Постанова
іменем України
10 червня 2021 року
м. Київ
справа № 298/1585/19
провадження № 51-1857км20
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального
суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового
засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
засудженого ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),
захисника ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_7 на вирок Перечинського районного суду Закарпатської області від 8 липня 2020 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 29 вересня 2020 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019070070000364, за обвинуваченням
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимого, останнього разу за вироком Великоберезнянського районного суду Закарпатської області від 20 вересня 2013 року за ч. 3 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки, звільненого 2 листопада 2016 року у зв'язку з відбуттям строку покарання,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15 і ч 3 ст. 185 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком суду ОСОБА_6 засуджено за ч. 3 ст. 15 і ч 3 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
Згідно з вироком 30 вересня 2019 року приблизно о 22:30 ОСОБА_6 , діючи за попередньою змовою з ОСОБА_8 направились до магазину «Колосок» ( АДРЕСА_2 ), де ОСОБА_8 сокирою, яку приніс з собою, розбив два навісних замки на вхідних дверях та вони вдвох проникли до приміщення магазину, звідки намагались викрасти одяг, однак не довели злочин до кінця з причин, що не залежали від їх волі, оскільки були затриманні працівниками поліції на місці вчинення кримінального правопорушення.
Апеляційний суд залишив без задоволення апеляційну скаргу захисника, а вирок суду - без зміни.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неповноту судового розгляду та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, просить скасувати судові рішення та закрити кримінальне провадження. На думку захисника, вирок суду є незаконним, оскільки ґрунтується на припущеннях та не відповідає вимогам КПК. Вказує на те, що в матеріалах кримінального провадження відсутні належні та допустимі докази на підтвердження винуватості засудженого. Крім того, судами не було встановлено розмір матеріальної шкоди завданої злочином, що є підставою для скасування судових рішень. Суд апеляційної інстанції формально розглянув кримінальне провадження, а ухвала суду не відповідає вимогам статей 370, 419 КПК.
Позиції учасників судового провадження
Засуджений та його захисник підтримали касаційну скаргу та просили її задовольнити. Прокурор заперечував проти задоволення цієї скарги.
Мотиви Суду
Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а також наявність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Як установлено частинами 1, 2 ст. 438 КПК, підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
При вирішенні питання про наявність зазначених у ч. 1 цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу. Можливості скасування судових рішень через невідповідність їх висновків фактичним обставинам кримінального провадження або неповноту судового розгляду, чинним законом не передбачено.
З касаційної скарги вбачається, що захисник, крім іншого, посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неповноту судового розгляду, тоді як перевірку цих обставин до повноважень касаційного суду законом не віднесено.
Разом з тим, під час перевірки матеріалів кримінального провадження встановлено, що висновки суду про доведеність винуватості засудженого у вчиненні інкримінованого злочину, суд належним чином умотивував дослідженими під час судового розгляду доказами, які було оцінено відповідно до вимог закону в їх сукупності і правильно визнано судом достатніми та взаємопов'язаними для ухвалення обвинувального вироку щодо ОСОБА_6 . Вирок відповідає вимогам статей 370, 373, 374 КПК, є законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Зокрема, винуватість ОСОБА_6 у вчиненні незакінченого замаху на таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинену за попередньою змовою групою осіб, поєднану з проникненням у інше приміщення, за обставин, викладених у вироку, доводиться показаннями самого засудженого, котрий підтвердив факт його перебування в приміщенні магазину, коли туди прибули працівники поліції та пояснив, що вони разом із ОСОБА_8 зайшли до магазину щоб випити спиртне, проте там було темно, а коли останній посвітив ліхтарем, він побачив одяг у магазині. Коли в приміщення зайшли працівники поліції, ОСОБА_8 наказав йому сховатися і мовчати. Спочатку їх не побачили, а коли повернулись з ліхтарем - виявили та забрали до відділення поліції, де він дізнався, що ОСОБА_8 мав намір викрасти речі з магазину. При цьому, сам ОСОБА_8 в суді підтвердив факт того, що він в день події взяв з дому сокиру та пішов до магазину маючи намір викрасти спортивний костюм, який він бачив раніше цього ж дня.
Допитана в суді першої інстанції потерпіла ОСОБА_9 пояснила, що коли приїхала на місце події побачила зламані замки, а в приміщенні магазину були працівники поліції, котрі знімали відбитки пальців. Вони їй повідомили, що зайшли до приміщення, однак там нікого не було, а коли вже виходили почули як під столом хтось дихає, тоді виявили там двох циганів. Також, свідок пояснила, що того ж дня до магазину заходив циган та питав про товар, однак чи це був ОСОБА_6 вона не впевнена, проте точно пам'ятає, що в цей день приходив ОСОБА_8 з кимось та цікавився спортивним костюмом.
