Постанова
Іменем України
09 червня 2021 року
м. Київ
справа № 466/9248/15-ц
провадження № 61-4696св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач),
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Русинчука М. М., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 ,
відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Львівського апеляційного суду від 09 лютого 2021 року в складі колегії суддів: Бойко С. М., Копняк С. М., Ніткевича А. В.,
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2015 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя.
Позовні вимоги мотивовані тим, що сторонами час шлюбу було набуто майно, яке є спільною власністю подружжя: легковий автомобіль марки RENAULT KANGOO СП4С 2003 року випуску державний реєстраційний номер НОМЕР_1 ; морозильну камеру Gorenje (8 000 грн); міксер-блендер Bosch (2 000 грн); хлібопіч Moulinex (2 500 грн); телевізор плазмовий Samsung діагональ 42 дюйми (11 000 грн); порохотяг Zelmer (3 500 грн); стіл кімнатний (1 000 грн); комплект меблів для спальні (ліжко, матрац ортопедичний, 2 тумби та комод, 12 000 грн); меблі для кабінету (диван, стелаж книжковий, стіл письмовий, 4 000 грн); принтер Samsung (1500 грн); хард диск Ітерабайт (2 000 грн); сувеніри, привезені з Франції та Італії: керамічна тарілка на стіну з зображенням 4 пам'яток архітектури Франції, керамічна тарілка з Франції (Ейфелева вежа) в сервант і керамічна тарілка з Італії (провінція Болгері) в сервант (2000 грн); набір посуду на 12 персон Luminarc (2 000 грн); бокали 6 шт. Luminarc (500 грн); набір столовий на 12 персон (1 000 грн); набір стаканів та чарок на 12 персон (500 грн); набір ножів Vinzer (1 500 грн); книги в кількості 80 шт. (1 500 грн); ліжко-диван надувний з насосом (1 000 грн); матрац плавальний (500 грн); термоси - 2 шт. (по 250 грн); решітки 3 шт. та набір шампурів для гриля (1 500 грн); шезлонг (500 грн); косарку Bosch (500 грн); плиту газову Gorenje (5 500 грн); котел двохфункційний Beretta (6 000 грн); холодильник двокамерний Indesit (7 000 грн); мультиварку Redmond (2 000 грн); м'ясорубку Zelmer (2 000 грн); систему фільтрів зворотного осмосу (3 000 грн); машину пральну Bosch (8 000 грн); меблі кухонні (комплект) (5 000 грн); меблі дитячі (двоярусне ліжко, стіл письмовий) (5 000 грн); меблі для вітальні (диван, шафа під книги) (3 000 грн); меблі для прихожої кімнати з тумбою під взуття (3 000 грн); телевізор (монітор) LG (2 000 грн); планшет Samsung 7 дюймів (2 000 грн); телевізор Samsung (1 500 грн); відеокамеру Sony (1 000 грн); фотоапарат Kodak (500 грн); картини (природа, Клеопатра, корабель) З шт (3 000 грн); гойдалку садову (1 000 грн). Також набуто кошти в сумі 5 000 дол. США та 1 500 Євро.
Вказане майно придбано під час шлюбу з ОСОБА_2 , в якому сторони перебували з 05 серпня 2006 року до його розірвання рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 17 травня 2016 року, а тому є їхньою спільною сумісною власністю.
У сторін є двоє малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на утримання яких ОСОБА_1 сплачує аліменти у розмірі 1/3 частки від доходу, починаючи з 26 листопада 2015 року.
Позивач зазначав, що будинок АДРЕСА_1 є його особистою власністю, але під час шлюбу у 2008 році було здійснено самочинну реконструкцію горища в житлові приміщення, а в 2013 році самочинно добудовано веранду до будинку, тому будівельні матеріали, використані під час такої реконструкції, вартість яких згідно з висновком комісійної судової будівельно-технічної експертизи № 2748 від 19 березня 2019 року становить 75 548,40 грн та 30 538,20 грн відповідно, повинні залишитись йому, виділивши відповідачу ОСОБА_2 більшу частину іншого майна (меблі, побутову техніку та оргтехніку, кухонне приладдя та столові прибори, сувеніри, картини та інші речі домашнього вжитку).
Окрім того, позивач вважав, що легковий автомобіль марки РЕНО КЕНГО, 2003 року випуску, з реєстраційним номером НОМЕР_1 , також повинен залишитись йому, оскільки відповідач, розпорядившись без його згоди їхніми спільними заощадженнями на вказані суми, придбала 24 квітня 2017 року автомобіль марки Форд Фієста, зареєструвавши його на свого батька ОСОБА_5 , та відкрила свою власну справу, зареєструвавшись 23 травня 2016 року як фізична особа-підприємець.
ОСОБА_1 , з урахуванням уточнення позовних вимог, просив:
1) визнати його ( ОСОБА_1 ) та відповідача ОСОБА_2 спільною сумісною власністю подружжя майно, частки в якому є рівними (по 1/2), а саме:
легковий автомобіль марки РЕНО КЕНГО, 2003 року випуску, з реєстраційним номером НОМЕР_1 , вартістю 117 969 грн, визначеною згідно з висновком судової автотоварознавчої експертизи № 3570 від 08 грудня 2016 року;
меблі, побутову техніку та оргтехніку, кухонне приладдя та столові прибори, сувеніри, книги, картини та інші речі домашнього вжитку (стіл кімнатний, вартістю 1 000 грн; комплект меблів для спальні (ліжко, матрац ортопедичний, 2 тумби та комод), вартістю 9 000 грн; меблі для кабінету (диван, стелаж книжковий, стіл письмовий), вартістю 4 000 грн; принтер Sensus, вартістю 1 435 грн; сувеніри з Франції та Італії (керамічна тарілка на стіну із зображенням чотирьох пам'яток архітектури Франції, керамічна тарілка з Франції (Ейфелева вежа) в сервант і керамічна тарілка з Італії (провінція Болгері) в сервант), вартістю 2 000 грн; бокали Luminarc (для пива) 6 шт., вартістю 500 грн; набір ножів Sanusy, вартістю 500 грн; книги в кількості 80 шт., вартістю 1 500 грн; термоси 2 шт. по 100 грн; решітки 3 шт. та набір шампурів для гриля, вартістю 1 500 грн; шезлонг, вартістю 500 грн; косарка Bosch, вартістю 500 грн; плита газова Gorenje, вартістю 4 500 грн; котел двофункційний Beretta, вартістю 3 000 грн; холодильник двокамерний Indesit, вартістю 5 000 грн; картини (природа, Клеопатра, корабель) 3 шт., вартістю 1 500 грн; машина пральна Bosch, вартістю 3 500 грн; мультиварка Redmond, вартістю 1 000 грн; система фільтрів зворотного осмосу, вартістю 3 000 грн; меблі дитячі (двоярусне ліжко, стіл письмовий), вартістю 5 000 грн; меблі кухонні (комплект), вартістю 2 000 грн; меблі для вітальні (диван, шафа під книги), вартістю 1 000 грн; меблі для прихожої кімнати з тумбою під взуття, вартістю 2 000 грн; телевізор Philips, вартістю 500 грн; фотоапарат Kodak, вартістю 500 грн; гойдалка садова, вартістю 500 грн; ноут-бук Lenowo, вартістю 2 500 грн; велосипеди спортивні 2 шт., вартістю по 3 000 грн; персональний комп'ютер, вартістю 1 000 грн; монітор Samsung Syns Master 793, вартістю 500 грн; міксер-блендер Bosch, вартістю 2 000 грн; відеокамера Sony, вартістю 1 000 грн; планшет Samsung 7 дюймів, вартістю 2 000 грн; набір посуду на 12 персон Luminarc, вартістю 2 000 грн; набір стаканів та чарок на 12 персон, вартістю 500 грн; хлібопіч Moulinex, вартістю 1 255 грн; телевізор плазмовий Samsung діагональ 42 дюйми з налаштуванням, модулем та адаптером, вартістю 7 490 грн; порохотяг Zelmer, вартістю 2 259 грн;
грошові заощадження в сумі 5 000 доларів США та 1 500 Євро;
будівельні матеріали, використані при здійсненні у 2008 році самочинної реконструкції горища в житлові приміщення в будинку АДРЕСА_1 , загальною вартістю 75 548,40 грн;
будівельні матеріали, використані при самочинному будівництві у 2013 році веранди в будинку АДРЕСА_1 , загальною вартістю 30 538,20 грн;
2) поділити між сторонами вказане майно:
