Постанова
Іменем України
09 червня 2021 року
м. Київ
справа № 521/14321/19
провадження № 61-11753св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Фаловської І. М.,
суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Мартєва С. Ю., Стрільчука В. А. (суддя-доповідач),
учасники справи:
заявник (боржник) - ОСОБА_1 ,
суб'єкт оскарження - головний державний виконавець Першого Малиновського відділу державної виконавчої служби міста Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області Шенгелай Михайло Аркадійович,
заінтересована особа (стягувач) - Публічне акціонерне товариство Комерційний Банк «ПриватБанк»,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного суду від 28 травня 2020 року у складі колегії суддів: Заїкіна А. П., Князюка О. В., Таварткіладзе О. М.,
Короткий зміст заявлених вимог і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою, в якій просив: визнати незаконною бездіяльність головного державного виконавця Першого Малиновського відділу державної виконавчої служби міста Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області Шенгелая М. А. (далі - Головний державний виконавець) щодо недоведення до його відома як сторони виконавчого провадження інформації про прийняття 18 липня 2019 року постанови про відкриття виконавчого провадження; визнати незаконними дії Головного державного виконавця щодо прийняття постанови про опис та арешт майна боржника від 01 серпня 2019 року; зобов'язати Перший Малиновський відділ державної виконавчої служби міста Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області скасувати постанову Головного державного виконавця про опис та арешт майна боржника, винесену 01 серпня 2019 року в межах виконавчого провадження № 59587805. Скарга мотивована тим, що постановою Головного державного виконавця від 18 липня 2019 року було відкрито виконавче провадження № 59587805 з примусового виконання виконавчого листа № 521/1279/17, виданого 21 травня 2017 року Малиновським районним судом міста Одеси, про стягнення з нього на користь Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») заборгованості в розмірі 43 195,50 грн. Однак він не отримав копію цієї постанови державного виконавця, внаслідок чого був позбавлений можливості скористатися правами, передбаченими статтями 19, 23, 32, 33, 34, 48 Закону України «Про виконавче провадження». Також державний виконавець не повідомив йому про дату та час проведення виконавчих дій - опису та арешту майна боржника, призначених на 01 серпня 2019 року о 10:00 год. за адресою: АДРЕСА_1 . В цей день та час він знаходився у своєму житлі, однак Головний державний виконавець організував його примусове видворення з будинку і за межі подвір'я та провів опис майна без участі боржника. Невручення належним чином, у передбачені законом строки постанови про відкриття виконавчого провадження, а також неповідомлення про опис та арешт майна боржника порушує його права на своєчасне оскарження дій виконавця і позбавляє його можливості самостійно та добровільно виконати рішення суду. Копію постанови Головного державного виконавця від 18 липня 2019 року про відкриття виконавчого провадження № 59587805 та копію постанови про опис та арешт майна боржника від 01 серпня 2019 року він отримав лише 19 серпня 2019 року в приміщенні Першого Малиновського відділу державної виконавчої служби міста Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області.
Ухвалою Малиновського районного суду міста Одеси від 11 грудня 2019 року у складі судді Мазун І. А. скаргу ОСОБА_1 задоволено. Визнано незаконною бездіяльність Головного державного виконавця, а саме недоведення до відома сторони виконавчого провадження - ОСОБА_1 інформації про прийняття 18 липня 2019 року постанови про відкриття виконавчого провадження. Визнано незаконними дії Головного державного виконавця щодо прийняття постанови про опис та арешт майна боржника від 01 серпня 2019 року. Зобов'язано Перший Малиновський відділ державної виконавчої служби міста Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області скасувати постанову про опис та арешт майна боржника, прийняту 01 серпня 2019 року в межах виконавчого провадження № 59587805.
