Ухвала
11 червня 2021 року
м. Київ
справа № 757/20428/19
провадження № 61-17325св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ;
відповідач - Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк»,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» на рішення Печерського районного суду міста Києва від 17 лютого 2020 року у складі судді Ільєвої Т. Г. та постанову Київського апеляційного суду від 04 листопада 2020 року у складі колегії суддів: Суханової Є. М., Сержанюка А. С., Гуля В. В.,
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк» або Банк») про захист прав споживачів, повернення вкладів та стягнення коштів.
Позов обґрунтовано тим, що 15 лютого 2012 року між ОСОБА_1 та АТ КБ «ПриватБанк» укладено договір № SAMDN01000723694026 на оформлення вкладу «Депозит VIP» на суму 400 000,00 дол. США під 8,5 % річних на строк до 15 лютого 2013 року з правом автоматичної пролонгації. Згідно платіжного доручення від 15 лютого 2012 року № 2233154191 з власного рахунку, відкритого в Публічному акціонерному товаристві Комерційного банку «Приватбанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк»), правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк» перераховано кошти в сумі 400 000,00 дол. США на рахунок № НОМЕР_1 , призначення платежу: «до вкладу договор № SAMDN01000723694026».
Зазначав, що влітку 2014 року у зв'язку з припиненням функціонування банківських відділень на території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, рахунки позивача було заблоковано, нарахування відсотків припинено. Позивач звертався до відповідача з вимогою повернення внесених на рахунок грошових коштів та виплати процентів, однак вимога позивача банком виконана не була. Просив стягнути з АТ КБ «ПриватБанк» на свою користь кошти по договору вкладу у розмірі 531 694,43 дол. США та 5 370 780,00 грн, з яких: 400 000,00 дол. США - сума вкладу за договором банківського вкладу, 103 947,16 дол. США - відсотки по договору, 27 747,27 дол. США - три відсотки річних, 5 370 780,00 грн - пеня.
Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 17 лютого 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з АТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором банківського вкладу від 15 лютого 2012 року № SAMDN01000723694026 у розмірі 503 947,16 дол. США, з яких: 400 000,00 дол. США - сума вкладу, 103 947,16 дол. США - сума відсотків; три проценти річних у розмірі 27 747,27 дол. США; пеню у розмірі 5 370 780,00 грн. Вирішено питання судових витрат.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що відмова Банку виконати розпорядження клієнта з видачі належних йому за договором банківського рахунку сум свідчить про невиконання Банком своїх зобов'язань та має наслідком настання відповідальності, передбаченої законом у вигляді сплати пені в розмірі трьох відсотків річних від суми утримуваних Банком коштів за кожен день з моменту звернення клієнта з вимогою про видачу коштів до дня фактичної видачі.
Постановою Київського апеляційного суду від 04 листопада 2020 року апеляційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» залишено без задоволення, рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Апеляційний суд зазначив, що суд першої інстанції повно та всебічно розглянув справу, надав всім доводам сторін належну правову оцінку та постановив рішення, що відповідає закону. При апеляційному розгляді справи порушень норм матеріального і процесуального права, які є підставою для скасування рішення судом першої інстанції, у справі не виявлено.
Крім того, апеляційний суд звернув увагу на те, що неможливість Банку здійснити повернення вкладу позивачеві у зв'язку з тим, що за законодавством Російської Федерації та відповідно до рішення Центрального Банку вказаної держави від 21 квітня 2014 року і рішень судів Російської Федерації відповідальність за повернення грошових коштів по вкладах покладено на автономну некомерційну організацію «Фонд захисту вкладників», колегією суддів апеляційної інстанції не береться до уваги, оскільки згідно зі статтею 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» тимчасово окупована територія України є невід'ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України.
Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційних скарг, позиція інших учасників справи
У листопаді 2020 року АТ КБ «ПриватБанк» засобами поштового зв'язку звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Печерського районного суду міста Києва від 17 лютого 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 04 листопада 2020 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Касаційна скарга також містить клопотання про зупинення виконання рішення Печерського районного суду міста Києва від 17 лютого 2020 року та постанови Київського апеляційного суду від 04 листопада 2020 року.
Як підставу касаційного оскарження заявник зазначає, що апеляційним судом застосовано норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц та постановах Верховного Суду: від 30 січня 2020 року у справі № 761/30025/16-ц, від 29 січня 2020 року у справі № 757/53464/18, від 12 лютого 2020 року у справі № 757/42043/18-ц.
