справа № 208/3286/20
№ провадження 2/208/482/21
Іменем України
21 квітня 2021 р. м. Кам'янське
Заводський районний суд міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області в складі:
Головуючого, судді - Івченко Т.П.
За участю:
секретаря судового засідання - Корнієнко К.Є.,
Позивача - ОСОБА_1 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні у місті Кам'янське Дніпропетровської області в цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, Служба у справах дітей Кам'янської міської ради «про визначення місця проживання дитини»,-
встановив:
1.Позиція позивача.
У травні 2020 року до провадження Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області надійшов зазначений позов, але згодом позовні вимоги були зменшені, за якими позивач - ОСОБА_1 , просив суд:
- визначити місцем проживання, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Кам'янське, з батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ;
- стягнути з відповідача всі судові витрати.
В обґрунтування позовної заяви зазначає, що 16 лютого 2008 року між позивачем, ОСОБА_4 , та відповідачем, ОСОБА_2 , був укладений шлюб, від шлюбу народилося двоє дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Діти зареєстровані і проживають разом з позивачем. Спільне життя з Відповідачем не склалося. До дня припинення подружніх стосунків, позивач, відповідач та їх діти проживали однією сім'єю за адресою реєстрації: АДРЕСА_1 . Право власності на цю квартиру зареєстровано за позивачем на підставі договору купівлі-продажу від 04.08.1999 p., з початку січня 2020 року відповідач зібрала свої речі і пішла з квартири. Місце свого проживання вона не повідомляє нікому. Позивач постійно мешкає разом з дітьми за місцем реєстрації. Відповідач тим часом створила нову сім'ю, постійно проживає з іншим чоловіком за невідомим місцем проживання. Участі в утриманні дітей відповідач не приймає, всі витрати, пов'язані з утриманням та розвитком дітей відповідач поклала виключно на позивача. Ці обставини підтверджуються тим, що на підставі заяви позивача, Заводським районним судом м. Дніпродзержинська, виданий 01.04,2020 року судовий наказ про стягнення аліментів з ОСОБА_2 на утримання двох дітей: ОСОБА_3 та ОСОБА_5 . На підставі судового наказу від 01.04.2020 р. у справі № 208/2034/20 і заяви про відкриття виконавчого провадження, державним виконавцем Заводського відділу державної виконавчої служби у м. Кам'янське Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Максютенко A.M. 14.05.2020 p. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження про стягнення аліментів з матері дітей ОСОБА_2 . Зі свого боку позивач жодним чином не перешкоджає відповідачці спілкуватися з дітьми, але відповідач, після того як покинула дітей, номер телефону старшого сина ОСОБА_6 внесла до чорного списку неблагонадійних дзвінків а згодом стала міняти номери телефонів, тому у дітей не має можливості вільно спілкуватися з матір'ю. Від виконання батьківських обов'язків мати самоусунулася, утриманням, вихованням та спілкуванням з дітьми не займається. Синам, ОСОБА_5 , якому на час звернення до суду виповнилось 16 років, а в теперішній час він вже досяг повноліття, ОСОБА_3 на час подачі позову виповнилось 5 років 9 місяців а в теперішній час йому вже 6 років і 8 місяців. Діти постійно висловлюють своє добровільне бажання проживати тільки з позивачем, виявляють виключно за своєї ініціативи. До теперішнього часу відповідач не дійшла з позивачем згоди щодо місця проживання дітей. Позивач вважає, що в інтересах дітей проживати саме з ним а не з матір'ю. Позивач працює фізичною особою - підприємцем, тому має час відводити молодшого сина до дитячого садочку, перевіряти домашні завдання старшого сина, який навчається у Кам'янському вищому професійному училище на денного відділення, він має бажання та достатньо часу займатися з дітьми вечорами, гуляти та іншим чином піклуватися про них, має самостійний достатній дохід, яким може у повному обсязі створити всі необхідні умови для проживання та нормального розвитку дітей, задовольнити гармонійний розвиток їх особистості в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості. В той же час Відповідач нехтує вихованням синів та не бажає забезпечити їм нормальні комфортні умови для їх проживання. Починаючи з початку лютого 2020 року відповідач лише інколи дзвонила молодшому