15 червня 2021 рокуЛьвівСправа № 300/1349/20 пров. № А/857/6084/21
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Заверухи О.Б.,
суддів Большакової О.О., Ніколіна В.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на додаткове рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Пнівської сільської ради, Пасічнянської сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування рішень та зобов'язання до вчинення дій,-
суддя (судді) в суді першої інстанції - Панікар І.В.,
час ухвалення рішення - не зазначено,
місце ухвалення рішення - м. Івано-Франківськ,
дата складання повного тексту рішення - не зазначено,
18 червня 2020 року ОСОБА_1 звернулася в суд з адміністративним позовом до Пнівської сільської ради, Пасічнянської сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області, в якому просила: визнати протиправним та скасувати рішення Пнівської сільської ради від 15 листопада 2019 року № 41-36/19 «Про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для передачі у власність земельної ділянки АДРЕСА_1 , урочище « ІНФОРМАЦІЯ_1 », Пнівської сільської ради для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 0,0579 га громадянці ОСОБА_2 , жительці АДРЕСА_2 »; визнати протиправним та скасувати рішення Пнівської сільської ради від 15 листопада 2019 року № 45-36/19 «Про відмову у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для передачі у власність земельної ділянки № НОМЕР_1 с. Пнів, урочище « ІНФОРМАЦІЯ_1 », Пнівської сільської ради для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 0,0600 га громадянці ОСОБА_1 , жительці АДРЕСА_3 »; визнати бездіяльність Пасічнянської сільської ради протиправною та зобов'язати Пасічнянську сільську раду надати ОСОБА_1 , жительці АДРЕСА_3 , дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для передачі у власність земельної ділянки в с. Пнів, урочище «Квадрати», Надвірнянського району Івано-Франківської області, для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 0,0600 га; стягнути з Пасічнянської сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області моральну шкоду в розмірі 5000,00 грн.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25 січня 2021 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Пнівської сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області від 15 листопада 2019 року за № 45-36/19 «Про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для передачі у власність» в частині відмови громадянці ОСОБА_1 , жительці с. Пнів у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки № НОМЕР_1 для передачі у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 0,0597 га в с. Пнів, урочище «Квадрати» Пнівської сільської ради Надвірнянського району, Івано-Франківської області. Зобов'язано Пасічнянську сільську раду Надвірнянського району Івано-Франківської області надати ОСОБА_1 дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 0,0597 га в с. Пнів, урочище «Квадрати» Пнівської сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області для ведення особистого селянського господарства. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Додатковим рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2021 року стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Пасічнянської сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області на користь ОСОБА_1 сплачені судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6400,00 грн. У стягненні решти судових витрат на професійну правничу допомогу відмовлено.
Додаткове рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що розмір понесених витрат позивачем на професійну правничу допомогу у справі № 300/1349/20 є непропорційним до виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); обсягу наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; часу, витраченого адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), а тому слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Пасічнянської сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області сплачені судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6400 грн.
Не погодившись з прийнятим додатковим рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати оскаржуване додаткове рішення та прийняти нове, яким вимоги про стягнення судових витрат задовольнити повністю.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржуване додаткове рішення є незаконним та необґрунтованим, прийняте з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, зазначає, що до ухвалення рішення у справі адвокат Госедло О.Д. надав всі підтверджуючі документи щодо понесених судових витрат, зокрема, договір про надання правничої допомоги, акт приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) та квитанції до прибуткового касового ордера. При цьому, клопотань від відповідача про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу не подано.
Суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи(в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін(у порядку письмового провадження) (п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України).
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід задовольнити повністю з наступних підстав.
Приймаючи оскаржуване додаткове рішення суд першої інстанції прийшов до висновку про непропорційність розміру понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу.
Однак, колегія суддів не погоджується з обґрунтованістю такого висновку суду першої інстанції з наступних підстав.
Частинами першою та другою статті 16 КАС України визначено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно із ч. 1 та ч. 3 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Приписами ст. 30 Закону України від 05 травня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (ч. 1 ст. 72 КАС України).
За правилами оцінки доказів, встановлених ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 03 листопада 2020 року у справі № 1.380.2019.002189.