Судове рішення місцевого суду мотивоване тим, що постанова Головного державного виконавця від 18 липня 2019 року про відкриття виконавчого провадження № 59587805 мала бути направлена боржнику не пізніше 19 липня 2019 року, який є робочим днем, однак була направлена лише 29 липня 2019 року, тобто з порушенням вимог абзацу першого частини першої статті 28 Закону України «Про виконавче провадження». Крім того, в порушення вимог статті 58 Закону України «Про виконавче провадження» та пункту 10 розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 02 квітня 2012 року № 512/5, постанова Головного державного виконавця про опис та арешт майна боржника, винесена 01 серпня 2019 року в межах виконавчого провадження № 59587805, не містить підпису боржника, а надані суду матеріали виконавчого провадження не містять доказів належного повідомлення боржника про проведення виконавчих дій. Також матеріали виконавчого провадження не містять доказів вчинення державним виконавцем всіх дій, передбачених статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження», щодо виявлення коштів, у тому числі коштів на рахунках боржника в банках та інших фінансових установах, на які в першу чергу накладається стягнення. Тому виконавчі дії здійснювалися державним виконавцем не в повному обсязі та з порушенням норм законодавства. Ухвалою Малиновського районного суду міста Одеси від 16 вересня 2019 року було скасовано заочне рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 11 квітня 2017 року, на підставі якого 21 травня 2017 року Малиновським районним судом міста Одеси було видано виконавчий лист № 521/1279/17. 03 жовтня 2019 року Головним державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 59587805, в якій зазначено про припинення чинності арешту майна боржника, який було накладено під час виконавчого провадження № 51396912 від 15 червня 2016 року, та скасовано інші заходи примусового виконання рішення. Тобто вказана постанова державного виконавця містить невідповідність наданим матеріалам виконавчого провадження, так як оскаржувані виконавчі дії здійснювалися в межах виконавчого провадження № 59587805, а не виконавчого провадження № 51396912.
Постановою Одеського апеляційного суду від 28 травня 2020 року апеляційну скаргу Головного державного виконавця задоволено частково. Ухвалу Малиновського районного суду міста Одеси від 11 грудня 2019 року скасовано. Скаргу ОСОБА_1 залишено без розгляду.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що обґрунтовуючи доводи скарги ОСОБА_1 посилався на те, що 01 серпня 2019 року він знаходився у своєму житлі за адресою: АДРЕСА_1 , однак Головний державний виконавець організував його примусове видворення з будинку і за межі подвір'я, провів опис і вилучення майна, яке знаходилося в будинку за вказаною адресою. Тому саме з 01 серпня 2019 року розпочався відлік строку на звернення ОСОБА_1 зі скаргою на дії державного виконавця. Однак скарга надійшла до суду 29 серпня 2019 року, тобто з пропуском десятиденного строку з дня, коли заявник дізнався про порушення його прав та свобод.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи.
05 серпня 2020 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Одеського апеляційного суду від 28 травня 2020 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення і залишити в силі ухвалу Малиновського районного суду міста Одеси від 11 грудня 2019 року.
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що апеляційний суд неповно з'ясував обставини справи, не спростував обставин, встановлених судом першої інстанції, не звернув уваги на те, що він не отримував та не міг отримати повідомлення Головного державного виконавця від 30 липня 2019 року про проведення виконавчих дій 01 серпня 2019 року, і в цей день виконавчі дії щодо опису і вилучення майна проводилися без його участі. Копії оскаржуваних постанов Головного державного виконавця він отримав лише 19 серпня 2019 року, а скаргу подав 29 серпня 2019 року, тобто з дотриманням строку на звернення зі скаргою на дії державного виконавця. Апеляційний суд не врахував приписи статті 377 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) і навів підстави для скасування судового рішення суду першої інстанції та залишення скарги без розгляду, які не передбачені процесуальним законом. Крім того, апеляційний суд помилково зазначив, що учасники справи не з'явилися в судове засідання, оскільки 28 травня 2020 року об 11:00 год. він з'явився до приміщення Одеського апеляційного суду, мав намір брати участь в судовому засіданні, надати свої пояснення та можливо, в залежності від ходу судового засідання, заявити відвід одному із суддів, який входить до складу колегії, однак охорона суду, посилаючись на карантин та розпорядження голови Одеського апеляційного суду, не пропустила його до зали судових засідань і пояснила, що судове засідання не відбудеться, а буде відкладено на іншу дату. У відзиві на апеляційну скаргу він підтвердив, що має намір брати учать в судовому засіданні в режимі відеоконференції, однак апеляційний суд провів судове засідання без його участі, чим обмежив його у праві брати участь в судовому засіданні та порушив його права, передбачені пунктом 2 частини першої статті 43, частинами п'ятою, шостою статті 368 ЦПК України. Також апеляційний суд зазначив, що постанову прийнято 28 травня 2020 року, а її повний текст складено 10 червня 2020 року. Оскільки судове рішення апеляційного суду було ухвалено за відсутності учасників справи, то з огляду на частину п'яту статті 268 ЦПК України незрозуміло, якою датою прийнято оскаржувану постанову - 28 травня 2020 року чи 10 червня 2020 року.
