Ухвала
15 червня 2021 року
м. Київ
справа № 686/24617/20
провадження № 61-7986ск21
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Гулейкова І. Ю., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 15 лютого 2021 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 22 квітня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Вищої ради правосуддя про відшкодування шкоди,
ОСОБА_1 у травні 2021 року засобами поштового зв'язку звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 15 лютого 2021 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 22 квітня 2021 року у вищевказаній справі.
Ухвалою Верховного Суду від 20 травня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху для усунення недоліків до 21 червня 2021 року, але не більше десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
Зокрема, заявнику запропоновано подати нову редакцію касаційної скарги, в якій конкретизувати підстави касаційного оскарження, та належним чином обґрунтувати (мотивувати) наявність цієї підстави (підстав).
Залишаючи без руху касаційну скаргу ОСОБА_1 , Верховний Суд роз'яснив заявнику положення частини другої статті 389 ЦПК України щодо випадків касаційного оскарження судових рішень, а також положення частини першої та третьої статті 411 ЦПК України.
У червні 2021 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду матеріали на усунення недоліків касаційної скарги, зокрема касаційну скаргу у новій редакції, в якій так само, як і у попередній редакції касаційної скарги, посилається на неврахування судом апеляційної інстанції висновку, викладеного у постановах Верховного Суду України від 22 червня 2017 року у справі № 6-501цс17 та від 25 травня 2016 року у справі № 6-440цс16, постановах Верховного Суду від 25 липня 2018 року у справі № 638/6944/16-ц, провадження № 61-2986св18, від 06 лютого 2019 року у справі № 199/6713/14-ц, від 22 травня 2019 року у справі № 686/20012/18 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), при цьому одночасно вказує на необхідність відступлення від висновку, викладеного у вказаних вище постановах (пункт 2 частини другої статті 389 ЦПК України).
Таке обґрунтування касаційної скарги не можна визнати належним, оскільки зазначені підстави є взаємовиключними.
У силу вимог статті 400 ЦПК України Верховний Суд зобов'язаний перевіряти наявність підстав для відкриття касаційного провадження, зазначених у касаційній скарзі, оскільки перевіряє правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального чи процесуального права, в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» від 23 жовтня 1996 року, Reports 1996-V, p. 1544, § 45; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» від 19 грудня 1997 року).
У справах «Осман проти Сполученого королівства» та «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини роз'яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху у судовому процесі.
Відповідно до частини другої статті 393 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Отже, ОСОБА_1 не виконав належним чином вимог ухвали Верховного Суду від 20 травня 2021 року, а тому надану ним касаційну скаргу на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 15 лютого 2021 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 22 квітня 2021 року необхідно визнати неподаною та повернути.
За змістом статті 185 ЦПК України, якщо заявник не усунув недоліки скарги у строк, встановлений судом, скарга вважається неподаною і повертається заявнику.
Повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення скарги.
Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 15 лютого 2021 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 22 квітня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Вищої ради правосуддя про відшкодування шкоди вважати неподаною та повернути заявнику.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя І. Ю. Гулейков