Єдиний унікальний номер судової справи 201/5399/21
Номер провадження 1-кс/201/1693/2021
Іменем України
15 червня 2021 року м. Дніпро
Слідчий суддя Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_3 про скасування арешту на майно у кримінальному провадженні № 12021046650000117, внесеного до ЄРДР 20.03.2021 року за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 290 КК України, -
ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді з вищевказаною скаргою, в якій просив скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 26.03.2021 року у кримінальному провадженні № 12021046650000117, внесеного до ЄРДР 30.03.2021 року за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 290 КК України, якою накладений арешт шляхом позбавлення права на відчуження, розпорядження та користування на вилучене під час огляду, проведеного 19.03.2021 року, майно, а саме: автомобіль марки Honda Accord, реєстраційний номер НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер кузову НОМЕР_2 ; ключ від автомобіля; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_3 .
В обґрунтування своєї скарги ОСОБА_3 зазначив, що внаслідок накладеного слідчим судом арешту на автомобіль, він позбавлений права ним користуватися, за час від накладення арешту жодних слідчих дій не проводилось, рішення у кримінальному провадженні станом на теперішній час не прийнято та не проведено жодних додаткових досліджень чи експертиз, що дає підстави скаржнику вважати, що службові особи умисно затягують досудове розслідування, чим позбавляють скаржника права на користування транспортним засобом.
ОСОБА_3 у судове засідання не з'явився, через канцелярію суду надав заяву, в якій просив скаргу розглянути без його участі і задовольнити.
Дізнавач СД ВП № 5 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_4 у судове засідання не з'явився, через канцелярію суду надав заяву, в якій просив скаргу розглянути без його участі, проти задоволення скарги заперечив, вказавши про відсутність підстав для її задоволення, в задоволенні скарги просив відмовити. Надав копію висновку експерта від 09.04.2021 року № СЕ19/104-21/10520-КДТЗ.
Відповідно до ст. 107 КПК України повне фіксування кримінального провадження за допомогою технічного засобу не здійснювалося.
З матеріалів клопотання встановлено, що 19.03.2021 року під час патрулювання на території Соборного району за адресою: м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 2К, виявлено автомобіль марки Honda Accord, д.н.з. НОМЕР_1 , під час огляду у якого виявлено пошкодження VIN-коду.
20.03.2021р. під час огляду у скаржника влучено транспортний засіб - автомобіль марки Honda Accord реєстраційний номер НОМЕР_1 з ідентифікаційним номером кузова « НОМЕР_2 », який піддавався змінам; ключ від автомобілю та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_3 .
Як видно із протоколом огляду від 19.03.2021р. і пояснень водія ОСОБА_3 , проведено огляд автомобіля у присутності власника (користувача) ОСОБА_3 і за його згодою. Під час огляду слідчим вилучено автомобіль марки Honda Accord, д.н.з. НОМЕР_1 , з ідентифікаційним номером кузова « НОМЕР_2 », який був з явним ознаками корозії (явних втручань у зміну коду не виявлено); а також ключ від автомобілю та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_4 .
Поставною дізнавача від 20.03.2021р. вилучене майно визнано речовими доказами.
Ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 26.03.2021 року клопотання дізнавача СД ВП № 5 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_4 про арешт майна по кримінальному провадженні № 12021046650000117 від 20.03.2021 року за ознаками складу кримінального правопорушення передбаченого ст. 290 КК України - задоволено. З метою збереження речових доказів накладено арешт на вилучене під час огляду 19.03.2021 року майно: автомобіль марки Honda Accord, реєстраційний номер НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер кузову НОМЕР_2 ; ключ від автомобіля; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_3 шляхом позбавлення права на відчуження, розпорядження та користування майном.
Відповідно до висновку судового експерта від 09.04.2021 року, клеймо ідентифікаційного номера кузову (VIN), наданого на дослідження автомобіля марки Honda Accord, реєстраційний номер НОМЕР_1 , піддавався змінам шляхом вирізання фрагменту металу з первинним номером та послідуючим вварюванням фрагменту з номером кузова іншого автомобіля 1HGCS12848A021778.
Ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 30.04.2021 року скаргу ОСОБА_3 про скасування арешту на майно у кримінальному провадженні № 12021046650000117, внесеного до ЄРДР 20.03.2021 року за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 290 КК України, - задоволено частково. Скасовано арешт, накладений ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 26.03.2021 року у кримінальному провадженні № 12021046650000117, внесеного до ЄРДР 20.03.2021 року за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 290 КК України, якою накладений арешт шляхом позбавлення права на відчуження, розпорядження та користування на вилучене під час огляду, проведеного 19.03.2021 року, майно, а саме: автомобіль марки Honda Accord, реєстраційний номер НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер кузову НОМЕР_2 ; ключ від автомобіля; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_3 в частині заборони користування, залишивши арешт (заборону) щодо права відчуження та розпорядження до скасування арешту (заборони) щодо права відчуження та розпорядження у встановленому законом порядку. Зобов'язано уповноважену особу органу досудового розслідування, прокурора у кримінальному провадженні або іншу уповноважену особу негайно повернути автомобіль марки Honda Accord, реєстраційний номер НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер кузову НОМЕР_2 ; ключ від автомобіля; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_3 на відповідальне зберігання ОСОБА_3 .
Слідчим суддею також встановлено, що скаржник у цьому кримінальному провадженні не є підозрюваним, іншій особі про підозру не повідомлено. Органом досудового розслідування на даний час не доведено, що саме скаржник піддавав змінам ідентифікаційний номер кузова.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Згідно ст.1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону. А отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Стаття 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Проте, попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
Як свідчить практика Європейського суду з прав людини, найчастіше втручання в право власності фізичних та юридичних осіб відбувається з боку державних органів, зокрема, органів виконавчої влади, іноді органів законодавчої й судової влади, шляхом прийняття законодавчих актів чи при винесенні незаконного рішення суду, тоді як ст.1 Першого Протоколу до Європейської конвенції з прав людини забороняє будь-яке невиправдане втручання державних органів.
Практика ЄСПЛ визначає, що стаття 1 Протоколу 1, яка спрямована на захист особи: (юридичної особи) від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, також зобов'язує державу вживати необхідні заходи, спрямовані на захист права власності (рішення по справі «Броньовський (Broniowski) проти Польщі» від 22.06.2004р.).
У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є притаманний всім статтям Конвенції (рішення у справах «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).
Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу, і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор, відповідно до п. 2, 3 ч. 3 ст.132 КПК України не доведе, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у право власності, про який ідеться в клопотанні, або може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий звертається з клопотанням.
Як вбачається з матеріалів клопотання, досудове розслідування в рамках кримінального провадження №12021046650000117 від 20.03.2021 року, здійснюється за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 290 КК України.
Стаття 290 КК України передбачає кримінальну відповідальність за знищення, підробка або заміна ідентифікаційного номера, номерів двигуна, шасі або кузова, або заміна без дозволу відповідних органів номерної панелі з ідентифікаційним номером транспортного засобу.
Відповідно до копії висновку експерта від 09.04.2021 року № СЕ19/104-21/10520-КДТЗ, складеного головним судовим експертом ВКДТЗРДС ЛАДтаКДТЗ Дніпропетровського НДЕКЦ МВС ОСОБА_5 , клеймо ідентифікаційного номера кузова (VIN), наданого на дослідження автомобіля марки Honda Accord, реєстраційний номер НОМЕР_1 , піддавався змінам шляхом вирізання фрагменту металу з первинним номером та послідуючим вварюванням фрагменту з номером кузова іншого автомобіля «1HGCS12848A021778». Встановити первинний ідентифікаційний номер автомобіля марки Honda Accord, реєстраційний номер НОМЕР_1 на момент дослідження не надається можливим у зв'язку з видаленням фрагменту металу з номером.
Враховуючи те, що транспортний автомобіль марки Honda Accord, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з ідентифікаційним номером кузова « НОМЕР_2 », який піддавався змінам; ключ від автомобілю та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_4 , є речовим доказом у кримінальному провадженні та у матеріалах кримінального провадження вбачається наявність достатніх підстав вважати, що вказаний автомобіль є предметом вчинення кримінального правопорушення і зберіг на собі сліди його вчинення, тобто має суттєве значення при розслідуванні кримінального провадження, слідчий суддя дійшов висновку про те, що автомобіль, ключі від нього і свідоцтво про реєстрацію є знаряддям кримінального правопорушення, тобто вказане майно має відношення до даного кримінального провадження, а його дослідження є необхідним для повного, швидкого, якісного проведення досудового розслідування, внаслідок чого ухвалою наклав арешт на зазначене вище майно.
