Україна
Донецький окружний адміністративний суд
04 червня 2021 р. Справа№200/1109/21-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Волгіної Н.П., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (в письмовому порядку) адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Криворізьської сільської ради Добропільського району Донецької області, голови Криворізької сільської ради Добропільського району Донецької області Павлової Анни Іванівни
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач, ОСОБА_1 , звернулась до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Криворізької сільської ради Добропільського району Донецької області, в якому (з урахуванням уточнених позовних вимог) просить суд:
- визнати бездіяльність голови Криворізької сільської ради Добропільського району Донецької області щодо здійснення нарахування та виплати вихідної допомоги у розмірі шести середніх заробітних плат у зв'язку із припиненням виконання повноважень особи органу місцевого самоврядування позивача, яка звільнена з посади Криворізького сільського голови;
- зобов'язати Криворізьку сільську раду Добропільського району Донецької області виплатити позивачу вихідну допомогу у розмірі шести середніх заробітних плат у зв'язку із припинення виконання повноважень посадової особи органу місцевого самоврядування, яка звільнена на з посади Криворізького сільського голови.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що рішенням сесії Криворізької сільської ради № VІІ/1-2 від 10 листопада 2015 року позивача обрано на посаду сільського голови та присвоєно 9 ранг 4 категорії посадової особи місцевого самоврядування з внесенням відповідного запису до трудової книжки.
Рішенням сесії Криворізької сільської ради № VII/1-2 від 3 січня 2020 року повноваження позивача у якості голови завершились відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про добровільне об'єднання територіальних громад».
16 січня 2020 року позивач звернулась до новообраного сільського голови цієї ради із заявою від про призначення виплати в розмірі шести заробітних плат, на що 23 січня 2020 року їй було надано відповідь про відмову у виплаті вихідної допомоги.
Позивач, вважає відмову відповідача виплати їй вихідну допомогу у розмірі шести середніх заробітних плат безпідставною та такою що суперечить Кодексу законів про працю (а.с. 1-5, 55-60).
Ухвалою суду від 3 лютого 2021 року відкрито провадження по справі за даним позовом, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому проваджені) (а.с. 20-21).
25 лютого 2021 року на поштову адресу суду від першого відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти позовних вимог, обґрунтовуючи це наступним.
Посада голови сільської ради є виборною, а строк перебування на ній закінчуються в день відкриття першої сесії відповідної сільської ради, обраної на наступних чергових місцевих виборах.
Підстави для звільнення голови визначені спеціальним законодавством, а саме - Законом України «Про місцеве самоврядування в України» та Законом України «Про добровільне об'єднання територіальних громад», отже, позивачем помилково зазначена у позові підстава її звільнення - п. 5 ст. 41 КЗпП України.
Враховуючи, що посада голови сільської ради є виборною, беручи до уваги, що підстави для звільнення голови визначені Законом України «Про місцеве самоврядування в України», положення статті 44 Кодексу законів про працю України щодо виплати вихідної допомоги не поширюються на позивача (а.с. 27-31).
3 березня 2021 року на поштову адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якому позивач зазначає, що згідно ст. 233 КЗпП України у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці працівник має права без обмеження строку звернутись до суду за захистом свого права (а.с. 37-39).
10 березня 2021 року на поштову адресу надійшли від першого відповідача заперечення на відповідь позивача, в якому відповідач зазначає, що КЗпП України не є спеціальним нормативно-правовим актом у правовідносинах щодо проходження публічної служби.
Зауважує, що спеціальними у даному випадку є приписи КАС України, які встановлюють місячний строк звернення до суду із позовними вимогами, які стосуються проходження та звільнення особи з публічної служби (а.с. 42-44).
Ухвалою суду від 5 квітня 2021 року залучено до участі у справі в якості другого відповідача голову Криворізької сільської ради Добропільського району Донецької області ОСОБА_2 (а.с. 47-48).
Ухвалою від 19 квітня 2021 року судом прийнято до розгляду уточнену позовну заяву ОСОБА_1 (а.с. 62).
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення на нього, судом встановлено наступне.
Позивач, ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 (а.с. 6-8).
