16 квітня 2021 року Справа № 160/3263/20
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Турлакової Н.В.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Комунального підприємства Кам'янської міської ради «Кам'янська теплопостачальна компанія» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення,-
Комунальне підприємство Кам'янської міської ради «Кам'янська теплопостачальна компанія» звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області в якій просить: - визнати протиправним та скасувати рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску №0012665540 від 14.02.2020 року.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області прийнято рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на підставі якого до позивача застосовано штраф у розмірі 150 677,61 грн та нараховано пеню у розмірі 753,39 грн. за період з 22.10.2019 року по 22.10.2019 року на загальну суму 151 431,00 грн. Позивач вважає, що своєчасно за вересень 2019 року, тобто до 20.10.2019 року, перерахувало кошти по єдиному внеску, що підтверджується платіжними дорученнями за №№ 634 від 04.10.2019 року, 635 від 04.10.2019 року, 655 від 16.10.2019 року, 673 від 16.10.2019 року, 672 від 16.10.2019 року 683 від 17.10.2019 року, 692 від 18.10.2019 року, 690 від 18.10.2019 року, 691 від 18.10.2019 року та 693 від 18.10.2019 року, хоча й на помилковий рахунок Головного управління ДПС у Дніпропетровській області № UА 788799980000037195201020473 код ЄДРПОУ 43145015 (Дніпровський район). Разом з тим, позивач звертає увагу, що допущена помилка підприємством не свідчить про не сплату необхідної суми єдиного внеску у визначений законодавством строк та не спричинила настання жодних негативних наслідків або збитків для відповідного бюджету та держави в цілому, оскільки страхові кошти в подальшому підлягли перерахуванню на відповідні рахунки, відкритті на ім'я ДФС в Казначействі. До того ж ця помилка самостійно виявлена підприємством та вжито відповідні заходи щодо спрямування коштів за належністю, а саме підприємством подано відповідну заяву від 22.10.2019 року за вих. №00.02.0168 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області. Таким чином, спірне рішення прийнято не на підставі, та не у межах повноважень, що передбачені Конституцією та законами України, є необґрунтованим, прийнятим без урахування всіх обставин, що мають значення для його прийняття, що має наслідком його неправомірності та є підставою для скасування.
Від відповідача до суду надійшов відзив на позов, в якому зазначено, що стосовно КП КМР «Кам'янська теплопостачальна компанія» прийнято рішення №0012665540 від 14.02.2020 року про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на підставі ч.10 та п.2 ч.11 ст.25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (№2464) за період з 22.10.2019 року по 22.10.2019 року на загальну суму 151 431 грн. Дане рішення податковий орган вважає таким, що прийнято згідно до норм чинного законодавства та на підтверджених документально порушеннях, а тому вимоги позивача є необґрунтованими, а позов таким, що не підлягає задоволенню.
Від позивача також надійшла відповідь відзив на позовну заяву, в якій приведені доводи, аналогічні за змістом змісту позовної заяви, а також зазначено, що відповідач не навів достатніх доказів, які б свідчили про правомірність прийнятого податковим органом рішення, а тому позивач наполягає на задоволенні позовних вимог.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 липня 2020 року позовну заяву Комунального підприємства Кам'янської міської ради «Кам'янська теплопостачальна компанія» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення - залишити без розгляду.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 04 січня 2021 року по справі №160/3263/20, апеляційну скаргу Комунального підприємства Кам'янської міської ради «Кам'янська теплопостачальна компанія» на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.07.2020 - задоволено. Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.07.2020 скасовано та справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Згідно реєстру передачі справ судді від 08.02.2021р., вказана справа була передана для розгляду - 09.02.2021р.