Крім того, заявник вказує на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, а саме не надано оцінку доводам Банку щодо належного відповідача у справі.
У грудні 2020 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав відзив на касаційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк», в якому, посилаючись на її необґрунтованість, просить залишити скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 23 листопада 2020 року касаційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» на рішення Печерського районного суду міста Києва від 17 лютого 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 04 листопада 2020 року, передано на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю.
Ухвалою Верховного Суду від 07 грудня 2020 року відкрито касаційне провадження у цій справі за касаційною скаргою АТ КБ «ПриватБанк» на підставі пунктів 1, 4 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України); витребувано матеріали справи № 757/20428/19 із Печерського районного суду міста Києва; відмовлено в задоволенні клопотання АТ КБ «ПриватБанк» про зупинення виконання рішення Печерського районного суду міста Києва від 17 лютого 2020 року та постанови Київського апеляційного суду від 04 листопада 2020 року;надано учасникам справи строк для подання відзивів на касаційну скаргу.
У грудні 2020 року матеріали справи № 757/20428/19 надійшли до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду
Перевіривши матеріали справи, Верховний Суд зробив висновок про наявність підстав для зупинення касаційного провадження у цій справі.
Частиною другою статті 415 ЦПК України передбачено, що процедурні питання, пов'язані з рухом справи, клопотання та заяви учасників справи, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення провадження у справі, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом касаційної інстанції шляхом постановлення ухвал в порядку, визначеному цим Кодексом для постановлення ухвал суду першої інстанції.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 серпня 2020 року справу № 320/5115/17 (провадження № 61?38234св18) за позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 до ПАТ КБ «ПриватБанк» про стягнення процентів, трьох процентів річних та неустойки (пені) за договорами банківських вкладів передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Зі змісту зазначеної ухвали слідує, що справу передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду з тих підстав, що колегія суддів вважає за необхідне відступити від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах викладених у раніше прийнятий постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 761/26293/16-ц (провадження № 14-64цс19).
Передаючи справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду виходила з того, що передбачена частиною п'ятою статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» відповідальність Банку як виконавця фінансових послуг у вигляді сплати споживачеві пені у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги) за кожний день прострочення виконання надання послуги настає лише у випадку, коли у відповідному договорі (банківського вкладу або банківського рахунка) сторони встановили, що така послуга є оплачуваною, і визначили її вартість. В іншому випадку необхідно застосовувати положення вказаної правової норми про те, що у разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення (при цьому законодавець не вказує вид неустойки - штраф чи пеню, що підлягає сплаті). Наведена конструкція правової норми дозволяє зробити висновок про те, що в такому випадку три відсотки обчислюються від загальної вартості замовлення одноразово, а не за кожний день прострочення, тобто є штрафом, а не пенею, що цілком узгоджується з положеннями статею 549-552 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), якими врегульовано питання застосування неустойки як виду забезпечення виконання зобов'язання, зокрема, що штрафом є неустойка, яка обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 цього Кодексу).
Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року справу № 320/5115/17 (провадження № 14-133цс20) прийнято до розгляду.
У справі, яка переглядається, правовідносини є подібними тим, що є предметом спору у справі № 320/5115/17 (провадження № 14-133цс20), оскільки стосуються застосування частини п'ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» при виконанні зобов'язань за договорами банківського вкладу.
Пунктом 10 частини першої статті 252 ЦПК України передбачено, що у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (у іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду, суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі. Відповідно до пункту 14 частини першої статті 253 ЦПК України провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому пунктом 10 частини першої статті 252 цього Кодексу до закінчення перегляду в касаційному порядку.
З урахуванням викладеного, суд касаційної інстанції вважає за необхідне зупинити касаційне провадження у справі до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду цивільної справи № 320/5115/17 (провадження № 14-133цс20).
Керуючись статтями 252, 253, 415 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Зупинити касаційне провадження у справі № 757/20428/19 за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційного Банку «ПриватБанк» про захист прав споживачів, повернення вкладів та стягнення коштів, за касаційною скаргою Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» на рішення Печерського районного суду міста Києва від 17 лютого 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 04 листопада 2020 року, до закінчення перегляду у касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 320/5115/17 (провадження № 14-133цс20).
Ухвала суду касаційної інстанції є остаточною, і оскарженню не підлягає.
Судді:І. Ю. Гулейков
О. В. Ступак Г. І. Усик