У січні 2021 року ПАТ КБ «ПриватБанк» подало до Верховного Суду письмові пояснення на касаційну скаргу, в яких просило залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, зазначивши про його законність і обґрунтованість та безпідставність доводів скарги.
Рух справи в суді касаційної інстанції.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 вересня 2020 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали з Малиновського районного суду міста Одеси.
08 жовтня 2020 року справа № 521/14321/19 надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 червня 2021 року справу призначено до судового розгляду.
Позиція Верховного Суду.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті; ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Апеляційним судом встановлено, що 20 липня 2017 року Малиновським районним судом міста Одеси було видано виконавчий лист № 521/1276/17 на виконання заочного рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 11 квітня 2017 року про стягнення із ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованості в розмірі 43 195,50 грн.
Вказаний виконавчий лист стягувач пред'явив до виконання в Перший Малиновський відділ державної виконавчої служби міста Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області. Постановою Головного державного виконавця від 18 липня 2019 року було відкрито виконавче провадження № 59587805.
19 липня 2019 року Головний державний виконавець склав акт, згідно з яким виходом за адресою, вказаною у виконавчому документі, на момент проведення перевірки, боржника та належного йому майна не виявлено, на стук та дзвінок у двері ніхто не відповів, виклик державного виконавця до відділу залишено у дверях.
30 липня 2019 року ОСОБА_2 подав до Першого Малиновського відділу державної виконавчої служби міста Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області заяву, в якій зазначив, що є власником будинку АДРЕСА_1 , в якому знаходяться речі, що належать ОСОБА_1 , і він надає згоду та вільний доступ державного виконавця для проведення опису та арешту майна, яке знаходиться в його будинку та належить ОСОБА_1 .
На підтвердження належності ОСОБА_2 будинку АДРЕСА_1 надано витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 04 квітня 2019 року та свідоцтво від 04 квітня 2019 року.
Постановою Головного державного виконавця від 30 липня 2019 року було залучено працівників Малиновського відділу поліції у місті Одесі Головного управління Національної поліції в Одеській області, один працівник, для забезпечення охорони громадського порядку та фізичного захисту державних виконавців та залучених осіб, при проведенні виконавчих дій, які будуть проводитися 01 серпня 2019 року о 10:00 год. за адресою: АДРЕСА_1 . Копію зазначеної постанови направлено ОСОБА_1 листом від 30 липня 2019 року № 18170.
Також 30 липня 2019 року ОСОБА_1 було направлено повідомлення Головного державного виконавця про проведення виконавчих дій, які будуть проводитися 01 серпня 2019 року о 10:00 год. за адресою: АДРЕСА_1 . У вказаному повідомленні зазначено вимогу державного виконавця щодо присутності ОСОБА_1 при проведенні виконавчих дій.
01 серпня 2019 року Головний державний виконавець прийняв постанову про опис та арешт майна боржника.
Апеляційним судом встановлено, що опис майна, належного ОСОБА_1 , проводився за його відсутності, так як відсутній його підпис в постанові Головного державного виконавця від 01 серпня 2019 року.
Відповідно до пункту 9 частини першої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є обов'язковість судового рішення.
Частиною першою статті 18 ЦПК України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» примусовому виконанню підлягають виконавчі листи та накази, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом (пункт «а» частини першої, частина друга статті 449 ЦПК України).
Десятиденний строк для оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця встановлений також статтею 74 Закону України «Про виконавче провадження».
Статтею 122 ЦПК України передбачено, що строки, встановлені законом або судом, обчислюються роками, місяцями і днями, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.
