Ухвала
14 червня 2021 року
м. Київ
справа № 592/10586/20
провадження № 61-9004ск21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Грушицького А. І.
розглянув касаційні скарги Сумської обласної прокуратури та Головного управління Національної поліції в Сумській області на постанову Сумського апеляційного суду від 11 травня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Сумській області, Державної казначейської служби України, прокуратури Сумської області про стягнення компенсації за моральну шкоду, спричинену надмірною тривалістю досудового розслідування по кримінальному провадженню,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Сумській області, Державної казначейської служби України, прокуратури Сумської області про стягнення компенсації за моральну шкоду, спричинену надмірною тривалістю досудового розслідування по кримінальному провадженню.
Свої вимоги обґрунтовував тим, що він є потерпілою особою по кримінальному провадженню № 12013200440000836 за ознаками кримінальних правопорушень передбачених частиною першою статті 382, частиною першою статті 367, частиною першою статті 364 КК України, яке перебуває на досудовому розслідуванні понад 7 років. Так, 25 січня 2013 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013200440000836 були внесені відомості про кримінальні правопорушення: 25 січня 2013 року за частиною першою статті 382 КК України за фактом того, що ОСОБА_1 до 02 серпня 2012 року працював в ПАТ «Сумиоблагротехсервіс» на посаді інженера, а 02 серпня 2012 року був звільнений в зв'язку із скороченням чисельності, при цьому йому не була виплачена заборгованість по заробітній платі, вихідна допомога та компенсація. ПАТ «Сумиоблагротехсервіс» знаходився в стані ліквідації. Разом з тим, ліквідатором не було виконано рішення Ковпаківського районного суду м. Суми щодо погашення заборгованості перед позивачем, яка утворилася після визнання підприємства банкрутом. На підставі його заяви щодо невиконання ліквідатором «Сумиоблагротехсервіс» своїх службових обов'язків відкрито кримінальне провадження за частиною першою статті 367 КК України. 23 грудня 2016 року - за частиною першою статті 364 КК України за фактом того, що 23 грудня 2016 року до СВ СВП надійшла ухвала Ковпаківського районного суду м. Суми від 15 грудня 2016 про наявність в діях службових осіб «Сумиоблагроитехсервіс» самоправних дій щодо незаконного розподілення коштів отриманих від продажу майна банкрута. За весь час тривання досудового розслідування, останнє неодноразово закривалося постановами слідчих, котрі змінювалися близько 10 разів та скасовувалося ухвалами Ковпаківського районного суду м. Суми. Вказує, що за весь цей час слідчим так і не було допитано ряд свідків, зокрема арбітражного керуючого ОСОБА_2 , а лише відібрано від неї пояснення. Таке невиправдане довготривале досудове розслідування є перешкодою на шляху реалізації потерпілим правового механізму встановленого національним законодавством на реалізацію права на отримання присудженої судовим рішенням грошової суми і свідчать про неналежне виконання обов'язків працівниками місцевого органу поліції та дають підстави для відшкодування моральної шкоди, спричинення якої є очевидним.
Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку в безспірному порядку на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди (компенсацію) в розмірі 500 000 грн за надмірну тривалість досудового розслідування по кримінальному провадженню № 12013200440000836.
Рішенням Ковпаківського районного суду міста Суми від 22 лютого 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Постановою Сумського апеляційного суду від 11 травня 2021 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Стадника С. В., задоволено частково.
Рішення Ковпаківського районного суду міста Суми від 22 лютого 2021 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з Держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію моральної шкоди у розмірі 5 000 грн.
28 травня 2021 року Сумська обласна прокуратура подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Сумського апеляційного суду від 11 травня 2021 року у вказаній вище справі, в якій просила скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
08 червня 2021 року Головне управління Національної поліції в Сумській області подало до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Сумського апеляційного суду від 11 травня 2021 року у вказаній вище справі, в якій просило скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Вивчивши касаційні скарги та додані до них матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки скарги подані на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України передбачено, що для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Предметом цієї справи є стягнення грошових коштів у розмірі 500 000 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди (компенсацію) за надмірну тривалість досудового розслідування по кримінальному провадженню.
Зазначена справа є незначної складності та не належить до виключень із цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України.
Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, ураховуючи, що частина шоста статті 19 ЦПК України належить до Загальних положень цього Кодексу, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.
Касаційна скарга Сумської обласної прокуратури містить посилання на випадок, передбачений підпунктом в) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності якого судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню: якщо справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу.
Доводи заявника, про те, що дана справа має виняткове значення для учасника справи, не приймаються судом, оскільки необґрунтовані та непідтверджені жодними доказами, а тому відсутні підстави для відкриття касаційного провадження у справі з цієї підстави.
Водночас зазначення у скарзі загальної вказівки на те, що справа має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу без належного обґрунтування недостатньо для висновку про наявність підстав, що підпадають під дію виключень з пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Учасники судового процесу мають розуміти, що визначені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, як від заінтересованих осіб, так і від суду, оскільки в іншому випадку принцип «правової визначеності» буде порушено.
Непогодження заявника з оскаржуваними судовими рішеннями в цілому, за відсутності інших обставин, не має розглядатися як така обставина, що має впливати на визначення справи як такої, що має виняткове значення для заявника, оскільки це може бути оцінкою сторони щодо кожної конкретної справи, учасником якої вона є.
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.
Верховним Судом досліджено та взято до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановлено передбачених законом підстав для перегляду оскаржуваного судового рішення в касаційному порядку.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цих Рекомендацій скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
При цьому, застосування передбаченого законодавством порогу retione valoris (ціна позову) для подання скарг до Верховного Суду є правомірною та обґрунтованою вимогою, враховуючи саму суть повноважень Верховного Суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості («Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 36.
Наведене повністю узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини (далі - Суд) згідно з якою умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції), «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії)).
Суд вказує, що важко погодитись з тим, що Верховний Суд, у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволяло йому відфільтровувати справи, що надходять на розгляд до нього, зобов'язаний враховувати помилки, яких припустилися суди нижчої інстанції при визначенні того, чи надавати доступ до нього. Ухвалення іншого рішення могло б суттєво завадити роботі Верховного Суду і унеможливило б виконання Верховним Судом своєї особливої ролі. У практиці Суду вже підтверджувалося, що повноваження Верховного Суду визначати свою юрисдикцію не можуть обмежуватися у такий спосіб (п. 122 рішення у справі «Zubac v. Croatia» (Зубац проти Хорватії) від 05 квітня 2018 року).
З урахуванням наведеного, оскільки Сумська обласна прокуратура та Головне управління Національної поліції в Сумській області подали касаційні скарги на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.
Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 2 частини шостої, частиною дев'ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,
У відкритті касаційного провадження за касаційними скаргами Сумської обласної прокуратури та Головного управління Національної поліції в Сумській області на постанову Сумського апеляційного суду від 11 травня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Сумській області, Державної казначейської служби України, прокуратури Сумської області про стягнення компенсації за моральну шкоду, спричинену надмірною тривалістю досудового розслідування по кримінальному провадженню відмовити.
Копію ухвали та додані до скарг матеріали направити заявникам.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: І. В. Литвиненко
В. С. Висоцька
А. І. Грушицький