Перший відповідач, Криворізька сільська рада, код ЄДРПОУ 04343168, місцезнаходження 85030, Донецька область, Добропільський р-н, село Криворіжжя, вул. Центральна, є органом місцевого самоврядування та належним відповідачем у справі (а.с. 24). Україна, 85030, Донецька
Другий відповідач, голова Криворізької сільської ради Павлова Анна Іванівна, місцезнаходження: 85030, Донецька область, Добропільський р-н, село Криворіжжя, вул. Центральна, є посадовою особою органу місцевого самоврядування та належним відповідачем у справі (а.с. 9, 24).
Як встановлено судом на підставі матеріалів справи рішенням Криворізьської сільської ради від 10 листопада 2015 року № VII/1-2 за результатом виборів Криворізьського сільського голови позивача обрано на посаду сільського голови та присвоєно 9 ранг 4 категорії посадової посади місцевого самоврядування з внесенням відповідного запису до трудової книжки (а.с. 16).
Рішенням сесії Криворізьської сільської ради № VII/22-5 від 1 листопада 2017 року присвоєно 8 ранг 4 категорії посадової особи місцевого самоврядування з внесенням відповідного запису до трудової книжки (а.с. 16).
Рішенням сесії Криворізьської сільської ради № VII/51-8 від 20 грудня 2019 року позивачу присвоєно 7 ранг 4 категорії посадової особи місцевого самоврядування з внесенням відповідного запису до трудової книжки (а.с. 16).
Рішенням сесії Криворізьської сільської ради Добропільського району від 3 січня 2020 року № VII/1-2 «Про початок повноважень депутатів Криворізьської сільської ради» вирішено прийняти до відома факт початку повноважень депутатів Криворізьської сільської ради VII скликання по округах. Взято до відома інформацію голови Криворізької сільської виборчої комісії ОСОБА_3 про результати виборів Криворізького сільського голови та обрання на посаду Криворізького сільського голови ОСОБА_2 ; заслухано складення Присяги посадовою особою місцевого самоврядування Криворізьким сільським головою ОСОБА_2 та вирішено вважати її такою, що вступила на посаду (а.с. 9).
3 січня 2020 року до трудової книжки ОСОБА_4 внесено запис про те, що її повноваження Криворізького сільської голови завершились відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про добровільне об'єднання територіальних громад» (підстава - розпорядження № 70о/с від 28 грудня 2019 року; рішення сесії від 3 січня 2020 року № VII/1) (а.с. 16).
Листом від 16 січня 2020 року за підписом голови Криворізької сільської ради ОСОБА_2 у відповідь на заяву позивачу від 8 січня 2020 року про збереження середньої заробітної плати повідомлено, що згідно ч. 2 ст. 33 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» виплати не можуть здійснюватись (а.с. 13).
16 січня 2020 року ОСОБА_4 звернулась до голови Криворізької сільської ради ОСОБА_2 із заявою про виплату їй вихідної допомоги при звільненні у розмірі не менше шестимісячного середнього заробітку, яка того ж дня зареєстрована за вх. №26 (а.с. 10).
Листом від 23 січня 2020 року №01-21/33 за підписом сільського голови Павлової А.І. Криворізька сільська рада Добропільського району на звернення позивача щодо здійснення виплати вихідної допомоги при звільнені в розмірі шестимісячної заробітної плати повідомила, що оскільки ОСОБА_4 до обрання на виборну посаду у раді не перебувала в трудових відносинах з підприємством (установою, організацією) незалежно від форми власності та виду, вона не має права на виплату середньої заробітної плати впродовж шести місяців (а.с. 11).
Відповідно до довідки відповідача №55 від 16 січня 2020 року ОСОБА_1 нараховано таку розрахункову виплату у зв'язку із припиненням повноважень: за невикористану відпустку - 3 619,40 грн; заробітну плату за січень місяць (2 дні) - 868,57 грн (а.с. 12).
Вважаючи наявними підстави для отримання вихідної допомоги у розмірі шести середніх заробітних плат у зв'язку з припиненням виконання повноважень посадової особи органу місцевого самоврядування ОСОБА_1 звернулась до суду з цим позовом.
При вирішенні питання щодо дотримання позивачем строку звернення до суду із даним позовом суд зазначає наступне.
Згідно ч. 1 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Як вбачається з ч. 5 ст. 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Відповідно до ч. 3 ст. 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Суд зазначає, що спеціальним законодавством (в тому числі і КАС України) прямо не врегульовано питання строків звернення до суду у зв'язку з порушенням відповідачем - суб'єктом владних повноважень - законодавства про оплату праці.
