15 червня 2021 рокуЛьвівСправа № 300/1349/20 пров. № А/857/6078/21
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Заверухи О.Б.,
суддів Большакової О.О., Ніколіна В.В.,
за участю секретаря судового засідання Квітовської Ю.С.,
розглянувши у судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25 січня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Пнівської сільської ради, Пасічнянської сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування рішень та зобов'язання до вчинення дій,-
суддя (судді) в суді першої інстанції - Панікар І.В.,
час ухвалення рішення - 15:53:37,
місце ухвалення рішення - м. Івано-Франківськ,
дата складання повного тексту рішення - 01 лютого 2021 року,
18 червня 2020 року ОСОБА_1 звернулася в суд з адміністративним позовом до Пнівської сільської ради, Пасічнянської сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області, в якому просила: визнати протиправним та скасувати рішення Пнівської сільської ради від 15 листопада 2019 року № 41-36/19 «Про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для передачі у власність земельної ділянки АДРЕСА_1 , урочище « ІНФОРМАЦІЯ_1 », Пнівської сільської ради для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 0,0579 га громадянці ОСОБА_2 , жительці АДРЕСА_2 »; визнати протиправним та скасувати рішення Пнівської сільської ради від 15 листопада 2019 року № 45-36/19 «Про відмову у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для передачі у власність земельної ділянки № НОМЕР_1 с. Пнів, урочище « ІНФОРМАЦІЯ_1 », Пнівської сільської ради для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 0,0600 га громадянці ОСОБА_1 , жительці АДРЕСА_3 »; визнати бездіяльність Пасічнянської сільської ради протиправною та зобов'язати Пасічнянську сільську раду надати ОСОБА_1 , жительці АДРЕСА_3 , дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для передачі у власність земельної ділянки в с. Пнів, урочище «Квадрати», Надвірнянського району Івано-Франківської області, для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 0,0600 га; стягнути з Пасічнянської сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області моральну шкоду в розмірі 5000,00 грн.
На обґрунтування позовних вимог зазначає, що 15 листопада 2019 року рішенням ХХХVІ сесії Пнівської сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області від 15 листопада 2019 року № 45-36/19, за наслідками розгляду заяви щодо надання їй дозволу на виготовлення проекту землеустрою для відведення земельної ділянки в аспекті рішення Надвірнянського районного суду від 21 травня 2018 року по справі № 300/1349/20, останній відмовлено у наданні такого дозволу. Підставою для відмови відповідача слугував факт перебування зазначеної земельної ділянки в користуванні гр. ОСОБА_2 . Зазначає, що право користування цією земельною ділянкою за гр. ОСОБА_2 в Державному реєстрі речових прав не зареєстровано, відтак, відсутні підстави вважати, що земельна ділянка знаходиться в її користуванні. Окрім того, вказує на те, що ця земельна ділянка перебуває у користуванні гр. ОСОБА_1 та обліковується за нею в погосподарських книгах Пнівської сільської ради, за що остання сплачує земельний податок. Однак, не зважаючи на вказані факти, Пнівська сільська рада 15 листопада 2019 року в черговий раз відмовила в наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою. Водночас, рішенням ХХХVІ сесії Пнівської сільської ради від 15 листопада 2019 року № 41-36/19 на спірну земельну ділянку надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_3 для подальшої передачі у власність для ведення селянського господарства. У 2019 році Пнівська сільська рада Надвірнянського району Івано-Франківської області увійшла до складу об'єднаної територіальної громади села Пасічна Надвірнянського району, куди позивач повторно зверталася в березні 2020 року з аналогічним зверненням, однак жодної відповіді за його наслідками не отримала.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25 січня 2021 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Пнівської сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області від 15 листопада 2019 року за № 45-36/19 «Про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для передачі у власність» в частині відмови громадянці ОСОБА_1 , жительці с. Пнів у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки № НОМЕР_1 для передачі у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 0,0597 га в с. Пнів, урочище « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Пнівської сільської ради Надвірнянського району, Івано-Франківської області. Зобов'язано Пасічнянську сільську раду Надвірнянського району Івано-Франківської області надати ОСОБА_1 дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 0,0597 га в с. Пнів, урочище «Квадрати» Пнівської сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області для ведення особистого селянського господарства. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що обставин, які визначені ч. 7 ст. 118 ЗК України стосовно заяв ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в обох випадках не існувало, тому і підстав для відмови у наданні такого дозволу вказаним громадянам у Пнівської сільської ради не було. Отже, рішення Пнівської сільської ради від 15 листопада 2019 року № 41-36/19 «Про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для передачі у власність земельної ділянки АДРЕСА_1 , урочище « ІНФОРМАЦІЯ_1 », Пнівської сільської ради для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 0,0579 га громадянці ОСОБА_2 , жительці АДРЕСА_2 » прийняте правомірно. Проте, рішення Пнівської сільської ради від 15 листопада 2019 року № 45-36/19 «Про відмову у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для передачі у власність земельної ділянки № НОМЕР_1 с. Пнів, урочище « ІНФОРМАЦІЯ_1 », Пнівської сільської ради для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 0,0600 га громадянці ОСОБА_1 , жительці АДРЕСА_3 » є неправомірним. Тому, є підстави зобов'язати Пасічнянську сільську раду Надвірнянського району Івано-Франківської області надати ОСОБА_1 дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 0,0597 га. в с. Пнів, урочище « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Пнівської сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області для ведення особистого селянського господарства. Разом з тим, з урахуванням активних дій відповідача щодо надання письмової відповіді на звернення ОСОБА_1 від 13 лютого 2020 року, в якому останній виклав свою позицію щодо обставин зазначених в зверненні, зокрема, в аспекті відсутності необхідності прийняття повторно рішення по питанню, яке вже вирішене в минулому - бездіяльність Пнівської сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області відсутня.
Не погодившись з прийнятим рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати оскаржуване рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог та прийняти нове, яким адміністративний позов задовольнити повністю.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, прийняте з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, зазначає, що ОСОБА_2 вдруге звернулася з заявою про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для передачі у власність, а тому враховуючи те, що рішення Пнівської сільської ради від 30 березня 2017 року № 0314/17 про надання дозволу ОСОБА_2 на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для передачі у власність, було скасоване, підстав приймати ще одне додаткове рішення не було. Судом першої інстанції не враховано те, що Пасічнянська сільська рада не розглянула заяву ОСОБА_1 від 13 лютого 2020 року. Оскільки Пасічнянська сільська рада є правонаступником Пнівської сільської ради, то наявна бездіяльність, яка полягала у нерозгляді заяви протягом періоду з грудня 2018 року до грудня 2019 року. Також, в період з лютого 2017 року по червень 2020 року позивач не може реалізувати своє право на отримання земельної ділянки, що принижує честь і гідність позивача, яка переживає негативні емоції, душевні страждання, а тому вважає що вимоги про стягнення моральної шкоди є правомірними.
Особи, які беруть участь у справі в судове засідання не прибули, хоча належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду, а тому у відповідності до ч. 4 ст. 229, ч. 2 ст. 313 КАС України розгляд справи проведено у їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Рішення в частині задоволення позовних вимог не оскаржене, тому відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України в апеляційному порядку не переглядається.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції, рішенням Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 21 травня 2018 року у справі № 348/1369/17 позов ОСОБА_1 до Пнівської сільської ради, третя особа: ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування рішення сесії і зобов'язання вчинити дії - задоволено. Визнано незаконним та скасовано частково рішення сесії Пнівської сільської ради від 30 березня 2017 року № 0314/17 про надання дозволу ОСОБА_2 , жительці АДРЕСА_2 на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для передачі у власність, в частині передачі земельної ділянки АДРЕСА_4 , урочище « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Пнівської сільської ради, для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 0,0579 га. Зобов'язано Пнівську сільську раду розглянути на сесії заяву про надання дозволу ОСОБА_1 , жительці АДРЕСА_3 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, в частині передачі земельної ділянки АДРЕСА_4 , урочище « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Пнівської сільської ради, для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 0,0579 га (т.1, а.с.20-23).
