справа №380/1042/21
14 червня 2021 року зал судових засідань №11
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Гулика А.Г.,
за участю:
секретаря судового засідання Ольшанського В.М.,
представники сторін не з'явились,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін справу за позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЕКСКРЕДИТ", про визнання протиправною і скасування постанови
до Львівського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни місце проживання: АДРЕСА_6, в якому позивач просить визнати протиправною і скасувати постанову відповідача про відкриття виконавчого провадження від 13.10.2020 №63288393.
Ухвалою від 01.02.2021 суддя залишив позовну заяву без руху та надав позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.
16.02.2021 на виконання ухвали про залишення позовної заяви без руху від 01.02.2021 позивач недоліки позовної заяви усунув.
16.02.2021 до суду надійшло клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду та клопотання про долучення додаткових доказів до матеріалів справи.
Ухвалою від 22.02.2021 суддя прийняв справу до розгляду, відкрив провадження у справі, залучив третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача товариство з обмеженою відповідальністю "АЛЕКСКРЕДИТ", витребував додаткові докази у справі.
22.04.2021 представник позивача подав до суду клопотання про допит свідків, в задоволенні якого суд відмовив.
Ухвалою від 05.05.20212 суд задовольнив клопотання представника позивача про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Ухвалою від 06.05.2021, постановленою судом без виходу до нарадчої кімнати, суд визнав обов'язковою явку позивача у судове засідання.
Ухвалою від 14.06.2021 суд визнав поважними причини пропуску позивачем строку звернення до суду та поновив позивачу строк звернення до суду.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач безпідставно відкрила виконавче провадження з виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Житомирського нотаріального округу Горая О.С. від 26.09.2020 щодо стягнення з позивача заборгованості у розмірі 34236грн на користь третьої особи. Позивач зазначає, що в оскарженій постанові неправильно вказана його адреса: АДРЕСА_2 . За вказаною адресою він жодного дня не проживав, не перебував та не був зареєстрований, жодного разу та будь-кому, будь-яких даних, у будь-якій формі про місце перебування, проживання чи реєстрації за вказаною адресою не вказував. Жодне майно позивача за вказаною адресою не знаходиться. Тому, на думку позивача, в оскарженій постанові завідомо неправильно зазначена інформація про його місце проживання.
Позивач вважає, що відповідач володіла інформацією про його дійсне місцезнаходження, оскільки у матеріалах виконавчого провадження №63288393 є копія договору про надання кредиту позивачу від 06.03.2020 №3355599, в якому адресою проживання ОСОБА_1 вказано: АДРЕСА_1 .
Таким чином, на думку позивача, відповідач при винесенні оскарженої постанови порушила вимоги Закону України «Про виконавче провадження», а саме не з'ясувала місце проживання/перебування боржника (позивача), а також місцезнаходження його майна. Відтак, відкриття виконавчого провадження із зазначенням завідомо неправдивої інформації про місце проживання боржника є протиправним.
Про упередженість відповідача, на думку позивача, також свідчить те, що вона одразу після відкриття виконавчого провадження №63288393 винесла постанови про стягнення з боржника основної винагороди і витрат на проведення виконавчих дій, а згодом і постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника. Водночас, постанова про накладення арешту на майно боржника та його розшук відповідачем не виносилась.
Позивач вказує, що відповідач протиправно, всупереч чинному законодавству України прийняла до виконання виконавчий документ з порушенням правил територіальної діяльності приватних виконавців за наявності в неї достовірної інформації про місце проживання та перебування боржника (позивача) в іншому виконавчому окрузі. Тому оскаржена постанова відповідача про відкриття виконаного провадження від 13.10.2020 №63288393 є протиправною та такою, що підлягає скасуванню.
06.05.2021 представник позивача подав до суду письмові пояснення, в яких поінформував суд про те, що рішенням Сокальського районного суду від 27.04.2021 у справі №454/144/21 визнано виконавчий напис нотаріуса Житомирського нотаріального округу Горая О.С. від 26.09.2020 таким, що не підлягає виконанню.
12.05.2021 представник позивача подав до суду пояснення, в яких зазначив, що позивач є співвласником 1/5 частки квартири АДРЕСА_3 . Водночас, за адресою, яка вказана у виконавчому написі як адреса місця проживання позивача ( АДРЕСА_4 ) знаходиться офісне приміщення ТзОВ «Гілея Трейд».
Також представник позивача зазначає, що відповідач умисно не виконала свого обов'язку щодо встановлення чи пред'явлено виконавчий документ за належним місцем виконання, у зв'язку з чим відкрила виконавче провадження щодо боржника, який проживає в іншому виконавчому окрузі.
Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позову заперечує. Відзив обґрунтований тим, що відповідач правомірно відкрила виконавче провадження за місце проживання боржника, визначеним у виконавчому написі нотаріуса Житомирського нотаріального округу Горая О.С. від 26.09.2020. У вказаному виконавчому документі встановлено, що місце проживання боржника ОСОБА_1 знаходиться у межах виконавчого округу м.Києва. Відповідач зазначає, що приймаючи виконавчий документ до виконання приватний виконавець перевіряє вказаний документ на відповідність вимогам статті 4 Закону України «Про виконавче провадження». Водночас, ні нормами Закону України «Про виконавче провадження», ні положеннями Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Міністерством юстиції України від 02.04.2012 №512/5, не передбачено обов'язку приватного виконавця проводити виконавчі дії, спрямовані на перевірку будь-якої інформації щодо боржника до відкриття виконавчого провадження.
Також відповідач зазначає, що місце реєстрації не є підтвердженням того, що особа проживає за адресою, зазначеною в паспорті боржника, та не є підтвердженням того, що ОСОБА_1 на день відкриття виконавчого провадження проживав у місті Соснівка, адже норми законодавства вказують на те, що громадяни України мають право вільно пересуватися територією України та вільного вибору місця проживання без офіційної адреси.
Відповідач вважає, що вона не порушувала вимог статті 24 Закону України «Про виконавче провадження», а позовні вимоги позивача є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.
Крім того, відповідач заперечує проти відшкодування позивачу витрат на професійну правничу допомогу, які позивач очікувано розрахував у розмірі 2000,00грн, вважає такі витрати завищеними та нічим не підтвердженими.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, пояснень по суті спору не надала.
Позивач у судове засідання не з'явився, належним чином повідомлений про дату, час і місце його проведення. Представник позивача подав до суду клопотання про розгляд справи без участі позивача та його представника.
Відповідач у судове засідання не з'явилася, належним чином повідомлена про дату, час і місце його проведення. Проте, подала до суду клопотання про розгляд справи без її участі.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, явку представника в судове засідання не забезпечила, належним чином повідомлена про дату, час і місце його проведення. Клопотань про розгляд справи без участі представника третьої особи до суду не надходило.
Всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Позивач - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) зареєстрований та проживає з 20.09.2005 по теперішній час за адресою АДРЕСА_1 , що підтверджується паспортом серії НОМЕР_2 , виданим Червоноградським МС ГУ ДМС України у Львівській області від 03.10.2012, довідкою про реєстрацію місця проживання №20 від 06.01.2021, виданою виконавчим комітетом Червоноградської міської ради Червоноградського району Львівської області.
Позивач працює вчителем фізкультури у закладі загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Соснівський ліцей №1 Сокальської районної ради Львівської області з 20.11.2019, що підтверджується довідкою від 06.01.2021 №03.
Згідно з договором про надання кредиту від 06.03.2020 №3355599 кредитодавець (ТзОВ «Алекскредит») надав позичальнику (позивачу) кредит на інші споживчі цілі (вирішення власних побутових питань) без додаткового забезпечення у тимчасове, строкове, платне користування, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом та інші платежі відповідно до умов договору.
Зареєстрована адреса проживання позичальника відповідно до положень вказаного кредитного договору: АДРЕСА_5 .
26.09.2020 ТзОВ «Алекскредит» звернулося до приватного нотаріуса Житомирського нотаріального округу Горая О.С. з заявою про вчинення виконавчого напису.
26.09.2020 приватний нотаріус Житомирського нотаріального округу Горай О.С. вчинив виконавчий напис щодо стягнення з боржника ОСОБА_1 на користь стягувача ТзОВ «Алекскредит» заборгованості у сумі 32436,00грн. Згідно з виконавчим написом адреса реєстрації боржника: АДРЕСА_1 ; адреса проживання боржника: АДРЕСА_4 .
Позивач є співвласником 1/5 квартири АДРЕСА_3 , що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №255713402 від 07.05.2021.
Суд встановив, що за адресою, яка вказана у виконавчому написі приватного нотаріуса Горая О.С. від 26.09.2020 як адреса проживання боржника (позивача) ( АДРЕСА_4 ) знаходиться офісне приміщення ТзОВ «Гілея Трейд», що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №255704673 від 07.05.2021.
06.10.2020 представник ТзОВ «Алекскредит» звернувся до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни з заявою про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого напису від 26.09.2020, виданого приватним нотаріусом Гораєм О.С. До вказаної заяви додав оригінал виконавчого напису та квитанцію про сплату авансового внеску.
13.10.2020 приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віра Леонідівна винесла постанову про відкриття виконавчого провадження №6328839 на підставі виконавчого напису №51460 від 26.09.2020 про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «Алекскредит» у розмірі 34236,00грн.
13.10.2020 приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віра Леонідівна винесла постанову у виконавчому провадженні №6328839 про стягнення з боржника основної винагороди.
13.10.2020 приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віра Леонідівна винесла постанову у виконавчому провадженні №6328839 про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження.
29.10.2020 приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віра Леонідівна винесла постанову у виконавчому провадженні №6328839 про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника.
