Україна
Донецький окружний адміністративний суд
про залишення позовної заяви без руху
14 червня 2021 р. Справа №200/7072/21
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Михайлик А.С., ознайомившись з позовною заявою ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення адміністрації Покровської районної Державної адміністрації Донецької області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Управління соціального захисту населення адміністрації Покровської районної Державної адміністрації Донецької області про визнання протиправною бездіяльності щодо не нарахування та невиплати разової грошової допомоги до 5 травня як учаснику бойових дій у розмірі 5 мінімальних пенсій за віком у 2018-2021 роках, зобов'язання її нарахувати та виплатити у вказаному розмірі за 2019-2021 роки з урахуванням сплачених сум.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленими ст. 160, 161, 172 цього Кодексу.
Згідно частини 1 та 2 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина 2 статті 122 КАС України).
Рішенням Конституційного Суду України від 27.02.2020 № 3-р/2020 у справі №1-247/2018(3393/18) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окремі положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
З 27.02.2020 статтею 12 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” в редакції Закону України "Про внесення змін до Закону 25.12.1998 № 367-XIV (з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 № 10рп/2008) встановлено, що щорічно до 5 травня учасникам бойових дій та прирівняним к ним особам виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
У відповідності до статті 17-1 частини 4 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” особи, які не отримали разової грошової допомоги до 5 травня, мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги.
Таким чином, 30 вересня поточного року - це встановлений законом кінцевий строк, до якого могла бути здійснена виплата вказаної допомоги і до якого позивач міг очікувати на отримання більшої суми, ніж була йому нарахована, відтак, початок перебіг строку звернення позивача до суду з даним позовом в частині вимог щодо допомоги за 2020 рік слід обчислювати саме з цієї дати.
Дана позиція узгоджується з відповідними висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 06.02.2018 у справі № 607/7919/17.
Позивач надав позовну заяву до суду 05.06.2021 із пропуском шестимісячного строку для звернення до адміністративного суду із позовом в частині вимог щодо допомоги за 2018-2020 роки.
У доданому до позові клопотанні про поновлення строку звернення до суду позивач вказав, що про відмову у нарахуванні йому спірної допомоги у вірному розмірі він дізнався з листа відповідача від 21.05.2021 № П-36-11 у відповідь на звернення позивача. До цього ж, обов'язок по нарахуванню допомоги до 5 травня у сумі 5 мінімальних пенсій за віком виник у відповідача лише після прийняття Конституційним Судом України рішення від 27.02.2020 № 3-р/2020 у справі №1-247/2018(3393/18), а про невідповідність розмірів виплат позивач дізнався тільки після прийняття Великою Палатою Верховного Суду 13.01.2021 рішення у справі № 440/2722/20. Позивач не міг передбачити, що орган державної влади (відповідач), який покликаний захищати права громадян, міг порушити права позивача. Юридичної освіти позивач не має. Крім того, в країні триває карантин. Відповідності до п. 3 Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-IX від 30 березня 2020 року, продовжувався на строк дії карантину, пов'язаного із запобіганням поширенню короновірусної хвороби (COVID-19), зокрема, строк звернення до суду. Карантин продовжено до 30.06.2021.
Суд зауважує, що при вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття «дізнався» та «повинен був дізнатись».
Під поняттям «дізнався» необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.
Поняття ж «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав.
Отримавши спірну виплату у неналежному розмірі особа має реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про те, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок.
Отже, з дня отримання особою виплати вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів.
Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання виплати, демонструючи свою необізнаність щодо причин визначення спірного розміру виплати звернулась до відповідного державного органу із заявою про надання їй відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від такого органу відповіді на подану заяву.
Аналогічного висновку дійшла Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Верховного Суду у постанові від 31.03.2021 у справі № 240/12017/19.
При цьому, звернення до позивача до відповідача зі спірного питання направлене ним лише у травні 2021 року.
Наведене свідчить про відсутність в суду підстав вважати, що позивач без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання допомоги у неналежному розмірі, демонструючи свою зацікавленість з цього питання звернувся до відповідача із заявою про надання відповідної інформації.
Незнання про порушення своїх прав через байдужість або небажання про це дізнатися не можуть розглядатися як поважна причина пропуску строку звернення до суду з адміністративним позовом, оскільки є результатом суб'єктивних дій самого позивача, а не об'єктивно існуючими обставинами, що перешкоджають їй вчасно реалізувати своє право на судовий захист.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах Верховного Суду від 27.01.2020 у справі № 420/3001/19, від 25.02.2020 у справі № 360/1870/19.