Разом із цим відповідно до ч. 1 ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
За змістом ч. 2 ст. 233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Статтею 47 КЗпП України встановлено правило, за яким власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Згідно п.п. 14.1.48 ст. 14 Податкового кодексу - заробітна плата для цілей розділу IV цього Кодексу - основна та додаткова заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, які виплачуються (надаються) платнику податку у зв'язку з відносинами трудового найму згідно із законом.
Як зазначив Конституційний Суд України у Рішенні № «… положення частини 2 ст. 233 КЗпП України у системному зв'язку з положеннями статей 1, 12 Закону України "Про оплату праці" необхідно розуміти так, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник мас право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.
Верховний Суд у Постанові від 18 березня 2021 року у адміністративній справі № 820/3313/17 надав оцінку, в тому числі, застосуванню строку звернення до суду із вимогами щодо виплати суб'єктом владних повноважень належних працівникові (службовій особі) виплат при звільненні, зокрема й одноразової грошової допомоги при звільненні, зазначив (п.п. 36, 37), що «…закріплені у статтях 116, 117 КЗпП України норми спрямовані на забезпечення належних фінансових умов для звільнених працівників, оскільки гарантують отримання ними, відповідно до законодавства, всіх виплат в день звільнення та, водночас стимулюють роботодавців не порушувати свої зобов'язання в частині проведення повного розрахунку із працівником. Отже, всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день його звільнення. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. В разі невиконання такого обов'язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність».
Проаналізувавши наведені вище нормативно-правові приписи суд дійшов висновку, що на позовні вимоги щодо виплати належних працівникові при звільненні виплат строк звернення до суду, зокрема, встановлений ч. 5 ст. 122 КАС України, не розповсюджується.
При прийнятті рішення по суті спору суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Приписами ч. 1 ст. 2 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» від 7 червня 2006 року № 2493-ІІІ (далі - Закон № 2493-ІІІ, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено: посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону № 2493-ІІІ посадами в органах місцевого самоврядування є, зокрема, виборні посади, на які особи обираються або затверджуються відповідною радою; посади, на які особи призначаються сільським, селищним, міським головою, головою районної, районної у місті, обласної ради на конкурсній основі чи за іншою процедурою, передбаченою законодавством України.
Згідно ч.ч. 1, 3, 4 ст. 12 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» № 280/97-ВР від 21 травня 1997 року (далі - Закон № 280/97-ВР, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) сільський, селищний, міський голова є головною посадовою особою територіальної громади відповідно села (добровільного об'єднання в одну територіальну громаду жителів кількох сіл), селища, міста. Сільський, селищний, міський голова очолює виконавчий комітет відповідної сільської, селищної, міської ради, головує на її засіданнях. Сільський, селищний, міський голова не може бути депутатом будь-якої ради, суміщати свою службову діяльність з іншою посадою, в тому числі на громадських засадах, займатися іншою оплачуваною (крім викладацької, наукової і творчої діяльності, медичної практики, інструкторської та суддівської практики із спорту) або підприємницькою діяльністю
Відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону № 2493-ІІІ на посадових осіб місцевого самоврядування поширюється дія законодавства України про працю з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом.
Згідно ст. 20 Закону № 2493-ІІІ крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю, служба в органах місцевого самоврядування припиняється на підставі і в порядку, визначених Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" цим та іншими законами України.
Частиною 2 ст. 8 Закону України «Про добровільне об'єднання територіальних громад» від 5 лютого 2015 року № 157-VIII (далі - Закон № 157-VIII, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що повноваження сільських, селищних, міських рад, сільських, селищних, міських голів, обраних територіальними громадами, що об'єдналися, завершуються в день набуття повноважень сільською, селищною, міською радою, обраною об'єднаною територіальною громадою.
Після завершення повноважень сільських, селищних, міських рад, обраних територіальними громадами, що об'єдналися, їхні виконавчі комітети продовжують здійснювати свої повноваження до затвердження сільською, селищною, міською радою, обраною об'єднаною територіальною громадою, персонального складу її виконавчого комітету. Протягом зазначеного строку сільський, селищний, міський голова, обраний об'єднаною територіальною громадою, очолює такі виконавчі комітети та входить до їх персонального складу.
