Справа № 420/6519/21
14 червня 2021 року м. Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Балан Я.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження, у порядку письмового провадження, адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби в Одеській області в особі Савранського районного сектору Головного управління Державної міграційної служби в Одеській області про визнання протиправними дії, зобов'язання вчинити певні дії,-
До Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою звернулась ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби в Одеській області в особі Савранського районного сектору Головного управління Державної міграційної служби в Одеській області про:
визнання протиправними дії Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області в особі територіального підрозділу Савранського районного сектору Головного управління Державної міграційної служби в Одеській області (відповідь №Р-1/6/5143-21/5143/54-21 від 01.04.2021 року, №Р-2/6/5143-21/5143/54-21 від 03.04.2021 року) щодо відмови в оформленні та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
зобов'язання Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області в особі Савранського районного сектору Головного управління Державної міграційної служби в Одеській області оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки замість втраченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Адміністративний позов мотивовано наступним.
ОСОБА_1 зазначила, що у зв'язку з втратою паспорта громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки, звернулася до Савранського районного сектору Головного управління Державної міграційної служби в Одеській області з заявою щодо видачі паспорта громадянина України у формі книжечки, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України №2503-ХІІ від 26.06.1992 року.
Листом Савранського районного сектору Головного управління Державної міграційної служби в Одеській області Розгон І.А., було відмовлено у задоволенні заяви, обґрунтовуючи відмову відсутністю правових підстав.
ОСОБА_1 вважає, що відмова у видачі їй паспорта у формі книжечки є порушенням принципу поваги до приватного життя, оскільки позивач не надає згоду на електронну обробку її персональних даних.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2021 року, вищезгадану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження по справі без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.
Сторони про відкриття провадження у справі були повідомлені судом належним чином, що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами.
У встановлений судом строк, відповідач надав відзив (вх.№22415/21 від 05.05.2021р.) на позовну заяву (а.с.34-46).
Відзив обґрунтований наступним.
Головним управлінням Державної міграційної служби України в Одеській області наголошувалося, що права позивача не було порушено рішеннями, діями або бездіяльністю. Заява ОСОБА_1 була розглянута у порядок та у строки передбачені Законом України «Про звернення громадян».
Головним управлінням ДМС України в Одеській області вказувалося, що позивачем не було надано усіх необхідних документів для вирішення питання про оформлення їй паспорта громадянина України у формі книжечки.
Крім того, зазначалося, що дана справа не підпадає під ознаки типової справи, визначені постановою Великої Палати Верховного Суду України від 19 вересня 2018 року у зразковій справі №806/3265/17.
Відповідно до окремої думки суддів Великої Палати Верховного Суду у зразковій справі, належність позивача до певної суспільної групи, так само як і переконання щодо присвоєння унікального номера, незважаючи на всю їх значимість як для позивача, так і для багатьох інших громадян України, які поділяють такі ж погляди й переконання, не можуть бути підставою для того, щоб порушувати/не виконувати вимоги Закону «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» та/чи робити з нього винятки».
У відповіді на відзив (вх.№25537/21 від 20.05.2021р.) ОСОБА_1 вказувала, що посилання відповідача на відсутність підстав для видачі їй нового паспорта громадянина України у формі книжечки замість втраченого, є нічим іншим, як способом ухилитися від обов'язків. Позивач наголошувала на відповідності даної адміністративної справи ознакам типової справи та наполягала, що відповідач допускає невірне тлумачення Закону України про ЄДДР (а.с.51-60).
Станом на 14 червня 2021 року, інших заяв по суті справи з від сторін на адресу суду не надходило.
ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт громадянина України серії № НОМЕР_1 , виданий 16 лютого 2005 року Савранським РВУМВС України в Одеській області (а.с. 21).
03.04.2021 року, ОСОБА_1 звернулась до Савранського районного сектору Головного управління Державної міграційної служби в Одеській області з заявою про видачу паспорта громадянина України у вигляді книжечки, у зв'язку з втратою паспорта серії № НОМЕР_1 , виданого 16 лютого 2005 року Савранським РВУМВС України в Одеській області (а.с.16).
