м. Вінниця
08 червня 2021 р. Справа № 120/1307/21-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді Богоноса М.Б.,
за участю
секретаря судового засідання Слюсар О.О.
позивача ОСОБА_1
представника позивача Жикевич В.П.
відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в прядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання дій неправомірними та скасування вимог
У Вінницький окружний адміністративний суд надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Вінницькій області. У позовній заяві позивач просив визнати неправомірними дії відповідача щодо віднесення виплаченої орендної плати в сумі 559,01 грн. в третьому кварталі 2017 року до бази нарахування ЄСВ як фізичній особі - підприємцю та скасувати вимоги про стягнення недоїмки по сплаті ЄСВ.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що 08.02.2021, на стадії примусового стягнення боргу із єдиного внеску, він дізнався про існування вимог від 13.11.2018 № Ф-309538-50-У про сплату боргу в сумі 15819,54 грн. та від 08.11.2019 № Ф-309538-50-У про сплату боргу в сумі 5508,36 грн.
Позивач зазначає, що вказані вимоги прийняті на підставі акту від 31.07.2020 № 16105/02-32-50-05/ НОМЕР_1 про результати камеральної перевірки отриманої звітності фізичної особи - підприємця за період з 2017 по 2020 роки.
Мотивуючи протиправність прийнятих контролюючим органом вимог позивач вказав, що з 27.01.2005 був зареєстрованим як фізична особа - підприємець та перебував на загальній системі оподаткування. Однак у період з 01.01.2017 по 31.07.2020 підприємницьку діяльність не здійснював та доходу не отримував.
Тому позивач вважає вимоги про сплату боргу (недоїмки) протиправними і з метою їх скасування він звернувся до суду із цим позовом.
Ухвалою від 22.02.2021 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано строк для усунення недоліків позовної заяви.
15.03.2021 до суду надійшла заява на виконання ухвали від 22.02.2021 у якій ОСОБА_1 уточнив позовні вимоги та просив:
- визнати неправомірними дії відповідача щодо віднесення виплаченої орендної плати в сумі 559,01 грн. в третьому кварталі 2017 року до бази нарахування ЄСВ як приватному підприємцю та скасувати вимоги про стягнення недоїмки по сплаті ЄСВ від 08.11.2019 № Ф-309538-50У та від 13.11.2018 № Ф-309538-50У.
Обґрунтовуючи уточнені позовні вимоги позивач зазначив, що у період з 01.01.2017 по 31.07.2020 був зареєстрованим фізичною особою - підприємцем і перебував на загальній системі оподаткування, однак фактично підприємницькою діяльністю не займався та доходів від такої діяльності не отримував.
У липні 2020 він звернувся до податкового органу із заявою про списання нарахованої йому недоїмки із єдиного внеску на підставі норми п. 9-15 розділу 8 Закону № 2464.
Однак за результатом камеральної перевірки контролюючим органом встановлено, що у третьому кварталі 2017 року ним отримано дохід від підприємницької діяльності у сумі 559,01 грн. За своєю суттю цей дохід є орендною платою за використанням належної позивачу як фізичній особі земельної ділянки філією "Стояни" ТОВ " Агроінвест Україна". Позивач не вважає, що такий прибуток був отриманий ним як суб'єктом підприємницької діяльності, оскільки договір оренди землі між філією "Стояни" ТОВ " Агроінвест Україна" та безпосередньо позивачем укладений з ним як з громадянином (фізичною особою), а не як з фізичною-особою підприємцем.
Виходячи з наведеного позивач вважає, що відповідачем неправомірно визначено ознаку доходу за наслідками камеральної перевірки, а відтак вимога про сплату недоїмки по ЄСВ від 08.11.2019 № Ф-309538-50У підлягає скасуванню, адже така недоїмка підлягала списанню у порядку визначеному Законом.
