м. Вінниця
07 червня 2021 р. Справа № 120/2914/19-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Чернюк Алли Юріївни,
за участю:
секретаря судового засідання: Воронюк Віти Володимирівни,
позивача: ОСОБА_1 ,
представника відповідача: Косенка Михайла Сергійовича,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву позивача про визнання протиправними рішень, дій та бездіяльності відповідача на виконання судового рішення в адміністративній справі:
за позовом: ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ),
до: Управління Служби безпеки України у Вінницькій області (код ЄДРПОУ: 20001473, адреса: вул. Грушевського, 27, м. Вінниця, Вінницька область, 21050),
про: визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії,
У провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Управління Служби безпеки України у Вінницькій області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 14.11.2019 року, залишеним у силі постановою Верховного Суду від 06.01.2021 року, адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Управління Служби безпеки України у Вінницькій області та зобов'язано здійснити перерахунок, нарахування та виплату військовослужбовцю ОСОБА_1 матеріального та грошового забезпечення всіх видів за посадою, яку він займав до зарахування у розпорядження, з урахуванням сум, що були виплачені відповідачем у період з березня 2017 року по липень 2018 року.
19.02.2021 року на адресу суду надійшла заява позивача про визнання протиправними рішень, дій та бездіяльності, вчинених, на думку позивача, Управлінням Служби безпеки України у Вінницькій області на виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 14.11.2019 року, яке набрало законної сили 06.01.2021 року.
Окремою ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 05.05.2021 року заяву позивача задоволено частково, вказано на протиправність дій, вчинених Управлінням Служби безпеки України у Вінницькій області на виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 14.11.2019 року та зобов'язано вжити заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли відповідному порушенню закону.
27.05.2021 року на адресу суду надійшла заява позивача про визнання протиправними рішень, дій та бездіяльності, вчинених, на думку позивача, Управлінням Служби безпеки України у Вінницькій області на виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 14.11.2019 року, яке набрало законної сили 06.01.2021 року та окремої ухвали суду від 05.05.2021 року.
У судовому засіданні, призначеному на 07.06.2021 року, позивач доводи, викладені в його заяві підтримав у повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення заяви позивача. В обґрунтування своїх заперечень вказав, що відповідачем здійснено перерахунок матеріального та грошового забезпечення позивача у відповідності до норм чинного законодавства, тому вважає рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 14.11.2019 року та окрему ухвалу суду від 05.05.2021 року виконаними в повному обсязі.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, заслухавши доводи сторін, суд доходить висновку, що заява позивача підлягає задоволенню виходячи з наступних підстав.
Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно з частиною 2 статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Крім того, за частиною 1 статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Відповідно до приписів статті 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів від 02.06.2016 № 1402-VIII судове рішення, яким закінчується розгляд справи в суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд у межах повноважень, наданих йому законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.
Отже, рішення суду, яке набрало законної сили, є обов'язковим для виконання.
У Рішенні від 30.06.2009 року №16-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абзац перший підпункту 3.2 пункту 3, абзац другий пункту 4 мотивувальної частини).
З метою належного захисту прав щодо виконання судових рішень законодавцем нормативно врегульовано питання судового контролю за виконанням рішень в адміністративних справах, зокрема, одним із способів судового контролю є порядок визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду, регламентований статтею 383 КАС України.
Так, відповідно до частини 1 статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Згідно з частиною 6 статті 383 КАС України за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.
Таким чином, контроль за виконанням рішення суду, передбачений статтею 383 КАС України, підлягає застосуванню виключно у разі наявності протиправних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень щодо виконання рішення суду, що порушує законні права та інтереси позивача. Застосування судом до суб'єкта владних повноважень приписів статей 383, 249 КАС України можливе лише у разі встановлення факту протиправного невиконання таким суб'єктом владних повноважень дій зобов'язального характеру, визначених рішенням суду на користь особи-позивача, що має бути підтверджено відповідними доказами.
Станом на день розгляду поданої позивачем заяви, останній зазначає, що відповідач порушує його законні права та інтереси, ухиляючись від виконання дій зобов'язального характеру.
Задовольняючи позов ОСОБА_1 у справі № 120/2914/19-а, суд вказав на необхідність здійснення перерахунку, нарахування та виплати позивачу матеріального та грошового забезпечення всіх видів за посадою, яку він займав до зарахування у розпорядження, з урахуванням сум, що були виплачені відповідачем у період з березня 2017 року по липень 2018 року.
