Суддя Глібко О. В.
Справа № 644/6036/20
Провадження № 2/644/101/21
15.06.2021
15 червня 2021 року м. Харків
Орджонікідзевський районний суд м. Харкова у складі:
Головуючого судді - Глібко О.В.,
за участю секретаря судових засідань - Книшенко А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні Орджонікідзевського районного суду м. Харкова цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Позивач АТ Комерційний банк «Приватбанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому зазначає, що відповідачка відповідно до укладеного договору № DNH4КS35110063 від 13.06.2006 року отримала кредит у розмірі 10154,36 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмір 25,08 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача вказав, що відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом у Умовами надання кредиту фізичним особам «Розстрочка» складає між нею і банком договір, про що свідчить підпис відповідача у заяві. Відповідно до умов договору погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати, позичальник повинен надавати банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати згідно умов. У порушення ст. ст. 526, 527, 530 ЦК України та умов договору відповідач зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав. Відповідач станом на 28.07.2020 року має заборгованість 184291,42 грн., яка складається: 10154,36 грн. - заборгованість за кредитом; 84296,48 -заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 89840,58 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором. Від цієї суми віднімається сума, яка була задоволена судовим наказом Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 27.01.2009 року з відповідача ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк», яка складала 23545,38 грн., з яких: 10154,36 грн.- заборгованість за кредитом; 8377,61 грн.- заборгованість по процентам за користування кредитом; 3654,11 грн.- пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором; 250 грн.- штраф (фіксована частина); 1109,30 грн. - штраф (процентна складова), різниця становить 162105,34 грн., яка складається з: 75918,87 грн.- заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 86186,47 грн.-пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором.
Ухвалою суду від 04.09.2020 року позовна заява була прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі, справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, подав письмову заяву з проханням розглядати справу без участі представника АТ КБ «ПриватБанк».
Відповідачка ОСОБА_1 та її представник адвокат Грибовод В. надали відзив на позовну заяву, в якому зазначили, що посилання позивача на Умови та правила , як складову кредитного договору та підставу для нарахування та стягнення відсотків не мають законних підстав, отже, на їх думку відсотки та неустойка нараховані незаконно. Крім того вважають, що позивач пропустив строк позовної давності для звернення до суду з відповідним позовом, оскільки минуло більше трьох років від останнього платежу по даному кредитному договору.
04.01.2021 року засобами поштового зв'язку від представника ОСОБА_1 - адвоката Грибовода В.В. надійшли додаткові пояснення, в яких останній зазначив, що позивач вже скористався правом на судовий захист, пред'явивши вимогу до ОСОБА_1 раніше, в зв'язку з чим слід відмовити у задоволенні позову. Справу просить розглянути без участі відповідача та її представника.
Суд, дослідивши матеріали справи, прийшов до наступного.
Судом встановлено, що 13.06.2006 року між позивачем та відповідачкою було укладено договір № DNH4КS35110063 від 13.06.2006 року, згідно якого ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 10154,36 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмір 25,08 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.
Відповідно до умов договору погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати, позичальник повинен надавати банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати згідно умов.
У порушення ст. ст. 526, 527, 530 ЦК України та умов договору відповідач зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконувала.
Згідно копії судового наказу, виданого Орджонікідзевським районним судом м. Харкова від 27.01.2009 року з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» була стягнута заборгованість в розмірі 23545,38 грн., з яких: 10154,36 грн.- заборгованість за кредитом; 8377,61 грн.- заборгованість по процентам за користування кредитом; 3654,11 грн.- пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором; 250 грн.- штраф (фіксована частина); 1109,30 грн. - штраф (процентна складова).
Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із частиною першою статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни.
Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред'явлення до позичальника вимог згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.
Наявність судового рішення про дострокове задоволення вимог кредитора щодо всієї суми заборгованості, яке боржник виконав не в повному обсязі, не є підставою для нарахування процентів та пені за кредитним договором, який у цій частині змінений кредитором, що засвідчено в судовому рішенні.
Якщо за рішенням про стягнення кредитної заборгованості чи звернення стягнення на предмет застави заборгованість за кредитним договором указана в такому рішенні у повному обсязі, кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов'язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, а не у вигляді стягнення процентів.
АТ КБ «ПриватБанк» використав право вимоги дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України та пені за порушення умов договору, звернувшись у січні 2009 року до суду із заявою про видачу судового наказу про примусове стягнення цих коштів у судовому порядку з боржника ОСОБА_1 .
Такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов'язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом, а також неустойки, із чим погодився й суд, який задовольнив позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк».
Статтею 1050 ЦК України передбачено, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
За змістом частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи викладене, а також правові висновки у подібних спірних правовідносинах, які містяться у постановах ВП ВС від 31.10.2018 № 202/4494/16-ц (14-318цс18), 28.03.2018 № 444/9519/12 (14-10 цс 18), 04.07.2018 № 310/11534/13-ц (14-154цс18), 18.09.2019 року № 387/1133/15-ц, суд доходить висновку, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.
Права та інтереси кредитодавця у даному випадку забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Проте, зважаючи на те, що матеріали справи не містять даних про те, чи виконувалось боржником судове рішення від 27.01.2009 про стягнення заборгованості, суд позбавлений можливості встановити, чи мало місце прострочення з боку боржника виконання грошового зобов'язання, якщо так, то з якого часу та на яку суму заборгованості.
Суд враховує також правову позицію Верховного Суду у справі №175/4753/15-ц, де суд зазначив, що після закінчення строку дії кредитного договору проценти та пеня не нараховуються.
Отже, кредитодавець має право нараховувати передбачені договором проценти лише впродовж строку дії кредитного договору або до звернення кредитора до суду з вимогою про дострокове стягнення заборгованості, після спливу такого строку нарахування відсотків є безпідставним.
Відповідачем заявлено клопотання про застосування до позовних вимог строків позовної давності. Відповідач вказує, що позивач пропустив строк позовної давності для звернення до суду з відповідним позовом, оскільки минуло більше трьох років від останнього платежу по даному кредитному договору.
Відповідно до ст. 256 ЦК позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (ч.4 ст.267 ЦК).
Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, проте за результатами розгляду даної справи суд прийшов до висновку про відмову в позові.
Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові по справі №369/6892/15 від 22 травня 2018 року зазначила, що виходячи з вимог статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропущення, наведених позивачем.
Таким чином, з урахуванням вищевикладеного та вказаних норм закону, які регулюють спірні правовідносини, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України не підлягають відшкодуванню понесені позивачем витрати по сплаті судового збору у разі відмови у позові.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 12, 95, 141, 252, 256, 259, 263-265 ЦПК України , суд, -
У задоволені позовних вимог акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Харківського апеляційного суду.
У відповідності до п. 15.5 ч.1 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціювання Єдиної судової інформаційно телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст судового рішення складено 15.06.2021 року.
Головуючий - суддя: Глібко О.В.