Постанова
Іменем України
10 червня 2021 року
м. Київ
справа № 750/5549/19
провадження № 61-1150ск20
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Калараша А. А., Ткачука О. С.,
учасники справи:
позивач - Чернігівська міська рада,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду міста Чернігова від 09 жовтня 2019 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 17 грудня 2019 року у справі за позовом Чернігівської міської ради до ОСОБА_1 про визнання майна відумерлою спадщиною,
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2019 року Чернігівська міська рада звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просила визнати відумерлою спадщиною - квартиру АДРЕСА_1 (далі - квартира), що належала померлій ОСОБА_2 на праві власності, та передати її у власність територіальної громади міста Чернігова.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після її смерті відкрилась спадщина на спірну квартиру, яка ніким прийнята не була.
Рішенням Деснянського районного суду міста Чернігова від 04 грудня 2017 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Чернігівської області від 07 лютого 2018 року, ОСОБА_1 відмовлено у позові до Чернігівської міської ради про встановлення факту проживання із спадкодавцем однією сім'єю не менше як п'ять років до часу відкриття спадщини. Отже спадкоємці після смерті ОСОБА_2 відсутні, що є підставою для визнання спадщини відумерлою.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Деснянського районного суду міста Чернігова від 09 жовтня 2019 року позов Чернігівської міської ради задоволено.
Визнано відумерлою спадщиною квартиру АДРЕСА_1 , що належала на праві власності ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Передано квартиру АДРЕСА_1 , як відумерлу спадщину у власність територіальної громади міста Чернігова в особі Чернігівської міської ради.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що спадщину після смерті ОСОБА_2 ніхто не прийняв, що дає підстави для висновку про відсутність спадкоємців після смерті ОСОБА_2 та можливість задоволення позову міської ради.
Постановою Чернігівського апеляційного суду від 17 грудня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Рішення Деснянського районного суду міста Чернігова від 09 жовтня 2019 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, а також зазначив, що оскільки відсутні дані про наявність спадкоємців ОСОБА_2 та врахувавши те, що ОСОБА_1 судовими рішеннями відмовлено у встановленні факту проживання однією сім'єю із спадкодавцем, тобто фактично відмовлено у визнанні його спадкоємцем четвертої черги, суд першої інстанції, обґрунтовано виходив з того, що спадкоємці у померлої ОСОБА_2 відсутні.
Оскільки ОСОБА_1 не визнає право Чернігівської міської ради на відумерлу спадщину, то обраний позивачем спосіб судового захисту шляхом визнання цього права в судовому порядку є ефективним, а тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про визнання спадщини відумерлою та передачу її у власність територіальної громади.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
13 січня 2020 року ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасуватирішення Деснянського районного суду міста Чернігова від 09 жовтня 2019 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 17 грудня 2019 року, посилаючись на неправильне застосуванням судами норм матеріального права та порушення судами норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що відповідач у встановлений законом строк звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 як спадкоємець за законом четвертої черги та видачу свідоцтва про право на спадщину за законом. Заява відповідача була долучена до спадкової справи за № 130/2017, що заведена 24 лютого 2017 року . Постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії не виносилось, тобто відповідач ще значиться спадкоємцем за законом, тому висновок суду про відсутність спадкоємців померлої не відповідає обставинам справи.
Посилаючись на статтю 140 Конституції України, статті 10, 11, 29, 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в України», статтю 29 Житлового кодексу УРСР та на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 14 серпня 2019 року у справі № 484/191/17 (провадження № 61-31470св18), відповідач зазначає, що з заявою до суду звернулась особа, якій не належить право звернення з вимогами про визнання спадщини відумерлою, а тому висновки судів, що обраний позивачем спосіб судового захисту є ефективним свідчить про порушення судами норм матеріального права.
