Ухвала
14 червня 2021 року
м. Київ
справа № 442/4932/20
провадження № 61-9037 ск21
Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Мидзка Роман Володимирович, на ухвалу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 30 листопада 2020 року та постанову Львівського апеляційного суду від 21 квітня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про розірвання договору, повернення сплачених коштів, стягнення неустойки за невиконання умов договору,
У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з указаним вище позовом, у якому просив розірвати договір від 08 липня 2019 року № 0807/19, укладений між ним та відповідачем про виконання робіт та стягнути з останнього суму завданих збитків у розмірі 46 553,40 грн, 238 820,27 грн неустойки та понесені судові витрати.
Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 20 листопада 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено. Розірвано договір від 08 липня 2019 року № 0807/19, укладений між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 про виконання робіт. Стягнуто з ФОП ОСОБА_2 суму завданих збитків у розмірі 46 553,40 грн, 238 820,27 грн неустойки та 2 388,20 грн судового збору.
Ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 30 листопада 2020 року заяву ОСОБА_1 про розподіл судових витрат залишено без розгляду.
Постановою Львівського апеляційного суду від 21 квітня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.
Рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 20 листопада 2020 року змінено, зменшено розмір неустойки, яка підлягає стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , з 238 820,27 грн до 15 888,51 грн. В решті рішення суду залишено без змін.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, ухвалу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 30 листопада 2020 року - без змін.
До Верховного Суду 27 травня 2021 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на ухвалу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 30 листопада 2020 року та постанову Львівського апеляційного суду від 21 квітня 2021 року у вказаній вище справі.
Вивчивши касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, з урахуванням такого.
Згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви.
Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, враховуючи те, що провадження здійснюється судом після розгляду справи судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.
Пунктом 1 та 4 частини четвертої статті 19 ЦПК України визначено, що спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.
Оскільки предметом спору у цій справі є вимоги про розірвання договору, стягнення збитків у розмірі 46 553,40 грн, стягнення неустойки у розмірі 238 820,27 грн, відповідно до пункту 1 частини першої статті 274 ЦПК України вказана справа належить до категорії спорів, що можуть розглядатися у порядку спрощеного позовного провадження, тобто не є справою, яка підлягає розгляду лише за правилами загального позовного провадження, Верховний Суд дійшов висновку, що зазначена справа є незначної складності, тому відповідно до частини шостої статті 19 ЦПК України є малозначною.
Верховним Судом досліджено та взято до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства, які дали можливість дійти висновку про малозначність справи.
Касаційна скарга, яка подана на судові рішення попередніх інстанціймістить посилання на випадки, передбачені підпунктами а), в) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню, а саме: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а також справа має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу.
Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, вважає, що наведені заявником обставини не дають підстав для висновку про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки заявник у касаційній скарзі не довів факт існування суперечності висновків судів попередніх інстанцій відносно судової практики Верховного Суду у справах з ідентичними фактичними обставинами. Доводи заявника полягають у його незгоді з оцінкою судами зібраних у справі доказів та встановлених обставин, однак не обґрунтовують фундаментальність вирішених у справі правових питань.
Разом з тим, аналіз судових рішень у справі та наведені заявником доводи не дають підстав для висновку про те, що ця справа має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу.
Отже, доводи касаційної скарги фактично підтверджують незгоду особи, яка подала касаційну скаргу, з оскаржуваними судовими рішеннями та не свідчать про те, що є підстави для розгляду справи по суті в суді касаційної інстанції.
Посилання на інші випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню, касаційна скарга не містить.
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.
Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитись з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов'язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховним Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (рішення у справі «Зубац проти Хорватії», заява № 40160/1, від 05 квітня 2018 року).
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
З урахуванням наведеного, оскільки ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню; справа розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію щодо вирішення цього спору; зазначивши, при цьому, обставини, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, які визнані судом касаційної інстанції необґрунтованими, тому відсутні підстави для відкриття касаційного провадження у цій справі.
Разом з тим, не потребують окремого розгляду питання дотримання особою, яка подала касаційну скаргу, вимог статей 390 та 392 ЦПК України.
Одночасно роз'яснюємо вимоги пункту 3 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» згідно з яким, сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі.
На підставі викладеного та керуючись статтею 129 Конституції України, статтею 19, статтею 260, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Мидзка Роман Володимирович, на ухвалу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 30 листопада 2020 року та постанову Львівського апеляційного суду від 21 квітня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про розірвання договору, повернення сплачених коштів, стягнення неустойки за невиконання умов договору.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді О. В. Білоконь
О. М. Осіян
Н. Ю. Сакара