У заяві від 03.04.2021 року ОСОБА_1 зазначила, що у зв'язку з релігійними переконаннями від паспорта громадянина України у вигляді ID-карточки відмовляється та не надає згоду на збір і обробку її персональних даних.
До заяви ОСОБА_1 було додано: дві фотокартки, копію страченого паспорта, заяву за зразком додатку 5 до Тимчасового порядку, повідомлення про втрату паспорта до органів поліції, квитанції, копію свідоцтва про народження (а.с.16, 19-25).
Савранським районним сектором Головного управління Державної міграційної служби в Одеській області розглянуто заяву ОСОБА_1 від 03.04.2021 року та листом №5143 від 03.04.2021 повідомлено, що відсутні правові підстави для оформлення та видачі паспорта громадянина України у формі книжечки (а.с. 17-18).
Не погоджуючись з діями відповідача щодо відмови в оформленні та видачі паспорта громадянина України у формі паспортної книжечки замість втраченого, позивач звернулась до суду з даною позовною заявою .
Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Так, ч. 2 ст. 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Спірні правовідносини врегульовані Законом України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» №5492-V від 20.11.2012 року (далі - Закон №5492-V); Законом України «Про захист персональних даних» №2297-VІ від 01.06.2010 року (далі - Закону №2297-VІ); Положенням про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України №2503-XII від 26.06.1992 року (далі - Положення); постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України» №302 від 25.03.2015 року (далі - Постанова №302); Наказом Міністерства внутрішніх справ України «Про затвердження Тимчасового порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України» №456 від 06.06.2016 року (далі - Тимчасовий порядок №456).
Відповідно до частини 1 статті 13 Закону №5492-V документами, оформлення яких встановлено цим Законом із застосуванням засобів Єдиного державного демографічного реєстру (далі - Реєстр), відповідно до їх функціонального призначення, є документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, яким є, зокрема, паспорт громадянина України. Згідно частини 3 статті 13 Закону № 5492-VI паспорт громадянина України містить безконтактний електронний носій.
Статтею 14 Закону №5492-VI визначено, що форма кожного документа встановлюється цим Законом. Документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета. Документи у формі книжечки на всіх паперових сторінках та на верхній частині обкладинки повинні мати серію та номер документа, виконані за технологією лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі книжечки здійснюється за технологією лазерного гравіювання та лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі картки виконується за технологією термодруку або лазерного гравіювання. Персоналізація документів здійснюється централізовано у Державному центрі персоналізації документів.
Частиною 1 ст. 21 Закону №5492-VI встановлено, що паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України.
Відповідно до частин 1, 2, 9 статті 16 Закону №5492-VI оформлення, видача, обмін документів, їх пересилання, вилучення, повернення державі та знищення відбуваються в порядку, встановленому законодавством, якщо інше не передбачено цим Законом.
Про втрату або викрадення документа на території України заявник (батьки особи, яка не досягла шістнадцятирічного віку, або інші її законні представники, представники закладів, які виконують функції опікунів чи піклувальників над особою) зобов'язаний у порядку і строки, визначені законодавством, повідомити уповноваженому суб'єкту, який здійснив видачу документа, та органам Національної поліції, якщо інше не передбачено цим Законом.
Замість втраченого або викраденого документа уповноважений суб'єкт, якщо інше не передбачено цим Законом, після встановлення факту видачі раніше такого документа особі, яка заявила про його втрату або викрадення, оформляє та видає новий документ.
Згідно з частиною 7 статті 16 Закону №5492-VI, уповноважений суб'єкт, якщо інше не передбачено цим Законом, має право відмовити заявникові у видачі документа виключно у разі, якщо: 1) за видачею документа звернувся заявник, який не досяг шістнадцятирічного віку, або представник особи, який не має документально підтверджених повноважень на отримання документа; 2) заявник вже отримав документ такого типу, який є дійсним на день звернення (крім випадків, зазначених у частині сьомій цієї статті); 3) заявник не подав усіх визначених законодавством документів, необхідних для оформлення і видачі документа; 4) дані, отримані з бази даних розпорядника Реєстру, не підтверджують інформацію, надану заявником. У рішенні про відмову у видачі документа, яке доводиться до відома заявника у порядку і строки, встановлені законодавством, мають зазначатися підстави для відмови. Особа має право звернутися до уповноваженого суб'єкта з повторною заявою у разі зміни або усунення обставин, через які їй було відмовлено у видачі документа. Рішення про відмову у видачі документа може бути оскаржено особою в адміністративному порядку або до суду.