Разом з тим, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 04.01.2021 року зробив свій висновок щодо поширення на позивача Інструкції № 515/дск від 10.04.2018 року, яка замінила Інструкцію № 35/дск, зазначивши, що, спірні правовідносини у цій справі виникли 16.03.2017 року із прийняттям відповідачем наказу № 50-ос про зарахування позивача розпорядження відповідного начальника, коли умови щодо виплати йому грошового забезпечення регулювалися Інструкцією № 35/ДСК, на яку містять посилання у вказаному наказі.
Проте, як вже було встановлено судом, відповідач не виплачував позивачеві грошове забезпечення у повному розмірі після зарахування його у розпорядження начальника у березні 2017 року і така бездіяльність відповідача мала триваючий характер.
Згідно з частиною першою статті 58 Конституції України закони та нормативні акти не мають зворотної сили в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність.
У пункті 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про незалежність судової влади" № 8 від 13.06.2007 року звернуто увагу судів, що відповідно до статей 8 та 22 Конституції України не підлягають застосуванню судами закони та інші нормативно-правові акти, якими скасовуються конституційні права і свободи людини та громадянина, а також нові закони, які звужують зміст та обсяг встановлених Конституцією України і чинними законами прав і свобод. Суди при визначенні юридичної сили законів та інших нормативно-правових актів щодо їх діяльності повинні керуватися Конституцією України як актом прямої дії.
Разом з тим, принцип правової визначеності передбачає стабільність правового регулювання, зокрема учасники правовідносин повинні мати можливість у розумних межах передбачити наслідки своєї поведінки та бути впевненими у незмінності свого статусу, кола прав та обов'язків.
Як наголошено судом касаційної інстанції, відповідно до наказу відповідача від 16.03.2017 року, позивача зараховано у розпорядження з визначенням кінцевого строку такого зарахування, який обумовлений настанням події закриття кримінального провадження чи ухвалення вироку суду. Тобто строк перебування позивача у розпорядженні був визначений.
Тому, за таких обставин адміністративної справи і з огляду на момент виникнення спірних правовідносин, зокрема суд касаційної інстанції, дійшов висновку, що позивач має законне право на очікування виплати грошового забезпечення відповідно до того акту, яким регулювалися спірні правовідносини на момент їх виникнення і на який послався відповідач.
Разом з тим, касаційний суд в рамках спірних правовідносин, дійшов висновку, що підпункт 3.2.1. пункту 3.2 Інструкції №35/дск застосовується до позивача і визначені ним винятки на нього не поширюються, що свідчить про наявність в ОСОБА_1 права на збереження виплат грошового забезпечення на весь період перебування у розпорядженні за посадою, яку він займав.
З матеріалів справи вбачається, що після набрання рішенням суду законної сили відповідачем видано наказ від 28.01.2021 року №22-ОС/дск, відповідно до якого встановлено, що розрахунок матеріального та грошового забезпечення позивача по відповідній посаді здійснювався згідно наказом СБУ від 23.01.2008 року № 35/дск без всіх видів забезпечення, а не відповідно до наказу № 515/дск.
Крім того, як відмітив касаційний суд, приписами Положення №1262/2007, Інструкції № 722 та Інструкції № 35/дск не передбачено скасування надбавки, доплати і премії наказом про зарахування військовослужбовця у розпорядження.
Разом з тим, усі надбавки і відсотковий розмір надбавок військовослужбовцям знижується або скасовується наказами по особовому складу, виключно на підставі мотивованих рапортів керівників відповідних структурних підрозділів. В свою чергу, зменшення розмірів премії чи її позбавлення передбачають також зазначення у відповідних рапортах конкретних причин, які стали підставою для цього.
Спірні дії відповідача, відповідно до окремої ухвали Вінницького окружного адміністративного суду від 05.05.2021 року, визнані протиправними, в результаті чого суд зобов'язав Управління Служби безпеки України у Вінницькій області усунути відповідні порушення.
Не зважаючи на висновки суду, отримавши окрему ухвалу від 05.05.2021 року, Управлінням служби безпеки України у Вінницькій області видано наказ від 24.05.2021 року №120-ОСцск, згідно якого ОСОБА_1 встановлено матеріальне та грошове забезпечення (надбавки, доплати) та премії, відповідно до Інструкції про грошове забезпечення та виплати компенсаційного характеру військовослужбовців Служби безпеки України, затвердженої Наказом СБУ від 10.04.2018 року № 515/ДСК в граничних розмірах.
Враховуючи вимоги статті 58 Конституції України, положення пункту 48 Положення про проходження військової служби військовослужбовцями СБУ, затвердженого Указом Президента від 27.12.2007 року № 1262 та висновки Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, які зроблені судом під час перегляду даної справи, за позивачем повинно зберігатися матеріальне та грошове забезпечення всіх видів за посадою, яку він займав до зарахування в розпорядження, тому заява останнього підлягає задоволенню.
Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Так, несвоєчасна або неповна виплата відповідних належних людині виплат, зокрема грошового забезпечення, порушує конституційний принцип, який гарантує забезпечення державою життєвого рівня достатнього для задоволення необхідних життєвих потреб і порушує право власності громадян на такі виплати, згідно позиції Європейського Суду з прав людини це є прямим порушенням статті першої Протоколу №1 Європейської конвенції "Про захист прав людини та основоположних свобод", де зазначено: "Всяка фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.".
Європейський суд з прав людини у справі «Кечко проти України» зауважив, що якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у них, доки відповідні положення є чинними.
З метою належного захисту прав щодо виконання судових рішень законодавцем нормативно врегульовано питання судового контролю за виконанням рішень в адміністративних справах, зокрема, одним із способів судового контролю є порядок визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень відповідачем на виконання рішення суду, регламентований статтею 383 КАС України.
Так, відповідно до частини 1 статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Як передбачено частиною 6 статті 383 КАС України, за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.
Частинами першою, другою, четвертою статті 249 КАС України визначено, що суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.
У разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними.
В окремій ухвалі суд має зазначити закон чи інший нормативно-правовий акт (у тому числі його статтю, пункт тощо), вимоги яких порушено, і в чому саме полягає порушення.
З системного аналізу вищезазначених норм права вбачається, що правовий інститут контролю за виконанням рішення суду, механізм якого визначено у тому числі і приписами статті 383 КАС України, підлягає застосуванню виключно у разі наявності протиправних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень щодо виконання рішення суду, що порушує права та законні інтереси позивача.
Враховуючи те, що на час розгляду заяви, рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 14.11.2019 року, яке набрало законної сили 06.01.2021 року та окрема ухвала суду від 05.05.2021 року в повному обсязі не виконані, суд приходить до висновку, що відповідачем порушено положення статті 129-1 Конституції України та частини другої статті 14, частини першої статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України, що зумовлює необхідність визнання протиправним дій в порядку, визначеному статті 383 КАС України, та направлення на адресу відповідача даної ухвали.
Керуючись ст. ст. 6, 14, 248, 249, 256, 370, 383 КАС України, суд
Заяву ОСОБА_1 задовольнити.
Постановити окрему ухвалу, якою вказати на протиправність дій, вчинених Управлінням Служби безпеки України у Вінницькій області на виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 14.11.2019 року, що полягають у неповному нарахуванні та невиплаті військовослужбовцю ОСОБА_1 належного матеріального та грошового забезпечення в період з 16.03.2017 року по 06.01.2021 року.
Зобов'язати Управління Служби безпеки України у Вінницькій області усунути порушення шляхом встановлення граничних розмірів (максимальних) надбавок, доплат, квот та виплат ОСОБА_1 по посаді начальника сектору регіонального органу (35 тарифний розряд) згідно з Постановою КМУ №704 від 30.08.2017 року "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" та Інструкцією про грошове забезпечення та виплати компенсаційного характеру військовослужбовців Служби безпеки України, затвердженої Наказом СБУ від 10.04.2018 року № 515/ДСК та Наказом СБУ від 15.02.2021 року № 155/ДСК "Про впорядкування грошового забезпечення військовослужбовців Служби безпеки України з 01.03.2021 року" за період з 16 березня 2017 року по 6 січня 2021 року, а саме за наступним розрахунком місячного грошового забезпечення:
- посадовий оклад - 6 630 грн.;
- оклад за військовим званням -1 410 грн.;
- надбавка за вислугу років - 2983,50 грн. (45%);
- надбавка за особливості проходження служби - 11 023,50грн. (100%);
- надбавка за службу в умовах режимних обмежень - 994,50 грн. (15%);
- доплата військовослужбовцям оперативних підрозділів, які постійно співробітничають з особами, залученими до участі в оперативно-розшуковій діяльності- 331,50 грн. (5%);
- преміювання - 6 165,90 грн. (93%).
Зобов'язати Управління Служби безпеки України у Вінницькій області здійснити перерахунок, нарахування та виплату ОСОБА_1 матеріального та грошового забезпечення всіх видів за посадою начальника сектору регіонального органу, за період з 16 березня 2017 року по 06 січня 2021 року, з урахуванням сум, що вже були виплачені відповідачем та повідомити Вінницький окружний адміністративний суд про вжиті заходи не пізніше 10 (десяти) днів після надходження окремої ухвали.
Копію окремої ухвали направити Управлінню Служби безпеки України у Вінницькій області для виконання та позивачу для відома.
Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Повний текст ухвали виготовлено 09.06.2021 року.
Суддя Чернюк Алла Юріївна