Після завершення повноважень сільського голови, який одноособово виконував функції виконавчого органу сільської ради у територіальній громаді, що увійшла до об'єднаної територіальної громади, відповідні функції одноособово виконує сільський, селищний, міський голова, обраний об'єднаною територіальною громадою, з дня набуття ним повноважень до затвердження відповідною сільською, селищною, міською радою персонального складу її виконавчого комітету.
З наведеного вбачається, що ОСОБА_1 до звільнення була посадовою особою місцевого самоврядування в розумінні ст.ст. 2, 3 Закону № 2493-ІІІ, повноваження якої припинились у зв'язку з набуттям повноважень сільською радою, обраною об'єднаною територіальною громадою.
При цьому посада, на якій перебувала позивач, передбачає обмеження щодо сумісництва і перебування на ній обмежено строком, не лише тим, на який обирається посадова особа та/або орган місцевого самоврядування, але й настанням інших обставин, з якими закон пов'язує припинення повноважень органу місцевого самоврядування та/або посадової особи місцевого самоврядування.
Отже, проходження служби в органах місцевого самоврядування має свої особливості, а засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування є предметом спеціального законодавчого регулювання.
Як наслідок, до правовідносин, пов'язаних з проходженням служби в органах місцевого самоврядування, можуть застосовуватися загальні положення трудового законодавства у частині, що не суперечить спеціальним нормам та/або в тій частині, де ці правовідносини спеціальним законодавством не врегульовано.
Питання виплати вихідної допомоги щодо посадових осіб органів місцевого самоврядування не визначено ані Законом № 280/97-ВР, ані Законом № 157-VIII, ані Законом № 2493-ІІІ.
Стаття 41 КЗпП України визначає додаткові підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу з окремими категоріями працівників за певних умов
Пунктом 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України (у редакції, чинній на час припинення повноважень позивача), обумовлено, що крім підстав, передбачених ст. 40 цього Кодексу, трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випадках припинення повноважень посадових осіб.
Відповідно до ст. 44 КЗпП України при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у п. 6 ст. 36 та п.п. 1, 2 і 6 ст. 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку; у разі призову або вступу на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу (п. 3 ст. 36) - у розмірі двох мінімальних заробітних плат; внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (ст.ст. 38 і 39) - у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку; у разі припинення трудового договору з підстав, зазначених у п. 5 ч. 1 ст. 41, - у розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток.
Проаналізувавши наведене вище суд дійшов висновку, що припинення повноважень посадової особи місцевого самоврядування є підставою для виплати такій особі вихідної допомоги відповідно до ст. 44 КЗпП України.
Як наслідок, бездіяльність відповідача щодо її невиплати позивачу вихідної допомоги відповідно до ст. 44 КЗпП України є протиправною.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 6 серпня 2020 року у справі № 186/294/16-а.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 5 ст. 242 КАС України).
Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.
Враховуючи, що спір в цій справі стосується бездіяльності відповідача щодо нарахування і виплати на користь позивача вихідної допомоги при звільненні, яка, в свою чергу, належить до виплат, які роботодавець повинен виплатити працівникові в день звільнення, тобто є складовою заробітної плати, позивач при поданні вказаного позову була звільнена від сплати судового збору.
Згідно ч. 2 ст. 139 КАС України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Оскільки позивач звільнена від сплати судового збору, тому в силу вимог ст. 139 КАС України питання щодо розподілу судових витрат судом не вирішується.
Керуючись ст.ст. 2, 6, 72-77, 94, 139, 192-193, 242-246, 257-258, 262, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Криворізької сільської ради (код ЄДРПОУ 04343168, місцезнаходження: 85030, вул. Донецька область, Добропільський район, с. Криворіжжя, вул. Центральна), голови Криворізької сільської ради Добропільського району Донецької області Павлової Анни Іванівни (місцезнаходження: 85030, Донецька область, Добропільський р-н, село Криворіжжя, вул. Центральна) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність голови Криворізької сільської ради Добропільського району Донецької області щодо не здійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 вихідної допомоги у розмірі шести середніх заробітних плат у зв'язку із припиненням виконання нею повноважень голови Криворізької сільської ради.
Зобов'язати Криворізьку сільську раду Добропільського району Донецької області здійснити нарахування та виплатити ОСОБА_1 вихідну допомогу у розмірі шести середніх заробітних плат у зв'язку з припиненням виконання нею повноважень секретаря Криворізької сільської ради.
Рішення суду може бути оскаржено до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Н.П. Волгіна