Пунктом 1 Постанови №302 затверджено: зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм згідно з додатками 1 і 2; зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, згідно з додатками 3 і 4; Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, знищення паспорта громадянина України.
За змістом пункту 2 Постанови №302, із застосуванням засобів Реєстру з 01.01.2016 року запроваджено оформлення та видача паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм та паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразки бланків яких затверджено цією постановою, громадянам України, яким паспорт громадянина України оформляється вперше, з урахуванням вимог пункту 2 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України №2503-XII від 26.06.1992 року.
Також, з 01.11.2016 року запроваджено оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм громадянам України відповідно до Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого Постановою №302.
Пунктом 3 Постанови №302 визначено, що до завершення роботи із забезпеченням у повному обсязі територіальних підрозділів ДМС матеріально-технічними ресурсами, необхідними для оформлення і видачі паспорта громадянина України, зразки бланків якого затверджено цією постановою, паспорт громадянина України може оформлятися з використанням бланка паспорта громадянина України у формі книжечки. Прийняття документів для оформлення паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, з 01.01.2016 року припиняється.
Пунктом 131 Порядку №302 передбачено, що до безконтактного електронного носія, який міститься у паспорті, вноситься інформація, а саме: біометричні дані, параметри особи (відцифрований образ обличчя особи, відцифрований підпис особи, відцифровані відбитки пальців рук) виключно за згодою особи, що за своєю суттю є персональними даними.
Згідно із ст. 2 Закону №2297-VІ, персональні дані - це відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована.
Обробка персональних даних здійснюється для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб'єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством. Не допускається обробка даних про фізичну особу, які є конфіденційною інформацією, без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини (частини 5, 6 статті 6 Закону №2297-VІ).
Отже, принципами обробки персональних даних є відкритість і прозорість, відповідальність, адекватність та ненадмірність їх складу й змісту стосовно визначеної мети їх обробки, а підставою обробки персональних даних є згода суб'єкта персональних даних.
Великою Палатою Верховного Суду, зокрема у постанові від 19.09.2018 року по зразковій справі №806/3265/17, звернуто увагу на те, що законодавством не врегульовано питання щодо наслідків відмови особи від обробки її персональних даних, тобто фактично відсутня будь-яка альтернатива такого вибору, що в свою чергу обумовлює неякість закону та порушення конституційних прав такої особи.
Крім того, у вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду зазначила, що реалізація державних функцій має здійснюватися без примушення людини до надання згоди на обробку персональних даних, їх обробка повинна здійснюватися, як і раніше, в межах і на підставі тих законів та нормативно-правових актів України, на підставі яких виникають правовідносини між громадянином та державою. При цьому, згадані технології не повинні бути безальтернативними і примусовими. Особи, які відмовилися від обробки їх персональних даних, повинні мати альтернативу - використання традиційних методів ідентифікації особи.
При цьому, Велика Палата Верховного Суду визначила ознаки типової справи: а) позивач - фізична особа, якій територіальним органом Державної міграційної служби України відмовлено у видачі паспорту у формі книжечки, у відповідності до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України № 2503-ХІІ від 26 червня 1992 року; б) відповідач - територіальні органи Державної міграційної служби України; в) предмет спору - вимоги щодо неправомірної відмови відповідача у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки у зв'язку з ненаданням особою згоди на обробку персональних даних та зобов'язання відповідача видати позивачеві паспорт у формі книжечки, у відповідності до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України №2503-ХІІ від 26 червня 1992 року.
Висновки Великої Палати Верховного Суду у цій зразковій справі належить застосовувати в адміністративних справах щодо звернення осіб до суду з позовом до територіальних органів Державної міграційної служби України з вимогами видати паспорт громадянина України у формі книжечки, у зв'язку з ненаданням особою згоди на обробку персональних даних, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України № 2503-ХІІ від 26 червня 1992 року.