Ухвалою від 18.03.2021 відкрито провадження у справі та вирішено розгляд здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Цією ж ухвалою надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву. Також замінено відповідача у справі - Головне управління ДПС у Вінницькій області (код ЄДРПОУ 43142454) його правонаступником - Головним управлінням ДПС у Вінницькій області (код ЄДРПОУ ВП 44069150).
22.04.2021 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач просить відмовити у задоволенні позову повністю.
Обґрунтовуючи відзив відповідач зазначає, що згідно Закону України № 1774-VІІІ від 06.12.2016 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" внесено змін до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" № 2464-VI від 08.07.2010 ( далі - Закон України № 2464-VI від 08.07.2010). Зміни до закону набрали чинності з 01.01.2017. Внесеними до Закону змінами передбачено, що базою нарахування єдиного внеску для фізичних осіб-підприємців, які здійснюють діяльність на загальній системі оподаткування визначено суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб.
При цьому передбачено, що сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України № 2464-VI від 08.07.2010).
Відповідач вказав, що згідно реєстраційних та облікових даних ОСОБА_1 здійснював діяльність, як фізична особа-підприємець на загальній системі оподаткування з 25.01.2005 по 13.07.2020. Як платник єдиного внеску на обліку перебував з 26.01.2005. Станом на 13.04.2021 перебуває в стані - припинено, але не знятий з обліку.
Тому відповідач просив врахувати, що навіть у випадку якщо позивач не здійснював підприємницької діяльності та не отримував доходів від неї, він повинен сплатити єдиний внесок у мінімальному розмірі, що передбачений Закону № 2464-VI від 08.07.2010.
У зв'язку із невиконанням позивачем цього обов'язку, згідно даних ІКП 71040000 йому нараховано недоїмку із сплати єдиного внеску у таких розмірах: 8448,00 грн. - за 2017, термін сплати 09.02.2018; 2457,18 грн. - за 1 квартал 2018, термін сплати 19.04.2018; 2457,18 грн. - за 2 квартал 2018; термін сплати 19.07.2018; 2457,18 грн. - за 3 квартал 2018, термін сплати 19.10.2018; 2457,18 грн. - за 4 квартал 2018, термін сплати 21.01.2019; 2754,18 грн. - за 1 квартал 2019, термін сплати 19.04.2019; 2754,18 грн. - за 2 квартал 2019, термін сплати 19.07.2019; 2754.18 грн. - за 3 квартал 2019, термін сплати 21.10.2019; 2754,18 грн. - за 4 квартал 2019, термін сплати 20.01.2020; 2078,12 грн. - за 1 квартал 2020, термін сплати 21.04.2020; 1039,06 грн. - за 2 квартал 2020, термін сплати 20.07.2020. Позивачем було здійснено сплату єдиного внеску у розмірі 900 грн. відповідного до платіжного доручення № 9518 від 27.11.2020. Таким чином станом на 13.04.2021 сума недоїмки становить 31510,62 грн. нарахована за період з 01.02.2017 по 31.12.2019.
Існування недоїмки із сплати єдиного внеску, за словами відповідача, вказує на правомірність спірної вимоги про її сплату, а тому позов у цій частині не підлягає задоволенню.
Крім того відповідач вказав, що позивачем було подано заяву на списання боргу по єдиному внеску № б/н від 17.07.2020 (вх. № 40757ФОП від 22.07.2020) відповідно до п. 9-15 розділу VIII Закону № 2464. Однак листом від 04.09.2020 за № 20393/Г/02-32-13-03 позивача повідомлено про відмову у списанні заборгованості по єдиному внеску, оскільки встановлено отримання ОСОБА_1 доходу від підприємницької діяльності.
Ухвалою від 25.05.2021 вирішено продовжити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні із повідомленням сторін. Судове засідання призначено на 08.06.2021.
Цією ж ухвалою суд витребував у відповідача засвідчену копію заяви позивача про списання недоїмки, акт камеральної перевірки, що проводилася з метою дослідження підстав для списання недоїмки та прийняте за результатом розгляду заяви ОСОБА_1 рішення від 17.07.2020, інформацію про яке доведено до платника листом вх. № 40575ФОП від 22.07.2020.