Згідно з частинами першою, четвертою статті 123 ЦПК України строк, обчислюваний роками, закінчується у відповідні місяць і число останнього року строку. Перебіг строку, закінчення якого пов'язане з подією, яка повинна неминуче настати, закінчується наступного дня після настання події.
Відповідно до статті 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Системний аналіз вказаних процесуальних норм разом із положеннями пункту «а» частини першої статті 449 ЦПК України, статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» свідчить про те, що перебіг десятиденного строку для оскарження рішення, дій чи бездіяльності виконавця починається з наступного дня після настання події, з якою пов'язано його початок, тобто після фактичної або можливої обізнаності особи про порушення її прав і свобод.
Такий правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 143/950/19 (провадження № 61-21057св19), від 28 грудня 2020 року у справі № 501/3532/18 (провадження № 61-14723св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 2-1441/10 (провадження № 61-17257св20).
В постанові Верховного Суду від 18 листопада 2020 року у справі № 466/948/19 (провадження № 61-16974св19) вказано, що строки на подання скарги є процесуальними, можуть бути поновлені за наявності поважних для цього причин за заявою заявника, яка подається одночасно зі скаргою або викладається у скарзі у вигляді клопотання. При вирішенні питання про поновлення строку на подання скарги на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби суд має виходити з того, що у відповідному законодавстві не міститься перелік таких поважних причин, їх з'ясовують у кожному конкретному випадку залежно від обставин справи. Якщо скаргу подано з пропуском строку, встановленого законом, та відсутнє клопотання про його поновлення, така скарга суддею одноособово залишається без розгляду при її прийнятті та повертається заявникові. При цьому заявникові може бути роз'яснено право на повторне звернення до суду на загальних підставах. З'ясування обставин дотримання заявником процесуального строку на звернення до суду зі скаргою на дії чи бездіяльність державного виконавця, наявності клопотання про його поновлення зазначеного строку та поважних причин для його поновлення має першочергове значення, оскільки правовим наслідком недотримання встановленого законом строку звернення із скаргою на дії чи бездіяльність державного виконавця, відсутності клопотання про поновлення зазначеного строку та поважності причин для його поновлення, є залишення скарги без розгляду та повернення її заявникові.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.
Залишаючи скаргу ОСОБА_1 без розгляду, суд апеляційної інстанції виходив з того, що заявник не заперечував факт знаходження 01 серпня 2019 року за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , де Головний державний виконавець провів опис і вилучення майна. Тому строк на звернення ОСОБА_1 зі скаргою на дії державного виконавця необхідно відліковувати з 01 серпня 2019 року. Заявник звернувся до суду зі скаргою лише 29 серпня 2019 року, тобто з пропуском десятиденного строку, встановленого пунктом «а» частини першої статті 449 ЦПК України.
Однак наведений висновок суду апеляційної інстанції зроблений з порушенням норм процесуального права та є передчасним з огляду на таке.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
За змістом статті 6 ЦПК України суд зобов'язаний здійснювати правосуддя на засадах рівності учасників цивільного процесу перед законом і судом незалежно від будь-яких ознак.
Згідно з частинами першою-третьою статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За змістом статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 11 постанови від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Отже, належним чином дослідити поданий стороною доказ, перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв'язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування - це процесуальний обов'язок суду.
Загальними вимогами процесуального права, закріпленими у статтях 76-78, 81, 83, 84, 87, 89, 228, 235, 263-265 ЦПК України, визначено обов'язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову (дослідження обґрунтованості, наявності доказів, що їх підтверджують).
Всебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язків, відносин і залежностей. Всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, ухвалення законного й обґрунтованого рішення.
У справі, яка переглядається, окрім вимог про визнання незаконними дій Головного державного виконавця щодо прийняття постанови про опис та арешт майна боржника від 01 серпня 2019 року, зобов'язання Першого Малиновського відділу державної виконавчої служби міста Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області скасувати вказану постанову Головного державного виконавця, ОСОБА_1 також просив визнати незаконною бездіяльність Головного державного виконавця щодо недоведення до його відома як сторони виконавчого провадження інформації про прийняття 18 липня 2019 року постанови про відкриття виконавчого провадження. Крім того, заявник посилався на те, що Головний державний виконавець провів опис майна без його участі, а копії оскаржуваних постанов державного виконавця він отримав лише 19 серпня 2019 року.
