14 червня 2021 року
м. Київ
справа № 161/900/18
провадження № 51- 978 ск 20
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу прокурора, ОСОБА_4 , який брав учать у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції на ухвалу Рівненського апеляційного суду від 09 березня 2021 року щодо ОСОБА_5 та ОСОБА_6 ,
встановив:
Вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 09 червня 2020 року ОСОБА_5 засуджено за ч. 3 ст. 186 КК до покарання у виді 4 років 2 місяців позбавлення волі.
Вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 25 грудня 2015 року, який змінений ухвалою Апеляційного суду Волинської області від 22 лютого 2016 року відносно ОСОБА_5 , постановлено виконувати самостійно.
ОСОБА_6 засуджено : за ч. 3 ст. 185 КК до покарання у виді 6 років позбавлення волі; за ч. 3 ст. 186 до покарання у виді 4 років позбавлення волі; за ст. 386 КК до покарання у виді 3 місяців арешту.
На підставі ч. 5 ст. 74 КК ОСОБА_6 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ст. 386 КК, на підставі п.1 ч. 1 ст. 49 КК у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.
Згідно ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначено покарання - 6 років позбавлення волі.
на підставі ч. 4 ст. 70 КК за сукупністю вироків, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим з урахуванням вироку Апеляційного суду Волинської області від 30 травня 2018 року, остаточно призначено покарання - 6 років позбавлення волі
Ухвалою Київського апеляційного суду від 25 лютого 2021 року вказаний вирок змінено.
Виключено з мотивувальної частини вироку з формулювання обвинувачення ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 386 КК, кваліфікуючу ознаку-вчинення злочину повторно.
В решті вирок суду залишено без змін.
У касаційній скарзі прокурор порушує питання про перегляд ухвали апеляційного суду у касаційному порядку.
Перевіривши касаційну скаргу на відповідність вимогам ст. 427 КПК, колегія суддів дійшла висновку, що скаргу подано без додержання вимог зазначеної статті.
Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 427 КПК касаційна скарга повинна містити обґрунтування заявлених скаржником вимог із зазначенням того, в чому полягає незаконність чи необґрунтованість судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону (ст. 412 КПК), неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність (ст. 413 КПК) чи невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого (ст. 414 КПК).
Посилаючись у касаційній скарзі на незаконність судового рішення, особа, яка подає касаційну скаргу, має вказати на конкретні порушення закону, що є підставами для скасування або зміни судового рішення, і які, на її думку, були допущені судами при винесенні судових рішень, навести конкретні аргументи в обґрунтування кожної позиції.
При цьому слід враховувати, що відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Однак, усупереч наведеним положенням процесуального закону прокурор, указуючи на допущені, на його думку порушення, судом апеляційної інстанцій, не обґрунтовує, як ці порушення вплинули на законність та обґрунтованість зазначеного судового рішення, і чому їх слід відносити до підстав для скасування касаційним судом постановленого щодо ОСОБА_5 та ОСОБА_6 судового рішення, згідно з ч. 1 ст. 438 КПК та з огляду на положення статей 370, 404, 412, 413, 419 цього Кодексу.
Також, прокурор, обмежившись загальними фразами, не навів доводів на обґрунтування явної несправедливості призначеного засудженим покарання, з огляду на тяжкість вчиненого ними злочину, обставинами його скоєння та даним про їх особу через м'якість, з урахуванням положень ст. 414 КПК та приписів статей 50, 65 КК.
Крім цього, касаційна скарга прокурора не містить доводів щодо незаконності висновків суду апеляційної інстанції, наведених у ухвалі цього суду на спростування доводів апеляційної скарги сторони обвинувачення.
Враховуючи, що касаційна скарга не відповідає вимогам, передбаченим ст. 427 КПК, колегія суддів вважає за необхідне на підставі ч. 1 ст. 429 КПК залишити скаргу без руху та встановити строк для усунення допущених недоліків.
Керуючись ч. 1 ст. 429 КПК, Верховний Суд
постановив:
Залишити касаційну скаргу прокурора без руху і встановити семиденний строк із дня отримання ухвали на усунення зазначених у ній недоліків.
У разі невиконання викладених в ухвалі вимог касаційну скаргу буде повернуто скаржникові.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3