сину, щоб поспілкуватися з ним в телефонному режимі. Номер мобільного телефону старшого сина відповідач розмістила у чорному списку і заблокувала всі його дзвінки. Мати дітей не забезпечує дітей одягом, необхідними для їх розвитку речами, не надає кошти на їх утримання, вона жодного разу не здійснила поповнення їх телефонних рахунків. Таким чином, позивач вважає, що проживання дітей разом з ним відповідає їх інтересам, він має можливість забезпечити їм належні умови проживання, повною мірою займатися вихованням дітей, чого відповідач забезпечити не бажає. Разом з тим, позивач не чинитиме перешкод для спілкування відповідача з дітьми і готовий сприяти тому, щоб діти через розлучення батьків не були позбавлення піклування матері. Тому просить суд задовольнити уточнені позовні вимоги, а саме вирішити питання про визначення місця проживання молодшого сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 разом з ним.
2. Позиція відповідача.
Відповідач ОСОБА_2 про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, згідно з вимогами ст.130 ЦПК України, про причини неявки суду не повідомила, судові повістки - виклик направлені відповідачу на останню відому суду адресу і в силу ст.131 ЦПК України вважається доставленою, на підставі ст. 223 ЦПК України суд вважає причини неявки відповідача неповажною, є достатньо матеріалів про права та відносини сторін, потрібність дачі особистих пояснень відповідачами відсутня, що дозволило суду за згодою позивача, згідно вимог ст. 280 ЦПК України, ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
3. Заяви (клопотання) учасників справи.
Позивач ОСОБА_1 надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позов зі зменшеними позовними вимогами підтримує у повному обсязі та не заперечує проти заочного розгляду справи без участі відповідача на підставі наявних у справі доказів.
Відповідач ОСОБА_2 про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, згідно з вимогами ст.130 ЦПК України, про причини неявки суду не повідомила, судові повістки - виклик направлені відповідачу на останню відому суду адресу і в силу ст.131 ЦПК України вважається доставленою, на підставі ст. 223 ЦПК України суд вважає причини неявки відповідача неповажною.
Третя особа, Служба у справах дітей Кам'янської міської ради, в особі начальника Пелипас Г. подали заяву про розгляд справи без участі їх представника.
4. Процесуальні питання пов'язанні з розглядом справи.
В травні 2020 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, Служба у справах дітей Кам'янської міської ради «про визначення місця проживання дитини», відповідно до позовних вимог, позивач прохає:
- визначити місце проживання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженця міста Кам'янське та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Кам'янське, з їх батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ;
- всі судові витрати, які складаються з витрат на оплату судового збору, у розмір 840,80 гривень, та можливих сум судового збору за подачу апеляційної і касаційної скарг. У визначеному розмірі Закону України «Про судовий збір», покласти на відповідача - ОСОБА_2 .
Провадження по справі відкрито на підставі ухвали судді Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області Сушковою Л.І. від 14 серпня 2020 року, в порядку загального позовного провадження та призначено підготовчий розгляд ( а.с. 32).
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу справи між суддями 27 жовтня 2020 року проведено повторний автоматизований розподіл судової справи на підставі звільнення відповідно до рішення Вищої ради правосуддя від 17 вересня 2020 року № 2643/0/15-20 ОСОБА_8 з посади судді Заводського районного суд міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області, справу передано судді Івченко Т.П. (а.с. 54)
07 грудня 2020 року Заступником начальника служби у правах дітей Кам'янської міської ради Вєтровою М. подано клопотання про долучення висновку органу опіку та піклування виконавчого комітету Кам'янської міської ради від 04.12.2020 року № 8 вих-20/875 (а.с..62-64)
25 січня 2021 року Заступником начальника служби у правах дітей Кам'янської міської ради Вєтровою М. подано клопотання про розгляд справи без участі представника органу опіку та піклування виконавчого комітету Кам'янської міської ради, з урахуванням висновку та інтересів дітей (а.с.73).