Відповідно до заяви ОСОБА_1 від 11.12.2020 він звернувся до відповідача з проханням надіслати йому копію постанови про відкриття виконавчого провадження від 13.10.2020 №63288393 та документів стягувача, які стали підставою для її винесення.
11.12.2020 позивач звернувся до приватного нотаріуса Горая О.С. із заявою, в якій просив надіслати йому копію виконавчого напису від 26.09.2020 щодо стягнення з позивача заборгованості у розмірі 34236грн на користь третьої особи та документів, які стали підставою для його вчинення.
З листа відповідача від 24.12.2020 №138966 вбачається, що виконавче провадження №63288393 відкрито за місцем проживання боржника, вказаним у виконавчому написі від 26.09.2020, вчиненому приватним нотаріусом Гораєм О.С. на підставі заяви стягувача ТзОВ «Алекскредит» про примусове виконання рішення.
Вважаючи протиправними дії ТзОВ «Алекскредит», приватного нотаріуса Житомирського нотаріального округу Горая О.С., приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич В.Л. 16.01.2021 позивач звернувся до Головного слідчого управління МВС України, народного депутата ОСОБА_2 з заявою щодо злочину, вчиненого групою осіб на території м.Дніпра, м.Житомира та м.Києва щодо потерпілого з Львівської області.
За результатами розгляду вказаної заяви 01.02.2021 №21/01-02-052 народний депутат України ОСОБА_2 надіслав депутатське звернення до Міністра внутрішніх справ України.
Згідно з відповіддю Головного слідчого управління Національної поліції України від 28.01.2021 №24/1-500 заява позивача зареєстрована в Єдиному обліку заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події. Розгляд заяви доручено керівництву слідчого управління Головного управління Національної поліції України у Дніпропетровській області.
Відповідно до листів Головного управління Національної поліції України у Дніпропетровській області від 19.02.2021 №2/П-176 та від 19.02.2021 №43/5-853 за заявою ОСОБА_1 внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №120210405030000226.
У листі Головного слідчого управління Національної поліції України від 25.02.2021 и№328нд/24/4/202021 позивачу надана інформація щодо кримінальних проваджень, відомості про які внесено за заявами ОСОБА_1
11.12.2020 позивач звернувся до голови Дисциплінарної комісії приватних виконавців та народного депутата ОСОБА_2 на діяння приватного виконавця виконавчого округу м.Києва Дорошкевич В.Л.
Згідно з листом Міністерства юстиції України від 11.01.2021 «Про результати розгляду скарг» ОСОБА_1 повідомлено про те, що до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України направлено подання про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю, виданого 26.12.2011 №8679 приватному нотаріусу ОСОБА_3 .
Згідно з листом Міністерства юстиції України від 13.01.2021 ОСОБА_1 повідомлено про проведення позапланової невиїзної перевірки діяльності приватного виконавця виконавчого округу м.Києва Дорошкевич В.Л. щодо здійснення виконавчого провадження №63288393, за результатами якої складено довідку від 12.01.2021. У вказаній довідці встановлено, що при відкритті виконавчого провадження №63288393 приватний виконавець виконавчого округу м.Києва Дорошкевич В.Л. діяла відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження».
Ухвалою Сокальського районного суду Львівської області від 19.01.2021 у справі №454/144/21 за позовом ОСОБА_1 до ТзОВ «Алекскредит», приватного нотаріуса Житомирського нотаріального округу Горая О.С. про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню суд застосував заходи забезпечення позову та зупинив виконання за виконавчим написом приватного нотаріуса Житомирського нотаріального округу Горая О.С. від 26.09.2020 щодо стягнення з позивача заборгованості у розмірі 34236грн.
19.01.2021 приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віра Леонідівна винесла постанову у виконавчому провадженні №6328839 про зупинення вчинення виконавчих дій.
Рішенням Сокальського районного суду Львівської області від 27.04.2021 у справі №454/144/21, за позовом ОСОБА_1 до ТзОВ «Алекскредит», приватного нотаріуса Житомирського нотаріального округу Горая О.С. визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис нотаріуса Житомирського нотаріального округу Горая О.С. від 26.09.2020. Вказане судове рішення набрало законної сили 31.05.2021.
Згідно з листом Міністерства юстиції України «Про надання інформації» від 07.04.2021 позивача повідомлено про те, що свідоцтво про право на заняття нотаріальною діяльністю, видане Міністерством юстиції України 26.12.2011 №8679 на ім'я ОСОБА_3 анульовано.
Не погоджуючись з постановою відповідача про відкриття виконавчого провадження від 13.10.2020 №63288393 позивач звернувся з відповідним позовом до суду .
При вирішенні спору по суті суд виходив такого.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII (далі - Закон України № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у вказаному Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, вказаним Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до вказаного Закону, а також рішеннями, які відповідно до вказаного Закону підлягають примусовому виконанню.