04.06.2021 відповідачем подано витребувані у Головного управління докази.
У судовому засіданні, що відбулось 08.06.2021 позивач та його представник не заперечували обов'язку сплати у період з 2017 по 2020 роки ЄСВ у мінімальному розмірі встановленому Законом, незважаючи на те, що підприємницької діяльності ОСОБА_1 не здійснював та доходів від неї не отримував.
Однак просили врахувати, що на підставі п. 9-15 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" № 2464-VI від 08.07.2010 ( далі - Закон України № 2464-VI від 08.07.2010) позивач мав право на підставі поданих ним заяв на списання суми недоїмки донарахованої спірними вимогами. Проте у списанні недоїмки податковим органом відмовлено, з огляду на безпідставне віднесення Головним управлінням за результатом проведення камеральної перевірки отриманого позивачем як фізичною особою доходу в сумі 559,01 грн. до доходу отриманого внаслідок підприємницької діяльності
Незаконна відмова у списанні недоїмки, на думку позивача, є підставою для скасування спірних вимог про сплату недоїмки із ЄСВ (штрафних санкцій та пені). Тому, позивач та його представник просили задовольнити позов повністю.
У судовому засіданні представник відповідача підтримала заперечення викладені у відзиві на позовну заяву у повному обсязі. Вказала на правомірність прийняття вимоги від 08.11.2019 № Ф-309538-50У та відмови податкового органу щодо списання суми заборгованості у зв'язку із отриманням позивачем доходу від здійснення підприємницької діяльності.
Заслухавши пояснення позивача, представників позивача та відповідача, дослідивши письмові докази, що зібрані при розгляді цієї справи, суд встановив наступне.
Позивач ОСОБА_1 з 25.01.2005 був зареєстрований як фізична особа -підприємець. КВЕД виду діяльності 52.11 - роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно товарами продовольчого асортименту. Система оподаткування - загальна. Як платник єдиного внеску на обліку перебував з 26.01.2005. З 01.01.2017 по 31.07.2020 позивач підприємницькою діяльністю не займався. Станом на 13.04.2021 перебуває в стані - припинено, але не знятий з обліку.
ГУ ДПС у Вінницькій області щодо ОСОБА_1 прийнято вимогу про сплату боргу (недоїмки) зі сплати ЄСВ від 13.11.2018 № Ф-309538-50У на суму 15819,54 грн та від 08.11.2019 № Ф-309538-50У на суму 5508,36 грн.
Сторонами не заперечувалося, що загальна сума донарахованої позивачу за період із 01.01.2017 по 13.04.2021 недоїмки із сплати ЄСВ становить 31510,62 грн.
22.07.2020 позивач звернувся до відповідача із заявою про списання несплачених сум недоїмки, штрафу та пені за період з 01.01.2017 по 13.07.2020 на підставі положень ст. 9-15 Закон України № 2464-VI від 08.07.2010.
Вирішуючи питання про наявність підстав для списання недоїмки із ЄСВ (штрафу та пені) податковий орган провів камеральну перевірку за результатом якої складено акт від 31.07.2021 №16105/02-32-50-05/ НОМЕР_1 .
В Акті від 31.07.2021 №16105/02-32-50-05/ НОМЕР_1 податковим органом задокументовано, що на момент складення акту сума заборгованості позивача складає 29293,44 грн. У Акті також вказано про отримання позивачем у третьому кварталі 2017 доходу у розмірі 559,01 грн., за ознакою 157 - дохід, виплачений самозайнятій особі (а.с. 68-70).
Листом від 04.09.2020 № 20393/Г/02-32-13-03 ГУ ДПС у Вінницькій області повідомило про невідповідність ОСОБА_1 вимогам ст. 9-15 Закон України № 2464-VI від 08.07.2010, та прийняло рішення про відмову у списанні невиплаченої суми недоїмки. Підставою для відмови у списанні недоїмки стало отримання позивачем від підприємницької діяльності доходу в сумі 559,01 грн (а.с. 64-65).