28 січня 2021 року позивачем ОСОБА_1 подано клопотання про долучення доказ до матеріалів справи (а.с. 74-78).
28 січня 2021 року позивачем ОСОБА_1 подано заяву про зменшення позовних вимог, а саме просить суд:
- визначити місце проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Кам'янське, з його батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ;
- всі судові витрати, які складаються з витрат на оплату судового збору, у розмір 840,80 гривень, та можливих сум судового збору за подачу апеляційної і касаційної скарг. У визначеному розмірі Закону України «Про судовий збір», покласти на відповідача - ОСОБА_2 . (а.с. 79-80).
28 січня 2021 року позивачем ОСОБА_1 подано клопотання про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , адреса постійного проживання: АДРЕСА_1 , до участі у справ в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача (а.с. 81-82).
25 лютого 2021 року клопотання про залучення в якості третьої особи ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , відкликано позивачем ОСОБА_1
25 лютого 2021 року позивачем ОСОБА_1 подано клопотання про закриття підготовчого судового засідання та виклик відповідача ОСОБА_2 через оголошення через офіційний сайт (а.с-87).
25 лютого 2021 року позивачем ОСОБА_1 подано клопотання про залишення частини позовних вимог без розгляду, виклавши позовні вимоги в наступній редакції:
- визначити місце проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Кам'янське, з його батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ;
- всі судові витрати, які складаються з витрат на оплату судового збору, у розмір 840,80 гривень, та можливих сум судового збору за подачу апеляційної і касаційної скарг. У визначеному розмірі Закону України «Про судовий збір», покласти на відповідача - ОСОБА_2 (а.с. 88-89).
25 лютого 2021 року позивачем ОСОБА_1 подано клопотання про виклик свідків:
- ОСОБА_5 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 (а.с. 90-91).
25 лютого 2021 року позивачем ОСОБА_1 подано клопотання про залучення доказів до матеріалів справи (а.с. 92-93).
21 квітня 2021 року у підготовчому судовому засіданні позивач ОСОБА_1 надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позов підтримує у повному обсязі та не заперечує проти розгляду справи по суті без участі відповідача на підставі наданих доказів (а.с.126).
Відповідач ОСОБА_2 про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, згідно з вимогами ст.130 ЦПК України, про причини неявки суду не повідомила, судові повістки - виклик направлені відповідачу на останню відому суду адресу і в силу ст.131 ЦПК України вважається доставленою, на підставі ст. 223 ЦПК України суд вважає причини неявки відповідача неповажною.
Третя особа, Служба у справах дітей Кам'янської міської ради, в особі начальника Пелипас Г. подали заяву про розгляд справи без їх участі.
Відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи, що дозволило суду вважати за необхідне визнати його неявку з неповажних причин, провести заочний розгляд справи, розглянути справу на підставі наявних у справі доказів.
У відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
5. Фактичні обставини встановлені судом.
Як встановлено судом, сторони перебували у зареєстрованому шлюбі 16 лютого 2008 року у Дніпровському відділі реєстрації актів цивільного стану Дніпродзержинського міського управління юстиції у Дніпропетровської ласті, про що зроблено актовий запис № 39 (а.с.10).
Від шлюбу мають двох синів: ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджено копією повторного свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого 21.01.2020 року Дніпровським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Дніпродзержинського міського управління юстиції у Дніпропетровській області та актовим записом № 653 (а.с. 5) та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджено копією повторного свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , виданого 21.01.2020 року Дніпровським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Дніпродзержинського міського управління юстиції у Дніпропетровській області та актовим записом № 827 (а.с. 6).