Щодо строків звернення із даним позовом, суд зазначає, що КП КМР «Кам'янська теплопостачальна компанія» 28.02.2020р., було подано скаргу до ГУ ДПС у Дніпропетровській області з вимогою скасувати рішення №0012665540 від 14.02.2020р. та 17.03.20р., підприємством була отримана відповідь № 27097/10/04-36-55-40-14 від 13.03.2020р., якою ГУ ДПС у Дніпропетровській області фактично відмовило у розгляді справи підприємства по суті. Отримавши негативну відповідь від ГУ ДПС у Дніпропетровській області КП КМР «Кам'янська теплопостачальна компанія» скористалося своїм правом на захист шляхом звернення з адміністративним позовом до суду - 19.03.20р., у зв'язку з чим, позивачем фактично не був пропущений строк на звернення до суду. При цьому вказані докази були надані лише до суду апеляційної інстанції.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2021 року прийнято до свого провадження адміністративну справу та призначено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Дослідивши чинне законодавство та матеріали справи, суд доходить наступних висновків.
Судом встановлено, що КП Кам'янської міської ради «Кам'янська теплопостачальна компанія» за вересень 2019 року, платіжними дорученнями були перераховані кошти по ЄСВ на рахунок ГУ ДПС у Дніпропетровській області №UA788799980000037195201020473 код ЄДРПОУ 43145015 (Дніпровський район): - №634 від 04.10.2019 в сумі 1400,00 грн.; - №635 від 04.10.2019 в сумі 500,00 грн.; - №655 від 16.10.2019 року в сумі 520,00 грн.; - №673 від 16.10.2019 в сумі 400,00 грн.; - №672 від 16.10.2019 року в сумі 1700,00 гри.; - №683 від 17.10.2019 року в сумі 1100,00 грн.; - №692 від 18.10.2019 року в сумі 17350,75 грн.; - №690 від 18.10.2019 року в сумі 6455,27 грн.; - №691 від 18.10.2019 року в сумі 374,07 грн.; - №693 від 18.10.2019 року в сумі 734800,00 грн.
Копії вказаних платіжних доручень наявні в матеріалах справи та були досліджені судом.
За заявою підприємства від 22.10.2019 року №00.02.0168 до ГУ ДПС у Дніпропетровській області вказані кошти були перераховані на рахунок (вірний) ГУ ДПС у Дніпропетровській області №UА608999980000037196201020472 код ЄДРГІОУ 43145015 (Заводський район).
14 лютого 2020 року начальником Кам'янського ГУ ДПС у Дніпропетровській області було прийнято рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску № 0012665540 на підставі ч.9 та п.2 ч. 11 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», було застосовано штраф у розмірі 150677,61 грн. та нараховано пеню у розмірі 753,39 грн. (0,1% суми недоїмки) за період з 22.10.2019 до 22.10.2019, а всього зобов'язано сплатити 151431,00 грн.
Відповідно до ст.67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Згідно з пп.16.1.4 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
За приписами п.36.1 ст.36 Податкового кодексу України, податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.
Згідно із ч.1 ст.43 Бюджетного кодексу України, при виконанні державного бюджету і місцевих бюджетів застосовується казначейське обслуговування бюджетних коштів. Казначейство України забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України.
Статтею 45 Бюджетного кодексу України визначено, що податки і збори та інші доходи державного бюджету зараховуються безпосередньо на єдиний казначейський рахунок і не можуть акумулюватися на рахунках органів, що контролюють справляння надходжень бюджету (за винятком установ України, які функціонують за кордоном). Податки і збори та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон №2464-VI).
Пунктом 2 частини першої статті 1 Закону №2464-VI єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) визначається як консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Частиною другою статті 6 Закону №2464-VI встановлено обов'язок платника єдиного внеску своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Відповідно до частин п'ятої-сьомої статті 9 Закону №2464-VI сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів для його зарахування, крім єдиного внеску, який сплачується в іноземній валюті розташованими за межами України підприємствами, установами, організаціями (у тому числі міжнародними) за працюючих у них громадян України та громадянами України, які працюють або постійно проживають за межами України, відповідно до договорів про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - договір про добровільну участь).
Для зарахування єдиного внеску в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, та його територіальних органах відкриваються в установленому порядку небюджетні рахунки відповідному органу доходів і зборів. Зазначені рахунки відкриваються виключно для обслуговування коштів єдиного внеску.
Обслуговування коштів єдиного внеску здійснюється згідно з положенням про рух коштів, що затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної бюджетної політики, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Платники, зазначені в абзацах третьому та четвертому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, які не мають банківського рахунку, сплачують внесок шляхом готівкових розрахунків через банки чи відділення зв'язку.