Не погоджуючись із фактом віднесення доходу у сумі 559,01 грн. до доходу отриманого внаслідок підприємницької діяльності, та, як наслідок, із вимогами про сплату недоїмки позивач звернувся до суду із цим адміністративним позовом.
При обґрунтуванні підстав позову позивач просив врахувати, що відповідачем внаслідок помилкового встановлення ознаки його доходу у сумі 559,01 грн. (ознака 157-дохід від підприємницької діяльності) неправомірно відмовлено у списанні боргу, що свідчить про протиправність спірних вимог.
Відтак ключовими у цьому спорі є питання:
- правомірності прийняття податковим органом вимог про сплату недоїмки із ЄСВ від 13.11.2018 № Ф-309538-50У та від 08.11.2019 № Ф-309538-50У;
- правомірності відмови відповідача у списанні суми недоїмки, штрафу та пені зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку віднесення суми доходу позивача у розмірі 559,01 грн. до доходу отриманого внаслідок підприємницької діяльності;
- наявності підстав для скасування спірних вимог у разі встановлення того, що відмова у списанні боргу є незаконною.
Надаючи оцінку правомірності прийнятим ГУ ДПС у Вінницькій області вимогам про сплату позивачем ЄСВ (недоїмки, штрафу та пені) суд враховує наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначаються Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" № 2464-VI від 08.07.2010.
Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску (частина друга статті 2 Закону України № 2464-VI від 08.07.2010).
Пунктами 2 і 6 частини першої статті 1 Закону України № 2464-VI від 08.07.2010 визначено, що єдиний внесок - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування; недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 4 Закону України № 2464-VI від 08.07.2010 платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
01.01.2017 року набрав чинності Закон України від 06.12.2016 року № 1774-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (далі - Закон України № 1774-VIII від 06.12.2016), яким було внесено зміни, зокрема, до пункту 2 частини першої статті 7 Закону України № 2464-VI від 08.07.2010 щодо нарахування єдиного внеску його платниками.
Так, відповідно до абзаців першого та другого пункту 2 частини першої статті 7 Закону України № 2464-VI від 08.07.2010 (у редакції Закону України № 1774-VIII від 06.12.2016 зі змінами, внесеними Законом України від 03.10. 2017 року № 2148-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій") єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.
У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Таким чином, у зв'язку із внесеними до Закону України № 2464-VI від 08.07.2010 змінами щодо нарахування єдиного внеску його платниками у фізичних осіб - підприємців, що перебувають на загальній системі оподаткування з 01.01.2017 року виник обов'язок щодо нарахування та сплати єдиного внеску незалежно від того, чи отримували вони дохід (прибуток) у звітному періоді.
Відповідно до частин другої - четвертої, восьмої, дванадцятої статті 9 Закону України № 2464-VI від 08.07.2010 обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
Обчислення єдиного внеску за минулі періоди, крім випадків сплати єдиного внеску згідно з частиною п'ятою статті 10 цього Закону, здійснюється виходячи з розміру єдиного внеску, що діяв на день нарахування (обчислення, визначення) заробітної плати (доходу), на яку відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
Платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.
Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.
Згідно з абзацами першим, третім - п'ятим частини четвертої статті 25 Закону України № 2464-VI від 08.07.2010 орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.
Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.
У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.
Процедуру нарахування і сплати єдиного внеску страхувальниками, визначеними Законом України № 2464-VI від 08.07.2010 нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів визначає Інструкція про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування № 449 (далі - Інструкція № 449).
Абзацом другим пункту 2 розділу VI Інструкції № 449 установлено, що у разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VІІ цієї Інструкції.
Органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску. Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів на суму боргу, що перевищує 10 грн. (абзаци перший - третій, одинадцятий пункту 3 розділу VI Інструкції № 449).