Разом з цим згідно із ст. 11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
З урахуванням презумпції невинуватості, навіть наявність у особи процесуального статусу підозрюваного не означає обов'язкового і однозначного постановлення щодо неї обвинувального вироку. Відтак, навіть можливе застосування в майбутньому конфіскації автомобіля як виду покарання не пропорційне обмеженню права користування підозрюваним цим майном на стадії досудового розслідування.
Зважаючи на встановлену наявність у автомобіля ознак речового доказу, завдання кримінального провадження і мета арешту не вимагають його недоторканості і збереження безпосередньо в тому стані, в якому він був виявлений під час вчинення кримінального правопорушення. Тобто звичайне зношення майна в природніх умовах не зашкодить його використанню з визначеною метою.
Разом з цим слідчий суддя враховує наступне.
Статтею 28 КПК України передбачено, що під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Розумними вважаються строки, що є об'єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень.
Відповідно до статті 113 КПК України процесуальні строки - це встановлені законом або відповідно до нього прокурором, слідчим суддею або судом проміжки часу, у межах яких учасники кримінального провадження зобов'язані (мають право) приймати процесуальні рішення чи вчиняти процесуальні дії.
Будь-яка процесуальна дія або сукупність дій під час кримінального провадження мають бути виконані без невиправданої затримки і в будь-якому разі не пізніше граничного строку, визначеного відповідним положенням цього Кодексу.
У відповідності до стандарту доказування «поза розумним сумнівом» (рішення у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства»), який застосовується при оцінці доказів, докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту» (рішення у справі «Коробов проти України»).
Конституційний Суд України в рішенні у справі про розгляд судом окремих постанов слідчого від 30 січня 2003 року вказав, що поняття «розумний строк досудового слідства» є оціночним, тобто таким, що визначається у кожному конкретному випадку з огляду на сукупність усіх обставин вчинення і розслідування злочину (злочинів). Визначення розумного строку досудового слідства залежить від багатьох факторів, включаючи обсяг і складність справи, кількість слідчих дій, число потерпілих та свідків, необхідність проведення експертиз та отримання висновків тощо. Обов'язковість урахування цілого ряду конкретних обставин справи при визначенні розумності строку зумовила також необхідність вироблення Європейським судом переліку взаємопов'язаних критеріїв. Згідно з практикою Європейського суду розумність тривалості провадження повинна визначатись з урахуванням відповідних обставин справи та з огляду на такі критерії, як, зокрема, складність справи, поведінка заявника, а також органів влади, пов'язаних зі справою (рішення у справах «Пелісьє і Сассі проти Франції» та «Філіс проти Греції»).
Крім того, слідчий суддя приймає до уваги п. 42 рішення Європейського Суду з прав людини від 13.01.2011 р. у справі «Михалкова та інші проти України» в якому зазначено, що розслідування має бути ретельним, безстороннім і сумлінним. Розслідування повинне забезпечити встановлення винних осіб та їх покарання. Органи державної влади повинні вжити всіх заходів для отримання всіх наявних доказів, які мають відношення до події, показань очевидців, доказів експертиз. Будь-які недоліки у розслідуванні, які підривають його здатність встановити відповідальну особу, створюють ризик недодержання такого стандарту.
Дотримання розумних строків є основоположним завданням оперативного розслідування будь-якого злочину, закріпленим у ст. 2 КПК України, що відображає вимоги ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
У рішенні ЄСПЛ «Фридлендер (Frydlender) проти Франції» зазначено, що «розумність» строку провадження по справі повинна оцінюватися в світлі обставин справи і з посиланням на наступні критерії: складність справи, дії заявника і відповідних державних органів, а також значущості спору для заявника.
Відповідно до позиції ЄСПЛ, у кримінальних справах «розумний строк», про який йдеться у ч. 1 ст. 6, може починати відлік не тільки з моменту висунення офіційного обвинувачення. Це може відбутися раніше, ніж справа потрапить до суду (справа «Девеєр проти Бельгії» від 27.02.1980); з дня, коли виписано ордер на арешт; з дати, коли зацікавлену особу було офіційно повідомлено, що проти неї порушено кримінальну справу; з дати, коли було почато досудове слідство (справи «Вемхов проти ФРН» від 25.06.1968, «Ноймастер проти Австрії» від 27.06.1968 р., «Рингейзен проти Австрії» від 16.07.1971).
