
Встановлені статтями 5, 245, 266 КАС України способи захисту порушеного права не є вичерпними. Разом з тим, деякі із встановлених способів захисту порушеного права носять обмежений характер і не можуть бути застосовані при виникненні будь-якого спору у сфері публічних правовідносин. Цим способам повинні відповідати і позовні вимоги особи, яка звертається до адміністративного суду.
Так, визнанню протиправним нормативно-правового акта чи окремих його положень кореспондує спосіб захисту права у вигляді визнання його нечинним. При цьому внаслідок прийняття судом такого рішення відповідний акт втрачає свою чинність з моменту набрання законної сили цим рішенням. Натомість визнанню протиправним індивідуального акта чи окремих його положень кореспондує спосіб захисту права у вигляді його скасування. У такому випадку внаслідок прийняття судом такого рішення відповідний акт втрачає свою чинність з моменту його прийняття.
Наведене позивачем обґрунтування позову зводиться до протиправності Указу №203/2021, яким введено в дію рішення РНБО. При цьому він вважає, що рішення РНБО не містить конкретизації як підстав для застосування персональних санкцій до позивача, так і самих санкцій, які до нього застосовані.
За своїм змістом Указ № 203/2021 є індивідуальним актом. Водночас способом захисту свого порушеного права, позивач обрав визнання його протиправним і нечинним в частині введення в дію Рішення РНБО «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», а саме пункту 659 Додатку N01, відповідно до якого застосовано санкції до ОСОБА_1 . Жодних аргументів на користь того, що всупереч приписів статті 5 КАС України належним способом захисту прав позивача у даному випадку має бути визнання індивідуального акту нечинним у позові не наведено. Не містить позов і доводів стосовно того, що позивач вважає Указ № 203/2021 нормативно-правовим актом. Таким чином, має місце неузгодженість між предметом позову та обраним позивачем способом захисту порушеного права, яка потребує уточнень.
Позовні вимоги мають бути сформульовані відповідно до встановлених законом способів захисту порушених прав (свобод, законного інтересу), в межах яких, як це встановлено частиною другою статті 9 КАС України, суд і розглядає позовну заяву.
Отже, позовні вимоги в позовній заяві повинні відповідати критерію чіткості, відображати конкретну позицію позивача в адміністративному спорі, в тому числі і в частині обраного ним способу захисту порушеного права.
При цьому, позивачем заявлено клопотання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, що також узгоджується із частиною другою статті 266 КАС України.
Відповідно до частини першої статті 260 КАС України питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Згідно з частиною третьою статті 262 КАС України підготовче засідання при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження не проводиться.
Отже, саме на етапі відкриття провадження у справі, крім іншого, має бути з'ясовано і питання правильності обрання позивачем способу захисту порушеного права, і питання кола учасників справи.
Відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 160 КАС України в позовній заяві зазначаються повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України); реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв'язку, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти;
Позивач, визначаючи коло учасників справи, не зазначив ідентифікаційні коди юридичних осіб в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України).
Частиною першою статті 169 КАС України передбачено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Оскільки позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених КАС України, таку позовну заяву слід залишити без руху та надати позивачеві десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення зазначених вище недоліків шляхом надання уточненої позовної заяви, зміст якої має усувати недоліки, викладені в цій ухвалі, а також надання платіжного документа про оплату судового збору за подання позовної заяви у розмірі, встановленому Законом № 3674-VI.
Керуючись статтями 160, 161, 169, 171 КАС України,
Позовну заяву ОСОБА_1 залишити без руху.
Надати позивачеві десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення виявлених недоліків.
Роз'яснити ОСОБА_1 , що у разі, якщо недоліки позовної заяви не буде усунуто в зазначений строк, позовна заява повертається позивачеві.
Роз'яснити, що відповідно до пункту 3 Розділу VI "Прикінцеві положення" КАС України, у редакції Закону України від 18 червня 2020 року №731-ІХ, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
Суддя М.М. Гімон