виділивши йому ( ОСОБА_1 ) у власність: будівельні матеріали, використані при здійсненні у 2008 році самочинної реконструкції горища в житлові приміщення в будинку АДРЕСА_1 , загальною вартістю 75 548,40 грн; будівельні матеріали, використані при самочинному будівництві у 2013 році веранди в будинку АДРЕСА_1 , загальною вартістю 30 538,20 грн; ноут-бук Lenowo, вартістю 2 500 грн; велосипед спортивний 1 шт., вартістю 3 000 грн; котел двофункційний Beretta, вартістю 3 000 грн; холодильник двокамерний Indesit, вартістю 5 000 грн; косарку Bosch, вартістю 500 грн; книги в кількості 80 шт., вартістю 1 500 грн; систему фільтрів зворотного осмосу, вартістю 3 000 грн та легковий автомобіль марки РЕНО КЕНГО, 2003 року випуску, з реєстраційним номером НОМЕР_1 , вартістю 117 969 грн, всього майна на загальну суму 242 555,60 грн;
та виділивши ОСОБА_2 у власність: стіл кімнатний, вартістю 1 000 грн; комплект меблів для спальні (ліжко, матрац ортопедичний, 2 тумби та комод), вартістю 9 000 грн; меблі для кабінету (диван, стелаж книжковий, стіл письмовий), вартістю 4 000 грн; принтер Sensus, вартістю 1 435 грн; сувеніри з Франції та Італії (керамічна тарілка на стіну із зображенням чотирьох пам'яток архітектури Франції, керамічна тарілка з Франції (Ейфелева вежа) в сервант і керамічна тарілка з Італії (провінція Болгері) в сервант), вартістю 2 000 грн; бокали Luminarc (для пива) 6 шт., вартістю 500 грн; набір ножів Sanusy, вартістю 500 грн; термоси 2 шт. по 100 грн; решітки 3 шт. та набір шампурів для гриля, вартістю 1 500 грн; шезлонг, вартістю 500 грн; плиту газову Gorenje, вартістю 4 500 грн; картини (природа, Клеопатра, корабель) 3 шт., вартістю 1 500 грн; машину пральну Bosch, вартістю 3 500 грн; мультиварку Redmond, вартістю 1 000 грн; меблі дитячі (двоярусне ліжко, стіл письмовий), вартістю 5 000 грн; меблі кухонні (комплект), вартістю 2 000 грн; меблі для вітальні (диван, шафа під книги), вартістю 1 000 грн; меблі для прихожої кімнати з тумбою під взуття, вартістю 2 000 грн; телевізор Philips, вартістю 500 грн; фотоапарат Kodak, вартістю 500 грн; гойдалку садову, вартістю 500 грн; персональний комп'ютер, вартістю 1 000 грн; монітор Samsung Syns Master 793, вартістю 500 грн; міксер-блендер Bosch, вартістю 2 000 грн; відеокамеру Sony, вартістю 1 000 грн; планшет Samsung 7 дюймів, вартістю 2 000 грн; набір посуду на 12 персон Luminarc, вартістю 2 000 грн; набір стаканів та чарок на 12 персон, вартістю 500 грн; хлібопіч Moulinex, вартістю 1 255 грн; телевізор плазмовий Samsung діагональ 42 дюйми з налаштуванням, модулем та адаптером, вартістю 7 490 грн; грошові заощадження в сумі 5 000 доларів США, що еквівалентно 135 000 грн, та 1 500 Євро, що еквівалентно 45 000 грн, та порохотяг Zelmer, вартістю 2 259 грн, а всього майна на загальну суму 242 639 грн.
3)відшкодувати йому за рахунок відповідача ОСОБА_2 судові витрати, понесені на сплату судового збору в розмірі 3 654 грн, на судову оціночно-будівельну, будівельно-технічну та земельно-технічну експертизу (висновок № 4093-4095 від 28 квітня 2017 року) в розмірі 4 954,50 грн, судову автотоварознавчу експертизу (висновок № 3570 від 08 грудня 2016 року) в розмірі 2 422 грн, судову експертизу за заявою в розмірі 9 285 грн, комісійну судову будівельно-технічну експертизу (висновок експертів № 2748 від 19 березня 2019 року) в розмірі 11 440 грн, та за правничу допомогу в розмірі 2 000 грн.
У січні 2016 року ОСОБА_2 звернулася із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя.
Зустрічні позовні вимоги мотивовані тим, що у період шлюбу сторонами здійснена надбудова мансардного поверху до будинку по АДРЕСА_1 , яка фактично завершена будівництвом, однак, ця надбудова не прийнята в експлуатацію з вини ОСОБА_1 , який не бажає здійснювати узаконення цього будівництва та оформлення права власності, позаяк, вона проживає разом з дітьми у цій надбудові, а тому має право на 1/2 частину цього об'єкта незавершеного будівництва.
ОСОБА_2 зазначала, що під час шлюбу ними був придбаний автомобіль марки РЕНО КЕНГО, 2003 року випуску, з реєстраційним номером НОМЕР_1 , а тому кожен з них має право на 1/2 частину автомобіля.
Частина майна, яке просив поділити ОСОБА_1 у своєму позові, не збереглась або втратила своє функціональне призначення, тому таке майно не може бути об'єктом поділу, у тому числі й грошові заощадження, у зв'язку з їх відсутністю на момент розгляду справи, а тому вона запропонувала свій варіант поділу майна.
ОСОБА_2 , з урахуванням уточнення позовних вимог, просила:
1) визнати об'єкт незавершеного будівництва - надбудову мансардного поверху над житловим будинком АДРЕСА_1 , легковий автомобіль марки РЕНО КЕНГО, 2003 року випуску, з реєстраційним номером НОМЕР_1 , та речі в будинку їхнім спільним майном, як подружжя, та поділити це майно наступним чином:
визнати за нею ( ОСОБА_2 ) права забудовника на 1/2 частину, а також усі права, передбачені для забудовника, у тому числі державну реєстрацію права власності на 1/2 частину спірного об'єкта незавершеного будівництва - надбудови мансардного поверху над житловим будинком АДРЕСА_1 ;
визнати за ОСОБА_1 права забудовника на 1/2 частину, а також усі права, передбачені для забудовника, в тому числі державну реєстрацію права власності на 1/2 частину спірного об'єкта незавершеного будівництва - надбудови мансардного поверху над житловим будинком АДРЕСА_1 ;
визнати за кожним із них право власності на 1/2 частину легкового автомобіля марки РЕНО КЕНГО, 2003 року випуску, з реєстраційним номером НОМЕР_1 ;
виділити їй ( ОСОБА_2 ) в натурі наступне майно: плиту газову Gorenje, вартістю 4 500 грн; машину пральну Bosch, вартістю 3 500 грн; мультиварку Redmond, вартістю 1 000 грн; меблі дитячі (двоярусне ліжко, стіл письмовий), вартістю 5 000 грн; меблі кухонні (4 тумби, 8 антресоль), вартістю 2 000 грн; меблі для вітальні (диван, шафа під книги), вартістю 1 000 грн; меблі для прихожої кімнати з тумбою під взуття, вартістю 2 000 грн; термос 1 шт., вартістю 100 грн; монітор Samsung Syns Master 793, вартістю 500 грн; телевізор Philips, вартістю 500 грн; фотоапарат Kodak, вартістю 500 грн; гойдалку садову, вартістю 500 грн; персональний комп'ютер, вартістю 1 000 грн; велосипед 1 шт., вартістю 3 000 грн; картини (природа, Клеопатра, корабель) 3 шт., вартістю 1 500 грн; котел двофункційний Beretta, вартістю 3 000 грн; систему фільтрів зворотного осмосу, вартістю 3 000 грн, всього майна на суму 91 200 грн;
ОСОБА_1 виділити в натурі іншу частину майна: холодильник двокамерний Indesit, вартістю 5 000 грн; стіл кімнатний, вартістю 1 000 грн; комплект меблів для спальні (ліжко, матрац ортопедичний, 2 тумби та комод), вартістю 9 000 грн; меблі для кабінету (диван, стелаж книжковий, стіл письмовий), вартістю 4 000 грн; принтер Нр, вартістю 1 000 грн; сувеніри з Франції та Італії (керамічна тарілка на стіну із зображенням чотирьох пам'яток архітектури Франції, керамічна тарілка з Італії (провінція Болгарі) 2 шт.), вартістю 2 000 грн; бокали Luminarc (для пива) 6 шт., вартістю 500 грн; набір ножів Sanusy, вартістю 500 грн; книги в кількості 80 шт., вартістю 1 500 грн; решітки 3 шт. та набір шампурів для гриля, вартістю 1 500 грн; шезлонг, вартістю 500 грн; косарку Bosch, вартістю 500 грн; велосипед 1 шт., вартістю 3 000 грн; ноут-бук Lenowo, вартістю 2 500 грн; термос 1 шт., вартістю 100 грн, а всього майна на суму 91 200 грн.
