28 травня 2021 року м. ПолтаваСправа № 440/6819/20
Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Шевяков І.С., розглянувши у письмовому провадженні заяву ОСОБА_1 про винесення окремої ухвали та встановлення судового контролю у справі №440/6819/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Конституційного Суду України про зобов'язання вчинити дії,
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 20.01.2021 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Конституційного суду України про зобов'язання надати публічну інформацію задоволено частково. Визнано протиправними відмови Конституційного суду України, які оформлені листами від 31.07.2020, 06.08.2020 та 21.10.2020 у наданні ОСОБА_1 копії конституційної скарги ОСОБА_2 . Зобов'язано Конституційний Суд України повторно розглянути запити ОСОБА_1 від 27.07.2020, 03.08.2020 та 15.10.2020 про надання копії конституційної скарги ОСОБА_2 з урахуванням висновків суду. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Конституційного суду України на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в розмірі 420,40 грн (чотириста двадцять гривень сорок копійок).
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 23.04.2021 апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задоволено. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 20.01.2021 по справі № 440/6819/20 - змінено в частині стягнення судових витрат. Доповнено резолютивну частину рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 20.01.2021 по справі № 440/6819/20 абзацом наступного змісту: Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Конституційного суду України на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в розмірі 420,40 грн (чотириста двадцять гривень сорок копійок). В іншій частині рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 20.01.2021 залишено без змін.
Рішення у справі № 440/6819/20 набрало законної сили 23.04.2021.
28.04.2021 до Полтавського окружного адміністративного суду надійшла заява ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду та винесення окремої ухвали у справі №440/6819/20 за позовом ОСОБА_1 до Конституційного Суду України про зобов'язання вчинити певні дії.
Заява обґрунтована тим, що 28.01.2021, після оприлюднення рішення суду у справі №440/6819/20 у реєстрі судових рішень, ОСОБА_1 подав до Конституційного суду України запит і просив виконати рішення суду у цій справі. Однак листом від 02.02.2021 йому відмовлено у виконанні рішення суду через неотримання паперової копії рішення суду у справі №440/6819/20. 16.02.2021 ОСОБА_1 повторно подано запит про виконання рішення суду у справі №440/6819/20, однак листом від 16.02.2021 відповідачем відмовлено у його виконанні з тих же причин, що визначені у відповіді від 02.02.2021. Листом від 27.04.2021 Конституційним Судом України втретє відмовлено у виконанні рішення з тих самих підстав.
Позивач стверджував, що Конституційний Суд України достеменно обізнаний про існування рішення суду у справі №440/6819/20, але протиправно його не виконує, робить вигляд, що такого рішення взагалі не існує. Крім того, позивач зазначав, що рішення суду оприлюднене у Єдиному державному реєстрі судових рішень; спору про неоприлюднення рішення у справі №440/6819/20 у реєстрі судових рішень немає; та вважав, що неотримання рішення в паперовій формі не може бути підставою для його невиконання.
В зв'язку з цим ОСОБА_1 просив:
- визнати протиправними дії і бездіяльність Конституційного Суду Україну у вигляді відмови повторно розглянути його запити від 31.07.2020, 06.08.2020 та 21.10.2020 року на виконання рішення суду у справі 440/6819/20 з дотриманням вимог Закону України "Про доступ до публічної інформації";
- визнати протиправною і скасувати відмову Конституційного Суду України у повторному розгляді його запитів від 31.07.2020, 06.08.2020 та 21.10.2020 року - яка викладена у листі від 27.04.2021 року;
- вказати Конституційному Суду України на такий спосіб вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону, як обов'язок повторно розглянути його запити від 31.07.2020, 06.08.2020 та 21.10.2020 року на виконання рішення суду у справі 440/6819/20 з дотриманням вимог Закону України "Про доступ до публічної інформації";
- згідно статті 382 КАСУ ухвалити ухвалу і встановити судовий контроль в справі 440/6819/20 шляхом зобов'язання Конституційного Суду України подати до суду звіт про виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 20.01.2021 року у справі 440/6819/20 протягом 30 днів з дня отримання ухвали суду.
На час надходження цієї заяви до Полтавського окружного адміністративного суду адміністративна справа була відсутня у суді, тому розгляд заяви був неможливим. Про це суд повідомив позивача листом.