Згідно з абзацом третім частини восьмої статті 9 Закону №2464-VI зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.
Платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.
Днем сплати єдиного внеску вважається: 1) у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів - день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів; 2) у разі сплати єдиного внеску готівкою - день прийняття до виконання банком або іншою установою - членом платіжної системи документа на переказ готівки разом із сумою коштів у готівковій формі (частина десята статті 9 Закону №2464-VI ).
Частиною дванадцятою статті 9 Закону №2464-VI визначено, що за наявності у платника єдиного внеску одночасно із зобов'язаннями із сплати єдиного внеску зобов'язань із сплати податків, інших обов'язкових платежів, передбачених законом, або зобов'язань перед іншими кредиторами зобов'язання із сплати єдиного внеску виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов'язаннями, крім зобов'язань з виплати заробітної плати (доходу).
Відповідно до частини шостої статті 25 Закону №2464-VI за рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.
У разі якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.
Відповідно до частин дестятої та одинадцятої статті 25 Закону №2464-VI на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.
Орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції, зокрема, за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум; за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску.
Згідно з підпунктом 2 пункту 2 розділу VІІ Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 №449, відповідно до частини одинадцятої статті 25 Закону до платників, визначених п.п 1 - 4 п. 1 розділу II цієї Інструкції, органи доходів і зборів застосовують штрафні санкції у таких розмірах: за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на платників, які допустили зазначене порушення у період до 01 січня 2015 року, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум. За несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на платників, які допустили зазначене порушення, починаючи з 01 січня 2015 року накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум. При цьому складається рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за формою згідно з додатком 12 до цієї Інструкції. Розрахунок цієї фінансової санкції здійснюється на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів.
Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено та не заперечується відповідачем, що позивачем було перераховано єдиний соціальний внесок за вересень 2019 року, до 20.10.2019 року, тобто своєчасно та в повному обсязі, що підтверджується наданими платіжними дорученнями №634 від 04.10.2019 в сумі 1400,00 грн., №635 від 04.10.2019 в сумі 500,00 грн., №655 від 16.10.2019 року в сумі 520,00 грн., №673 від 16.10.2019 в сумі 400,00 грн., №672 від 16.10.2019 року в сумі 1700,00 грн., №683 від 17.10.2019 року в сумі 1100,00 грн., №692 від 18.10.2019 року в сумі 17350,75 грн., №690 від 18.10.2019 року в сумі 6455,27 грн., №691 від 18.10.2019 року в сумі 374,07 грн. №693 від 18.10.2019 року в сумі 734800,00 грн.
22 жовтня 2019р. позивачем до ГУ ДПС у Дніпропетровській області було подано заяву вих. № 00.02.0168 від 22.10.2019р. про перерахування помилково сплачених коштів з рахунку №UA788799980000037195201020473 код ЄДРПОУ 43145015 (Дніпровський район) на рахунок №UА608999980000037196201020472 код ЄДРГІОУ 43145015 (Заводський район).
Суд звертає увагу, що допущена підприємством помилка не свідчить про несплату необхідної суми єдиного соціального внеску у визначений законодавством строк та не спричинила настання жодних негативних наслідків або збитків для відповідного бюджету та держави в цілому, оскільки страхові кошти в подальшому у будь-якому разі підлягали перерахуванню на відповідні рахунки, відкриті на ім'я ДПС в казначействі.
До того ж, платником згодом самостійно виявлено таку помилку та вжито відповідних заходів щодо спрямування коштів за належністю.
При цьому, суд наголошує, що здійснення платником податків помилки під час перерахування узгодженої суми грошового зобов'язання до державного бюджету в строк, встановлений законом, має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова. Відтак дії, які не містять ознак бездіяльності платника податків при сплаті узгодженої суми грошового зобов'язання, не можуть бути підставою для застосування штрафів, передбачених пунктом 2 частини десятої статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Підставою застосування даного виду санкцій є винне, протиправне невиконання чи неналежне виконання суб'єктом господарювання своїх зобов'язань, передбачених чинним законодавством.