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01 листопада 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, а рішення Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 21 травня 2018 року у справі № 348/1369/17 - без змін (т.1, а.с.24-28).
15 листопада 2019 року на ХХХVI сесії Пнівської сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області розглянуто рішення Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 21 травня 2018 року у справі № 348/1369/17, про що прийнято рішення № 45-36/19 «Про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для передачі у власність», яким відмовлено громадянці ОСОБА_1 , жительці АДРЕСА_3 у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки № НОМЕР_1 для передачі у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 0,0600 га. в с. Пнів, урочище «Квадрати» Пнівської сільської ради Надвірнянського району, Івано-Франківської області, оскільки земельна ділянка орієнтовною площею 0,0579 в с. Пнів, урочище « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Пнівської сільської ради знаходиться в користуванні ОСОБА_2 , жительки АДРЕСА_2 та погодження на вилучення земельної ділянки з її користування вона не надавала (а.с.18).
Також, 15 листопада 2019 року на ХХХVI сесії Пнівської сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області розглянуто заяву ОСОБА_2 від 12 листопада 2019 року, про що прийнято рішення № 41-36/19 «Про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яка передається у власність», яким ОСОБА_2 надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яка передається у власність, а саме земельна ділянка АДРЕСА_3 , для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 0,0579 га (а.с.17).
13 лютого 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Пасічнянської сільської ради із заявою про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,0600 га. в с.Пнів, урочище « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Пнівської сільської ради для ведення особистого селянського господарства (т.1, а.с.33).
Листом від 12 березня 2020 року за № Д-90/02.2-19 Пасічнянська сільська рада повідомила позивача, що 15 листопада 2019 року Пнівською сільською радою прийнято рішення № 45-36/19 про відмову у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,0600 га в с. Пнів, урочище « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Пнівської сільської ради для ведення особистого селянського господарства (а.с.36).
Приймаюче оскаржуване рішення суд першої інстанції прийшов до висновку про обгрунтованість позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування рішення від 15 листопада 2019 року за № 45-36/19 та зобов'язання надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність. Щодо решти позовних вимог, то такі є безпідставними.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Щодо позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення Пнівської сільської ради від 15 листопада 2019 року № 41-36/19 «Про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для передачі у власність земельної ділянки АДРЕСА_1 , урочище « ІНФОРМАЦІЯ_1 », Пнівської сільської ради для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 0,0579 га гр. ОСОБА_2 , жительці АДРЕСА_2 », то колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.
Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Згідно із ч. 10 та ч. 11 ст. 118 Земельного кодексу України відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду. У разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку.
У вищевказаній статті визначено вичерпний перелік підстав відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
З матеріалів справи слідує, що ОСОБА_2 подано до Пнівської сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області заяву від 12 листопада 2019 року про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для передачі її у власність та долучений до неї кадастровий план земельної ділянки(том 1 а.с.212-214)
Як встановлено судом першої інстанції ОСОБА_2 до вищевказаної заяви подано всі необхідні документи, передбачені Земельним кодексом України.
Оскільки, обставини, які визначені ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України стосовно заяви ОСОБА_2 були відсутні, то і підстав для відмови у наданні такого дозволу ОСОБА_2 у Пнівської сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області не було.
При цьому, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що у постановах від 21 березня 2018 року(справа № 536/233/16-ц), 24 квітня 2018 року (справа № 401/2400/16-ц), 30 травня 2018 року (справа № 826/5737/16), 19 червня 2018 року (справа № 922/864/17) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність чи користування, а відмова особі в наданні земельної ділянки, яка висловлена шляхом відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо її відведення, сама по собі не є порушенням цивільного права цієї особи за відсутності обставин, які свідчать про наявність у неї або інших заінтересованих осіб відповідного речового права щодо такої земельної ділянки.