Після повернення справи №440/6819/20 з Другого апеляційного адміністративного суду до Полтавського окружного адміністративного суду ухвалою суду від 19.05.2021 заяву ОСОБА_1 призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 27.05.2021, витребувано від відповідача докази виконання рішення суду у цій справі.
27.05.2021 Конституційний Суд України надіслав лист, в якому зазначив, що рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 20.01.2021 у справі №440/6819/20 до Конституційного Суду України не надходило та не зареєстровано в Системі електронного документообігу Конституційного Суду України, що підтверджено копією службової записки керівника управління документального забезпечення Секретаріату Конституційного Суду України від 24.05.2021 №21/1251.
В судове засідання 27.05.2021 учасники справи не з'явились, про дату, час та місце розгляду заяви повідомлялись належним чином. Про причин неявки суд не повідомили.
З огляду на викладене, суд перейшов до розгляду заяви в порядку письмового провадження.
Суд, оцінюючи наявність підстав для встановлення судового контролю, дійшов наступних висновків.
Статтею 129-1 Конституції України передбачено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
Відповідно до частин першої та другої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно з положеннями статті 9 Конституції України та статтями 17, частиною п'ятою статті 19 Закону України від 23.02.2006 №3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.
У пункті 40 рішення Європейського Суду з прав людини по справі "Горнсбі проти Греції" суд наголосив, що, відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду".
А в рішеннях Європейського суду з прав людини (у справах "Алпатов та інші проти України", "Робота та інші проти України", "Варава та інші проти України", "ПМП "Фея" та інші проти України"), визначено, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення, а також констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя.
Згідно зі статтею 370 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Згідно з частинами 1, 2, 4 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Отже, статтею 382 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено процесуальний механізм реалізації конституційного принципу обов'язковості судового рішення у формі встановлення судового контролю за виконанням рішення суду шляхом встановлення зобов"язання відповідача-суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення.
При цьому встановлення судового контролю є допустимим і після ухвалення судового рішення у справі.
Такий висновок узгоджується із позицією Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2018 у справі №800/592/17.
Закон не встановлює, з яких підстав на суб'єкта владних повноважень може бути покладено такий обов'язок. За змістом норм статті 129-1 Конституції України, статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України та статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо обов'язковості судового рішення, такою підставою є обставини,що ставлять під сумнів виконання суб'єктом владних повноважень судового рішення.
Такий висновок узгоджується із позицією Верховного Суду, викладеній, наприклад, в ухвалі від 02.04.2020 у справі №9901/598/19.
Судом встановлено, що листами Конституційного Суду України від 02.02.2021 №004-16-3-18/218, від 18.02.2021 №004-163-18/409, від 27.04.2021 №004-16/3-18/1360 ОСОБА_1 повідомлено, що рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 20.01.2021 у справі №440/6819/20, завірене належним чином, не надходило до Конституційного Суду України, а тому Конституційний Суд України не може надати запитувану ОСОБА_1 інформацію без отримання відповідного рішення.
Про те ж саме Конституційний Суд України повідомив суд на пропозицію надати інформацію про виконання судового рішення.
Отже, у ході розгляду цієї заяви суд констатує, що посилання на неотримання Конституційним Судом України копії рішення Полтавського окружного адміністративного суду, завіреного належним чином, - є єдиною причиною невиконання судового рішення Конституційним Судом України.
Надаючи цьому оцінку, суд зазначає наступне.
Розпорядженням керівника апарату Полтавського окружного адміністративного суду від 26.02.2020 №1/19 "Про призупинення надсилання поштових відправлень" визначено, що у зв'язку із недостатністю бюджетних асигнувань на поточні видатки за КЕКВ 2240, керуючись статтею 155 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", пунктом 15 Положення про апарат Полтавського окружного адміністративного суду, затвердженого рішенням зборів суддів Полтавського окружного адміністративного суду від 12.06.2019 №3, з 27.02.2020 тимчасово призупинено надсилання поштовими відправленнями копій рішень суду та ухвал, якими завершується провадження у справах, учасникам судового процесу /пункт 1 розпорядження/.
