Україна
Донецький окружний адміністративний суд
15 червня 2021 р. Справа№200/4965/21
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Голубової Л.Б., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління ДПС у Донецькій області
про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-1959-17 від 12.04.2021 року
ОСОБА_1 звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-1959-17 від 12.04.2021 року на суму 10041,56 гривень.
Заявлені вимоги позивач обґрунтовувала тим, що 25 січня 2021 року з нею по телефону зв'язався представник пенсійного фонду та пояснив, що вона має заборгованість і їй треба звернутися до податкової інспекції для вирішення даного питання.
09 лютого 2021 року позивач звернулася до Мар'їнської ОДПІ Головного управління ДПС у Донецькій області за роз'ясненнями, надавши копії квитанцій про сплату ЄСВ.
13 березня 2021 року позивачем отримано лист від 09 березня 2021 року, з якого вбачається про наявність боргу з єдиного внеску на загальну суму 10041,56 гривень, яка виникла у період з 24.06.2013 року по 20.01.2015 року.
22 березня 2021 року позивач оскаржила спірну вимогу від 25 лютого 2021 року та рішенням ДПС України від 07 квітня 2021 року вказану вимогу скасовано та зобов'язано відповідача сформувати на направити нову вимогу на ту ж суму.
Позивач зазначає, що припинила підприємницьку діяльність 12 грудня 2014 року, а також вважає, що на неї розповсюджується дія пункту 9-4 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» в частині звільнення від виконання обов'язків платника єдиного внеску до закінчення проведення антитерористичної операції, у тому числі звільнення від сплати єдиного внеску у період з 14.04.2014 року по теперішній час.
З зазначених підстав просить визнати протиправною та скасувати вимогу від 12 квітня 2021 року № Ф-1959-17 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на суму 10041,56 гривень як незаконну.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 29 квітня 2021 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Прийнято розгляд справи проводити в строки встановлені ст. 258 КАС України.
Відповідно до вимог статті 258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
За правилами пункту 2 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Сторони про відкриття провадження у справі були повідомлені судом належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.
Згідно з нормами частини третьої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.
Представником відповідача надано письмовий відзив від 19.05.2021 року (а.с. 40-44) разом з інтегрованою карткою платника ЄСВ. В обґрунтування незгоди з позовними вимогами зазначає, що платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно сплачувати внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця. Несвоєчасно сплачена сума є недоїмкою та стягується з застосуванням штрафів, тому дії відповідача по винесенню вимоги про сплату боргу (недоїмки) вважає цілком правомірними.
Зазначає, що борг позивача з єдиного внеску виник з 24.06.2013 року по 20.01.2015 року. Закон № 1669 не звільняє податковий орган від обов'язку щодо формування вимог з ЄСВ.
З зазначених причин представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-79 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ОСОБА_1 є громадянином України, про що свідчить паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 (а.с. 7). Згідно паспортних даних позивач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 7 зв.бік).
ОСОБА_1 була зареєстрована як фізична особа-підприємець, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 9).
Відповідно до даних в Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань припинила підприємницьку діяльність за власним рішенням 11.12.2014 року, номер запису: 2244006000304423 про що наявний запис у безкоштовному витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 10-11).
Відповідач в листі від 09.03.2021 року № 7246/6/05-99-13-03-14 зазначив, що хоча й позивач з 12 грудня 2014 року не має статусу фізичної особи-підприємця, проте перебуває на податковому обліку у Мар'їнської ОДПІ Головного управління ДПС у Донецькій області, оскільки має борг з єдиного внеску за період з 24.06.2013 року по 20.01.2015 року в сумі 10041,56 гривень (а.с. 12-13).
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України.
Відповідно до пункту 61.1 статті 61 Податкового кодексу України, статті 94 Податкового кодексу України (надалі - ПК України) податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Відповідач у даній справі є суб'єктом владних повноважень, який відповідно до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» здійснює адміністрування зазначеного внеску з жовтня 2013 року.
Отже, безпосередньо, правовідносини, що склалися між сторонами, регулюються Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року № 2464-VI (далі - Закон № 2464) із змінами і доповненнями.
Відповідно частини 2 статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платник єдиного внеску зобов'язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
За приписами частин 2-3 статті 25 зазначеного Закону у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.
Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.
Відповідно до абзаців 1, 3, 4 частини 4 статті 25 Закону № 2464 орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.
У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.
25 лютого 2021 року Головним управлінням ДПС у Донецькій області винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-1959-17 на загальну суму 10041,56 гривень, з яких, 9871,56 гривень - недоїмка та 170,00 гривень - штраф (а.с. 45).
Позивач оскаржила спірну вимогу від 25 лютого 2021 року та рішенням ДПС України від 07 квітня 2021 року № 2126/Ц/99-00-06-02-01-09 вказану вимогу скасовано та зобов'язано відповідача сформувати на направити нову вимогу на ту ж суму (а.с. 15-16). Причиною скасування вимоги вказано невідповідність форми, що є порушенням вимог пунктів 3, 4 розділу VІ Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449 (додаток 7).
12 квітня 2021 року Головним управлінням ДПС у Донецькій області винесено нову вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-1959-17 на загальну суму 10041,56 гривень, з яких, 9871,56 гривень - недоїмка та 170,00 гривень - штраф (а.с. 18).
Разом з тим, суд зазначає, що відповідно статті 4 Закону № 2464 платниками єдиного внеску, зокрема, є підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами; фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців); фізичні особи, які забезпечують себе роботою самостійно, та фізичні особи, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту).
Отже, вказаний Закон передбачає наявність у платника єдиного внеску статусу господарюючого суб'єкту чи самозайнятої особи.
Як зазначено вище, підприємницьку діяльність позивачем припинено 11 грудня 2014 року. З зазначених підстав позивач не є платником єдиного внеску у розумінні ст. 4 Закону України № 2464.
Зазначена правова позиція узгоджується з постановою Великої Палати Верховного Суду від 01 липня 2020 року у справі № 260/81/19.
Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що 03.06.2020 року набрав чинності пункт 5 розділу І Закону України від 13.05.2020 № 592-ІХ Про внесення змін до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» щодо усунення дискримінації за колом платників, відповідно до положень якого розділ VIII Прикінцеві та перехідні положення Закону № 2464-VI доповнено пунктом 9-15.
Так, згідно з абзацами першим та другим пункту 9-15 Закону № 2464-VІ (у редакції Закону № 592-ІХ) підлягають списанню за заявою платника та у порядку, визначеному цим Законом, несплачені станом на день набрання чинності Законом № 592-ІХ з урахуванням особливостей, визначених цим пунктом, суми недоїмки, нараховані платникам єдиного внеску, зазначеним у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, за період з 01 січня 2017 року до дня набрання чинності Законом № 592-ІХ, а також штрафи та пеня, нараховані на ці суми недоїмки, у разі якщо такими платниками не отримано дохід (прибуток) від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та за умови подання протягом 90 календарних днів з дня набрання чинності Законом № 592-ІХ, зокрема платниками, зазначеними у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), - державному реєстратору за місцем знаходження реєстраційної справи фізичної особи - підприємця заяви про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності та до податкового органу - звітності відповідно до вимог частини другої статті 6 цього Закону за період з 01 січня 2017 року до дня набрання чинності Законом № 592-ІХ. Зазначена звітність подається платником виключно у випадку, якщо вона не була подана раніше. З пояснювальної записки до проекту Закону № 592-ІХ убачається, що його прийняття було обумовлено, зокрема, тим, що встановлення обов'язку сплати єдиного соціального внеску без отримання доходу не відповідає легальній меті державного регулювання цього виду відносин та є непослідовним у контексті самого Закону, який визначає об'єктом нарахування єдиного соціального внеску саме отриманий дохід.
Таким чином, у справі № 260/81/19 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що відсутність офіційного підтвердження в позивача статусу ФОП шляхом проходження реєстраційних процедур у порядку, визначеному Законом № 755-ІV, що виключає можливість законного здійснення підприємницької діяльності та отримання відповідних доходів, за відсутності фактичних доказів протилежного, виключає і можливість формальної та фактичної участі позивача у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування за відповідним статусом.
Відповідно до абзаців 1, 3, 4 частини 4 статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.
У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.
Згідно з п. 1 та п. 12 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» передбачено, що платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; виконувати інші вимоги, передбачені цим Законом.