Згідно з абзацом першим пункту 4 розділу VI Інструкції № 449 вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).
Судом встановлено, що позивач не заперечує факту несплати єдиного соціального внеску при наявності у нього такого обов'язку, адже неотримання фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 після 01.01.2017 доходу від підприємницької діяльності не звільняє його від обов'язку сплати внеску у мінімальному розмірі встановленому законом.
У судовому засіданні стороною позивача не висловлено аргументованих тверджень які б давали підстави для висновку про неправомірність спірних вимог.
Натомість відповідачем пояснено алгоритм нарахування позивачу недоїмки, у результаті чого судом перевірено динаміку виникнення у позивача боргу.
Зокрема недоїмка із сплати єдиного внеску позивачу нараховувалася у таких розмірах: 8448,00 грн. - за 2017, термін сплати 09.02.2018; 2457,18 грн. - за 1 квартал 2018, термін сплати 19.04.2018; 2457,18 грн. - за 2 квартал 2018; термін сплати 19.07.2018; 2457,18 грн. - за 3 квартал 2018, термін сплати 19.10.2018; 2457,18 грн. - за 4 квартал 2018, термін сплати 21.01.2019; 2754,18 грн. - за 1 квартал 2019, термін сплати 19.04.2019; 2754,18 грн. - за 2 квартал 2019, термін сплати 19.07.2019; 2754.18 грн. - за 3 квартал 2019, термін сплати 21.10.2019; 2754,18 грн. - за 4 квартал 2019, термін сплати 20.01.2020; 2078,12 грн. - за 1 квартал 2020, термін сплати 21.04.2020; 1039,06 грн. - за 2 квартал 2020, термін сплати 20.07.2020.
Крім цього позивач не заперечував того, що ним здійснено сплату єдиного внеску у розмірі 900 грн. відповідного до платіжного доручення № 9518 від 27.11.2020. Цей факт вказує на визнання позивачем свого обов'язку із сплати внеску.
Відтак, суд доходить висновку про правомірність оскаржуваних вимог, а тому підстави для їх скасування відсутні і позов у цій частині задоволенню не підлягає.
Надаючи оцінку доводам позивача про те, що вимоги підлягають скасуванню з огляду на протиправну відмову листом від 04.09.2020 №20393/Г/02-32-13-03 у списанні боргу із єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (недоїмки, штрафу та пені) у зв'язку віднесення відповідачем суми доходу позивача у розмірі 559,01 грн. до доходу отриманого внаслідок підприємницької діяльності суд враховує наступне.
13.05.2020 Верховною Радою України прийнято Закон України № 592-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" щодо усунення дискримінації за колом платників" (далі - Закон України № 592-ІХ від 13.05.2020).
З пояснювальної записки до проекту Закону України № 592-ІХ від 13.05.2020 слідує, що його прийняття обумовлено, зокрема, тим, що встановлення обов'язку сплати єдиного соціального внеску без отримання доходу не відповідає легальній меті державного регулювання цього виду відносин та є непослідовним у контексті самого Закону, який визначає об'єктом нарахування єдиного соціального внеску саме отриманий дохід.
Відповідно до Прикінцевих положень Закону України №5 92-ІХ від 13.05.2020 цей Закон набирає чинності з 01.01.2021 року, крім пункту 5 розділу I цього Закону, що набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.
Днем опублікування Закону України №592-ІХ від 13.05.2020 є 02.06.2020, а тому з 03.06.2020 набрав чинності пункт 5 розділу І Закону України №592-ІХ від 13.05.2020, відповідно до положень якого розділ VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України №2464-VI від 08.07.2010 доповнено пунктом 9-15.