Однак, дійшовши висновку про залишення скарги без розгляду у зв'язку з пропуском строку її подання до суду, апеляційний суд не встановив, коли заявник дізнався про порушення його прав постановою Головного державного виконавця від 18 липня 2019 року про відкриття виконавчого провадження № 59587805, не спростував доводів заявника про те, що копію цієї постанови та копію постанови Головного державного виконавця про опис та арешт майна боржника від 01 серпня 2019 року він отримав лише 19 серпня 2019 року в приміщенні Першого Малиновського відділу державної виконавчої служби міста Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області, а також не перевірив, якими доказами підтверджується обізнаність заявника про оскаржувані постанови саме з 01 серпня 2019 року.
Перевіривши доводи касаційної скарги ОСОБА_1 про те, що апеляційний суд провів судове засідання без його участі, чим обмежив його в праві брати участь в судовому засіданні та порушив його права, передбачені пунктом 2 частини першої статті 43, частинами п'ятою, шостою статті 368 ЦПК України, Верховний Суд вважає за необхідне зазначити таке.
Згідно з частинами першою-третьою статті 211 ЦПК України розгляд справи відбувається в судовому засіданні. Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи. Учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.
Частиною першою, пунктами 1-3 частини другої статті 223 ЦПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання; перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи.
Відповідно до частин першої, третьої статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.
Згідно з частинами другою, четвертою, п'ятою статті 128 ЦПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями. Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п'ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно.
Суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи (стаття 372 ЦПК України).
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 10 березня 2020 року справу призначено до розгляду на 28 травня 2020 року о 14:00 год з повідомленням про час і місце судового засідання осіб, які беруть участь у справі.
В касаційній скарзі ОСОБА_1 не заперечував, що був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, призначеного на 28 травня 2020 року, однак зазначив, що в цей день об 11:00 год. він з'явився до приміщення Одеського апеляційного суду, але охорона суду, посилаючись на карантин та розпорядження голови Одеського апеляційного суду, не пропустила його до зали судових засідань та пояснила, що судове засідання не відбудеться, а буде відкладено на іншу дату.
Згідно з Указом Президента України від 13 березня 2020 року № 87/2020 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 березня 2020 року «Про невідкладні заходи щодо забезпечення національної безпеки в умовах спалаху гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» з метою попередження розповсюдження захворюваності на гостру респіраторну інфекцію, спричинену коронавірусом COVID-19: 1, на всій території України установлено карантин.
02 квітня 2020 року набув чинності Закон України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)». Відповідно до підпункту 3 пункту 12 цього Закону у Цивільному процесуальному кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 2017 р., № 48, ст. 436): розділ ХІІ «Прикінцеві положення» доповнено пунктом 3 такого змісту: «3. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 49, 83, 84, 170, 178, 179, 180, 181, 185, 210, 222, 253, 275, 284, 325, 354, 357, 360, 371, 390, 393, 395, 398, 407, 424 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, подання заяви про перегляд заочного рішення, повернення позовної заяви, пред'явлення зустрічного позову, заяви про скасування судового наказу, розгляду справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину».
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» установлено з 12 березня до 03 квітня 2020 року на усій території України карантин.
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 02 квітня 2020 року № 255 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211» установлено з 12 березня 2020 року до 24 квітня 2020 року на всій території України карантин.
Постановою Кабінету Міністрів України від 22 квітня 2020 року № 291 «Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України» у пункті 1 постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 цифри і слово «24 квітня» замінено цифрами і словом «11 травня».
Постановою Кабінету Міністрів України від 04 травня 2020 року № 343 «Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України» у пункті 1 постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 цифри і слово «11 травня» замінено цифрами і словом «22 травня».
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 20 травня 2020 року № 392 «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів» установлено з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 22 травня 2020 року до 22 червня 2020 року на території Автономної Республіки Крим, Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Кіровоградської, Київської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, м. Києва, м. Севастополя (далі - регіони) із урахуванням епідемічної ситуації в регіоні карантин, продовживши на всій території України дію карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».