Із інтегрованої картки ОСОБА_1 для фізичних осіб-підприємців, у т.ч. які обрали спрощену систему оподаткування та осіб, які проводять незалежну професійну діяльність, вбачається що у позивача наявна заборгованість станом на 09.03.2021 року 10041,56 гривень, у тому числі: недоїмка - 9871,56 гривень, штраф -170,00 гривень (а.с. 74-85).
Вказаний борг позивача з єдиного внеску виник з 24.06.2013 року по 20.01.2015 року.
Суд зазначає, що Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» щодо усунення дискримінації за колом платників» від 13.05.2020 № 592-ІХ розділ VІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України №2464-VІ доповнено пунктом 9-15.
Зазначені доповнення набрали чинності з 03 червня 2020 року.
Відповідно до пункту 9-15 розділу VІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464-VI (в редакції станом на дату винесення оскаржуваного рішення) підлягають списанню за заявою платника та у порядку, визначеному цим Законом, несплачені станом на 03 червня 2020 року з урахуванням особливостей, визначених цим пунктом, суми недоїмки, нараховані платникам єдиного внеску, зазначеним у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, за період з 01 січня 2017 року до 03 червня 2020 року, а також штрафи та пеня, нараховані на ці суми недоїмки, у разі якщо такими платниками не отримано дохід (прибуток) від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та за умови подання протягом 90 календарних днів з 3 червня 2020 року:
а) платниками, зазначеними у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), - державному реєстратору за місцем знаходження реєстраційної справи фізичної особи - підприємця заяви про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності та до податкового органу - звітності відповідно до вимог частини другої статті 6 цього Закону за період з 01 січня 2017 року до 03 червня 2020 року. Зазначена звітність подається платником виключно у випадку, якщо вона не була подана раніше;
б) платниками, зазначеними у пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, - до податкового органу за основним місцем обліку заяви про зняття з обліку як платника єдиного внеску та звітності відповідно до вимог частини другої статті 6 цього Закону за період з 01 січня 2017 року до 03 червня 2020 року. Зазначена звітність подається платником виключно у випадку, якщо вона не була подана раніше.
Після отримання у встановленому законом порядку відповідних відомостей від державного реєстратора або заяви про зняття з обліку як платника єдиного внеску та за умови подання платником єдиного внеску зазначеної звітності (якщо відповідна звітність не була подана раніше) податковий орган протягом 15 робочих днів проводить камеральну перевірку, за результатами якої приймає рішення про списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені або вмотивоване рішення про відмову списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені.
Податковим органом може бути прийнято рішення про відмову списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені, за умови якщо за результатами перевірки буде встановлено, що:
1) платник податків отримав дохід (прибуток) протягом періоду з 1 січня 2017 року до 3 червня 2020 року;
2) суми недоїмки, а також штрафи та пеня, нараховані на суми недоїмки, були в повному обсязі самостійно сплачені платником або стягнуті у порядку, передбаченому цим Законом.
У разі якщо суми недоїмки, а також штрафи та пеня, нараховані на суми недоїмки, були частково самостійно сплачені платником та/або стягнуті у порядку, передбаченому цим Законом, податковий орган приймає рішення про списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені у частині, що залишилася несплаченою.
Штрафні санкції до платника єдиного внеску, передбачені пунктом 7 частини одинадцятої статті 25 цього Закону, за наведених умов не застосовуються.
Вимога про сплату суми недоїмки, штрафних санкцій і пені вважається відкликаною у день прийняття податковим органом рішення про списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені.
Нараховані та сплачені або стягнуті за зазначений період суми недоїмки, штрафних санкцій і пені відповідно до цього Закону не підлягають поверненню.
Доказів отримання позивачем доходу за період з 01 січня 2017 року до 03 червня 2020 року матеріали справи не містять.
З аналізу вищезазначеної норми вбачається, що законодавцем визначено умови для її застосування, а саме: подання протягом 90 календарних днів з 03 червня 2020 року платниками ЄСВ (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) державному реєстратору заяви про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності та до податкового органу - звітності відповідно до вимог частини другої статті 6 цього Закону за період з 01 січня 2017 року до 03 червня 2020 року.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, позивач припинив свою підприємницьку діяльність 11.12.2014 року, тобто до внесення відповідних змін до законодавства.
