м. Вінниця
14 червня 2021 р. Справа № 120/4256/21-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Комара П.А., розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного виконавця Київського міського виконавчого округу Юхименко Ольги Леонідівни, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Акціонерне товариство "Перший український міжнародний банк" про визнання протиправною та скасування постанови
До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до приватного виконавця Київського міського виконавчого округу Юхименко Ольги Леонідівни про визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що 25.03.2020 відповідачем протиправно винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №61643582 про стягнення з нього на користь Акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк" заборгованості у розмірі 56776,55 грн. Разом з тим, позивач вказує, що згідно з приписами чинного законодавства приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи, місце виконання яких знаходиться у межах розташованого виконавчого округу. Водночас, позивач зауважує, що у відповідача відсутні докази того, що у нього наявне будь-яке майно, у тому числі, грошові кошти, які б знаходились в межах виконавчого округу відповідача. Прийняття приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Юхименко О.Л. до примусового виконання напису нотаріуса про стягнення заборгованості з позивача вчинено з порушенням правил територіальної підсудності приватних виконавців за наявності достовірної інформації про місце проживання/перебування боржника (позивача) в іншому виконавчому окрузі, що є підставою для скасування постанови про відкриття виконавчого провадження.
Крім того, позивач зазначив, що зі спірною постановою ознайомився 20.04.2021, а отже строк на оскарження не пропущено.
Так, вважаючи постанову приватного виконавця про відкриття виконавчого провадження №61643582 від 25.03.2020 неправомірною та такою, що прийнята з порушенням норм Закону України «Про виконавче провадження», позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Ухвалою суду від 11.05.2021 позовну заяву залишено без руху.
В межах наданого судом строку, позивач усунув недоліки позовної заяви зазначені в ухвалі суду від 11.05.2021.
Ухвалою суду від 21.05.2021 позовну заяву залишено без руху.
В межах наданого судом строку, позивач усунув недоліки позовної заяви.
Ухвалою суду від 27.05.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі. Ухвалено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін з урахуванням особливостей, визначених ст. 287 КАС України. Залучено до участі у справі якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Акціонерне товариство "Перший український міжнародний банк". Витребувано у відповідача належним чином засвідчені копії матеріалів виконавчого провадження №61643582.
У період з 28.05.2021 по 11.06.2021 головуючий суддя перебував у відпустці.
Повідомлення учасників справи про дату, час та місце судового засідання, а також направлення позовної заяви та доданих до неї документів відповідачу і третій особі здійснено судом з особливостями, визначеними статтями 268, 269, 287 КАС України для розгляду справ щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби.
07.06.2021 до суду надійшла заява відповідача про залишення позовної заяви без розгляду.
11.06.2021 відповідачем надано до суду відзив на позовну заяву, в якому остання зазначає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки до заяви про примусове виконання рішення додано довідку про відкритий рахунок, в якій зазначається, що ОСОБА_1 є власником рахунку № НОМЕР_1 , відкритого в АТ «Перший Український Міжнародний Банк», який розташований за адресою: м. Київ, вул. Андріївська, буд. 4.
Крім того, відповідач зазначає, що до заяви про примусове виконання рішення додано оригінал виписки по рахунку, з якої вбачається, що на рахунку № НОМЕР_1 , який належить боржнику, станом на 24.03.2020 наявні кошти в розмірі 1,00 грн. Тобто, стягувачем до приватного виконавця подано документ, який підтверджує, що майно боржника (грошові кошти на рахунках в банках або інших фінансових установах) знаходиться в межах виконавчого округу приватного виконавця Юхименко Ольги Леонідівни.
Також, на виконання вимог ухвали суду від 27.05.2021 відповідачем надано матеріали виконавчого провадження №61643582.
Третя особа, будучи належним чином повідомлена, пояснень по суті позову не надала.
Ухвалою суду від 14.06.2021 у задоволенні заяви відповідача про залишення позовної заяви без розгляду відмовлено.
Учасники справи у судове засідання не прибули, про дату, час та місце його проведення повідомлялись завчасно та належним чином, що підтверджується матеріалами справи. Поряд з цим, позивачем подано заяву про розгляд справи без його участі.
Статтею 268 КАС України, встановлено особливості повідомлення учасників справи про дату, час та місце розгляду окремих категорій адміністративних справ. Так, у справах, визначених статтями 273-277, 280-283, 285-289 цього Кодексу, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки на офіційну електронну адресу, а за її відсутності - кур'єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв'язку.
Відповідно до ч. 3 ст. 268 КАС України, неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
Частиною 4 статті 229 КАС України встановлено, що у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
З огляду на викладене, суд вважає можливим розглянути адміністративну справу в письмовому провадженні.
Відповідно до ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією паспорта громадянина України.
06.03.2020 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Н.С. вчинено виконавчий напис №8546 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк" заборгованості у розмірі 56776,55 грн.