Показання потерпілої повністю узгоджуються з показаннями свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , котрі пояснили, що коли приїхали на місце події побачили на землі замки з дверей магазину, в приміщенні нікого не побачили, обійшли магазин та коли зайшли знову виявили двох осіб, котрі ховалися під столом, один з яких був ОСОБА_12 . Спочатку ці особи пояснювали, що йшли до магазину, щоб випити горілку, однак потім ОСОБА_6 пояснив, що хотів взяти з магазину спортивний костюм, тому що не мав коштів на його придбання.
Суд оцінивши показання потерпілої, свідків та засудженого у сукупності із іншими доказами, зокрема протоколами прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення та огляду місця події тощо, які є взаємоузгодженими, належними та допустимими й в своїй сукупності доповнюють один одного, дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення.
Судовий розгляд проведено в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, а оцінка доказів судом проведена згідно з вимогами процесуального законодавства, з наведенням у вироку відповідних висновків щодо належності, допустимості, достовірності доказів та їх достатності для постановлення вироку.
Дії засудженого за ч. 3 ст. 15 і ч 3 ст. 185 КК суд кваліфікував правильно. Відтак, доводи сторони захисту про протилежне, а також те, що вирок ґрунтується на припущеннях, є безпідставними.
Переглядаючи справу в апеляційному порядку, суд апеляційної інстанції відповідно до вимог ст. 419 КПК дав належну оцінку викладеним в апеляційній скарзі захисника доводам, в тому числі і тим, на які він посилається при касаційному розгляді та обґрунтовано відмовив у її задоволенні.
Зокрема, суд погодився з висновком місцевого суду про те, що засуджений знав, що замки на дверях магазину було зламано ОСОБА_8 для вчинення таємного викрадення речей та мав об'єктивну можливість це бачити, а їх дії були об'єднані єдиним умислом направленим на проникнення до приміщення магазину з метою заволодіння чужим майном. Це також підтверджується показаннями свідка ОСОБА_13 , котрий будучи допитаним в суді першої інстанції підтвердив, що в день події бачив особу, яка розбиває замок на дверях магазину, через декілька секунд підійшла ще одна особа, вони поговорили і знову відійшла, а той продовжив бути по замку. Тоді свідок викликав працівників поліції, котрі затримали вказаних осіб. До того ж, факт проникнення ОСОБА_8 разом із ОСОБА_6 до магазину підтверджується протоколом огляду місця події та показаннями самого засудженого.
Також, суд зазначив, що доводи сторони захисту про те, що у кримінальному провадженні не було встановлено розмір матеріальної шкоди заподіяної злочином, не заслуговують на увагу, з огляду на те, що засуджений майном не заволодів, оскільки скоїв незакінчений замах на вчинення крадіжки, з причин, що не залежали від його волі, тобто не вчинив усіх дій, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця.
Разом із цим, як убачається з матеріалів кримінального провадження, в них наявна відповідна довідка, якою встановлено вартість майна, а відтак визначення розміру матеріальної шкоди експертним шляхом, у даному конкретному випадку, не є обов'язковим, що узгоджується з правовим висновком викладеним у постанові Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного суду від 25 листопада 2019 року.
Крім того, для кваліфікації дій засудженого за вчинення замаху на злочин передбачений ч. 3 ст. 185 КК, необхідна наявність такої кваліфікуючої ознаки, як крадіжка, поєднана з проникненням у інше приміщення, що доведено судом в повному обсязі, відтак такі дії не можуть бути кваліфіковано за відповідною статтею КУпАП, про що зазначає захисник.
Судові рішення свідчать, що суди ретельно перевіряв доводи, аналогічні тим, що викладені у касаційній скарзі захисника. Зазначені в них мотиви про визнання цих доводів безпідставними, колегія суддів знаходить обґрунтованими і такими, що відповідають дослідженим доказам.
Ухвала апеляційного суду мотивована належним чином та відповідає вимогам статей 370, 419 КПК.
Доводи сторони захисту про те, що суд апеляційної інстанції фактично не розглянув заяву про відвід, а відтак склад суду був незаконним, не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються матеріалами справи в яких наявна ухвала суду про відмову в задоволенні заяви захисника в якій зазначені підстави прийнятого рішення.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність у кримінальному провадженні судом не встановлено, а тому підстави для задоволення касаційної скарги захисника, скасування судових рішень та закриття кримінального провадження - відсутні.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Суд
ухвалив:
Вирок Перечинського районного суду Закарпатської області від 8 липня 2020 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 29 вересня 2020 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_7 - без задоволення.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3