У рішенні по справі ЄСПЛ «Меріт проти України» (Merit v. Ukraine) ЄСПЛ зазначив, що стаття 13 гарантує ефективний засіб правового захисту у відповідному національному органі в разі порушення положень статті 6 параграфа 1 щодо розгляду справи упродовж розумного строку (див. рішення у справі «Кудла проти Польщі» [ВП], № 30210/96, з 156, ECHR 2000-XI). Суд повторює, що засіб є «ефективним», якщо він може бути використаний або для прискорення винесення судом рішення у справі, або для забезпечення заявника відповідним відшкодуванням за затримку, яка вже допущена (див. вказане вище рішення у справі «Кудла проти Польщі», параграфи 157-159).
За викладених обставин, слідчий суддя приходить до висновку, що дії сторони обвинувачення при здійсненні досудового розслідування кримінального провадження мають бути спрямовані на забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура, що відповідає завданню кримінального провадження.
Частиною першою ст. 40 КПК України визначено, що слідчий несе відповідальність за законність та своєчасність здійснення процесуальних дій.
Відповідно до ч. 4 ст. 38 КПК України орган досудового розслідування зобов'язаний застосовувати всі передбачені законом заходи для забезпечення ефективності досудового розслідування.
Відповідно до ст. 2 КПК України завданням кримінального провадження, серед іншого, є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування.
Слідчий суддя констатує, що 20.03.2021 року відомості про кримінальне правопорушення внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021046650000117 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 290 КК України. 09.04.2021 року проведена експертиза.
Оскільки обмеження конституційного права особи під час накладення арешту відбувається за ініціативою сторони обвинувачення, саме слідчий зобов'язаний спростувати твердження власника про те, що потреба в накладенні арешту майна відпала.
Враховуючи, що мета з якою накладався арешт досягнута, а слідчий не спростував твердження заявника, що потреба в накладенні арешту на майно відпала, слідчий суддя вважає, що клопотання підлягає задоволенню.
Органом досудового розслідування не було надано достатніх та належних доказів для безспірного висновку про наявність підстав, які б виправдали тривале тримання належного скаржнику майна під арештом, що прямо не узгоджується із положеннями ст. 28 КПК України та призводить до порушення принципу правової визначеності, у зв'язку з чим суттєво впливає на права власника щодо користування своїм майном.
Слідчий суддя констатує, що експертиза в рамках даного кримінального провадження проведена, факт зміни ідентифікаційного номеру кузову встановлений і вся можлива слідча інформація вже зафіксована, слідчому судді не зрозуміло, які додаткові відомості може містити на собі вилучений транспортний засіб. Зокрема, будь-якого обґрунтування в цій частині подане клопотання не містить.
Теж саме стосується і бланка свідоцтва про реєстрацію ТЗ серії НОМЕР_3 , про яке дізнавачем не було надано доказів, що воно не відповідає бланкам, які знаходяться в офіційному обігу.
Зважаючи на доводи, викладені у клопотанні, керуючись принципами диспозитивності та змагальності сторін, слідчий суддя приходить до висновку, що в застосуванні такого засобу забезпечення кримінального провадження як арешт майна в частині заборони щодо права відчуження, розпорядження і користування даним майном його власником або законним володільцем потреба відпала.
Враховуючи те, що накладення арешту на майно перешкоджає законному праву скаржнику користуватися своїм майном, а також те, що, стороною обвинувачення не надано доказів, які б вказували на необхідність застосування такого виду арешту автомобіля, крім того зважаючи на доводи заявника слідчий суддя приходить до висновку, що в подальшому застосуванні такого виду арешту на майно відпала потреба, а тому подане заявником клопотання про скасування арешту з майна підлягає задоволенню, оскільки існують всі передбачені Законом підстави для такого скасування арешту з майна в частині заборони користування даним майном його власником та законним володільцем.
Разом з тим слід звернути увагу на наступне.