Проект відведення земельної ділянки не визначений законом як підстава набуття права на земельну ділянку і не є правовстановлюючим документом.
Якщо особа звертається до відповідного органу з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, за результатами розгляду якого цей орган приймає відповідне рішення, то в цих правовідносинах відповідач реалізує свої контрольні функції у сфері управління діяльністю.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відсутні підстави для визнання протиправним та скасування рішення № 41-36/19 «Про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яка передається у власність», яким ОСОБА_2 надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яка передається у власність, а саме земельна ділянка АДРЕСА_3 , для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 0,0579 га.
Щодо позовних вимог про визнання бездіяльності Пасічнянської сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області протиправною, то колегія суддів зазначає наступне.
На обгрунтування такої бездіяльності позивачем зазначено, що Пасічнянська сільська рада Надвірнянського району Івано-Франківської області не розглянула заяву ОСОБА_1 від 13 лютого 2020 року щодо надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,0600 га. в с. Пнів, урочище «Квадрати» Пнівської сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області для ведення особистого селянського господарства (том 1 а.с.33-35).
Проте, з матеріалів справи слідує, що на вказану заяву позивача, відповідач 12 березня 2020 року надав відповідь за № Д-90/02.2-19, в якій зазначив за змістом якої поінформував його про те, що дане питання вже вирішене рішенням сесії Пнівської сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області від 15 листопада 2019 року за № 45-36/19 (том 1 а.с.36).
Відповідно до постанови Верховного Суду від 17 квітня 2019 по справі № 342/158/17 як протиправну бездіяльність суб'єкта владних повноважень треба розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу/його посадової особи, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов'язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб'єкта владних повноважень, були об'єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені
Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов'язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов'язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Значення мають юридичний зміст, значимість, тривалість та межі бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що з урахуванням активних дій відповідача щодо надання письмової відповіді на звернення ОСОБА_1 від 13 лютого 2020 року, в якому останній виклав свою позицію щодо обставин зазначених в даному зверненні, зокрема, в аспекті відсутності необхідності прийняття повторно рішення по питанню, яке вже вирішене в минулому - бездіяльність відсутня. При цьому, як вірно зазначено судом першої інстанції, буде очевидно невиправданим дотримання встановленого законом порядку щодо проведення процедури та прийняття рішення по предмету, щодо якого вже прийняте рішення, і виключно у спосіб оскарження такого рішення, права та інтереси особи можуть бути захищеними в належний спосіб.
Щодо позовних вимог про стягнення з Пасічнянської сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області моральної шкоди в розмірі 5000,00 грн, то колегія суддів зазначає наступне.
Положеннями ст. 56 Конституції України гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної чи моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Відповідно до ч. 5 ст. 21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб'єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.
Згідно із ч. 1 ст. 23 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права.
Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Частиною 3 ст. 23 ЦК України встановлено, що моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Фактичною підставою для застосування відповідальності на підставі ст. 1167 ЦК України є наявність у діях особи складу цивільного правопорушення, елементами якого є шкода, протиправна поведінка та причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою. Відсутність хоча б одного з цих же елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.
Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків. Причинний зв'язок як елемент цивільного правопорушення виражає зв'язок протиправної поведінки та шкоди, що настала, при якому протиправність є причиною, а шкода наслідком.
З огляду на зазначене, колегія суддів приходить до висновку про те, що вимоги про стягнення моральної шкоди з Пасічнянської сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області на користь ОСОБА_1 моральної шкоди в розмірі 5000,00 грн є безпідставними.
Колегія суддів також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Також згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Відповідно до частини другої статті шостої Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.
Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 310, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ч. 1 ст. 321, ст. 322, ст. 325 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25 січня 2021 року у справі № 300/1349/20 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя О. Б. Заверуха
судді О. О. Большакова
В. В. Ніколін
Повне судове рішення складено 15 червня 2021 року.