Короткий зміст рішень суду першої інстанції
Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 19 листопада 2019 року позови ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про поділ майна подружжя задоволено частково.
Визнано спільним майном подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 : автомобіль марки РЕНО КЕНГОО, 2003 випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , вартістю 117 969 грн; будівельні матеріали, використані при зведенні мансарди, веранди, та ремонті першого поверху, альтанки, благоустрою прибудинкової території будинку АДРЕСА_1 , вартістю 1 146 186 грн.
Визнано право ОСОБА_1 на 1/2 частину у спільному майні подружжя та ОСОБА_2 на 1/2 частину у спільному майні подружжя.
Поділено спільне майно подружжя наступним чином:
виділено у власність ОСОБА_1 будівельні матеріали, використані при зведенні мансарди, веранди, ремонті першого поверху, альтанки, благоустрою прибудинкової території будинку АДРЕСА_1 , власником якого він являється, та стягнуто з нього ( ОСОБА_1 ) у користь ОСОБА_2 1/2 вартості використаних будівельних матеріалів, які є спільною власністю подружжя, в розмірі 573 093 грн;
виділено у власність ОСОБА_2 автомобіль марки РЕНО КЕНГОО, 2003 випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 та стягнуто з ОСОБА_2 у користь ОСОБА_1 1/2 вартості вказаного автомобіля в розмірі 58 984,50 грн.
Стягнуто з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 4 954,50 грн - половину вартості проведеної судової оціночно-будівельної експертизи № 4093-4095 від 28 квітня 2017 року.
У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що:
автомобіль РЕНО КЕНГО, 2003 року випуску, придбаний 25 жовтня 2012 року на ім'я ОСОБА_1 , тому це майно є спільним майном подружжя, яке підлягає поділу. Згідно судової автотоварознавчої експертизи № 3570 від 08 грудня 2016 року вартість спірного автомобіля складає 117 969 грн. Кожна із сторін просить виділити автомобіль в натурі. Згідно пояснень ОСОБА_2 , яка зазначила, що останні роки користувалась спірним автомобілем вона, оскільки відвозила дітей у школи чи садочок, секції, медичні заклади тощо, такий знаходився за місцем її проживання разом з дітьми - по АДРЕСА_1 , і ці пояснення не спростовував ОСОБА_1 , транспортний засіб слід залишити позивачу за зустрічним позовом ОСОБА_2 із стягненням з останньої половини вартості спірного автомобіля на користь ОСОБА_1 ;
за ОСОБА_1 визнано право власності в порядку спадкування по смерті ОСОБА_6 на будинок відповідно до рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 17 жовтня 2007 року. На момент ухвалення рішення будинок згідно даних інвентарної справи складався із кухні, ванни, коридора та однієї житлової кімнати, площею всього по будинку 50,6 кв. м. Протягом 2008-2016 років подружжям ОСОБА_1 проведено реконструкцію будинку, внаслідок чого суттєво збільшено площу будинку, проведено благоустрій будинковолодіння. У разі неможливості поділу незакінченого будівництвом будинку суд може визнати право за сторонами спору на будівельні матеріали і конструктивні елементи будинку або з урахуванням конкретних обставин залишити його одній із сторін, а іншій присудити компенсацію. Позивач ОСОБА_1 просив при поділі майна виділити йому у власність будівельні матеріали, використані при здійсненні у 2008 році самочинної реконструкції горища в житлові приміщення в будинку АДРЕСА_1 , загальною вартістю 75 548,40 грн та будівельні матеріали, використані при самочинному будівництві у 2013 році веранди в будинку АДРЕСА_1 , загальною вартістю 30 538,20 грн, виходячи із висновку комісійної будівельно-технічної експертизи № 2748 від 19 березня 2019 року, при цьому зарахувавши половину вартості витрат на придбання вказаних будівельних матеріалів при поділі іншого майна подружжя, яке знаходиться у будинку. ОСОБА_2 у зустрічному позові просила визнати за нею права забудовника на 1/2 частину, а також усі права передбачені для забудовника, у тому числі держави реєстрацію права власності на 1/2 частину спірного об'єкта незавершеного будівництва, а саме - надбудови мансардного поверху над житловим будинком по АДРЕСА_1 . За ОСОБА_1 просила визнати права забудовника на 12/ частину, а також усі права передбачені для забудовника, в тому числі державну реєстрацію права власності на 1/2 частину спірного об'єкта незавершеного будівництва, а саме - надбудови мансардного поверху над житловим будинком по АДРЕСА_1 . Суд зазначив, що ні вимоги ОСОБА_1 , ні вимоги ОСОБА_2 у цій частині не підлягають задоволенню. Оскільки власником будинковолодіння на АДРЕСА_1 є ОСОБА_1 , а реконструкція, ремонт та благоустрій спірного будинку проведена сторонами під час перебування у шлюбі, суд вважає за необхідне будівельні матеріали, які були використані для цієї реконструкції та ремонту, залишити у власності ОСОБА_1 , стягнувши половину такої вартості з нього в користь ОСОБА_2 . При цьому суд взяв до уваги висновок оціночно-будівельної, будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи № 4093-4095 від 28 квітня 2017 року, проведеної на підставі ухвали суду від 30 червня 2016 року, згідно якої ринкова вартість будинковолодіння по АДРЕСА_1 становить на час дослідження 1 419 937 грн вартість будівельних матеріалів, використаних при самочинній реконструкції горища в житлові приміщення та при самовільному будівництві веранди у будинку складає 865 036 грн; вартість будівельних матеріалів, використаних при ремонті приміщень першого поверху складає 251 703 грн, вартість будівельних матеріалів, використаних для зведення альтанки становить 20 130 грн, вартість будівельних матеріалів, використаних для благоустрою території будинку - 9 317 грн, а всього використано будівельних матеріалів на загальну суму 1 146 186 грн. При цьому суд взяв до уваги лише вартість будівельних матеріалів, а не вартість робіт, яка зазначена у експертизі, оскільки суду не надано доказів, хто проводив такі роботи, а також, зважаючи на пояснення сторін, що такі часто проводились власними силами. Суд прийняв до уваги саме цей висновок експертизи, як доказ вартості будівельних матеріалів, використаних при проведенні реконструкції, ремонті та благоустрої будинковолодіння, оскільки вважав його більш конкретним та вмотивованим, таким, що більш реально відображає об'єм робіт та їх ринкову вартість. З цих же мотивів суд не прийняв як доказ висновок комісійної будівельно-технічної експертизи № 2748 від 19 березня 2019 року, де вартість таких матеріалів зазначена в розмірі 150 290 грн, що, на переконання суду, не відповідає реальним затратам на проведені подружжям будівельні роботи, враховуючи дані інвентарної справи, зокрема переліку робіт та фототаблиць зовнішніх змін будинку. Таким чином до стягнення з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_2 підлягає сума половини вартості витрат на будівельні матеріали - 573 093 грн.