В подальшому, представник АТ «ПУМБ» Щуковський С.В., звернувся до приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Юхименко Ольги Леонідівни із заявою за вих. №144050, без дати, про примусове виконання рішення, в якій просив прийняти на примусове виконання виконавчий напис №8546 від 06.03.2020, виданий приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Наталією Станіславівною, про стягнення з боржника, яким є ОСОБА_1 коштів у розмірі 56776,55 грн.
Також в заяві зазначено, що виконавчий документ пред'являється за місцем знаходження майна (грошових коштів) та на підтвердження надано довідку від 19.03.2020 вих. №1_01 в якій вказано, що відповідно АТ «ПУМБ» підтверджує, що у клієнта яким є: ОСОБА_1 є рахунок № НОМЕР_1 від 03.01.2019 в валюті гривня, відкритий в АТ «Перший Український Міжнародний Банк», який розташований за адресою: м. Київ, вул. Андріївська, буд. 4.
25.03.2020 приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Юхименко Ольгою Леонідівною прийнята постанова про відкриття виконавчого провадження №61643582.
Позивач вважає вказану постанову незаконною і такою, що підлягає скасуванню, а відтак за захистом своїх прав та інтересів звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд керується наступним.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до положень ст. 1, 2 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII, який набрав чинності 05.10.2016 (далі - Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: верховенства права; обов'язковості виконання рішень; законності; диспозитивності; справедливості, неупередженості та об'єктивності; гласності та відкритості виконавчого провадження; розумності строків виконавчого провадження; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.
Згідно ч. 1 ст. 3 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом.
Частиною 1 статі 5 Закону № 1404-VIII визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону № 1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 3 Закону № 1404-VIII виконавчі написи нотаріусів віднесено до виконавчих документів, які підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону № 1404-VIII під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Частиною 1 статті 18 Закону № 1404-VIII врегульовано, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Згідно з ч. 5 ст. 26 Закону № 1404-VIII виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону № 1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Частиною 3 статті 26 Закону № 1404-VIII визначено, що у заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 22 Закону № 1404-VIII про початок діяльності приватний виконавець повідомляє Міністерство юстиції України. У повідомленні про початок діяльності обов'язково зазначаються зокрема виконавчий округ, на території якого приватний виконавець має намір здійснювати діяльність.
Пунктом 4 частини 2 статті 23 Закону № 1404-VIII передбачено, що у Єдиному реєстрі приватних виконавців України містяться відомості про виконавчий округ, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність.
Судом встановлено та вбачається з Єдиного реєстру приватних виконавців України, виконавчим округом приватного виконавця Юхименко Ольги Леонідівни визначено: м. Київ.
Згідно із ч. 2 ст. 25 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" від 02.06.2016, № 1403-VIII приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ.
Згідно пункту 10 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень затвердженої Наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 № 512/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.04.2012 за № 489/20802, місце виконання рішення визначається відповідно до вимог, встановлених статтею 24 Закону України "Про виконавче провадження".
Частиною 2 статті 24 Закону № 1404-VIII визначено, що приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.
Таким чином, вказані норми передбачають альтернативні обставини, які можуть вплину на місце виконання виконавчих дій, зокрема, - за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.
Разом з тим, згідно відомостей з Єдиного реєстру приватних виконавців України, виконавчий округ, на території якого відповідач здійснює діяльність є м. Київ, тоді як місце проживання боржника (позивача) є Вінницька область, смт. Оратів.
Пунктом 10 частини 4 статті 4 Закону № 1404-VIII визначено, що виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо виконавчий документ пред'явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.
Водночас, приймаючи рішення про відкриття виконавчого провадження, відповідач дійшла висновку, що безготівкові кошти боржника, які перебувають на рахунку у банку, є об'єктом права власності.
Верховним Судом звернута увага саме на момент звернення до стягнення грошових коштів, що перебувають на рахунках у банках.
Відповідно до ч. 1 ст. 48 Закону України "Про виконавче провадження", звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.
Згідно ч. 1 та 2 ст. 56 Закону № 1404-VIII арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису.
Закон України "Про виконавче провадження" вирізняє майно боржника: майно як таке, що підлягає державній реєстрації з метою встановлення його місцезнаходження та примусової реалізації, інше майно, а також кошти не залежно від того зберігаються вони на рахунках у банківській установі чи отриманні у вигляді заробітної плати, пенсії, стипендії і в інший спосіб або зберігаються у власності боржника.
Разом з тим, якщо законодавець у Законі України "Про виконавче провадження" вживає термін "майно", поширюючи його значення на "кошти", то термін "кошти" відображається в дужках чи пов'язується змістом у відповідному реченні. Натомість у ч. 2 ст. 24 Закону № 1404-VIII термін "майно" вжито без вказівки про кошти.
Відтак, виконання рішення за місцезнаходженням майна, в розумінні вимог ч. 2 ст. 24 Закону № 1404-VIII, не передбачає можливості виконання рішення за місцезнаходженням коштів, що відповідачем і не досліджувалося, а в свою чергу трактувалося як "місце реєстрації центрального офісу банківської установи".