За текстом частини першої статті 3 Закону України № 1404-VIII відповідно до вказаного Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: <…> 3) виконавчих написів нотаріусів; <…>.
Відповідно до частини першої статті 5 Закону України № 1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених вказаним Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Відповідно до частини першої статті 3 Закону України від 02.06.2016 №1403-VIII «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» (далі - Закон України № 1403-VIII) завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом.
За текстом частини першої статті 4 Закону України № 1403-VIII, діяльність органів державної виконавчої служби та приватних виконавців здійснюється з дотриманням принципів: 1) верховенства права; 2) законності; 3) незалежності; 4) справедливості, неупередженості та об'єктивності; 5) обов'язковості виконання рішень; 6) диспозитивності; 7) гласності та відкритості виконавчого провадження та його фіксування технічними засобами; 8) розумності строків виконавчого провадження; 9) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями.
Державний виконавець та приватний виконавець повинні здійснювати свою професійну діяльність сумлінно, не розголошувати в будь-який спосіб професійну таємницю, поважати інтереси стягувачів, боржників, третіх осіб, не принижувати їхню гідність (частина друга статті 4 Закону України № 1403-VIII).
Відповідно до частини першої статті 27 Закону України № 1403-VIII фізичні або юридичні особи мають право вільного вибору приватного виконавця з числа тих, відомості про яких внесено до Єдиного реєстру приватних виконавців України, з урахуванням суми стягнення та місця виконання рішення, визначеного Законом України «Про виконавче провадження».
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 26 Закону України № 1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 вказаного Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
За текстом частини першої статті 4 Закону України № 1404-VIII у виконавчому документі зазначаються:
1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім'я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала;
2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;
3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи;
4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності);
реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків);
5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень;
6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню);
7) строк пред'явлення рішення до виконання.
У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв'язку та адреси електронної пошти.
Відповідно до частини першої статті 24 Закону України № 1404-VIII виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу.
Приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.
Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України (частина друга статті 24 Закону України № 1404-VIII).
Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону України № 1404-VIII виконавець має право вчиняти виконавчі дії щодо звернення стягнення на доходи боржника, виявлення та звернення стягнення на кошти, що перебувають на рахунках боржника у банках чи інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах на території, на яку поширюється юрисдикція України.
Згідно з частиною п'ятою статті 24 Закону України № 1404-VIII у разі необхідності проведення перевірки інформації про наявність боржника чи його майна або про місце роботи на території, на яку не поширюється компетенція державного виконавця, державний виконавець доручає проведення перевірки або здійснення опису та арешту майна відповідному органу державної виконавчої служби.
Відповідно до частин першої, другої і шостої статті 25 Закону України № 1403-VIII виконавчим округом є територія Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя.
Приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ.
Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.
Відповідно до частини п'ятої статті 26 Закону України № 1404-VIII виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
Згідно з частиною першою статті 28 Закону України № 1404-VIII копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур'єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1 - 4 частини дев'ятої статті 71 вказаного Закону України, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.
Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження.
Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.
Відповідно до частин першої, шостої статті 29 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Фізична особа може мати кілька місць проживання.
За текстом статті 3 Закону України від 11.12.2013 № 1382-IV «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» (далі - Закон № 1382-IV):
вільний вибір місця проживання чи перебування - право громадянина України, а також іноземця та особи без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України, на вибір адміністративно-територіальної одиниці, де вони хочуть проживати чи перебувати;
місце перебування - адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік;
місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини;
документи, до яких вносяться відомості про місце проживання, - паспорт громадянина України, тимчасове посвідчення громадянина України, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист;
реєстрація - внесення інформації до реєстру територіальної громади, документів, до яких вносяться відомості про місце проживання/перебування особи, із зазначенням адреси житла/місця перебування із подальшим внесенням відповідної інформації до Єдиного державного демографічного реєстру в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.
Згідно з частиною десятою статті 6 Закону України № 1382-IV реєстрація місця проживання здійснюється тільки за однією адресою. У разі якщо особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює реєстрацію місця проживання за однією з цих адрес за власним вибором. За адресою зареєстрованого місця проживання з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції.
У разі якщо нове місце проживання особи знаходиться в іншій адміністративно-територіальній одиниці, орган реєстрації після реєстрації такого місця проживання надсилає повідомлення про зняття особи з реєстрації відповідному органу реєстрації за попереднім місцем проживання особи в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина одинадцята статті 6 Закону України № 1382-IV).
Відповідно до норм частини першої статті 4 Закону України від 20.11.2012 № 5492-VI «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» (далі - Закон № 5492-VI) Єдиний державний демографічний реєстр - це електронна інформаційно-телекомунікаційна система, призначена для зберігання, захисту, обробки, використання і поширення визначеної вказаним Законом України інформації про особу та про документи, що оформлюються із застосуванням засобів Реєстру, із забезпеченням дотримання гарантованих Конституцією України свободи пересування і вільного вибору місця проживання, заборони втручання в особисте та сімейне життя, інших прав і свобод людини та громадянина.