стосовно позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 щодо поділу іншого майна, як то - меблів, побутової техніки, тощо, такі вимоги задоволенню не підлягають. Зазначаючи перелік майна, яке підлягає поділу, як майно подружжя, сторони не надали суду жодних належних та допустимих доказів існування такого майна, часу його придбання та вартості такого майна. Сам перелік майна, з існуванням якого частково погоджуються обидві сторони, не дає суду підстав для проведення його поділу, оскільки суперечливою у поясненнях сторін є його оцінка, а доказів підтвердження такої оцінки не надано, що позбавляє можливості у рівних долях провести поділ такого майна між подружжям. Тому вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про поділ іншого майна, окрім автомобіля та будівельних матеріалів, суд вважає недоведеними;
оскільки судом, як належний та допустимий доказ для вирішення спору по суті прийнятий висновок оціночно-будівельної, будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи № 4093-4095 від 28 квітня 2017 року, проведеної на підставі ухвали суду від 30 червня 2016 року за клопотанням ОСОБА_1 , вартість якої складає 9 909 грн, то половина сплаченої ОСОБА_1 суми вартості вказаної експертизи підлягає до стягнення в його користь з ОСОБА_2 .
Додатковим рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 06 грудня 2019 року у задоволенні вимоги ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_2 витрат на правничу допомогу відмовлено.
Додаткове рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що питання розподілу судових витрат в частині стягнення витрат на правову допомогу були вирішено у рішенні Шевченківського районного суду м. Львова від 19 листопада 2019 року.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Львівського апеляційного суду від 09 лютого 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 19 листопада 2019 року задоволено частково.
Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 19 листопада 2019 року в частині визнання будівельних матеріалів спільним майном подружжя та їх поділ змінено.
Визнано об'єктом спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 будівельні матеріали, використані при здійсненні у 2008 році самочинної реконструкції горища в житлові приміщення та при самочинному будівництві у 2013 році веранди у будинку АДРЕСА_1 , загальною вартістю 106 086,60 грн, та поділено ці будівельні матеріали між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 шляхом визнання за кожним із них права на 1/2 частину цих будівельних матеріалів.
Виділено у власність ОСОБА_1 будівельні матеріали, використані при здійсненні у 2008 році самочинної реконструкції горища в житлові приміщення та при самочинному будівництві у 2013 році веранди у будинку АДРЕСА_1 , загальною вартістю 106 086,60 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 у користь ОСОБА_2 грошову компенсацію вартості 1/2 частини будівельних матеріалів, використаних при здійсненні у 2008 році самочинної реконструкції горища в житлові приміщення та при самочинному будівництві у 2013 році веранди у будинку АДРЕСА_1 , у розмірі 53 043,30 грн.
Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 19 листопада 2019 року в частині поділу автомобіля марки РЕНО КЕНГО, 2003 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , вартістю 117 969 грн, шляхом виділення автомобіля у власність ОСОБА_2 з виплатою ОСОБА_1 грошової компенсації вартості 1/2 частини автомобіля у розмірі 58 984,50 грн скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину автомобіля марки РЕНО КЕНГО, 2003 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , вартістю 117 969 грн.
Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину автомобіля марки РЕНО КЕНГО, 2003 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , вартістю 117 969 грн.
Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 19 листопада 2019 року в частині визначення розміру судових витрат за проведення експертизи змінено.
Стягнуто з ОСОБА_2 у користь ОСОБА_1 витрати за проведення судової автотоварознавчої експертизи у розмірі 1 211,10 грн та за проведення комісійної судової будівельно-технічної експертизи у розмірі 5 720 грн.
В іншій частині рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 19 листопада 2019 року залишено без змін.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на додаткове рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 06 грудня 2019 року залишено без задоволення.
Додаткове рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 06 грудня 2019 року залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що:
легковий автомобіль марки РЕНО КЕНГО, 2003 року випуску, з реєстраційним номером НОМЕР_1 , вартістю 117 969 грн, яка визначена згідно з висновком судової автотоварознавчої експертизи № 3570 від 08 грудня 2016 року є об'єктом права спільної сумісної власності сторін. Належність вказаного автомобіля до об'єктів права спільної сумісної власності подружжя сторонами не оспорюється і в цій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, однак, ОСОБА_1 просить виділити йому у власність автомобіль за рахунок присудження ОСОБА_2 більшої частини майна (меблів, побутової техніки, оргтехніки, кухонного приладдя та інші речей домашнього вжитку), проти чого категорично заперечує ОСОБА_2 , яка у зустрічному позові просила визнати за кожним із сторін право власності на 1/2 частину автомобіля, заперечуючи проти присудження їй грошової компенсації за належну частку в цьому майні. У судовому засіданні апеляційного суду жодна із сторін не підтвердила згоду на одержання грошової компенсації за належну йому (їй) частку в автомобілі, а тому з урахуванням неподільності автомобіля, за кожним із них необхідно визнати право власності на 1/2 ідеальну частину спірного автомобіля, залишивши автомобіль у спільній частковій власності сторін. Суд першої інстанції зробив помилковий висновок про присудження автомобіля одному із колишнього подружжя - ОСОБА_2 , з виплатою іншому з подружжя - ОСОБА_1 грошової компенсації вартості 1/2 частини автомобіля, а тому оскаржене рішення в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням апеляційним судом нового рішення про поділ спірного автомобіля шляхом визнання за кожним із сторін права власності на 1/2 частину в цьому майні.