Відповідальним особам апарату суду (згідно з посадовими інструкціями) приписано забезпечити невідкладну видачу (вручення) учасникам судового процесу копій судових рішень, зазначених у пункті 1 цього розпорядження, безпосередньо в приміщенні суду або за їх зверненням, засобами електронної пошти.
Розгляд справи №440/6819/20 Полтавським окружним адміністративним судом було завершено шляхом прийняття рішення у цій справі 20.01.2021, а тому надіслання копій судового рішення у справі на підставі вищезгаданого розпорядження керівника апарату Полтавського окружного адміністративного суду - не здійснювалось. Про цо секретарем судового засідання складено довідку й долучено до справи /а.с. 109/.
Відповідач про надіслання на електронну пошту копії рішення суду від 20.01.2021 у справі №440/6819/20 до суду не звертався.
При вирішенні цієї заяви суд виходить з того, що про винесення судового рішення у справі та набрання ним законної сили відповідач знав або ж повинен був знати.
Закон України "Про доступ до судових рішень", зокрема приписи статті 4 цього закону, визначає, що судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.
Загальний доступ до судових рішень на офіційному веб-порталі судової влади України забезпечується з дотриманням вимог статті 7 цього Закону.
Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 20.01.2021 у справі №440/6819/20 міститься у Державному реєстрі судових рішень за посиланнями https://reyestr.court.gov.ua/Review/94324067.
Крім того, суд звертає увагу, що відповідач був обізнаний про наявність апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення суду у цій справі та подав до Другого апеляційного адміністративного суду відзив на цю апеляційну скаргу. Вже з тексту апеляційної скарги можна зробити висновок про те, що відповідальним посадовим особам Конституційного Суду України було відомо про факт існування рішення Полтавського окружного адміністративного суду у справі.
Відповідач не заперечував про свою обізнаність щодо прийняття рішення суду від 21.01.2021 у справі №440/6819/20 та не був позбавлений можливості ознайомитися з його повним текстом в Державному реєстрі судових рішень.
Так само суд враховує, що позивач неодноразово повідомляв Конституційний Суд України у своїх зверненнях про факт винесення судового рішення, яким зобов"язано Конституційний Суд України розглянути його звернення та надати інформацію й про те, що це рішення допущено до негайного виконання.
З огляду на зазначене, посилання відповідача на неотримання завіреної копії рішення Полтавського окружного адміністративного суду як на підставу його невиконання - суд вважає необґрунтованими, такими, що не ґрунтуються за законі.
Чинним законодавством не передбачено підстави невиконання рішення суду - неотримання учасником справи копії рішення у справі.
Інших об'єктивних та поважних причин невиконання рішення суду у справі №440/6819/20 або таких, що ускладнюють виконання рішення суду чи роблять його виконання неможливим, Конституційним Судом України не вказано.
У постанові від 10 вересня 2020 року у справі №280/2659/19 Верховний Суд аналізував момент часу, з якого виникає обов"язок відповідача виконати судове рішення, що підлягає негайному виконанню в силу статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України (в процитованій справі - рішення про поновлення на посаді).
Верховний Суд вказав (п.п.87,88 постанови), що негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно набуває властивостей здійснення і підлягає виконанню не з часу набрання ним законної сили, що передбачено для переважної більшості судових рішень, а негайно з часу його оголошення в судовому засіданні, чим забезпечується швидкий і реальний захист життєвоважливих прав та інтересів громадян і держави.
Обов'язковість рішень суду віднесена Конституцією України до основних засад судочинства, а тому, з огляду на принцип загальнообов'язковості судових рішень судові рішення, які відповідно до закону підлягають негайному виконанню, є обов'язковими для виконання, зокрема, посадовими особами, від яких залежить реалізація прав особи, підтверджених судовим рішенням.
Отже і в цій справі суд виходить з того, що обов"язок відповідача виконати судове рішення, яке підлягає негайному виконання, виникає з моменту винесення відповідного рішення (справа була розглянута у процедурі письмового провадження).