Відповідно до пункту 9-15 розділу VІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України № 2464-VI від 08.07.2010, підлягають списанню за заявою платника та у порядку, визначеному цим Законом, несплачені станом на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" щодо усунення дискримінації за колом платників" з урахуванням особливостей, визначених цим пунктом, суми недоїмки, нараховані платникам єдиного внеску, зазначеним у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, за період з 01.01.2017 до дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" щодо усунення дискримінації за колом платників", а також штрафи та пеня, нараховані на ці суми недоїмки, у разі якщо такими платниками не отримано дохід (прибуток) від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та за умови подання протягом 90 календарних днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" щодо усунення дискримінації за колом платників":
а) платниками, зазначеними у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), - державному реєстратору за місцем знаходження реєстраційної справи фізичної особи - підприємця заяви про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності та до податкового органу - звітності відповідно до вимог частини другої статті 6 цього Закону за період з 01.01. 2017 до дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" щодо усунення дискримінації за колом платників". Зазначена звітність подається платником виключно у випадку, якщо вона не була подана раніше.
Після отримання у встановленому законом порядку відповідних відомостей від державного реєстратора або заяви про зняття з обліку як платника єдиного внеску та за умови подання платником єдиного внеску зазначеної звітності (якщо відповідна звітність не була подана раніше) податковий орган протягом 15 робочих днів проводить камеральну перевірку, за результатами якої приймає рішення про списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені або вмотивоване рішення про відмову списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені.
Судом безспірно встановлено, що з метою реалізації права на списання донарахованого позивачу боргу із сплати єдиного внеску (недоїмки, штрафу та пені) ним подана заява № б/н від 17.07.2020 (вх. № 40757ФОП) від 22.07.2020 (а.с. 66-67).
31.07.2020 відповідачем проведено камеральну перевірку позивача на відповідність критеріям встановленим пунктом 9-15 розділу VІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України № 2464-VI від 08.07.2010, за результатом якої складено Акт № 16105/02-32-50-05/ НОМЕР_1 від 31.07.2020 (а.с. 68-70). Перевіркою охоплено період із 2017 по 2020 роки.
У результаті перевірки відповідачем у Акті № 16105/02-32-50-05/ НОМЕР_1 від 31.07.2020 зроблено висновок про отримання позивачем доходу від діяльності фізичної особи - підприємця у третьому кварталі 2017 року в сумі 559,01 грн, що стало підставою для визнання фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 таким, що не відповідає встановленим пунктом 9-15 розділу VІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України № 2464-VI від 08.07.2010 критеріям (а.с. 70).
Як передбачено пунктом 9-15 розділу VІІІ Закону України № 2464-VI від 08.07.2010, податковим органом може бути прийнято рішення про відмову списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені, за умови якщо за результатами перевірки буде встановлено, що:
1) платник податків отримав дохід (прибуток) протягом періоду з 01.01.2017 до дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" щодо усунення дискримінації за колом платників".
Із урахуванням висновків Акту перевірки № 16105/02-32-50-05/ НОМЕР_1 від 31.07.2020 та на підставі процитованої вище норми пункту 9-15 розділу VІІІ Закону України № 2464-VI від 08.07.2010, відповідач дійшов висновку про відсутність підстав для списання боргу позивача про що його повідомлено листом від 04.09.2020 № 20393/Г/02-32-13-03.
У листі зазначено про невідповідність ОСОБА_1 вимогам ст. 9-15 Закон України № 2464-VI від 08.07.2010, та прийняття рішення про відмову у списанні несплаченої суми недоїмки.
Позивач, у свою чергу, наголошує, що вищезазначений дохід ним було отримано як громадянином (фізичною особою), а не як фізичною особою - підприємцем, а тому такий дохід був неправомірно віднесений як дохід зі здійснення підприємницької діяльності.
Аналізуючи на предмет правомірності висновок відповідача про отримання позивачем у третьому кварталі 2017 року доходу від здійснення підприємницької діяльності на підставі договору оренди землі укладеним між ОСОБА_1 (орендодавцем) та філією "Стояни" ТОВ " Агроінвест Україна" (орендарем) у сумі 559,01 грн. суд враховує таке.