будівельні матеріали, використані при здійсненні у 2008 році самочинної реконструкції горища в житлові приміщення та при самочинному будівництві у 2013 році веранди у будинку АДРЕСА_1 є об'єктом права спільної сумісної власності сторін, як подружжя. Відповідно до частини третьої статті 331 ЦК України до завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна). При неможливості поділу незакінченого будівництвом будинку суд може визнати право за цими особами на будівельні матеріали і конструктивні елементи будинку або з урахуванням конкретних обставин залишити його одній із сторін, а іншій присудити грошову компенсацію. Враховуючи, що будинок АДРЕСА_1 є особистою приватною власністю ОСОБА_1 чого не заперечує ОСОБА_2 , але під час шлюбу у 2008 році було самочинно здійснено реконструкцію горища в житлові приміщення, а в 2013 році - самочинно добудовано приміщення веранди до будинку, то суд першої інстанції зробив правильний висновок про поділ між сторонами будівельних матеріалів, використаних під час такого будівництва, у рівних частках - по 1/2 частині кожному з них. Разом з тим, визначаючи вартість будівельних матеріалів та здійснюючи їх поділ, суд першої інстанції вийшов за межі заявлених сторонами позовних вимог, оскільки за позовними вимогами ОСОБА_1 предметом поділу були лише будівельні матеріали, які використані при здійсненні самочинної реконструкції горища в житлові приміщення та при добудові веранди до будинку, позаяк, суд поділив також і будівельні матеріали, використані під час ремонту першого поверху, будівництва альтанки та здійсненні благоустрою прибудинкової території, чим порушив вимоги статті 13 ЦПК України. Окрім того, визначаючи вартість будівельних матеріалів, суд безпідставно взяв до уваги висновок судової оціночно-будівельної, будівельно-технічної та земельно- висновку іншим матеріалам справи, суд першої інстанції призначив повторну технічної експертизи № 4093-4095 від 28 квітня 2017 року, оскільки у зв'язку з невідповідністю цього судову будівельно-технічну експертизу, яка проводилась експертами комісійно. Згідно з висновком комісійної судової будівельно-технічної експертизи № 2748 від 19 березня 2019 року, вартість робіт та будівельних матеріалів, використаних при здійсненні у 2008 році самочинної реконструкції горища в житлові приміщення та при самочинному будівництві у 2013 році веранди у будинку АДРЕСА_1 , станом на час проведення експертизи з урахуванням зносу становить 150 290 грн, однак, предметом поділу між сторонами є лише будівельні матеріали, вартість яких згідно з цим висновком експертизи становить 106 086,60 грн, а саме: 75 548,40 грн - вартість будівельних матеріалів, використаних при здійсненні у 2008 році самочинної реконструкції горища в житлові приміщення, та 30 538,20 грн - вартість будівельних матеріалів, використаних при здійсненні самочинного будівництва у 2013 році веранди до будинку. Тому для визначення вартості будівельних матеріалів, використаних при здійсненні у 2008 році самочинної реконструкції горища в житлові приміщення та при самочинному будівництві у 2013 році веранди у будинку АДРЕСА_1 , необхідно враховувати саме висновок комісійної судової будівельно-технічної експертизи № 2748 від 19 березня 2019 року, присудивши на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію вартості 1/2 частини цих будівельних матеріалів у розмірі 53 043,30 грн, оскільки ОСОБА_2 не заперечувала проти виплати їй грошової компенсації взамін належної їй у будівельних матеріалах частки, залишивши всі будівельні матеріали у власності ОСОБА_1 , який є власником будинку, і рішення суду першої інстанції не оскаржувала. Тому рішення суду першої інстанції в частині визнання будівельних матеріалів спільним майном подружжя та їх поділу підлягає зміні;
в іншій частині вирішення спору, а саме в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання об'єктом права спільної сумісної власності подружжя та поділ меблів, побутової техніки, оргтехніки та інших речей домашнього вжитку, висновки суду першої інстанції є правильними, оскільки ОСОБА_1 не доведено належними і допустимими доказами сам факт наявності цих речей, їх місце знаходження та не визначено їх вартості на момент розгляду справи. Безпідставними є доводи апеляційної про узгодження переліку речей та їх вартості з протилежною стороною, оскільки ОСОБА_2 заперечує поданий позивачем варіант поділу цих речей, що нею було підтверджено в судовому засіданні апеляційного суду;
судові витрати підлягають задоволенню лише в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 половини понесених позивачем витрат на проведення судової автотоварознавчої експертизи № 3570 від 08 грудня 2016 року у розмірі 1 211,10 грн на проведення комісійної судової будівельно-технічної експертизи № 2748 від 19 березня 2019 року у розмірі 5 720 грн. В іншій частині суд першої інстанції зробив правильний висновок про те, що інші судові витрати, у тому числі й витрати на правничу допомогу, несе кожна сторона, а тому такі не підлягають відшкодуванню за рахунок протилежної сторони, оскільки обидві сторони пред'явили один до одного позови, які судом задоволено частково.
Аргументи учасників справи
У березні 2021 року ОСОБА_2 подала касаційну скаргу, в якій просила: скасувати постанову апеляційного суду; залишити в силі рішення суду першої інстанції; вирішити питання про розподіл судових витрат.
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд застосував статтю 71 СК України без врахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 25 травня 2020 року справі № 347/955/16 та від 06 лютого 2018 року у справі № 235/9895/15, а також встановив обставини на підставі недопустимого й неналежного доказу. У постанові від 25 травня 2020 року у справі № 347/955/16 Верховний Суд зробив висновок, що оскільки спірний автомобіль у зазначеній справі був придбаний під час шлюбу, то такий, будучи спільним майном подружжя, підлягає поділу між ними. А оскільки вказаний автомобіль знаходиться у користуванні одного з колишньою подружжя, судами правомірно присуджено стягнути з останньої Ѕ частину його вартості в рахунок компенсації права на належну частку другому колишньому подружжю. У справі № 235/9895/15 предметом розгляду Верховного Суду також був поділ майна колишнього подружжя. За наслідками розгляду суд погодився із позивачем про можливість стягнення на його користь компенсації Ѕ частки у спільному майні.
Суд апеляційної інстанції безпідставно не взяв до уваги висновок оціночно-будівельної, будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи № 4093-4095 від 28 квітня 2017 року, проведеної на підставі ухвали суду від 30 червня 2016 року. Суд першої інстанції обґрунтовано прийняв до уваги саме цей висновок експертизи, як доказ вартості будівельних матеріалів, використаних при проведенні реконструкції, ремонту та благоустрою будинку, оскільки вважав його більш конкретним та вмотивованим, таким, що більш реально відображає об'єм робіт та їх ринкову вартість. Комісійна судова будівельно-технічна експертиза від 19 березня 2019 року проводилася як первинна. Під час проведення експертизи самочинної реконструкції горища в житлові приміщення та при самочинному будівництві веранди експертами Косинським О. В. та Годлевським Д. О. не враховано кількість та якість використаних будівельних матеріалів, а також вартість проведених будівельно-монтажних робіт. Експертами лише фрагментарно, поверхнево та не повно здійснено експертизу самочинної реконструкції горища в житлові приміщення та самочинного будівництва веранди, оскільки ними зазначено стан лише нежитлових приміщень мансарди (кладової 1, кладової 2) і веранди, що носить суб'єктивний характер даної експертизи, і не відображено фактичний стан житлових приміщень мансарди. Фактично на сьогодні мансарда включає крім нежитлових приміщень (кладової 1, кладової 2, туалету) також коридор, житлову кімнату 1 (спальня), житлову кімнату 2 (дитяча). Стан житлових кімнат та коридору мансарди згідно вимог СОУ ЖГК 75.11-35077234:2009 за шкалою оцінки технічного стану приміщень оцінюється як «добрий». Описані експертами Косинським О. В. га Годлевським Д. О. дефекти покрівлі, кроквяної системи, стелі кладової, стін веранди, сходів зі сторони дворового фасаду, лінолевого покриття веранди є незначними, тому фізичний знос будматеріалів для реконструкції горища в житлові приміщення та при самочинному будівництві веранди слід приймати на рівні не 45 %, як зазначають експерти, а від 0 до 20% (згідно СОУ ЖГК 75.11-35077234.0015:2009). Необґрунтованими і недостовірними є твердження експертів Косинського О. В. та Годлевського Д. О. про «дефекти кроквяної системи у вигляді розсихання деревини, утворення тріщин на її поверхні, невідповідності вимогам будівельних норм стиків та кріплень дерев'яних елементів», які зроблені без візуального огляду дерев'яної конструкції даху будинку і веранди, доступ до якої є можливим і знаходиться в коридорі мансарди і веранди. Під час огляду веранди експертами Косинським О. В. та Годлевським Д. О. , виявлено «дефекти у вигляді, вивітрювання цементного розчину зі швів кладки, сколів та незначних тріщин на поверхні окремих цеглин». «підлога (веранди) покрита лінолеумом, що має дефекти у вигляді здуття та нещільного примикання до внутрішньої поверхні стін веранди», «сходи зі сторони дворового фасаду бетонні мають дефекти у вигляді сколів та волосяних тріщин». Зазначені експертами дефекти веранди справді мають місце, однак виникли не в результаті використання неякісних будматеріалів, а внаслідок несвоєчасного завершення будівельно-оздоблювальних робіт (зовнішнього утеплення та штукатурення стін, облицювання плиткою бетонних сходів зі сторони дворового фасаду, облицювання плиткою підлоги веранди (лінолеум покладено тимчасово)), які було припинено після того як позивач почав проживати окремо. Для реконструкції горища в житлові приміщення та при самочинному будівництві веранди були використані нові та б/в будматеріали, перераховані у додатках 2 та 3. Зазначені у додатку 2 будматеріали, використані для реконструкції горища в житлові приміщення та при самочинному будівництві веранди, були куплені позивачем та відповідачем за їхні спільні кошти. Зазначені у додатку 3 будматеріали, використані для реконструкції горища в житлові приміщення та при самочинному будівництві веранди, були закуплені і привезені батьком ОСОБА_2 за його власні кошти. Тобто всі б/в та деякі нові будматеріали для їхнього будівництва забезпечив батько відповідачки, який придбав їх раніше для власного будівництва, зокрема і ті, які зазначені у додатку 3.