Положення ч. 2 ст. 24 Закону № 1404-VIII передбачено, що стосуються виконання рішення за місцезнаходженням майна, розроблені для найбільш швидкого та ефективного доступу державного (приватного) виконавця до майна, з метою його опису та примусової реалізації, натомість арешт коштів на рахунках не вимагає особистої присутності державного (приватного) виконавця та може бути здійснений навіть за умови значної віддаленості установи банку.
Окрім цього, таке застосування відповідачем ч. 2 ст. 24 Закону № 1404-VIII взагалі нівелює принцип територіальної підвідомчості примусового виконання рішень, так як переважна більшість центральних відділень банківських установ зареєстровані в місті Києві.
Відтак, ч. 2 ст. 24 Закону № 1404-VIII не поширює свою дію на грошові кошти, що знаходяться на рахунках банківських установ.
Також суд звертає увагу на те, що саме існування відкритих банківських рахунків не підтверджує факту перебування на цих рахунках грошових коштів.
Слід зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 29 Цивільного кодексу України місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо) у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.
За правилами ч. 1 ст. 6 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" від 11.12.2003 року №1382-IV громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов'язані протягом тридцяти календарних днів після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання. Реєстрація місця проживання особи здійснюється в день подання особою документів. Реєстрація місця проживання за заявою особи може бути здійснена органом реєстрації з одночасним зняттям з попереднього місця проживання.
За приписами ч. 1 ст. 190 Цивільного кодексу України майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.
Як встановлено судом, місцем проживання позивача-боржника, зареєстрованим в установленому порядку, є АДРЕСА_1 .
Отже, відомості про місце проживання боржника виключають віднесення виконавчого документа до підвідомчості приватного виконавця.
У тому числі, як у виконавчому документі так і в супроводжуючих документах, пред'явлених приватному виконавцю, не наведено майно у розумінні ч. 1 ст. 190 Цивільного кодексу України, місцезнаходження якого поширюється на виконавчий округ приватного виконавця.
Також, не підтвердженими на момент звернення із виконавчим документом залишаються і обставини щодо місця майнових прав та обов'язків сторін кредитного договору, узгодженого в установленому законом порядку.
У зв'язку із чим, прийняття приватним виконавцем до виконання виконавчого документа не відповідає як місце проживанню боржника так і, з огляду на приписи ч. 1 ст. 190 Цивільного кодексу України, місцезнаходженню майна боржника, а відтак - приписам ч. 2 ст. 24 Закону №1404-VIII.
При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ст. 87 Закону України "Про нотаріат" від 02.09.1993 №3425-XII для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.
Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
26.11.2014 постановою Кабінету Міністрів України №662 доповнено Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджений постановою Кабінету міністрів України від 29.06.1999 року №1172 Розділом "Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин".
Також, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 у справі №826/20084/14 визнано частково незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 №662, у тому числі в частині доповнення Переліку пунктом 2.
Отже, з 22.02.2017, з дня набрання чинності відповідним судовим рішенням, приватний нотаріус позбавлений права на вчинення виконавчих написів з приводу стягнення безспірної заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин.
Натомість, суд встановив, що вказаний виконавчий документ є чинним, не оскаржений позивачем та в установленому законом порядку не визнаний таким, що не підлягає виконанню, а тому в даному випадку у приватного виконавця не було правових підстав для відмови стягувачу у прийнятті виконавчого документа до свого провадження.
Разом з цим, з огляду на те, що сукупність обставин справи показала, що приватний виконавець порушив правила підвідомчості виконання виконавчого документа, тобто не у відповідності до вимог чинного законодавства, суд погоджується із обґрунтованістю позовних вимог та наявністю підстав для їх задоволення.
Аналогічного висновку дійшов у постанові від 14.01.2021 П'ятий апеляційний адміністративний суд у справі № 420/9344/20.
Поряд з цим, суд не приймає до уваги посилання відповідача на правові позиції висвітлені в постановах Верховного Суду у складі колегії Касаційного господарського суду від 10.09.2018 у справі №905/3542/15 та від 27.12.2019 у справі №905/584/19, оскільки вказані постанови винесенні в порядку господарського, а не адміністративного судочинства.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Згідно зі статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
В силу вимог частини першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відтак, перевіривши обґрунтованість доводів позивача, оцінивши надані докази сторонами, суд приходить до переконання, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця Київського округу міста Києва Юхименко Ольги Леонідівни про відкриття виконавчого провадження № 61643582 від 25.03.2020 з виконання виконавчого напису №8546 вчиненим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Наталією Станіславівною 06.03.2020.
Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачений при зверненні до суду судовий збір в розмірі 908,00 грн. за рахунок приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Юхименко Ольги Леонідівни.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 )
Відповідач: Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Юхименко Ольга Леонідівна (вул. Окріпної Раїси, буд. 4-А, офіс 35-Б, м. Київ, 02002, РНОКПП НОМЕР_3 )
Третя особа: Акціонерне товариство "Перший український міжнародний банк" (вул. Андріївська, 4, м. Київ, 04070, код ЄДРПОУ 14282829)
Суддя Комар Павло Анатолійович