Єдиний державний демографічний реєстр ведеться з метою ідентифікації особи для оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсними та знищення передбачених вказаним Законом України документів. Єдиний державний демографічний реєстр у межах, визначених законодавством про свободу пересування та вільний вибір місця проживання, використовується також для обліку інформації про реєстрацію місця проживання чи місця перебування.
Відповідно до пункту 14 частини першої статті 7 Закону України № 5492-VI до Реєстру вноситься додаткова змінна інформація про місце проживання, про народження дітей, про шлюб і розірвання шлюбу, про зміну імені, у разі наявності - інформація про податковий номер (реєстраційний номер облікової картки платників податків з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків) або повідомлення про відмову від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган), а також про місце роботи та посаду (у разі оформлення посвідчення члена екіпажу).
Згідно з частиною другою вказаної статті, у разі відсутності інформації, передбаченої зокрема, пунктами 9-14 частини першої вказаної статті, вноситься відповідна відмітка.
Відповідно до пункту 10 частини четвертої статті 4 Закону України № 1404-VІІІ виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо виконавчий документ пред'явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.
Суд також звертає увагу на те, що у цій справі оскаржується правомірність постанови приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич В.Л. про відкриття виконавчого провадження від 13.10.2010 ВП №63288393 з тих мотивів, що виконавчий документ пред'явлено не за місцем його виконання. Як вже встановив суд, позивач (боржник у виконавчому провадженні) проживає за адресою: АДРЕСА_3 . За тією самою адресою він і зареєстрований, про що зроблено відповідні відмітки у його паспорті громадянина України.
Позивач зазначає, що його зареєстроване місце проживання збігається з фактичним (дійсним) місцем проживання, свідченням чого є хоча б те, що він працює у місті Соснівка Львівської області. Проте, оскільки виконавчим округом відповідача є місто Київ, то остання аж ніяк не могла провадити виконавчі дії за виконавчим документом щодо боржника, місце проживання якого знаходиться за межами її виконавчого округу.
В свою чергу, відповідач посилається на виконавчий докуимент, на підставі якого ухвалено спірну постанову про відкриття виконавчого провадження, а саме - виконавчого напису приватного нотаріуса Горая О. С., вчиненого 26.09.2020, у якому поряд з «адресою реєстрації» боржника, АДРЕСА_3 , зазначено також його «адресу проживання»: АДРЕСА_4 .
Власне, з огляду на «адресу проживання», яка, вочевидь, знаходиться у виконавчому окрузі, на який поширюється компетенція приватного виконавця Дорошкевич В.Л., стягувач (ТзОВ «Алекскредит») визначив місце виконання рішення (у вказаному випадку ним є виконавчий напис нотаріуса), з яким відповідач, по суті, погодився, ухваливши спірну постанову.
Тут треба зауважити, що «адресу проживання» боржника приватний нотаріус Горай О.С. зазначив у виконавчому написі на підставі заяви стягувача (ТзОВ «Алекскредит»). З вказаного приводу суд встановив, що ТзОВ «Алекскредит» звернулося до приватного нотаріуса Горая О. С. із заявою про примусове виконання рішення, у якій, серед іншого, вказано дві (різні) адреси боржника: «адреса реєстрації» та «адреса проживання».
Очевидним є факт, що зареєстроване місце проживання боржника знаходиться в іншому виконавчому окрузі (Львівська область), аніж повідомлене стягувачем «місце проживання» (місто Київ). Проте, саме з огляду на останнє відповідач визначила місце виконання виконавчого документа і ухвалила спірну постанову про відкриття виконавчого провадження.
Аргументація відповідача, якою вона доводить правомірність вказаного рішення, базується на положеннях статті 24 Закону України № 1404-VIII та положеннях статті 26 вказаного Закону України. У контексті обставин вказаної справи відповідач, посилаючись на вказані статті, акцентує на тому, що визначальним при вирішенні питання щодо місця виконання виконавчого документа є місце проживання/перебування боржника, а не його «зареєстроване місце проживання». Водночас переконує, що приватний виконавець не зобов'язаний перевіряти вірогідність відомостей, зазначених у виконавчому документі, та повідомлених стягувачем.
Отож, у вимірі спірних правовідносин суд повинен відповісти на питання: які фактичні обставини мають юридичне значення при визначенні «місця виконання рішення» у значенні частини другої статті 24 Закону України № 1404-VIII як умови, з якою частина друга статті 25 Закону України № 1403-VIII пов'язує підвідомчість виконавчого документа приватному виконавцю з огляду на територіальні межі його діяльності.
Суд погоджується з доводами відповідача, що положення статті 24 Закону України №1404-VIII оперують термінами «місце проживання, перебування» боржника, а не «зареєстроване місцем проживання» як чинником, який впливає на визначення місця виконання рішення.