Всіма питаннями щодо організації будівельно-монтажних робіт та забезпечення будматеріалів для реконструкції горища в житлові приміщення та при самочинному будівництві веранди займався батько ОСОБА_2 , особисто, за власний рахунок. Тому вичерпної і достовірної інформації про використані будматеріали для реконструкції горища в житлові приміщення та при самочинному будівництві веранди, а також про проведені будівельно-монтажні роботи позивач (за первісним позовом) ОСОБА_1 надати не може, оскільки безпосередньої участі при цьому не приймав. Неправомірним є той факт, що судові експерти Косинський О. В. га Годлевський Д. О. , для написання експертного висновку № 2748 від 19 березня 2019 року керувались матеріалами, зазначеними у заяві (вх. № 302-08-19 від 06 лютого 2019 року) ОСОБА_1 , не переконавшись у достовірності наданих ним даних. Висновок експертів № 2748 від 19 березня 2019 року про вартість робіт і будівельних матеріалів, використаних при здійсненні у 2008 році самочинної реконструкції горища в житлові приміщення та при самочинному будівництві у 2013 році веранди у будинку АДРЕСА_1 станом на час проведення експертизи з врахуванням зносу становить 150 290 грн є необ'єктивним, неповним та недостовірним з підстав, викладених у запереченні на висновок експертів № 2748 від 19 березня 2019 року поданому ОСОБА_2 , оскільки він ґрунтується лише на неправдивих припущеннях позивача за первісним позовом.
Апеляційний суд не врахував, що згідно висновку експертів № 2748 від 19 березня 2019 року про «Вартість робіт і будівельних матеріалів, використаних при здійсненні у 2008 році самочинної реконструкції горища в житлові приміщення та при самочинному будівництві у 2013 році веранди у будинку АДРЕСА_1 станом на час проведення експертизи з врахуванням зносу становить 150 290 грн, тобто є значно меншою, ніж вартість цих же робіт і будівельних матеріалів згідно висновку судової оціночно-будівельної, будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи № 4093-4095 від 28 квітня 2017 року через те, шо на вирішення експертизи перед експертами у 2017 році поставлені питання щодо визначення вартості робіт і будівельних матеріалів, використаних під час здійснення у 2008 році реконструкції горища в житлові приміщення та при самочинному будівництві у 2013 році веранди до будинку, вартість ремонтно-будівельних робіт та будівельних матеріалів, використаних з 2007 по 2012 роки при ремонті приміщень першого поверху будинку, АДРЕСА_1 та вартість будівельних матеріалів та робіт, які були використані для благоустрою прибудинкової території по АДРЕСА_1 . Натомість на вирішення експертизи перед експертами у 2019 році поставлено лише одне питання: «Яка ринкова вартість робіт і будівельних матеріалів, використаних при здійсненні у 2008 році самочинної реконструкції горища в житлові приміщення та при самочинному будівництві у 2013 році веранди у будинку АДРЕСА_1 ?», що також вплинуло на зменшення ціни при визначенні ринкової вартості будинку.
Суд апеляційної інстанції зробив неправомірний висновок, що при поділі будівельних матеріалів, використаних під час здійснення у 2008 році реконструкції горища в житлові приміщення та при самочинному будівництві у 2013 році веранди до будинку, необхідно враховувати лише вартість використаних будівельних матеріалів без вартості проведених робіт.
Враховуючи, що реконструкція спірного будинку, а саме: зведення мансарди, веранди та ремонт першого поверху, альтанки, благоустрою прибудинкової території будинку АДРЕСА_1 , проводились за час шлюбу, спільними зусиллями, за спільні кошти подружжя є об'єктом спільної сумісної власності подружжя; реконструкцію якого закінчено й він фактично експлуатується за своїм функціональним призначенням, але не приймається до експлуатації і право власності на реконструйований будинок не зареєстроване, то суд першої інстанції зробив правильний висновок про наявність правових підстав для визнання за ОСОБА_2 права на 1/2 частину будівельних матеріалів, використаних при зведенні мансарди, веранди, ремонті першого поверху, альтанки, благоустрою прибудинкової території будинку АДРЕСА_1 , виділення у власність ОСОБА_1 будівельних матеріалів, використаних при зведенні мансарди, веранди, ремонті першого поверху, альтанки, благоустрою прибудинкової території будинку АДРЕСА_1 , власником якого він являється та стягнення з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_2 Ѕ вартості використаних будівельних матеріалів, які є спільною власністю подружжя, в розмірі 573 093 грн.
Витрати за проведення судової автотоварознавчої експертизи № 3570 від 08 грудня 2016 року у розмірі 2 422,20 грн ОСОБА_1 та ОСОБА_2 оплатили порівну, що підтверджується квитанціями. Комісійна судова будівельно-технічна експертиза була призначена за клопотанням ОСОБА_1 , тому витрати на її проведення покладаються на нього.
Аналіз касаційної скарги свідчить, що постанова апеляційного суду оскаржується в касаційному порядку у частині поділу автомобіля та будівельних матеріалів. В іншій частині постанова апеляційного суду не оскаржується, а тому в касаційному порядку не переглядається.
У травні 2021 року ОСОБА_1 подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржені рішення - без змін.
Відзив мотивований тим, що апеляційний суд обґрунтовано здійснив поділ будівельних матеріалів у рівних частках по Ѕ частині кожному. ОСОБА_2 заявляла вимоги про визнання за кожною зі сторін по Ѕ частині у праві власності на автомобіль, тому спір вирішувався в межах заявлених позовних вимог у суді першої інстанції. У касаційній скарзі ОСОБА_2 зазначає, що нею були подані заперечення на висновок експертів № 2748 від 19 березня 2019 року, однак клопотань про призначення нової експертизи ОСОБА_2 не заявляла. Тому суд апеляційної інстанції зробив правильний висновок, що для визначення вартості будівельних матеріалів, використаних при здійсненні у 2008 році самочинної реконструкції горища в житлові приміщення та при самочинному будівництві у 2013 році веранди у будинку АДРЕСА_1 , необхідно враховувати саме висновок комісійної судової будівельно-технічної експертизи № 2748 від 19 березня 2019 року. Твердження ОСОБА_2 про те, що цей висновок є неналежним та недопустимим доказом, не обґрунтоване.
Рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 14 травня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі.
Ухвалою Верховного Суду від 01 червня 2021 року справу призначено до судового розгляду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 14 травня 2021 року зазначено, що касаційна скарга містить підстави передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження: суд апеляційної інстанції в оскарженій постанові застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 25 травня 2020 року у справі № 347/955/16 та від 06 лютого 2018 року у справі № 235/9895/15; судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Фактичні обставини
Суди встановили, що 05 серпня 2006 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстрований шлюб.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 17 травня 2016 року шлюб між сторонами розірваний.
Автомобіль РЕНО КЕНГО, 2003 року випуску, державний реєстраційний знак НОМЕР_1 придбаний 25 жовтня 2012 року на ім'я ОСОБА_1 . Вартість спірного автомобіля відповідно до проведеної на підставі ухвали суду від 30 червня 2016 року судової автотоварознавчої експертизи № 3570 від 08 грудня 2016 року складає 117 969 грн.