Заводським районним судом м. Дніпродзержинська, був виданий 01.04.2020 року судовий наказ про стягнення аліментів з відповідача, ОСОБА_2 на утримання двох дітей: ОСОБА_3 та ОСОБА_5 на користь позивача ОСОБА_1 у розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку (доходу), щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 30.03.2020 року і до повноліття дітей (а.с.7).
На підставі судового наказу № 208/2034/20 від 01.04.2020 р. та заяви про відкриття виконавчого провадження, державним виконавцем Заводського відділу державної виконавчої служби у м. Кам'янське Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Максютенко A.M., 14.05.2020 p. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 62083992 про стягнення аліментів з відповідача ОСОБА_2 (а.с.8)
Відповідач ОСОБА_13 має заборгованість зі сплати аліментів станом на 14.05.2020 року у розмірі 9837,00 грн, що підтверджується розрахунком заборгованості виданим державним виконавцем Заводського відділу державної виконавчої служби у м. Кам'янське Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Максютенко A.M. (а.с.9) а згідно довідки № 8/40827 від 06.11.2020 року за період з 30.03.2020 по 31.10.2020 р. нараховано заборгованість у розмірі 24113,00 грн. (а.с.77).
Діти ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстровані і проживають разом з позивачем ОСОБА_1 однією сім'єю за адресою реєстрації: АДРЕСА_1 ., що підтверджено:
довідкою № 3/2081 від 03.02.2020 року про реєстрацію та склад сім'ї (а.с.11);
актом про проживання № 106 від 28.02.2020 року виданим Комунальним підприємством Кам'янської міської ради «Управляюча компанія по обслуговуванню житлового фонду» (а.с. 12);
актом обстеження житлових умов виданим 26.02.2020 року відділом з правових питань та захисту прав дітей служби у справах дітей Кам'янської міської ради (а.с.13);
Відповідно до договору купівлі-продажу зареєстрованому в реєстрі « 1516 від 14.08.1999 року позивач є власником квартири АДРЕСА_2 (а.с.14).
Згідно запису № 2 223 000 0000 026697 від 17.05.2019 року про проведення державної реєстрації позивач, ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем (а.с.15-17.
Згідно довідки № 100, від 20.02.2020 року виданої Камьянським вищим професійним училищем ОСОБА_5 навчається в училищі на 1 курсі денного відділення з 01.09.2019 року, форма навчання бюджет (а.с.18).
Відповідно до висновку № 8вих-20/875 від 04122020 року виданого виконавчим комітетом Кам'янської міської ради щодо визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , разом з батьком ОСОБА_1 , орган опіки та піклування виконавчого комітету Кам'янської міської ради вважає за доцільним (а.с.63-64, 71-72).
Відповідно до довідки № 222 від 16.12.2020 року видану КЗ СЗШ № 23 КМР, відповідач ОСОБА_2 в класних батьківських зборах дитини ОСОБА_3 , учня 1-А класу участь не бере, з 01.09.2020 року спілкування з вчителями не було (а.с.76).
Згідно Акту обстеження житлових умов від 15.12.2020 року виданий відділом з правових питань та захисту прав дітей служби у справах дітей Кам'янської міської ради умови проживання дітей за адресою реєстрації: АДРЕСА_1 - задовільні, діти постійно мешкають разом з батьком за цією адресою (а.с.78).
6. Правові норми законодавства застосовані судом.
Відповідно до ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Ст. 4 ЦПК України визначає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав. Порушення права пов'язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи. Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребування судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Частиною першою ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.
Ст. 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами:
1) письмовими, речовими і електронними доказами;
2) висновками експертів;
3) показаннями свідків.
Достовірними, відповідно до ст. 79 ЦПК України, є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмету доказування.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.
Побудова сімейних відносин відбувається на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємоповаги та підтримки (стаття 1 СК України).
Нормами ст.19 СК України встановлено, що при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування.