Також скаржник вважає, що передумовою у зверненні до суду про визнання спадщини відумерлою повинно передувати обов'язкове публічне повідомлення усіх заінтересованих осіб про відкриття спадщини після померлої з можливістю її оформлення, проте в справі відсутні відомості, що позивачем вживались заходи щодо пошуку можливих спадкоємців померлої шляхом оприлюднення відповідного повідомлення в ЗМІ, тому суд прийняв рішення про права та обов'язки осіб, що не були залучені до участі в справі, що є порушенням норм процесуального права.
Доводи інших учасників справи
У лютому 2020 року Чернігівська міська подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому вказує на те, що доводи касаційної скарги є безпідставними, оскільки суди попередніх інстанцій забезпечили повний і всебічний розгляд справи й ухвалили законні та обґрунтовані судові рішення, а доводи скарги висновків суду не спростовують. Тому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані рішення залишити без змін.
Рух касаційної скарги та матеріалів справи
Ухвалою Верховного Суду від 22 січня 2020 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Деснянського районного суду міста Чернігова. Зупинено дію рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 09 жовтня 2019 року до закінчення її перегляду в касаційному порядку.
Справа надійшла до Верховного Суду у лютому 2020 року.
Фактичні обставини, встановлені судами
Після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 відкрилась спадщина у вигляді квартири АДРЕСА_1 , яка належала померлій на підставі договору купівлі-продажу від 01 липня 2011 року (а. с. 7, 16).
Померла ОСОБА_2 за життя заповіт не складала.
Спадкова справа №130/2017 щодо майна померлої ОСОБА_2 була заведена 24 лютого 2017 року за претензією ПАТ «Облтеплокомуненерго» до спадкоємців (а. с. 77, 78).
12 травня 2017 року до нотаріуса звернувся ОСОБА_1 із заявою про прийняття спадщини, зазначивши себе як спадкоємця четвертої черги, та вказавши, що спадкоємців попередніх черг, які прийняли спадщину, немає (а. с. 78).
Рішенням Деснянського районного суду міста Чернігова від 04 грудня 2017 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Чернігівської області від 07 лютого 2018 року та постановою Верховного Суду від 22 липня 2019 року, ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні позову до Чернігівської міської ради про встановлення факту проживання із спадкодавцем однією сім'єю не менше як п'ять років до часу відкриття спадщини (а. с. 9-12).
20 лютого 2018 року Чернігівська міська рада звернулася до суду в порядку окремого провадження із заявою про визнання відумерлою спадщиною спірну квартиру, що належала на праві власності померлій ОСОБА_2 та передачу її у власність територіальної громади міста Чернігова в особі Чернігівської міської ради.
Рішенням Деснянського районного суду міста Чернігова від 04 жовтня 2018 року заяву задоволено, визнано відумерлою спадщиною спірну квартиру, що належала на праві власності померлій ОСОБА_2 та передано її у власність територіальної громади міста Чернігова в особі Чернігівської міської ради. Проте, на зазначене рішення ОСОБА_1 було подано апеляційну скаргу. Постановою Чернігівського апеляційного суду від 22 січня 2019 року апеляційну скаргу задоволено, рішення Деснянського районного суду міста Чернігова від 04 жовтня 2018 року скасовано, заяву Чернігівської міської ради залишено без розгляду, у зв'язку з тим, що в справі наявний спір про право. У постанові апеляційного суду від 22 січня 2019 року роз'яснено заявнику право подати позов на загальних підставах (а. с. 13-15).
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».
Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду міста Чернігова від 09 жовтня 2019 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 17 грудня 2019 року, здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.
Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржувані судові рішення відповідають вказаним вимогам закону.
Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд та застосовані норми права
Відповідно до статті 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Статтею 1223 ЦК України, передбачено право на спадкування, яке відповідно, мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини, право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.
Згідно зі статтею 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадщину почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
Статтею 1277 ЦК України передбачено, що у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини зобов'язаний подати до суду заяву про прийняття спадщини відумерлою. Заява про визнання спадщини відумерлою подається після спливу одного року з часу відкриття спадщини. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини.