Відповідно до оглянутої у судовому засіданні інвентарної справи будинковолодіння АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 визнано право власності в порядку спадкування по смерті ОСОБА_6 на будинок відповідно до рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 17 жовтня 2007 року. На момент ухвалення рішення будинок згідно даних інвентарної справи складався із кухні, ванни, коридора та однієї житлової кімнати, площею всього по будинку 50,6 кв. м.
Протягом 2008-2016 років подружжям ОСОБА_1 проведено реконструкцію будинку, внаслідок чого суттєво збільшено площу будинку, проведено благоустрій будинковолодіння.
Згідно висновку оціночно-будівельної, будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи № 4093-4095 від 28 квітня 2017 року, проведеної на підставі ухвали суду від 30 червня 2016 року, ринкова вартість будинковолодіння по АДРЕСА_1 становить на час дослідження 1 419 937,0 грн, вартість будівельних матеріалів, використаних при самочинній реконструкції горища в житлові приміщення та при самовільному будівництві веранди у будинку складає 865 036,0 грн; вартість будівельних матеріалів, використаних при ремонті приміщень першого поверху складає 251 703 грн, вартість будівельних матеріалів, використаних для зведення альтанки становить 20 130 грн, вартість будівельних матеріалів, використаних для благоустрою території будинку - 9 317 грн, а всього використано будівельних матеріалів на загальну суму 1 146 186 грн.
Відповідно до висновку комісійної судової будівельно-технічної експертизи № 2748 від 19 березня 2019 року вартість робіт та будівельних матеріалів, використаних при здійсненні у 2008 році самочинної реконструкції горища в житлові приміщення та при самочинному будівництві у 2013 році веранди у будинку АДРЕСА_1 , станом на час проведення експертизи з урахуванням зносу становить 150 290 грн. Вартість будівельних матеріалів становить 106 086,60 грн, а саме: 75 548,40 грн - вартість будівельних матеріалів, використаних при здійсненні у 2008 році самочинної реконструкції горища в житлові приміщення, та 30 538,20 грн - вартість будівельних матеріалів, використаних при здійсненні самочинного будівництва у 2013 році веранди до будинку.
Позиція Верховного Суду
Згідно частини першої статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка, зокрема, є майно: набуте нею, ним до шлюбу; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.
Майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя (стаття 60 СК України).
Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були набуті.
У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором (частина перша статті 70 СК України).
При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, ухилявся від участі в утриманні дитини (дітей), приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї (частина друга статті 70 СК України).
За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування (частина третя статті 70 СК України).
Майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення (частина перша статті 71 СК України).
Тлумачення вказаних норм свідчить, що поділ майна подружжя здійснюється таким чином: по-перше, визначається розмір часток дружини та чоловіка в праві спільної власності на майно (стаття 70 СК України); по-друге, здійснюється поділ майна в натурі відповідно до визначених часток (стаття 71 СК України). При цьому не виключається звернення одного із подружжя, при наявності спору, з позовом про визнання права на частку в праві спільної власності без вимог щодо поділу майна в натурі.
Поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а у разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша, друга статті 71 СК України), або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки (частина друга статті 364 ЦК України).
Згідно частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції (частина шоста статті 367 ЦПК України).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2018 року у справі № 235/9895/15-ц (провадження № 61-2446св18) зазначено, що:
«у сімейному законодавстві діє презумпція спільності майна подружжя, при цьому частини чоловіка та дружини є рівними. Спростувати цю презумпцію може сторона, яка надає докази протилежного, що мають відповідати вимогам належності та допустимості (статті 58, 59 ЦПК України), і це є її процесуальним обов'язком (статті 10, 60 ЦПК України). Згідно із актом про оцінку транспортного засобу від 4 грудня 2015 року вартість автомобіля FORD FOCUS C307, 2007 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 становить 159 840 грн. Вирішуючи даний спір, суд апеляційної інстанції обґрунтовано виходив із того, що оскільки автомобіль марки FORD FOCUS C307, 2007 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , був придбаний у період шлюбу, тому він, відповідно до вимог статей 60, 61, 70, 71, є спільним майном подружжя та підлягає поділу між ними.
При цьому, визначаючи розмір грошової компенсації вартості частки у спільному майні, яку необхідно стягнути на користь ОСОБА_3, апеляційний суд правильно врахував те, що ОСОБА_3, звертаючись до суду з указаним позовом, просила стягнути з ОСОБА_4 грошову компенсацію вартості її частки у спільному майні у вигляді спірного автомобіля в розмірі 53 280 грн, а тому ухвалив рішення в межах заявлених нею позовних вимог».
У справі, що переглядається:
ОСОБА_1 просив виділити йому у власність легковий автомобіль марки РЕНО КЕНГО, 2003 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 ;
ОСОБА_2 просила визнати за ОСОБА_2 та ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину автомобіля марки РЕНО КЕНГО, 2003 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 ;
суд апеляційної інстанції встановив, що жодна із сторін не підтвердила згоду на одержання грошової компенсації за належну йому (їй) частку в автомобілі.
За таких обставин, апеляційний суд зробив обґрунтований висновок про визнання за кожною зі сторін права на Ѕ частку в праві спільної власності на спірний автомобіль, залишивши автомобіль у спільній частковій власності сторін.
Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом (частина перша статті 78 ЦПК України).
Комісійна експертизапроводиться не менш як двома експертами одного напряму знань (частина перша статті 111 ЦПК України)
Згідно частини другої статті 113 ЦПК України якщо висновок експерта буде визнано необґрунтованим або таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає сумніви в його правильності, судом може бути призначена повторна експертиза, яка доручається іншому експертові (експертам).
Висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні (частина перша статті 110 ЦПК України).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (частина перша, друга статті 89 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 травня 2020 року у справі № 347/955/16 (провадження № 61-44843св18) зазначено, що:
«у статті 60 СК України встановлено презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу.
Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
Відповідно до статті 70 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Судами обох інстанцій достовірно встановлено, що сторони, перебуваючи у шлюбі, здійснювали будівництво літньої кухні, оскільки спільно проживали та вели спільне господарство. Відповідно до частини другої статті 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
У постанові Верховного Суду України від 18 листопада 2015 року у справі № 6-388цс15 зроблено висновок, що «до прийняття новоствореного нерухомого майна до експлуатації та його державної реєстрації право власності на це новостворене нерухоме майно як об'єкт цивільного обороту не виникає, у такому випадку особа є власником лише матеріалів, обладнання, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна). У разі неможливості поділу незакінченого будівництвом будинку суд може визнати право за сторонами спору на будівельні матеріали і конструктивні елементи будинку або з урахуванням конкретних обставин залишити його одній зі сторін, а іншій присудити компенсацію. Визнаючи при цьому право власності на матеріали чи обладнання, суд у своєму рішенні має зазначити (назвати) ці матеріали чи обладнання». Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, встановивши, що будівельні матеріали та утворені ними конструктивні елементи, незавершеного будівництва літньої кухні були утворені під час шлюбу та за спільні кошти і за спільною працею подружжя, а тому є їх спільною сумісною власністю, дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в цій частині».