Конвенцією ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року (чинна для України з 27 вересня 1991 року) передбачено у п. 1 ст. 3, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання й розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування (п. 1 ст. 18 цієї Конвенції ООН).
Як зазначено у п. 1 ст. 9 Конвенції ООН, держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно із судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в як найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові та розуміння. Вона має, якщо це можливо, зростати в піклуванні та під відповідальністю своїх батьків, у будь-якому разі - в атмосфері любові та моральної і матеріальної забезпеченості.
Крім того малолітня дитина може бути розлучена зі своєю матір'ю лише у винятковій ситуації, не можна тлумачити таким чином, що у матері малолітньої дитини мається перевага перед батьком при вирішенні питання щодо визначення місця проживання дитини, приймаючи до уваги рівність прав обох батьків щодо дитини, що витікає як зі ст.141 СК України, так зі змісту Конвенції про права дитини.
Відповідно до ст. 141 СК України мати та батько мають рівні права та обов'язки по відношенню до дитини.
Відповідно до положень ст.155СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.
Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Відповідно до положень ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка недосягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.
Відповідно до положень ч. ч. 1,2 ст. 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Тлумачення частини першої статті 161 СК України свідчить, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов'язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку.
Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. (HUNT v. UKRAINE, № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року).
При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).
Відповідно до статті 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.
Згідно із статтею 9 Конвенції про права дитини держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Відповідно до статті 18 Конвенції про права дитини батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Преамбулою ст. ст. 5, 9 Конвенції про права дитини встановлено, що дитині для повного і гармонійного розвитку її особи необхідно зростати в сімейному оточені, в атмосфері щастя, любові і розуміння. Держава поважає відповідальність, права і обов'язки батьків належним чином управляти і керувати дитиною щодо здійснення прав дитини і робити це згідно зі здібностями дитини, що розвиваються, держава поважає право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками підтримувати на регулярній основі відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
Тому в силу вимог статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року при визначенні місця проживання дитини першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Такий правовий висновок зроблено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17 жовтня 2018 року в справі № 61-327цс18.
7. Висновки та мотиви прийнятого рішення.
Приймаючи до уваги надані під час судового засідання пояснення позивача, який розповів обставини, які привели до звернення до суду та просив задовольнити уточнені та зменшені позовні вимоги та визначити проживання сина ОСОБА_14 , 2014 року народження разом з ним, пояснення свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , які були допитані під час судового засідання та надали пояснення з приводу обставин, що сталися в сім'ї позивача, підтвердили факт постійного проживання дітей разом з батьком, належність необхідних умов проживання, догляду з боку батька за дітьми та повне небажання відповідача приймати участь у вихованні та догляді малолітнього ОСОБА_14 , 2014 року, пояснення свідка ОСОБА_6 , який під час судового засідання пояснив, що на теперішній час він вже повнолітній і сам вирішеє де йому жити, але і раніше він виявив бажання жити саме з батьком а не з матір'ю, бо коли батько їздив на заробітки, мати перешкоджала йому в спілкуванні з батьком, обмежувала їх зустрічі, телефонні розмови, сама належного догляду йому не надавала, тому він разом з меншим братом вирішив жити разом з батьком, батько зі свого боку не перешкоджає у спілку ванні з матір'ю, але вона сама не хоче з ним спілкуватися, пояснення малолітнього ОСОБА_14 , 2014 року народження, якого було допитано в судовому засіданні за участю педагога ОСОБА_15 , який суду пояснив, що він бажає жити разом з батьком, квартира де вони мешкають знаходиться близько до школи де він навчається, у нього в школі та дворі є друзі з якими він спілкується та друже, батько добре до нього відноситься, в школу його водить та забірає брат ОСОБА_16 , уроки він вчить вдома з батьком, мати проживає дуже далеко, вона не повернеться, він був двічі у неї в гостях, але бажає проживати разом з батьком.