Настання цього обов"язку не пов"язується законом з моментом отримання відповідачем копії судового рішення.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 20.01.2021, яке підлягало до негайного виконання і в подальшому набрало законної сили 23.04.2021, у справі №440/6819/20 щодо зобов'язання Конституційного Суду України повторно розглянути запити ОСОБА_1 від 27.07.2020, 03.08.2020 та 15.10.2020 про надання копії конституційної скарги ОСОБА_2 з урахуванням висновків суду - наразі залишається не виконаним і цьому відсутні передбачені законом причини.
Тому наявні підстави для задоволення заяви ОСОБА_1 в частині встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у справі №440/6819/20 шляхом подачі відповідачем звіту про виконання рішення суду.
Суд погоджується зі заявником щодо тривалості строку для подачі звіту про виконання рішення суду та вважає, що розумним і достатнім є тридцятиденний строк з моменту отримання цієї ухвали суду.
А тому заява ОСОБА_1 про встановлення судового контролю підлягає задоволенню.
Щодо клопотання ОСОБА_1 про винесення окремої ухвали в порядку частини шостої статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України суд зазначає таке.
Одним зі способів судового контролю є порядок визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень відповідачем на виконання рішення суду, регламентований статтею 383 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до частин першої та шостої статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду. За відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.
Отже, застосування судом до суб'єкта владних повноважень приписів статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України є можливим у разі встановлення факту невиконання таким суб'єктом владних повноважень дій зобов'язального характеру, визначених рішенням суду на користь особи - позивача, що має бути підтверджено відповідними доказами.
Рішення суду від 20.01.2021 у справі №440/6819/20 станом на момент розгляду цієї заяви в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України - не виконано, що Конституційним судом України не заперечувалось.
За таких обставин, керуючись приписами статті 249 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про порушення відповідачем положень статті 129-1 Конституції України та частини другої статті 14, частини першої статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України: відповідачем не виконано у повному обсязі судове рішення, яке набрало законної сили, що є підставою для постановлення окремої ухвали і направлення її до Конституційного Суду України для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.
У заяві, що розглядається, ОСОБА_1 просив визнати протиправними дії та бездіяльність Конституційного Суду України у вигляді відмови повторно розглянути його запити від 31.07.2020, 06.08.2020 та 21.10.2020 року на виконання рішення суду у справі 440/6819/20 з дотриманням вимог Закону України "Про доступ до публічної інформації"; визнати протиправною і скасувати відмову Конституційного Суду України у повторному розгляді його запитів від 31.07.2020, 06.08.2020 та 21.10.2020 року - яка викладена у листі від 27.04.2021 року; вказати Конституційному Суду України на такий спосіб вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону, як обов'язок повторно розглянути його запити від 31.07.2020, 06.08.2020 та 21.10.2020 року на виконання рішення суду у справі 440/6819/20 з дотриманням вимог Закону України "Про доступ до публічної інформації".
Суд вважає вірним визнання протиправними дій Конституційного Суду України щодо відмови повторно розглянути запити ОСОБА_1 від 27.07.2020, 03.08.2020 та 15.10.2020 про надання копії конституційної скарги ОСОБА_2 з урахуванням висновків суду та зобов'язання Конституційного Суду України вжити заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону, а саме невиконанню рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 20.01.2021 у справі №440/6819/20.
Відтак, заява ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.
Керуючись статтями 248, 256, 294, 382, 383 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконання судового рішення справі №440/6819/20 задовольнити.
Визнати протиправними дії Конституційного Суду України щодо відмови повторно розглянути запити ОСОБА_1 від 27.07.2020, 03.08.2020 та 15.10.2020 про надання копії конституційної скарги ОСОБА_2 з урахуванням висновків суду.
Зобов'язати Конституційний Суд України вжити заходів щодо усунення причин та умов, які сприяли порушенню закону, а саме невиконанню рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 20.01.2021 у справі №440/6819/20.
Встановити судовий контроль за виконанням рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 20.01.2021 у справі №440/6819/20.
Зобов'язати Конституційний Суд України подати протягом тридцяти днів з дати отримання цієї ухвали звіт про виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 20.01.2021 у справі №440/6819/20.
Копію ухвали направити Конституційному Суду України.
Роз'яснити Конституційному Суду України, що за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та може бути оскаржена до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Полтавський окружний адміністративний суд протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому копію ухвали суду не вручено у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя І.С. Шевяков