Відповідно до ч. 3 ст. 291 КАС України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.
Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що позбавлення особи можливості отримання паспорта у традиційній формі - у вигляді книжечки, і спричинені цим побоювання окремої суспільної групи, що отримання паспорта у вигляді ID-картки може спричинити шкоду приватному життю, становить втручання держави, яке не було необхідним у демократичному суспільстві, і воно є непропорційним цілям, які мали б бути досягнуті без покладення на особу такого особистого надмірного тягаря.
Водночас, Велика Палата Верховного Суду також зробила висновок, що законодавець, приймаючи Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо документів, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус, спрямованих на лібералізацію Європейським Союзом візового режиму для України» №1474-VІІІ від 14.07.2016 року, яким внесено зміни до Закону №5492-VI, не дотримав вимог, за якими такі зміни повинні бути зрозумілими і виконуваними, не мати подвійного тлумачення, не звужувати права громадян у спосіб, не передбачений Конституції України та не допускати жодної дискримінації у залежності від часу виникнення правовідносин з отриманням паспорта громадянина України.
Суд звертає увагу, що наразі діє два нормативно-правових акти: постанова Верховної Ради України «Про затвердження положень про паспорт громадянина України та про паспорт громадянина України для виїзду за кордон» №2503-ХІІ від 26.06.1992 року та постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України» №302 від 25.03.2015 року, відповідно до яких особи, що раніше отримали паспорт, не зобов'язані звертатися за його обміном.
Згідно постанови Кабінету Міністрів України №398 від 03.04.2019 року «Про зміни до пункту 3 Постанови Кабінету Міністрів України №302», державна міграційна служба до законодавчого врегулювання питання завершення оформлення та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року здійснює оформлення та видачу таких паспортів у порядку, встановленому Міністерством внутрішніх справ, громадянам України, щодо яких прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов'язання Державної міграційної служби оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року.
Наказом Міністерства внутрішніх справ України «Про затвердження Тимчасового порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України» №456 від 06.06.2016 року відповідно до абзацу 5 пункту 3 Постанови №302, Постанови №398 затверджено Тимчасовий порядок оформлення і видачі паспорта громадянина України.
Розділом VI Тимчасового порядку №456 регламентована процедура видачі паспортів замість утрачених або викрадених.
Згідно з п. 1 Розділу VI Тимчасового порядку №456 для оформлення паспорта замість втраченого або викраденого заявник подає: 1) заяву про втрату/викрадення паспорта (далі - заява про втрату паспорта) за зразком, наведеним у додатку 5 до цього Тимчасового порядку; 2) рішення суду; 3) заяву; 4) дві (три - у разі одержання втраченого паспорта в іншому територіальному підрозділі ДМС) фотокартки розміром 3,5 х 4,5 см; 5) платіжний документ з відміткою банку про сплату державного мита або оригінал документа про звільнення від його сплати (у разі втрати паспорта); 6) витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань (у разі викрадення паспорта на території України); 7) довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (для внутрішньо переміщених осіб); 8) посвідчення про взяття на облік бездомної особи, видане відповідним центром обліку бездомних осіб (для бездомних осіб).
У разі оформлення паспорта замість втраченого/викраденого, оформленого територіальним підрозділом ДМС, який припинив свою діяльність або тимчасово не здійснює свої повноваження, заявник додатково подає всі наявні документи, у тому числі документи, що містять фотозображення особи. Для оформлення паспорта замість втраченого/викраденого рішення суду не подається, якщо паспорт, який було втрачено/викрадено, оформлювався на підставі рішення суду.
Відповідно до пунктів 1, 2 розділу IX Тимчасового порядку №456, територіальний підрозділ ДМС відмовляє особі в оформленні або видачі паспорта (у тому числі вклеюванні фотокартки), якщо: 1) особа не є громадянином України; 2) особа вже отримала паспорт, який є дійсним на день звернення (крім випадків обміну паспорта у зв'язку з виявленням помилки в інформації, внесеній до нього, непридатності для подальшого використання); 3) дані, отримані з баз даних Єдиного державного демографічного реєстру, картотек, не підтверджують надану заявником інформацію; 4) за видачею паспорта звернувся законний представник, який не має документально підтверджених повноважень на отримання паспорта; 5) особа подала не в повному обсязі документи та інформацію, необхідні для оформлення й видачі паспорта; 6) особу не встановлено за результатами проведення процедури встановлення особи.