Статтею 37 Закону України «Про дорожній рух» констатована заборона експлуатації незареєстрованих (не перереєстрованих) транспортних засобів, ідентифікаційні номери складових частин яких не відповідають записам у реєстраційних документах, знищені чи підроблені. Відповідно до статті 34 Закону України «Про дорожній рух» реєстрація транспортних засобів здійснюється органами ДАІ в порядку, установленому Кабінетом Міністрів України.
Зазначений порядок регламентовано Законом України «Про дорожній рух» та Постановою Кабінету Міністрів України від 07 вересня 1998 року № 1388 «Про затвердження Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів».
Згідно з пунктом 15 вказаного Порядку державна реєстрація (перереєстрація), зняття з обліку транспортних засобів, крім випадків вибракування їх у цілому, без ідентифікаційного номера або із знищеними, пошкодженими (один чи кілька символів номера візуально не визначаються) чи підробленими (змінено один або кілька символів номера, замінено панель (табличку) або частину панелі (таблички) з номером) ідентифікаційними номерами складених частин (кузова, шасі, рами, двигуна) не допускається.
Виходячи з викладеного, слідчий суддя приходить до висновку про те, що зміна ідентифікаційного номеру кузова/двигуна транспортного засобу позбавляє можливості ідентифікувати транспортний засіб як власність особи, експлуатація такого транспортного засобі на території України заборонена, а тому вважає необхідним зобов'язати користувача автомобіля не користуватись (експлуатувати) та не розпоряджатись вказаним автомобілем, а також не здійснювати відчуження, розбирання повністю або частково автомобілю з попередженням про кримінальну відповідальність за ст. 388 КК України. Крім того, його слід зобов'язати повідомляти слідчого/дізнавача про зміну місця зберігання (гаражування) автомобіля та надавати доступ до місця його зберігання за першою вимогою слідчого/дізнавача і, за необхідності, за вимогою слідчого/дізнавача здійснювати переміщення його за допомогою евакуатора або буксування для проведення слідчих дій.
Враховуючи вищевикладене, слідчий суддя прийшов до висновку, що потреба в арешті майна в позбавленні власника права відчуження, користування і розпорядження автомобілем відпала, а тому в цій частині арешт слід скасувати, а власника в свою чергу зобов'язати зберігати автомобіль до прийняття остаточного рішення у кримінальному провадженні та забезпечити надання автомобіля слідчому у разі виникнення потреби у проведенні інших слідчих дій.
Слідчий суддя констатує, що інтереси слідства захищені ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 30.04.2021 року, якою автомобіль передано на відповідальне зберігання ОСОБА_3 .
Керуючись ст.ст. 174, 309, 376, 532 КПК України, -
Скаргу ОСОБА_3 про скасування арешту на майно у кримінальному провадженні № 12021046650000117, внесеного до ЄРДР 20.03.2021 року за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 290 КК України, - задовольнити частково.
Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 26.03.2021 року у кримінальному провадженні № 12021046650000117, внесеного до ЄРДР 20.03.2021 року за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 290 КК України, якою накладений арешт шляхом позбавлення права на відчуження, розпорядження та користування на вилучене під час огляду, проведеного 19.03.2021 року, майно, а саме: автомобіль марки Honda Accord, реєстраційний номер НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер кузову НОМЕР_2 ; ключ від автомобіля; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_3 в частині заборони щодо права відчуження та розпорядження.
Заборонити ОСОБА_3 експлуатувати цей автомобіль на підставі ст. 37 Закону України "Про дорожній рух", а також розпоряджатись, відчужувати, розбирати повністю або частково, передавати свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу та ключі від нього будь-якій іншій особі.
Зобов'язати ОСОБА_3 повідомляти письмово слідчого/дізнавача про зміну місця зберігання (гаражування) автомобіля та надавати доступ до місця його зберігання за першою вимогою слідчого/дізнавача і, за необхідності, за вимогою слідчого/дізнавача здійснювати переміщення його за допомогою евакуатора або буксування для проведення слідчих дій.
Слідчому/дізнавачу ВП № 5 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області попередити ОСОБА_3 під розпис про кримінальну відповідальність за ст. 388 КК України в разі вчинення будь-яких незаконних дій щодо арештованого автомобіля.
Ухвалу для відома направити Управлінню патрульної поліції в Дніпропетровській області (49000, м. Дніпро, площа Троїцька, 2а) і Регіональному сервісного центру МВС у Дніпропетровській області (49041, м. Дніпро, проспект Праці, 16)
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1