Ураховуючи, що спір стосується вкрай чутливої сфери правовідносин, тривалість проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 з батьком, сталість їх соціальних зв'язків, добросовісне виконання позивачем батьківських обов'язків, створення для дитини необхідних умов для проживання та розвитку, забезпечення її усім необхідним, а також відсутність з боку батька перешкод у спілкуванні матері з дитиною та негативного впливу на її виховання і розвиток, суд вважає за доцільне визначити місце проживання дитини ОСОБА_14 разом з батьком ОСОБА_1 , що за встановлених судом обставин найбільш відповідає інтересам дитини.
Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Такими обставинами є: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов'язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення умов для виховання і розвитку дитини.
Поняття «розлучення» не співпадає з поняттям «визначення місця проживання», оскільки мати дитини у разі визначення місця проживання дитини з батьком не обмежена у своєму праві на спілкування з дитиною, турботу відносно дитини та участь у вихованні дитини і може реалізувати свої права шляхом домовленості з батьком дитини щодо встановлення часу спілкування або за рішенням органу опіки та піклування, або за судовим рішенням. Тим більш, що позивач не заперечує проти спілкування дитини з матір'ю.
Із змісту інформаційного листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.08.2017 року № 9-1580/0/4-17, вбачається, що 01 липня 2017 року Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) ухвалив рішення у справі «М.С. проти України», яке набуло статусу остаточного 11 жовтня 2017 року.
ЄСПЛ наголосив, що в усіх подібних випадках основне значення має вирішення питання про те, що найкраще відповідає інтересам дитини. На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що у всіх рішеннях, що стосуються дітей, їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення. При цьому ЄСПЛ зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.
Саме з урахуванням зазначених принципів ЄСПЛ здійснював оцінку того, чи національні суди вжили всіх заходів для визначення найкращих інтересів дитини у цій справі та визначили її місце проживання з дотриманням вимог статті 8 Конвенції.
Аналіз наведених норм права, зокрема й практики Європейського суду з прав людини, дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об'єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.
Відповідно ч. 2 ст. 155 СК України, батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Статтею 157 СК України передбачено, що питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той з батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні й має право на особисте спілкування з нею. Той з батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь в її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
Оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що між сторонами у справі виникли непорозуміння, які носять особистий характер, у зв'язку з цими обставинами загострились взаємовідносин між ними, така ситуація в їх особистих відносинах не дала можливості мирним шляхом вирішити питання про визначення місця проживання їх дитини, що стало підставою для подачі позовів до суду.
Також суд зазначає, що у даних спірних правовідносинах найкращим інтересам дитини відповідатиме постійне проживання дитини разом із батьком за місцем проживання якого створено всі умови для гармонійного розвитку дитини.
8. Розподіл судових витрат між сторонами.
Відповідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, на користь позивача підлягає стягненню з відповідача сплачений судовий збір в розмірі 840,,80 грн.
Керуючись ст.ст.1, 2, 12, ч.2 ст.13, 81, 141, 174, 263-265,280 ЦПК України, суд, -
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, Служба у справах дітей Кам'янської міської ради «про визначення місця проживання дитини» - задовольнити повністю.
Визначити місцем проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Камянське, з батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , адреса проживання: АДРЕСА_3 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП - НОМЕР_4 , адреса проживання та реєстрації: АДРЕСА_1 суму сплаченого судового збору в розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивачем заочне рішення суду може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Відповідачем заочне рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України - http://zv.dp.court.gov.ua.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП - НОМЕР_4 , адреса проживання та реєстрації: АДРЕСА_1 .
Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , адреса проживання: АДРЕСА_3 .
Третя особа - Служба у справах дітей Кам'янської міської ради, юридична адреса реєстрації: область Дніпропетровська, місто Кам'янське, Майдан Петра Калнишевського, будинок № 2.
Повний текст рішення було складено 30 квітня 2021 року.
Суддя Івченко Т. П.