Із наданої позивачем копії витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень від 16.03.2015 встановлено, що позивач є власником земельної ділянки (цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва) площею 4,7609 га. (а.с. 16).
У витязі зазначено, що на підставі договору оренди землі від 19.12.2013 позивачем (орендодавцем) передано вказану земельну ділянку в оренду ТОВ "Агро Інвест Україна" (орендар). Строк дії права оренди 10 років. Речове право оренди зареєстровано згідно рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 16.03.2015 № 20009906.
Із витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 21.11.2018 встановлено, що строк дії права оренди продовжено до 31.12.2032 (а.с. 15). Підставою для цього стала додаткова угода до договору оренди землі від 19.12.2013 № 35 підписана між сторонами договору 11.10.2018 (а.с. 9-13).
Надавши оцінку додатковій угоді від 11.10.2018 суд встановив, що її стороною (орендодавцем) є громадянин ОСОБА_1 . Статус ОСОБА_1 як сторони договору оренди землі жодним чином не пов'язаний із його правовим статусом фізичної особи - підприємця.
Крім цього, КВЕД виду діяльності фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 52.11 - роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно товарами продовольчого асортименту, що теж вказує на те, що укладення ОСОБА_1 правочину, що опосередковує передачу в оренду належної йому земельної ділянки та отримання орендної плати за таким договором не пов'язано із його підприємницькою діяльністю. Укладення договору оренди землі від 19.12.2013 № 35 (із подальшими змінами) є підставою виникнення цивільно - правових відносин між ОСОБА_1 як фізичною особою - суб'єктом таких правовідносин, а не способом здійснення позивачем його підприємницької діяльності. Той факт, що позивач на момент укладення ним договору оренди землі був зареєстрованим фізичною особою - підприємцем не дає підстав для висновку, що усі правочини які він вчиняє як фізична особа слід пов'язувати із його підприємницькою діяльністю.
Водночас встановлення джерелом доходу (філією "Стояни" ТОВ " Агроінвест Україна") помилкової ознаки доходу (157 замість правильної 106) теж не може бути беззаперечною підставою для віднесення доходу ОСОБА_1 до сфери підприємницької діяльності позивача адже така помилка не може змінювати дійсної правової природи отриманих позивачем сум. Визначальним для оцінки сутності доходу є дослідження його підстави, а не врахування виключно цифрового показника ознаки доходу.
Як з'ясовано судом, дохід у сумі 559,01 грн. позивач отримав як фізична особа - суб'єкт цивільних правовідносин. Правові підстави для кваліфікації цього доходу як такого, що отриманий ОСОБА_1 від підприємницької діяльності відсутні.
Тому, висновки контролюючого органу про отримання позивачем у третьому кварталі 2017 року доходу від підприємницької діяльності в сумі 559,01 грн. є помилковими.
Як встановлено із акту перевірки позивача № 16105/02-32-50-05/ НОМЕР_1 від 31.07.2020 вказаний висновок податкового органу став підставою для відмови позивачу у списанні несплаченої суми недоїмки (штрафу та пені) згідно пункту 9-15 розділу VІІІ Закону України № 2464-VI від 08.07.2010, а тому дії щодо такої відмови є протиправними.
При цьому суд вважає, що належним способом захисту порушених прав позивача є визнання протиправними дій щодо відмови у списанні ОСОБА_1 суми недоїмки, штрафу та пені, а не дій щодо віднесення доходу у сумі 559,01 грн. до доходу від підприємницької діяльності позивача, адже останні є лише причиною відмови. Саме відмова у списанні суми боргу зумовила несприятливі для позивача правові наслідки.
Водночас суд враховує, що згідно пункту 9-15 розділу VІІІ Закону України № 2464-VI від 08.07.2010, про відмову у списанні суми недоїмки, штрафних санкцій і пені приймається рішення. Однак із пояснень представника відповідача у судовому засіданні встановлено, що іншого рішення у вигляді окремого документу із цього питання не приймалося, а про підстави відмови позивача проінформовано листом від 04.09.2020 № 20393/Г/02-32-13-03.