При вирішенні даного питання, колегія суддів враховує правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 (№11-562ас18) про те, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Також, згідно Рішення ЄСПЛ у справі East/West Alliance Limited проти України заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачем надано: договір № 27 про надання правничої допомоги від 27 березня 2019 року; акт № 10 приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 11 листопада 2020 року; квитанції до прибуткового ордера від 20 січня 2020 року № 118, від 22 липня 2020 року № 139, від 01 жовтня 2020 року № 144 та від 11 листопада 2020 року № 145(том 1 а.с.50-51, 176-177).
Згідно акту № 10 приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 11 листопада 2020 року, вартість послуг витрат на правничу допомогу становить 19600,00 грн, у тому числі: зустріч, надання консультацій щодо подання позовної заяви до суду - 1 год. (800,00 грн), збирання, вивчення та правовий аналіз доказів по справі в кількості 22 докази, які зазначені як додатки до позовної заяви - 2,5 год. (2000,00 грн), складання трьох адвокатських запитів та їх направлення до Пасічнянської ОТГ, з розрахунку: 1 запит 0,20 год., 1*0,20 год =1 год. (800,00 грн), пошук, вивчення та правовий аналіз судової практики в аналогічних спорах - 2 год. (1600,00 грн), підготовка, складання адміністративного позову та додатків до нього - 8 год. (6400,00 грн), представлення інтересів в суді, з розрахунку: 1 судове засідання 2,5 год. - 2000,00 грн, 4*2000 грн (8000,00 грн).
У відповідності до квитанцій до прибуткового касового ордера від 20 січня 2020 року № 118, від 22 липня 2020 року № 139, від 01 жовтня 2020 року № 144 та від 11 листопада 2020 року № 145 позивач сплатила адвокату за надання правової допомоги 19600,00 грн.
Матеріалами справи підтверджується, що в межах даної справи до суду подано адміністративний позов, який складено на 14 аркушах та підписано адвокатом Госедло О.Д.; додатки до позову на 38-ох аркушах; клопотання про відкладення розгляду справи (том 1 а.с.2-54,200). Розгляд даної справи було проведено в порядку загального позовного провадження. Згідно з протоколами судових засідань, адвокат брав участь у судових засіданнях 31 серпня 2020 року 20 хв., 01 жовтня 2020 року 45 хв., 19 жовтня 2020 року 1 год 36 хв., 12 листопада 2020 року 1 год., 22 грудня 2020 року 30 хв., 25 січня 2021 року 2 год. (том 1 а.с.77-78,110-111,142-144,178-180,221-222, том 2 а.с.11-12).
Згідно із ч. 6 ст. 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до ч. 7 ст. 134 КАС України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
При цьому, колегія суддів зазначає, що впродовж судового розгляду справи клопотань від відповідача або від третьої особи про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу до суду подано не було, як і не було доведено неспівмірність таких витрат.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що з урахуванням складності справи та наданих позивачем доказів понесення витрат на правничу допомогу, вартість послуг адвоката є співмірними виконаним адвокатом роботам (наданим послугам), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, відповідно до умов № 27 про надання правничої допомоги від 27 березня 2019 року є обґрунтованою.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що на користь позивача слід стягнути документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 19600,00 грн, оскільки такі відповідають наявним у справі доказам.
Колегія суддів також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Також згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи та допущено порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання про стягнення судових витрат, що відповідно до частини 1 статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування додаткового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення.
Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, п. 2 ч. 1 ст. 315, ст. 317, ч. 1 ст. 321, ст. 322, ст. 325 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити повністю.
Додаткове рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2021 року у справі № 300/1349/20 - скасувати та прийняти нову постанову, якою заяву ОСОБА_1 про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу задовольнити повністю.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Пасічнянської сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області (код ЄДРПОУ 04354686, вул. Софії Галечко, 127, с. Пасічна, Надвірнянський район, Івано-Франківська область, 78432) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_4 ) сплачені судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 19600,00 грн (дев'ятнадцять тисяч шістсот гривень).
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя О. Б. Заверуха
судді О. О. Большакова
В. В. Ніколін
Повне судове рішення складено 15 червня 2021 року.