іменем України
Справа № 182/6858/17
Провадження № 1-кп/210/290/21
"07" червня 2021 р.
Колегія суддів Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
при секретарі судового засідання ОСОБА_4
за участі:
прокурора ОСОБА_5
обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7
захисників ОСОБА_8 , ОСОБА_9
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференцзв'язку питання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою під час розгляду обвинувального акту у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_7 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 4 ст. 187, п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України, ОСОБА_6 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 4 ст. 187 КК України відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017040340003726 від 31.08.2017 року, -
В провадженні колегії суддів Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_7 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 4 ст. 187, п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України, ОСОБА_6 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 4 ст. 187 КК України відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017040340003726 від 31.08.2017 року.
Так, в судовому засіданні під час вирішення питання про продовження строку дії запобіжного заходу, прокурор вважав за доцільне продовжити строк тримання під вартою обвинувачених ОСОБА_7 , ОСОБА_6 на 60 діб, оскільки ризики, якими обґрунтовувалось обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою існують на даний час.
Обвинувачений ОСОБА_6 та захисник ОСОБА_9 , кожен окремо, в судовому засіданні заперечували проти продовження строку дії запобіжного заходу.
Захисник ОСОБА_8 , котрий представляє інтереси ОСОБА_7 , в судовому засіданні заперечували проти продовження строку дії запобіжного заходу.
Приймаючи до уваги думку сторін процесу з приводу продовження строку тримання обвинуваченого під вартою, колегія суддів дійшла до наступного висновку.
Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
За змістом ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Так, ОСОБА_7 та ОСОБА_6 кожен окремо, обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень, які законом віднесено до особливо тяжких злочинів та за вчинення яких КК України передбачене безальтернативне покарання у вигляді позбавлення волі, що само по собі містить ризики того, що обвинувачені можуть переховуватися від суду з метою ухилення від відбуття такого суворого покарання у випадку, якщо воно буде призначено. Той самий ризик можливий і у зв'язку з наявністю слабких соціальних зв'язків, що також доводить наявність ризику переховування обвинуваченим від суду та правосуддя. Так, обвинувачений ОСОБА_7 не одружений, не має на утриманні малолітніх чи неповнолітніх дітей, офіційно не працевлаштований.
Обвинувачений ОСОБА_6 не одружений, не має на утриманні малолітніх чи неповнолітніх дітей, офіційно не працевлаштований.
Крім того, в даному судовому засіданні винести вирок у кримінальному провадженні не є можливим, оскільки судове слідство не завершено.
Згідно із ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Аналізуючи обставини, які підлягають врахуванню при вирішенні питання про продовження строку дії запобіжного заходу відповідно до положень ст. 178 КПК України, суд дійшов висновку про доведеність існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки в судовому засіданні встановлено достатні підстави вважати, що обвинувачений дійсно може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, здійснювати вплив на свідків з метою ухилення від покарання.
У справі «Смірнова проти Росії» ЄСПЛ зазначив, що в досудовому звільненні особі може бути відмовлено через доведеність таких основних підстав, як: ризик неявки обвинуваченого на судовий розгляд (рішення ЄСПЛ від 10 листопада 1969 року у справі «Штеґмюллер проти Австрії»); ризик перешкоджання з боку обвинуваченого, у випадку його звільнення, процесу здійснення правосуддя (рішення ЄСПЛ від 27 червня 1968 року у справі «Вемгофф проти Німеччини»); вчинення ним подальших правопорушень (рішення ЄСПЛ від 10 листопада 1969 року у справі «Мацнеттер проти Австрії») або спричинення ним порушень громадського порядку (рішення ЄСПЛ від 26 червня 1991 року у справі «Летельєр проти Франції»).
Разом з тим відповідно до усталеної практики ЄСПЛ, розглядаючи дане питання, для прийняття законного і обґрунтованого рішення суд, крім інших обставин, з якими закон пов'язує можливість застосування та продовження такого запобіжного заходу, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа, та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Жоден із більш м'яких запобіжних заходів у даних фактичних обставинах не буде ефективним та не зможе забезпечити гарантії належної процесуальної поведінки обвинувачених, тому суд не вбачає підстав для можливості застосування інших запобіжних заходів, альтернативних триманню під вартою, як таких, що недостатні для запобігання наявних ризиків та виконання обвинуваченими покладених процесуальних обов'язків.
При цьому суд вважає, що таке обмеження права на свободу не суперечить положенням ст. 5 Конвенції, оскільки існують ознаки суспільного інтересу, які, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають принцип поваги до особистої свободи.
Відтак, суд, керуючись ст.ст. 179, 194 КПК України, вважає за необхідне залишити без змін запобіжний захід у виді тримання під вартою, продовживши його строк.
Керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 197, 331, 370, 372 КПК України, колегія суддів, -
Продовжити дію раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на 60 /шістдесят/ днів, а саме до 06.08.2021 року включно.
Продовжити дію раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на 60 /шістдесят/ днів, а саме до 06.08.2021 року включно.
Копію ухвали негайно вручити обвинуваченому та прокурору.
Копію ухвали направити до Державної установи «Криворізька установа виконання покарань № 3».
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду у порядку і строки передбачені ст. 395 КПК України, а саме протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Головуючий суддя: ОСОБА_1
Судді: ОСОБА_3
ОСОБА_2