Спираючись на цільове тлумачення вказаної норми у системному зв'язку з іншими положеннями зазначеного Закону України, таку її конструкцію можна пояснити тим, що виконавчі дії мають провадитися з урахуванням (в межах) дійсного/фактичного місця проживання боржника. Тобто «примусове виконання» рішень має бути певним чином «наближеним», прив'язаним до місця проживання/перебування боржника, що, окрім іншого, дасть змогу останньому (чи принаймні створить йому відповідні умови) належним чином реалізовувати свої права та обов'язки як учасника виконавчого провадження (як-от: ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення).
Окрім того, здійснення виконавчих дій саме за місцем проживання/перебування боржника обумовлюється також змістом вказаних дій. Зауважимо, що йдеться про примусове виконання рішення, відповідно (встановлені) засоби й способи досягнення потрібного результату (належного виконання рішення) можна охарактеризувати як жорсткі стосовно боржника, адже виконавець зобов'язаний вживати всіх радикальних заходів для того, щоб рішення було виконано, позаяк пріоритет у цій процедурі мають інтереси стягувача.
Приміром, якщо йдеться про рішення майнового характеру, то звертається стягнення на майно боржника (у першу чергу - на кошти та інші цінності, за їх відсутності чи недостатності - на нерухоме майно (стаття 48 Закону України № 1404-VIII). Поряд з тим, за заявою стягувача виконавець може одразу звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника (якщо сума стягнення не перевищує п'яти мінімальних розмірів заробітної плати; стаття 68 Закону України № 1404-VIII).
У вимірі вказаного спору, якщо узагальнити весь спектр виконавчих дій/рішень виконавця, можемо виснувати, що вони відбуваються «навколо» боржника і його майна, що дає розуміння, чому «місце виконання рішення» законодавець «прив'язав» до місця проживання, перебування боржника. Подібним чином можна пояснити опосередкованість місця виконання рішення місцезнаходженням майна боржника, на яке можна звернути стягнення (за рішеннями майнового характеру).
У контексті обставин вказаної справи наведені міркування суду мають на меті донести думку про те, що місце проживання (або ж «адреса проживання», як зазначено у виконавчому написі приватного нотаріуса Горая О. С. від 26.09.2020) має відповідати дійсності. Іншими словами, не стільки номінальна адреса проживання боржника, скільки його фактичне, реальне місце проживання повинні визначати місце виконання рішення задля досягнення мети виконавчого провадження і дотримання його засад, визначених статтею 2 Закону України № 1404-VIII.
Повертаючись до спірних правовідносин, суд звертає увагу, що «адреса проживання» ( АДРЕСА_4 ), яку стягувач зазначив у своїй заяві, адресованій приватному виконавцю Дорошкевич В.Л., зазначена також у виконавчому написі приватного нотаріуса Горая О. С. від 26.09.2020 про стягнення заборгованості за кредитним договором на користь ТзОВ «Алекскредит».
Цей виконавчий напис приватний нотаріус Горай О. С. вчинив на підставі відповідного звернення ТзОВ «Алекскредит» (стягувач), який набув право вимоги за вказаним кредитним договором.
Отож, інформацію про «адресу проживання» позивача (боржника) повідомив саме стягувач - ТзОВ «Алекскредит». Проте, якщо зареєстроване місце проживання боржника має офіційне підтвердження (відповідні відомості зазначено у паспорті громадянина України), то «адреса проживання» у вказаному випадку базується виключно «на словах» стягувача (тобто особи, яка у виконавчому провадженні є заінтересованою стороною).
Суд погоджується, що виконавець не має обов'язку перевіряти вірогідність відомостей, які зазначено у виконавчому документі. Водночас, нагадаємо, приватний виконавець повинен здійснювати свою професійну діяльність сумлінно, поважати інтереси стягувачів, боржників, третіх осіб, не принижувати їхню гідність (частина друга статті 4 Закону України № 1403-VIII), повинен дотримуватися принципів верховенства права, законності, справедливості, неупередженості та об'єктивності (частина перша статті 4 Закону України №1403-VIII).
Закріплені у статті 4 Закону України № 1403-VIII засади діяльності, зокрема, приватного виконавця вимагають діяти добросовісно, що, окрім іншого, вимагає від нього більш вдумливого і ретельно виваженого підходу до виконання своїх професійних обов'язків.
Отримавши заяву ТзОВ «Алекскредит» про примусове виконання виконавчого напису приватного нотаріуса, в якому, як і в указаному виконавчому документі, зазначено дві різні адреси боржника, приватний виконавець не міг не звернути уваги, що ці адреси, якщо вирішувати питання про прийняття до виконання вказаного виконавчого документа, відсилають до різних виконавчих округів (Львівська область та місто Київ відповідно). Звідси виникає потреба з'ясування місця проживання боржника як умови прийняття виконавчого документа до примусового виконання приватним виконавцем, територіальним округом якої є місто Київ. При вирішенні вказаного питання суд звертає увагу на таке.