Тобто, на момент винесення оскаржуваної вимоги від 12 квітня 2021 року у відповідача були всі законні підстави для застосування положень пункту 9-15 розділу VІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2464-VI.
Як зазначено вище, після отримання у встановленому законом порядку відповідних відомостей від державного реєстратора або заяви про зняття з обліку як платника єдиного внеску та за умови подання платником єдиного внеску зазначеної звітності (якщо відповідна звітність не була подана раніше) податковий орган протягом 15 робочих днів проводить камеральну перевірку, за результатами якої приймає рішення про списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені або вмотивоване рішення про відмову списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені. Всупереч зазначеній нормі закону відповідачем не було прийнято рішення про списання недоїмки чи рішення про відмову в списанні недоїмки з єдиного внеску, що також суперечить частині 2 статті 19 Конституції України.
Крім того, додатково слід зазначити, що Законом України № 1669-VII від 02.09.2014 року «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», який набрав чинності 15.10.2014 року, у Законі України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» розділ VIII «Прикінцеві та перехідні положення» доповнено пунктом 9-3 (у наступному 9-4) такого змісту:
« 9-3. Платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.
Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.
Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.
Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу».
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція» до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція включено м. Мар'їнка Донецької області, де знаходиться на податковому обліку позивач.
Дію вказаного Розпорядження зупинено Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1079-р від 05.11.2014 року.
Вказані розпорядження втратили чинність згідно з Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 р. № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України». Вказаним розпорядженням до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція включено м. Мар'їнка Донецької області.
Тобто, у період невиконання обов'язків платника єдиного соціального внеску позивач знаходився на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція.
Крім того, антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014. На даний час Указ Президента України не видавався.
Актами військово-цивільної адміністрації міста Мар'їнки Донецької області № 740 від 23.10.2017 року та № 1086 від 05.05.2018 року встановлено зруйнування даху житлового будинку позивача та зруйнування пожежею прибудов до житлового будинку від проведення бойових дій (а.с. 33-35).
Недоїмка в сумі 5071,80 гривень, зазначена в спірній вимозі від 12.04.2021 року виникла після 14.04.2014 року.
Таким чином, позивач з 14 квітня 2014 року є звільненим від сплати єдиного соціального внеску до закінчення проведення АТО.
Суд зауважує, що пункт 9-4 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» звільняє платників ЄСВ від відповідальності не в залежності від їх місцезнаходження, а в залежності від знаходження на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції».
Аналогічна правова позиція наведена у рішенні Верховного Суду від 30 березня 2018 року у зразковій справі № 812/292/18-а.
За приписами частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного суду.
Відповідно до частини 3 статті 291 Кодексу адміністративного судочинства України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.
За таких обставин, вимога про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 12.04.2021 року № Ф-1959 підлягає задоволенню.
За вимогами ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно частини 3 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України у виняткових випадках залежно від складності справи складення рішення, постанови у повному обсязі може бути відкладено на строк не більш як десять, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п'ять днів з дня закінчення розгляду справи.
Відповідно до частини 4 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
На підставі положень Податкового кодексу України, Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та на підставі ст.ст. 2, 17, 77, 90, 139, 242-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 (місце реєстрації відповідно паспорта громадянина України: АДРЕСА_2 ; адреса зазначена в позовній заяві: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління ДПС у Донецькій області (місцезнаходження згідно даних з ЄДР: 87515, Доненька область, м. Маріуполь, вул. Італійська, буд. 59, код ЄДРПОУ ВП 44070187) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-1959-17 від 12.04.2021 року - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Донецькій області про сплату боргу (недоїмки) від 12 квітня 2021 року № Ф-1959-17 на суму 10041,56 гривень.
Стягнути з Головного управління ДПС у Донецькій області (код ЄДРПОУ ВП 44070187) як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України (код ЄДРПОУ 43005393) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати з судового збору у розмірі 908 (дев'ятсот вісім) гривень 00 копійок.
Рішення складено у повному обсязі та підписано 15 червня 2021 року.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Рішення суду може бути оскаржене до Першого апеляційного адміністративного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя Л.Б. Голубова