Суд звертає увагу, що позивачем вживалися заходи для своєчасної та повної сплати єдиного внеску, що було підтверджено належними доказами. А тому, суд вважає безпідставним та необґрунтованим твердження контролюючого органу, що помилка платника податків не може бути достатньою підставою для звільнення від застосування штрафних санкцій та пені за несвоєчасну сплату.
Помилкове визначення розрахункового рахунку в платіжному дорученні під час сплати суми єдиного внеску не є достатньою правовою підставою для висновку про несплату необхідної суми єдиного внеску у визначений Законом строк, а відтак і для застосування відповідальності за несвоєчасне перерахування єдиного внеску.
Зазначені висновки суду узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду, що викладена у постановах від 24 жовтня 2018 року у справі № 760/6097/16-а, від 14 листопада 2018 року у справі № 805/3665/16-а, від 06 жовтня 2020 року у справі № 804/14569/15, від 25 березня 2019 року у справі № 823/567/17 та від 13 січня 2021 року у справі № 820/5282/17.
Вказані висновки суд вважає за необхідне застосувати до спірних правовідносин на підставі ч.5 ст.242 КАС України, оскільки є подібними, які є предметом у даній справі.
Відповідно до правового висновку, висловленого у пункті 68 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц: висновки суду, у тому числі касаційної інстанції, формуються виходячи із конкретних обставин справи. Тобто, на відміну від повноважень законодавчої гілки влади, до повноважень суду не належить формулювання абстрактних правил поведінки для життєвих ситуацій, які підпадають під дію певних норм права. При цьому під судовим рішенням в подібних правовідносинах розуміються такі рішення, у яких є аналогічними предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, і відповідно, має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.
Разом з тим, суд не приймає до уваги посилання відповідача на практику Верховного Суду у постановах від 21.11.2018р. по справі №804/1289/16 та від 14.08.2018р. по справі №804/3704/17, оскільки спірні правовідносини, що розглядаються у цій справи є відмінними від тих, що були предметом розгляду суду касаційної інстанції, зокрема в яких надавалася правова оцінка порушення встановлених Законом строків сплати єдиного внеску саме через фінансову неспроможність платника.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини дії суб'єкта владних повноважень щодо втручання чи обмеження прав людини повинні бути обґрунтованими, законними, необхідними, а втручання - пропорційним. Дискреційність повноважень органу влади повинна бути зведена до мінімуму, а логіка рішень органу влади повинна бути чіткою і зрозумілою, як і можливі наслідки таких дій. Особа не повинна відповідати за помилки, вчинені органом держави.
Так, в рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Рисовський проти України" (CASE OF RYSOVSKYY v. UKRAINE) суд визнав незаконне та непропорційне втручання у права заявника, гарантовані статтею 1 Першого протоколу Конвенції. Суд у цьому рішенні підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси. Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їх власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються. Принцип "належного урядування" покладає на державні органи обов'язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з вимогами статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, враховуючи фактичність виконання позивачем обов'язку сплати єдиного внеску за вказані звітні періоди, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається з наявної у матеріалах справи квитанції, позивачем під час звернення з даним позовом до суду сплачено судовий збір у розмірі 2271,47 грн. Відтак, враховуючи, що позовні вимоги позивача були задоволені, суд присуджує на користь позивача судові витрати у розмірі 2271,47 грн, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст.241-250 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -
Адміністративний позов Комунального підприємства Кам'янської міської ради «Кам'янська теплопостачальна компанія» (51914, Дніпропетровська обл., м.Кам'янське, вул.Тритузна, 168, ЄДРПОУ 032130551) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, м.Дніпро, вул.Сімферопольська, 17а, ЄДРПОУ 43145015) про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску Головного управління ДПС у Дніпропетровській області №0012665540 від 14.02.2020 року.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Дніпропетровській області (49005, м.Дніпро, вул. Сімферопольська 17-а, ЄДРПОУ 44118658) на користь Комунального підприємства Кам'янської міської ради «Кам'янська теплопостачальна компанія» (51914, Дніпропетровська обл., м.Кам'янське, вул.Тритузна, 168, ЄДРПОУ 032130551) судові витрати у розмірі 2271,47 грн. (дві тисячі двісті сімдесят одна гривня сорок сім копійок).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.В. Турлакова