Юридична необізнаність не може бути визнана поважною причиною пропуску строку звернення до суду, оскільки не тягне за собою неможливості вчинення певних процесуальних дій чи звернення зацікавленої особи за правовою допомогою.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 21 лютого 2018 року у справі № 815/4480/16, від 31 липня 2018 року у справі № 311/32/17 (2-а/311/11/2017), від 03 травня 2018 року у справі № 826/6380/17.
Суд зазначає, що як також вказала Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Верховного Суду у постанові від 31.03.2021 у справі № 240/12017/19, позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Отримання позивачем листа від відповідача у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру допомоги тощо.
Таким чином, суд не бере до уваги доводи позивача про поважність пропуску строку звернення до суду з підстав отримання листа відповідача № П-36-11 після 21.05.2021.
Посилання позивача на рішення Конституційного Суду України від 27.02.2020 № 3-р/2020 у справі №1-247/2018(3393/18) суд також не приймає, оскільки з дня прийняття цього рішення до дня звернення до суду минуло більше року, тобто шестимісячний строк на звернення до суду позивачем пропущено щодо позовних вимог стосовно допомоги за 2018-2020 року.
Доводи про те, що позивач дізнався про порушення своїх прав лише після прийняття Великою Палатою Верховного Суду 13.01.2021 рішення у справі № 440/2722/20 суд також до уваги не бере, оскільки позивач мав можливість дізнатись про це з моменту отримання спірних виплат та з 27.02.2020 (день ухвалення рішення Конституційного Суду України від 27.02.2020 № 3-р/2020 у справі №1-247/2018(3393/18).
До цього ж, рішення у справі № 440/2722/20 стосувалось прав особи, що виступала позивачем саме у справі № 440/2722/20, а не безпосередньо прав ОСОБА_1 .
Щодо посилань позивача на п. 3 Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-IX від 30 березня 2020 року, якою передбачалось, що продовжувався на строк дії карантину, пов'язаного із запобіганням поширенню короновірусної хвороби (COVID-19), зокрема, строк звернення до суду, то така редакція пункту була чинна з 02.04.2020 по 16.07.2020.
Пунктом 2 Розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-)», що набрав чинності 17.07.2020, передбачено, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.
Отже, останнім днем такого строку було 06.08.2020, проте у визначений строк позивач не звернувся до суду із вимогами щодо допомоги за 2018-2019 року.
Станом на теперішній час редакція п. 3 Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.
Крім того, строк звернення до суду може бути поновлений з підстав тривання карантину за умови підтвердження наявності обставин, що неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Обставина дії в Україні карантину з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) само по собі не є безмовною підставою для поновлення процесуального строку.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд в ухвалі від 21.05.2021 у справі № 160/8296/20.
Інших доводів поважності пропуску строку звернення до суду позивач не навів.
При цьому необхідно враховувати, що строк звернення до адміністративного суду - це строк, в межах якого особа, яка має право на позов, повинна звернутися до адміністративного суду для захисту своїх прав у публічно-правових відносинах. Дотримання строку звернення є однією з умов реалізації права на позов і тісно пов'язано з реалізацією права на справедливий суд. Наявність такої умови запобігає зловживанням, а її відсутність призводила б до постійного збереження стану невизначеності у правовідносинах.
Безпідставне поновлення строку є порушенням вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду в такому його елементі як правова визначеність.
Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що право на звернення до суду також не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справи “Стаббігс та інші проти Великобританії” рішення від 21.02.1986 справа, "Девеер проти Бельгії" рішення від 27.02.1980 року, "Голдер проти Сполученого Королівства" рішення від 21.02.1975 року).
На думку Європейського суду з прав людини у справі "Мельник проти України" (2006) необхідно досліджувати, чи можна вважати перебіг строку прогнозованим з точки зору заявника.
При визначенні початку цього строку суд з'ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльність), а не коли вона з'ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.
З огляду на таке та неповажність причин пропуску строку звернення до суду, наведених позивачем у заяві про поновлення цього строку, у задоволенні цього клопотання необхідно відмовити.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Наведене свідчить про те, що згідно частини 1 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України є підстави для постановлення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
З огляду на наведене та керуючись ч. 1 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду, - відмовити.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення адміністрації Покровської районної Державної адміністрації Донецької області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, - залишити без руху.
Встановити позивачу десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви, протягом якого він має надати до суду заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду та належні докази поважності причин його пропуску.
Роз'яснити позивачеві, що у разі невиконання вимог цієї ухвали позовна заява буде вважатися неподаною і буде повернута позивачу.
Копію ухвали надіслати позивачу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя А.С. Михайлик