Відповідно до статті 338 ЦПК України суд, встановивши, що спадкоємці за заповітом і за законом відсутні, або спадкоємці усунені від права на спадкування, або спадкоємці не прийняли спадщину чи відмовилися від її прийняття, ухвалює рішення про визнання спадщини відумерлою та про передачу її територіальній громаді відповідно до закону.
Установивши, що спадкоємці ОСОБА_2 за заповітом і за законом відсутні, врахувавши, що ОСОБА_1 судовим рішенням відмовлено у встановлені факту проживання однією сім'єю із спаткоємцем, спадщина після смерті ОСОБА_2 на належне їй майно, а саме спірну квартиру, не прийнята, з часу відкриття цієї спадщини сплив один рік, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для визнання вказаної квартири відумерлою спадщиною та передання її у власність територіальної громади міста Чернігова в особі Чернігівської міської ради.
Доводи касаційної скарги про те, що висновки судів попередніх інстанцій про відсутність спадкоємців померлої не відповідає обставинам справи, оскільки відповідач у встановлений законом строк звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 як спадкоємець за законом четвертої черги та видачу свідоцтва про право на спадщину за законом, постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії не виносилось, тобто відповідач ще значиться спадкоємцем за законом, є безпідставними та не можуть бути прийнятті колегією суддів до уваги, з огляду на таке.
У четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менше як п'ять років до часу відкриття спадщини (стаття 1264 ЦК України).
Відповідно до частини четвертої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Як встановлено судами рішенням Деснянського районного суду міста Чернігова від 04 грудня 2017 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Чернігівської області від 07 лютого 2018 року та постановою Верховного Суду від 22 липня 2019 року, ОСОБА_1 відмовлено у позові до Чернігівської міської ради про встановлення факту проживання із спадкодавцем однією сім'єю не менше як п'ять років до часу відкриття спадщини (а. с. 9-12).
Виходячи з зазначеного, ОСОБА_1 фактично відмовлено у визнанні його спадкоємцем четвертої черги. Тому висновки судів попередніх інстанцій що спадкоємці у померлої ОСОБА_2 відсутні є правильними та обґрунтованими, та не спростовані доводами касаційної скарги.
Сам факт звернення особи із заявою до нотаріальної контори про прийняття спадщини не підтверджує право цієї особи спадкувати майно спадкодавця.
Із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину ОСОБА_1 до нотаріуса не звертався, що спростовує доводи скаржника щодо незаконності рішень судів попередніх інстанцій через відсутність постанови нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії.
Доводи касаційної скарги про те, що з заявою до суду звернулась особа, якій не належить право звернення з вимогами про визнання спадщини відумерлою, не можуть бути прийнято колегіє суддів до уваги, оскільки ґрунтуються на невірному тлумаченні норм матеріального права.
Відповідно до статті 140 Конституції України місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.
У частині першій статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Враховуючи зазначене, Чернігівська міська рада є належним позивачем у справі про визнання спадщини відумерлою.
Інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції, були предметом дослідження у судах із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які б призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, а стосуються переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
Аналогічні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 520/11547/15-ц (провадження № 61-30827св18), від 10 червня 2020 року у справі № 344/9660/17 (провадження № 61-35541св18).
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Згідно з частиною третьою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо відсутні підстави для їх скасування. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
Щодо судових витрат
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.
За змістом частини третьої статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).
Враховуючи те, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, відповідно до положень частини третьої статті 436 ЦПК України Верховний Суд поновлює дію рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 09 жовтня 2019 року.
Керуючись статтями 400, 401, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Деснянського районного суду міста Чернігова від 09 жовтня 2019 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 17 грудня 2019 року залишити без змін.
Поновити дію рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 09 жовтня 2019 року.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: Є. В. Петров
А. А. Калараш
О. С. Ткачук