В оскаржуваній постанові апеляційного суду зазначено, що Рада суддів України рекомендувала у період карантину встановити особливий режим роботи судів України, а саме: роз'яснити громадянам можливість відкладення розгляду справ у зв'язку із карантинними заходами (Лист Ради суддів України від 16 березня 2020 року, адресований Верховному Суду, Вищому антикорупційному суду, місцевим та апеляційним судам). Крім того, пунктами 1, 5 розпорядження Голови Одеського апеляційного суду від 16 березня 2020 року, зі змінами внесеними згідно з розпорядженнями Голови Одеського апеляційного суду від 02 квітня 2020 року № 3 та від 08 квітня 2020 року № 4 «Про тимчасові заходи з метою попередження розповсюдження захворюваності на гостру респіраторну інфекцію, спричинену короновірусом COVID-19» передбачено, що тимчасово, на час установлення на території України карантину, зупиняється розгляд справ у відкритих судових засіданнях за участю учасників судового процесу та припинено їх пропуск до залів судових засідань на час вжитих заходів. Апеляційний суд розглядає цивільні справи, які не віднесені до справ, зазначених у частинах 1, 2 статті 369 ЦПК України, у відсутності учасників справи та осіб, які не залучалися до участі у справі судом першої інстанції, за наявності відомостей про їх повідомлення про дату, час і місце розгляду справи. У разі відсутності таких даних, а також у разі подання заяви (заяв) про бажання прийняти участь у справі особисто, суд відкладає судове засідання на іншу дату. Вказане розпорядження видано з метою забезпечення здійснення правосуддя Одеським апеляційним судом, забезпечення доступу громадян до правосуддя під час дії установленого державою карантину.
26 травня 2020 року ОСОБА_1 подав відзив на апеляційну скаргу Головного державного виконавця на ухвалу Малиновського районного суду міста Одеси від 11 грудня 2019 року, в якому зазначив, що підтверджує участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Вищенаведене свідчить про те, що ОСОБА_1 заявив про своє бажання брати участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції, однак апеляційний суд не звернув уваги на зазначене клопотання, не вирішив його та розглянув скаргу без участі заявника.
Згідно зі статтею 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, а відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які мають бути справедливими.
Учасники справи мають право: подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб (пункти 2, 3 частини першої статті 43 ЦПК України).
Статтею 6 Конвенції передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
У пункті 26 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 15 травня 2008 року у справі «Надточій проти України» (заява № 7460/03) зазначено, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Всупереч вищенаведеним нормам процесуального права, положенням Конвенції та практиці ЄСПЛ апеляційний суд розглянув скаргу з порушенням права заявника брати участь в судових засіданнях, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.
Таким чином, апеляційний суд не сприяв всебічному і повному з'ясуванню обставин справи та не встановив достатньо повно фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення спору, у зв'язку з чим дійшов передчасного висновку про залишення скарги без розгляду.
У рішенні ЄСПЛ у справі «Кузнєцов та інші проти Російської Федерації» зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позиція є усталеною у практиці ЄСПЛ (рішення у справах «Серявін та інші проти України», «Проніна проти України») і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції.
В оскаржуваному судовому рішенні суд апеляційної інстанції в достатній мірі не виклав мотиви, на яких воно базується, адже право на захист може вважатися ефективним тільки тоді, якщо зауваження сторін насправді «заслухані», тобто належним чином судом вивчені усі їх доводи, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення ЄСПЛ у справах «Мала проти України»; «Суомінен проти Фінляндії»).
В силу положень статті 400 ЦПК України касаційний суд позбавлений процесуальної можливості встановлювати нові обставини, які не були встановлені судами попередніх інстанції, та давати оцінку доказам, які судами не досліджено, а отже, не має можливості вирішити скаргу по суті за результатами касаційного перегляду.
Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
Враховуючи, що внаслідок невирішення клопотання заявника про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, а також - неналежного дослідження та оцінки зібраних доказів апеляційним судом не встановлені фактичні обставини справи, ухвалена ним постанова не може вважатися законною і обґрунтованою, а тому підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Одеського апеляційного суду від 28 травня 2020 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
ГоловуючийІ. М. Фаловська
Судді:В. М. Ігнатенко
С. О. Карпенко
С. Ю. Мартєв
В. А. Стрільчук