Ухвала
15 червня 2021 року
м. Київ
справа № 203/1553/20
провадження № 61-9296ск21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Грушицького А. І.,
розглянув касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області на рішення Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 30 жовтня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 05 травня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, Дніпропетровської обласної прокуратури, держави Україна в особі Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органу досудового розслідування та прокуратури,
У травні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, Дніпропетровської обласної прокуратури, держави Україна в особі Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органу досудового розслідування та прокуратури.
Свої вимоги обґрунтовував тим, що 14 березня 2016 року інспектором Кіровського ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області відносно нього складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене частиною другою статті 187 КУпАП, який спрямований до Кіровського районного суду міста Дніпропетровська, а 17 травня 2016 року - складено ще п'ять протоколів про вчинення ним адміністративних правопорушень, передбачених статтею 187 КУпАП, що стало підставою для внесення 17 травня 2016 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей за № 12016040670001553 про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого статтею 395 КК України про підозру у вчиненні якого 25 травня 2016 року повідомлено ОСОБА_1 та ухвалою слідчого судді Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 27 травня 2016 року застосовано запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання, проте постановою Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 15 червня 2016 року провадження в адміністративний справі № 203/2539/16-ц відносно ОСОБА_1 за частиною другою статті 187 КУпАП закрито за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, а вироком Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 19 червня 2019 року у справі № 203/2479/16-к, залишеним без змін ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 06 березня 2020 року, ОСОБА_1 визнано невинуватим у пред'явленому обвинуваченні, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого статтею 395 КК України та виправдано на підставі пункту 3 частини першої статті 373 КПК України за недоведеністю в діяннях обвинуваченого складу кримінального правопорушення, міру запобіжного заходу скасовано.
Через безпідставні та неправомірні дії працівників поліції та прокуратури він безпідставно 3 місяці 12 днів перебував під слідством та судом як правопорушник за частиною другою статті 187 КУпАП, 3 роки 9 місяців 8 днів незаконно перебував під слідством та судом як підозрюваний (обвинувачений) та 3 роки 22 дні під дією запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання, що стало підставою втрати роботи, можливості знайти офіційне працевлаштування, погіршення стану здоров'я у зв'язку з відсутністю коштів для лікування, втрату друзів, погіршення стосунків з сім'єю, втрату довіри друзів і сім'ї, у зв'язку з чим змушений був змінити місце проживання для відновлення нормального життя, постійні переживання за подальшу свою долю, в тому числі можливість незаконного засудження до кримінального покарання, і заподіяло йому моральну шкоду.
Враховуючи зазначене, ОСОБА_1 просив суд стягнути з Державного бюджету України на його користь у відшкодування моральної шкоди - 244 672 грн.
Рішенням Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 30 жовтня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди 244 672 грн.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 05 травня 2021 року апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області залишено без задоволення.
Рішення Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 30 жовтня 2020 року залишено без змін.
04 червня 2021 року Головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області засобами поштового зв'язку звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 30 жовтня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 05 травня 2021 року у вказаній вище справі, в якій просило скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки скарга подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України передбачено, що для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Частиною дев'ятою статті 19 ЦПК України передбачено, що для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» передбачено, що у 2021 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць установлено в розмірі з 01 січня 2021 року (на час подання касаційної скарги) - 2 270 грн.
Предметом спору є стягнення з Державного бюджету України на користь позивача у відшкодування моральної шкоди - 244 672 грн.
Зазначена справа є незначної складності та не належить до виключень із цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України.
Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, ураховуючи, що частина шоста статті 19 ЦПК України належить до Загальних положень цього Кодексу, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.
Касаційна скарга містить посилання на випадки, передбачені підпунктом а) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню: якщо касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Фундаментальне значення для формування правозастосовчої практики означає, що заявник у своїй касаційній скарзі ставить на вирішення суду касаційної інстанції проблему, яка, у випадку відкриття касаційного провадження Верховним Судом, впливатиме на широку масу спорів, створюючи тривалий у часі, відмінний від минулого підхід до вирішення актуальної правової проблеми.
При цьому використання оціночних чинників, зокрема, таких понять, як: «суспільний інтерес», «значення для формування єдиної правозастосовчої практики», «малозначні справи» тощо не повинні викликати думку про наявність певних ризиків, адже виходячи з високого статусу Верховного Суду, у деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення «розгляду заради розгляду».
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.
Верховним Судом досліджено та взято до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановлено передбачених законом підстав для перегляду оскаржуваних судових рішень в касаційному порядку.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цих Рекомендацій скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
При цьому, застосування передбаченого законодавством порогу retione valoris (ціна позову) для подання скарг до Верховного Суду є правомірною та обґрунтованою вимогою, враховуючи саму суть повноважень Верховного Суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості («Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 36.
Наведене повністю узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини (далі - Суд) згідно з якою умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції), «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії)).
Суд вказує, що важко погодитись з тим, що Верховний Суд, у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволяло йому відфільтровувати справи, що надходять на розгляд до нього, зобов'язаний враховувати помилки, яких припустилися суди нижчої інстанції при визначенні того, чи надавати доступ до нього. Ухвалення іншого рішення могло б суттєво завадити роботі Верховного Суду і унеможливило б виконання Верховним Судом своєї особливої ролі. У практиці Суду вже підтверджувалося, що повноваження Верховного Суду визначати свою юрисдикцію не можуть обмежуватися у такий спосіб (п. 122 рішення у справі «Zubac v. Croatia» (Зубац проти Хорватії) від 05 квітня 2018 року).
З урахуванням наведеного, оскільки Головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області подало касаційну скаргу на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.
Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 2, 5 частини шостої, частиною дев'ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській областіна рішення Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 30 жовтня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 05 травня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, Дніпропетровської обласної прокуратури, держави Україна в особі Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органу досудового розслідування та прокуратури відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: І. В. Литвиненко
В. С. Висоцька
А. І. Грушицький