Визначаючись щодо правових наслідків протиправних дій відповідача щодо відмови у списанні ОСОБА_1 боргу із сплати єдиного внеску суд враховує таке.
Відповідно до норми абз. 10 п. 9-15 розділу VІІІ Закону України № 2464-VI від 08.07.2010, вимога про сплату суми недоїмки, штрафних санкцій і пені вважається відкликаною у день прийняття податковим органом рішення про списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені.
Податковий орган протягом п'яти робочих днів з дня прийняття рішення про списання недоїмки з єдиного внеску, а також штрафів та пені, нарахованих на ці суми, надає територіальним підрозділам державної виконавчої служби інформацію про такі списані суми недоїмки з єдиного внеску в розрізі платників єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
З дня винесення податковим органом рішення про списання недоїмки з єдиного внеску, а також штрафів та пені, нарахованих на ці суми недоїмки, на підставі наданої податковим органом інформації підлягають закінченню відкриті державною виконавчою службою виконавчі провадження та припиняються заходи примусового виконання рішень щодо стягнення таких сум з платників єдиного внеску, яким здійснюється списання сум недоїмки, а також штрафів та пені, нарахованих на ці суми недоїмки, відповідно до цього пункту в порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження" (абз 12-13 п. 9-15 розділу VІІІ Закону України № 2464-VI від 08.07.2010).
Відтак, за наявності підстав для прийняття податковим органом позитивного для позивача рішення про списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені оскаржувані вимоги вважатимуться відкликаними та не породжуватимуть для позивача жодних несприятливих правових наслідків.
Підсумовуючи суд доходить висновку, що встановлення підстав для списання суми боргу із єдиного соціального внеску тягне за собою наслідок у вигляді прийняття контролюючим органом рішення про списання сум боргу у відповідності із нормами п. 9-15 розділу VІІІ Закону України № 2464-VI від 08.07.2010. У свою чергу наслідком такого рішення є те, що раніше прийняті вимоги про сплату боргу вважаються відкликаними. Чіткий законодавчий алгоритм рішень та їх наслідків виключає задоволення позову у спосіб скасування спірних вимог у судовому порядку. До того ж, судом встановлено, що інші підстави для визнання вимог протиправними і їх скасування відсутні.
Отже, похідні від визнання протиправними дій відповідача позовні вимоги підлягають задоволенню у спосіб зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про списання недоїмки від 22.07.2020 (основного платежу недоїмки, штрафу та пені) із урахуванням висновків суду у цій справі. При цьому відповідач при повторному розгляді заяви позивача не може посилатися на інші підстави для відмови у списанні боргу окрім тих, що передбачені нормами п. 9-15 розділу VІІІ Закону України № 2464-VI від 08.07.2010.
Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
При вирішенні питання про розподіл понесених позивачем судових витрат суд керується ч. 3 ст. 139 КАС України, в силу якої при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Тому, частина сплаченого позивачем судового збору у сумі 454 грн. 00 коп. підлягає стягненню в його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління ДПС у Вінницькій області у формі листа № 20393/Г/0232-13-03 від 04.09.2020 про відмову у списанні ОСОБА_1 суми недоїмки, штрафу та пені із сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Зобов'язати Головне управління ДПС у Вінницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про списання недоїмки від 22.07.2020 (основного платежу недоїмки, штрафу та пені) із урахуванням висновків суду у цій справі.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачений при зверненні до суду судовий збір у сумі 454 грн. 00 коп. (чотириста п'ятдесят чотири гривні 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Вінницькій області
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення у повному обсязі виготовлено та підписано 15.06.2021.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )
Відповідач: Головне управління ДПС у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21036, код ЄДРПОУ ВП 44069150).
Суддя Богоніс Михайло Богданович