Згідно з пунктом 8 розділу VI Тимчасового порядку №456, після проведення необхідних перевірок за заявою про втрату паспорта працівник територіального підрозділу ДМС складає висновок за заявою про втрату паспорта за формою згідно з додатком 11 до цього Тимчасового порядку, який затверджується керівником цього підрозділу. У висновку зазначаються результати перевірки і прийняте рішення про видачу паспорта.
Судом встановлено, що позивач звернулась до відповідача з заявою про оформлення та видачу паспорту громадянина України у формі паспортної книжечки зразка 1994 року, у зв'язку із втратою паспорта.
Разом з заявою, до відповідного органу Державної міграційної служби України, позивачем були надані документи передбачені пунктом 13 Постанови №2503-ХІІ.
Однак, як вбачається з відмови відповідача оформленої листом, міграційний орган не вбачає правових підстав для оформлення та видачі паспорта громадянина України у формі паспортної книжечки зразка 1994 року.
Таким чином, зважаючи на встановлені обставини та беручи до уваги правові висновки Великої Палати Верховного Суду, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_2 про визнання протиправною відмову в оформленні та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки та зобов'язання Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки, замість втраченого.
Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню частково.
Згідно з вимогами ч. 2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч.1 та ч. 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.
Згідно ст.17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.
Так, у п.29 Рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994р. Справа «РуїзТоріха проти Іспанії» (серія А, №303А) Суд повторює, що згідно з його установленою практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Таким чином, на підставі ст. 8 КАС України, згідно якої усі учасники адміністративного процесу є рівними та ст. 9 КАС України, згідно якої розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, з'ясувавши обставини у справі, перевіривши всі доводи і заперечення сторін та надавши правову оцінку наданим доказам, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.
Розподіл судових витрат.
Відповідно до ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Згідно ч. 3 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Разом з тим, суд звертає увагу на те, що принцип пропорційності при стягненні судового збору у разі часткового задоволення позову щодо позовних вимог немайнового характеру не застосовується.
Судом встановлено, що під час подання позовної заяви ОСОБА_1 сплачено судовий збір у розмірі 908,00 гривень який підлягає відшкодуванню.
Керуючись ст.ст. 2, 6-10, 77, 90, 139, 250, 251, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_1 ) до Головного управління Державної міграційної служби в Одеській області (65014, м. Одеса, вул. Преображенська 44, код ЄДРПОУ 37811384) в особі Савранського районного сектору Головного управління Державної міграційної служби в Одеській області (66200, смт. Саврань, вул. Миру 59) про визнання протиправними дії Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області в особі територіального підрозділу Савранського районного сектору Головного управління Державної міграційної служби в Одеській області (відповідь №Р-1/6/5143-21/5143/54-21 від 01.04.2021 року, №Р-2/6/5143-21/5143/54-21 від 03.04.2021 року) щодо відмови в оформленні та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; зобов'язання Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області в особі Савранського районного сектору Головного управління Державної міграційної служби в Одеській області оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки замість втраченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити частково.
Відмову Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області в особі територіального підрозділу Савранського районного сектору Головного управління Державної міграційної служби в Одеській області в оформленні та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - визнати протиправною.
Зобов'язати Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області (код ЄДРПОУ 37811384) в особі Савранського районного сектору Головного управління Державної міграційної служби в Одеській області (66200, смт. Саврань, вул. Миру 59) оформити та видати паспорт громадянина України у формі книжечки, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України №2503-ХІІ від 26 червня 1992 року, ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , замість втраченого.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області (код ЄДРПОУ 37811384) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_1 ) понесені судові витрати у розмірі 908,00 (дев'ятсот вісім) гривень.
Рішення набирає законної сили згідно статті 255 КАС України - після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду згідно статті 295 КАС України подається до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Суддя Балан Я.В.