Аналіз матеріалів справи свідчить, що:
ОСОБА_2 у зустрічній позовній заяві просила визнати спільним майном подружжя будівельні матеріали, використані для добудови і перебудови будинку по АДРЕСА_2 (Т. 1, а. с. 31-41). В уточненій позовній заяві ОСОБА_2 просила визнати об'єкт незавершеного будівництва - надбудову мансардного поверху над житловим будинком АДРЕСА_1 , спільним майном сторін та поділити його (Т. 1, а. с. 215). У судових дебатах ОСОБА_2 зазначала про необхідність поділу будівельних матеріалів, використаних при зведенні мансарди, веранди, ремонті першого поверху, альтанки, благоустрою прибудинкової території будинку АДРЕСА_1 (Т. 2, а. с. 105-113);
ОСОБА_1 в уточненій позовній заяві просив визнати спільною сумісною власністю подружжя будівельні матеріали, використані при здійсненні у 2008 році самочинної реконструкції горища в житлові приміщення в будинку АДРЕСА_1 , загальною вартістю 75 548,40 грн та будівельні матеріали, використані при самочинному будівництві у 2013 році веранди в будинку АДРЕСА_1 , загальною вартістю 30 538,20 грн (Т. 2, а. с. 36);
згідно висновку оціночно-будівельної, будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи № 4093-4095 від 28 квітня 2017 року, проведеної на підставі ухвали суду від 30 червня 2016 року, ринкова вартість будинковолодіння по АДРЕСА_1 становить на час дослідження 1 419 937 грн, вартість будівельних матеріалів, використаних при самочинній реконструкції горища в житлові приміщення та при самовільному будівництві веранди у будинку складає 865 036,0 грн; вартість будівельних матеріалів, використаних при ремонті приміщень першого поверху складає 251 703 грн, вартість будівельних матеріалів, використаних для зведення альтанки становить 20 130 грн, вартість будівельних матеріалів, використаних для благоустрою території будинку - 9 317 грн, а всього використано будівельних матеріалів на загальну суму 1 146 186 грн (а. с. 125-129);
ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 16 квітня 2018 року клопотання ОСОБА_1 задоволено та призначено у справі повторну судову будівельно-технічну експертизу. На вирішення експертів поставлено питання: 1. Яка вартість робіт та будівельних матеріалів, використаних при здійсненні у 2008 році самочинної реконструкції горища в житлові приміщення та при самочинному будівництві у 2013 року веранди у будинку АДРЕСА_1 станом на час проведення експертизи з врахуванням зносу? Ухвала мотивована тим, що на виконання ухвали суду від 30 червня 2016 року була проведена будівельно-технічна експертизи від 28 квітня 2017 року, висновок якої наданий до матеріалів справи. У дослідницькій частині висновку маються явні невідповідності у зазначених розмірах приміщень будинку на АДРЕСА_1 , у зведеному кошторисному розрахунку № 1 в позиціях № 18, 19, та у відомості ресурсів в позиціях № 16-23, 42-52, 109, 198-203 експертом зазначений розхід будівельних матеріалів, який викликає сумнів із врахуванням розмірів приміщення, де такі використані (Т. 1, а. с. 276, 277);
відповідно до висновку комісійної судової будівельно-технічної експертизи № 2748 від 19 березня 2019 року вартість робіт та будівельних матеріалів, використаних при здійсненні у 2008 році самочинної реконструкції горища в житлові приміщення та при самочинному будівництві у 2013 році веранди у будинку АДРЕСА_1 , станом на час проведення експертизи з урахуванням зносу становить 150 290 грн. Вартість будівельних матеріалів становить 106 086,60 грн, а саме: 75 548,40 грн - вартість будівельних матеріалів, використаних при здійсненні у 2008 році самочинної реконструкції горища в житлові приміщення, та 30 538,20 грн - вартість будівельних матеріалів, використаних при здійсненні самочинного будівництва у 2013 році веранди до будинку (Т. 2, а. 17-20). У висновку комісійної судової будівельно-технічної експертизи № 2748 від 19 березня 2019 року зазначено, що ця експертиза виконана як первинна (Т. 2, а. с. 17);
у запереченні на висновок експертизи № 2748 від 19 березня 2019 року ОСОБА_2 зазначала, що у справі було призначено повторну експертизу, проте фактично проведено первинну (Т. 2, а. с. 53).
У справі, що переглядається, суди при розгляді позовних вимог про визнання спільним сумісним майном та поділ будівельних матеріалів, використаних при будівництві будинку АДРЕСА_1 :
не визначилися із предметом позовних вимог: які саме будівельні матеріали є предметом поділу (чи ті що були використані при зведенні мансарди, веранди, ремонті першого поверху, альтанки, благоустрою прибудинкової території будинку АДРЕСА_1 чи лише ті, що були використані при реконструкції горища та веранди);
не врахували, що у справі було призначено повторну експертизу, проте фактично проведено первинну; не надали оцінки висновку комісійної судової будівельно-технічної експертизи № 2748 від 19 березня 2019 року на предмет її допустимості;
за таких обставин суди зробили передчасний висновок про часткове задоволення позовних вимог про визнання спільним сумісним майном та поділ будівельних матеріалів, використаних при зведенні мансарди, веранди, ремонті першого поверху, альтанки, благоустрою прибудинкової території будинку АДРЕСА_1 .
Згідно частини четвертої статті 411 ЦПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
Оскільки вказані порушення допущені також й судом першої інстанції, то рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 19 листопада 2019 року у частині визнання спільним сумісним майном та поділ будівельних матеріалів, використаних при будівництві будинку АДРЕСА_1 , також підлягає скасуванню.
Суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, з огляду на положення статті 400 ЦПК України.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що: оскаржені судові рішення у частині визнання спільним сумісним майном та поділ будівельних матеріалів, використаних при будівництві будинку ухвалені без додержання норм матеріального та процесуального права; оскаржена постанова апеляційного суду у частині визнання спільним сумісним майном та поділ легкового автомобіля ухвалена із дотриманням норм матеріального та процесуального права і зводяться до переоцінки доказів у справі, що знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду. У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає, що: касаційну скаргу належить задовольнити частково; оскаржені судові рішення у частині визнання спільним сумісним майном та поділ будівельних матеріалів, використаних при будівництві будинку скасувати та передати справу в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції; оскаржену постанова апеляційного суду у частині визнання спільним сумісним майном та поділ легкового автомобіля залишити без змін.
Висновки щодо розподілу судових витрат
Згідно із підпунктом «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України постанова суду касаційної інстанції складається крім іншого, і з розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Порядок розподілу судових витрат вирішується за правилами, встановленими в статтях 141-142 ЦПК України. У статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У частині тринадцятій статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
У постанові Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року в справі № 530/1731/16-ц (провадження № 61-39028св18) зроблено висновок, що: «у разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Разом із тим, у випадку, якщо судом касаційної інстанції скасовано судові рішення з передачею справи на розгляд до суду першої/апеляційної інстанції, то розподіл суми судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат».
Тому, з урахуванням висновку щодо суті касаційної скарги, розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, здійснюється тим судом, який ухвалює (ухвалив) остаточне рішення у справі, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.
Керуючись статтями 400, 409, 410, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 19 листопада 2019 року та постанову Львівського апеляційного суду від 09 лютого 2021 року у частині позовних вимог ОСОБА_1 та зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 про визнання спільним сумісним майном та поділ будівельних матеріалів, використаних при зведенні мансарди, веранди, ремонті першого поверху, альтанки, благоустрою прибудинкової території будинку АДРЕСА_1 , вартістю 1 146 186 грн, скасувати.
Передати справу № 466/9248/15-ц у частині позовних вимог ОСОБА_1 та зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 про визнання спільним сумісним майном та поділ будівельних матеріалів, використаних при зведенні мансарди, веранди, ремонті першого поверху, альтанки, благоустрою прибудинкової території будинку АДРЕСА_1 , вартістю 1 146 186 грн, на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанову Львівського апеляційного суду від 09 лютого 2021 року у частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 та зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 про визнання спільним сумісним майном та поділ легкового автомобіля марки РЕНО КЕНГО, 2003 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , залишити без змін.
З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 19 листопада 2019 року та постанова Львівського апеляційного суду від 09 лютого 2021 року у скасованих частинах втрачають законну силу та подальшому виконанню не підлягають.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. І. Крат
Судді: Н. О. Антоненко
І. О. Дундар
М. М. Русинчук
М. Ю. Тітов