Аналіз наведених положень Цивільного кодексу України у зіставленні з положеннями Закону України № 1382-IV дозволяє дійти висновку, що місцем проживання особи є житло, в якому вона проживає (постійно або тимчасово). Особа не обмежена у можливості мати більше, ніж одне місце проживання, проте реєстрація місця проживання здійснюється тільки за однією адресою, яку особа сама вибрала і за якою вестиме листування з фізичними/юридичними особами, контролюючими органами, отримуватиме офіційну кореспонденцію. Відомості про місце проживання вносяться, серед іншого, до паспорта громадянина України.
У справі встановлено, що зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_1 є: АДРЕСА_5 , і вказана інформація міститься у паспорті громадянина України. Питання про те, чи позивач фактично проживає за зареєстрованим місцем проживання відповідач не досліджував. Зі слів позивача, він проживає за вказаною адресою і працює в місті Соснівка (у закладі середньої освіти), що підтверджується, зокрема паспортом серії НОМЕР_2 , виданим Червоноградським МС ГУ ДМС України у Львівській області від 03.10.2012, довідкою про реєстрацію місця проживання №20 від 06.01.2021, виданою виконавчим комітетом Червоноградської міської ради Червоноградського району Львівської області, довідкою від 06.01.2021 №03, згідно з якою позивач працює вчителем фізкультури у закладі загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Соснівський ліцей №1 Сокальської районної ради Львівської області з 20.11.2019, що підтверджується.
Щодо «адреси проживання», яку повідомив стягувач (ТзОВ «Алекскредит»), то жодного підтвердження вірогідності вказаної інформації немає. Крім того, у зазначеному приміщенні знаходиться офісний центр, а не житлові приміщення ТзОВ «Гілея Трейд», що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №255704673 від 07.05.2021. Тобто об'єктивних даних, на основі яких можна було б стверджувати, що ОСОБА_1 проживав у місті Києві (хоча б на дату відкриття виконавчого провадження), чи має майно на території вказаного виконавчого округу, відповідач (на підтвердження правомірності спірної постанови у вимірі мотивів, з яких її оскаржено) не надав.
З огляду на викладене, положення законодавства про свободу пересування та вільний вибір місця проживання відповідачу відомі, тож і зрозумілою є відмінність між місцем проживання і «зареєстрованим» місцем проживання. У вказаному зв'язку потрібно зауважити, що спільним для обох понять є те, що особа проживає (має право проживати) в обох місцях, водночас для офіційного «спілкування» з фізичними/юридичними особами, контролюючими органами визначає лише одне із них і несе відповідальність за свій вибір (у тому сенсі, приміром, що зареєстроване місце проживання є своєрідним орієнтиром для державних органів, фізичних/юридичних осіб при визначенні територіальної юрисдикції судових справ за участі вказаної особи; надсилання поштової кореспонденції за зареєстрованим місцем проживання є умовою належного повідомлення особи).
У контексті спірних правовідносин суд дійшов висновку, що сама лише вказівка на місце проживання, яке не має жодного взаємозв'язку з особою боржника, не може вважатися достатньою підставою для прийняття виконавчого документа приватним виконавцем, територіальний округ якої охоплює місце виконання, визначеного за вказаною адресою. За описаної вище ситуації визначення місця виконання виконавчого документа щодо позивача (як фізичної особи-боржника) має відбуватися за зареєстрованим місцем проживання боржника ( АДРЕСА_5 ). Будь-яка інша адреса місця проживання чи відомості про місце перебування особи-боржника можуть слугувати додатковою інформацією і сприяти примусовому виконанню рішення, але не використовуватися як юридичний факт, з яким Закон України № 1404-VIII пов'язує місце виконання рішення, а з ним і виконавчий округ приватного виконавця.
Якщо трактувати місце виконання рішення у ситуації, подібній до тієї, яку маємо у цій справі, у той спосіб, як це зробив відповідач, то це (за своєю зовнішньою формою прояву) створюватиме умови для підміни суті визначеного Законом України № 1404-VIII місця виконання рішення і пов'язаного з ним визначенням виконавчого округу приватного виконавця на формальність, що у підсумку нівелюватиме сенс виконавчого провадження і засади, з дотриманням яких воно має здійснюватися загалом.
Зважаючи на наведене, суд дійшов висновку, що приватний виконавець Дорошкевич В.Л., виконавчим округом якої є місто Київ, не могла прийняти до примусового виконання виконавчий документ (виконавчий напис приватного нотаріуса Горая О. С. від 26.09.2020), місце виконання якого знаходиться в іншому виконавчому окрузі.
Вказана позиція суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 31.03.2021 у справі №380/7750/20.
Суд також враховує, що рішенням Сокальського районного суду Львівської області від 27.04.2021 у справі №454/144/21, яке набрало законної сили 31.05.2021, виконавчий напис приватного нотаріуса Горая О. С. від 26.09.2020 для звернення до примусового виконання якого винесена оскаржена постанова про відкриття виконавчого провадження від 13.10.2020 №63288393, визнано таким, що не підлягає виконанню.
З огляду на викладене, суд вважає протиправною та такою, що підлягає скасуванню постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни про відкриття виконавчого провадження від 13.10.2020 №63288393.
Щодо витрат на професійну правову допомогу, суд зазначає таке.
Стаття 132 КАС України встановлює, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині п'ятій статті 134 КАС України. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з частиною сьомою статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Зазначені вимоги кореспондуються з положеннями частини третьої статті 143 КАС України, якими передбачено, що якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Таким чином, необхідною умовою для відшкодування витрат на правничу допомогу є подання стороною детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування.
Відповідно до частини дев'ятої статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Згідно з положеннями статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Аналіз наведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов'язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
При вказаному, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, обсягу наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України", від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України", від 30.03.2004 у справі "Меріт проти України", заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Отже, при визначенні суми відшкодування витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, слід виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи.
Суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Суд вирішуючи вказане питання враховує висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 22.11.2019 у справі №810/1502/18.
Суд також зазначає, що в пункті 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 №23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Суд встановив, що позивач уклав договір-доручення на правове обслуговування (представництво) від 16.01.2021, згідно з яким ОСОБА_1 (довіритель) доручає, а юридична фірма (ТзОВ «Юидичний центр захисту прав власників») бере на себе зобов'язання надавати юридичну допомогу в об'ємі і на умовах, передбачених договором.
ФОП ОСОБА_4 , який є адвокатом, уклав договір про надання послуг від 01.02.2020 з ТзОВ «Юридичний центр захисту прав власників», відповідно до умов якого виконавець зобов'язується за завданням замовника протягом визначеного в договорі строку надавати за плату такі послуги: юридичне представництво інтересів однієї сторони, що виступає проти іншої сторони в судах чи інших органах, консультаційні послуги та представництво в цивільних, кримінальних і трудових справах, загальні консультації та складання юридичних документів.
Згідно з детальним описом виконаних робіт (наданих послуг) у справі №380/1042/21 від 07.05.2021 адвокат Острик С.О. виконав такі роботи та надав послуги щодо:
- підготовки проекту позову - 4 год;
- підготовки пояснень адвоката та проекту пояснень позивача - 4 год;
- участь в судових засіданнях - 2 год.
У позовній заяві позивач вказував, що орієнтовно очікує понести витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2000грн. Проте, в договорі - дорученні на правове обслуговування від 16.01.2021 зазначено, що за поточну роботу позивач сплачує кошти в сумі 1000грн. На підтвердження факту оплати за надання професійної правничої допомоги позивач надав квитанцію від 16.02.2021 №86 на суму 1000,00 грн. Таким чином, суд дійшов висновку, що розмір понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу становить 1000грн.
Відповідач подав до суду заперечення щодо клопотання про розподіл судових витрат, в яких просить відмовити у стягненні витрат на професійну правничу допомогу, у зв'язку з тим, що такі витрати явно завищені і необґрунтовані.
Водночас, суд повторно зазначає, що відповідно до частини п'ятої статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п'ятої вказаної статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Суд вказує на те, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, слід керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.
Враховуючи практику Європейського суду з прав людини щодо присудження судових витрат, суд при розподілі судових витрат має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "East/WestAllianceLimited" проти України", оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "Ботацці проти Італії" (Bottazzi v. Italy), № 34884/97).
З огляду на викладене, суд вважає належним чином обґрунтованою суму компенсації витрат на послуги, надані адвокатом, та відповідно співмірності обсягу цих послуг та витраченого адвокатом часу із розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу.
Таким чином з врахуванням принципу співмірності та розумності судових витрат, складності справи, виходячи з її конкретних обставин та змісту наданих послуг, клопотання представника відповідача, суд вважає обґрунтованим розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 1000,00грн.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України та частини третьої статті 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з вимогами статті 78 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити повністю.
Відповідно до статті 139 КАС України на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути сплачений судовий збір на суму 908грн відповідно до квитанції №159 від 16.01.2021.
Керуючись статтями 6, 9, 73-76, 242, 243, 244, 245 КАС України, суд
позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною і скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни про відкриття виконавчого провадження від 13.10.2020 №63288393.
Стягнути з приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни місце проживання: АДРЕСА_6 на користь ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1000 (одна тисяча) грн. 00 коп.
Стягнути з приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни місце проживання: АДРЕСА_6 на користь ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 судовий збір у розмірі 908 (дев'ятсот вісім)грн. 00 коп.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня проголошення рішення суду.
Повне рішення суду складене 14 червня 2021 року.
Суддя А.Г. Гулик